Постанова

від 23.10.2014 по справі 908/1410/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2014 р. Справа № 908/1410/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Шульженко Д.Ю., дов. № 03 від 06.11.13 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фаворит-Агро", м. Донецьк (вх. №2598 З/3) на рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.14 р. у справі № 908/1410/14

за позовом Приватного підприємства "Фаворит-Агро" м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Нива" с. Успенівка, Запорізька область

про стягнення 107 574,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Фаворит-Агро" м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Нива" с. Успенівка, Запорізька область, збитків в розмірі 107574,00 грн., які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу б/н від 12.11.2010 р., укладеним між сторонами у справі.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.06.14 р. по справі № 908/1410/14 ( суддя Попова І.А.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду Запорізької області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.14 р. по справі № 908/1410/14 і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Нива" на користь Приватного підприємства "Фаворіт-Агро" суму прямих матеріальних збитків в розмірі 107574,00 грн., що є еквівалентом оплачених але не до поставлених за договором 71,716 тн. пшениці 3-го класу.

В обґрунтування викладених вимог позивач зазначає про те, що суд першої інстанції помилково застосував ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до кредиторських вимог ПП «Фаворіт-Агро», посилаючись на те, що вимоги ПП «Фаворіт-Агро» до боржника є обґрунтованими, підтвердженими всіма первинними документами та були своєчасно заявлені в справі про банкрутство. Позивач наголошує, що ухвала у справі № 26/5009/2808/11 про банкрутство відповідача не містить застереження про погашення кредиторських вимог ПП «Фаворіт-Агро» в будь-якій сумі, тому вважає викладені в оскаржуваному рішенні висновки суду з цього приводу неправомірними. Позивач вважає, що судом першої інстанції помилково не застосовано до спірних правовідносин положення ст..ст. 11, 16, 23, 509-510, 610-612,623,629,712 ЦК України, ст..ст. 179, 193, 263-267 ГК України, а також норми ст. 35 ГПК України, а також обставини, які встановлені в справах № 26/5009/2808/11 та № 908/689/13г.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними позивачем доводами не погоджується, вважає їх безпідставними, посилаючись на те, що позивач фактично ставить під сумнів судові рішення у справі про банкрутство, що є неприпустимим. Також, відповідач зазначає про відсутність підстав вважати, що сторони домовились про ціну та асортимент 71,716 т пшениці, на поставці яких наполягає ПП "Фаворит-Агро", оскільки ані договором, ані з дій сторін не вбачається, що сторони досягли згоди стосовно даної поставки. Відповідач вказує на те, що у ТОВ "Агрофірма "Нива" не виникло обов'язку щодо поставки пшениці на суму 107574,00 грн., що також підтверджується судовими рішеннями у справі № 908/689/13г. Крім того, відповідач вважає, що заявлена до стягнення сума за своєю правовою природою не є збитками, а є помилково перерахованими коштами, які можуть бути повернені на підставі ст. 1212 ЦК України.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 12 листопада 2010 р. Приватним підприємством "Фаворит-Агро" (покупець, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Нива" (продавець, відповідач по справі) укладено договір купівлі-продажу № б/н, відповідно умов якого продавець продає, а покупець приймає та оплачує зерно: пшеницю в порядку та на умовах передбачених договором.

Звертаючись до господарського суду, позивач послався на те, що, на виконання умов договору ПП "Фаворит-Агро" перерахувало на користь ТОВ "Агрофірма "Нива" грошові кошти на загальну суму 1 670 705,41 грн., що підтверджується банківськими виписками. Суму сплаченого авансу в розмірі 45105,41 грн. відповідачем повернуто позивачу. Таким чином, як зазначає позивач, загальна сума сплачених на користь відповідача з боку позивача грошових коштів складає 1 625 559,20 грн., які відповідач отримав в оплату поставки продукції та які є еквівалентом 1083,706 тн пшениці 3-го класу за ціною 1500,00 грн. з ПДВ згідно умов вказаного договору. Проте, як вказує позивач, за видатковими накладними відповідач поставив позивачу пшеницю 3-го класу в кількості 1011,990 тон на суму 1 536 352,80 грн. Таким чином, за даними позивача, відповідач не передав у власність позивача 71,716 тн пшениці 3-го класу на загальну суму 107 574,00 грн., в зв'язку з чим позивач вважає, що відповідач допустився порушення договірних зобов'язань.

При цьому, позивач стверджує, що факт порушення зобов'язання встановлено судовими рішеннями, а саме: постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2012 р. та постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2012 р. у справі № 26/5009/2808/11, а тому в справі про банкрутство відповідача, яку завершено укладанням мирової угоди між боржником та кредиторами, це порушення зобов'язання було підтверджено.

Як вказує позивач, 05.12.2012 р. позивачем на адресу відповідача направлено вимогу-нагадування щодо зобов'язань постачальника за договором б/н від 12.11.2011 р., в якій відповідачу було запропоновано у строк не пізніше 7 діб після отримання цієї вимоги - або передати ПП «Фаворіт-Агро» 88,09 тн недопоставленої в трок пшениці 3-го класу за ціною 1500,00 грн. з врахуванням ПДВ, або перерахувавши на рахунок ПП «Фаворіт-Агро» 132135,00 грн. замість передачі вказаної кількості пшениці.

Оскільки відповідач залишив вказану вимогу без реагування, поставку пшениці не здійснив, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача збитків в розмірі 107574,00 грн., що є еквівалентом оплачених, але не до поставлених за договором 71,716 тн пшениці 3-го класу.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що господарським судом Запорізької області розглядалася справа № 26/5009/2808/11 про визнання банкрутом ТОВ «Агрофірма «Нива». Приватне підприємство «Фаворит-Агро» зверталося з кредиторськими вимогами до боржника, які виникли з договору купівлі-продажу від 12.11.2010 р. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.05.2012 р. у справі № 26/5009/2808/11 затверджено реєстр конкурсних кредиторів ТОВ «Агрофірма «Нива», а саме ТОВ «Укренергоремонт-2000» та ПП «Зерносервіс-2010», вимоги інших кредиторів ухвалено вважати погашеними. В частині вимоги ПП «Фаворит-Агро» мотивовано тим, що розпорядником майна грошові вимоги ПП «Фаворит-Агро» не визнані повністю у зв'язку з їх необґрунтованістю. Постановою Донецького апеляційного суду від 10.07.2012 р. та постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2012 р. вказану ухвалу від 15.05.2012 р. по справі № 26/5009/2808/11 залишено без змін.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заявлені грошові вимоги позивача, які виникли до порушення провадження по справі про банкрутство ТОВ «Агрофірма «Нива», вважаються погашеними відповідно до вимог ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", внаслідок чого в задоволенні позовних вимог про стягнення 107574,00 грн. збитків судом відмовлено.

Колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Так, предметом даного спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі 107574,00 грн., які позивач поніс у вигляді передоплати за зерно в кількості 71,716 тон. внаслідок невиконання зобов'язань за договором купівлі-продажу від 12.11.2010 р.

Надаючи правову кваліфікацію даному господарському спору, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, колегія суддів виходить з правового аналізу цивільних норм права, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до норм ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Ч. 2 цієї статті передбачено, що виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства, а відповідно до ч. 4 особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Ст. 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В даному випадку між сторонами виникли правовідносини по виконанню договору купівлі-продажу б/н від 12.11.2010 р., відповідно умов якого продавець продає, а покупець приймає та оплачує зерно: пшеницю в порядку та на умовах передбачених договором.

Згідно п. 2.1 договору загальна кількість продукції складає 1 100,00 т.

Відповідно до п. 2.2 договору ціна продукції складає для третього класу - 1 500,00 грн. за 1 т, в тому числі ПДВ.

Пунктом 2.4 договору сторони визначили, що в подальшому під час виконання цього договору кількість, асортимент, ціна продукції, загальна вартість партії та, відповідно, загальна вартість продукції можуть бути змінені, що оформлюється у вигляді відповідних додатків та додаткових угод до договору.

Згідно п. 4.1 договору оплата за продукцію здійснюється покупцем на підставі виставлених продавцем рахунків шляхом перерахування на його розрахунковий рахунок протягом трьох днів.

Пунктом 4.2 передбачено, що розрахунки здійснюються покупцем виходячи з продукції кожного класу, поставленого продавцем та фактично прийнятого у відповідності з висновками аналізу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що загальна сума грошових коштів, перерахованих Приватним підприємством "Фаворит-Агро" відповідачу становить 1 625 599,20 грн., що є еквівалентом 1 083,706 т пшениці 3-го класу, а Товариством з обмеженою відповідальністю агрофірмою "Нива" поставлено позивачу продукцію у кількості 1 011,990 т.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2012 року у справі № 26/5009/2808/11, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2012 року про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Нива" визначено, що вимоги Приватного підприємства "Фаворит-Агро" у сумі 123 900,65 грн. є речовими, а не грошовими, тому не можуть бути заявлені у справі про банкрутство.

Також, Донецьким апеляційним господарським судом у справі № 26/5009/2808/11 встановлено, що договір від 12.11.2010 року, укладений між Приватним підприємством "Фаворит-Агро" та Товариством з обмеженою відповідальністю агрофірмою "Нива" не містить умов, які б передбачали будь-які зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Нива" зі сплати (повернення) коштів у разі непостачання продукції (пшениці) та строк сплати при настанні таких обставин, тобто, будь-який порядок погашення боргу чи сплати продавцем не визначено та не передбачено.

Слід зазначити, що договір б/н від 12.11.2010 року за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз умов договору від 12.11.2010 р. свідчить про те, що сторони п. 4.1 договору визначили, що оплата за продукцію здійснюється покупцем на підставі виставлених продавцем рахунків, шляхом перерахування на його розрахунковий рахунок протягом трьох днів, а п. 2.3 договору погодили що загальна вартість продукції складається згідно виставлених рахунків.

Наявні матеріали справи свідчать про те, що позивачем оплата продукції здійснювалась на підставі рахунку-фактури № Н-12110-001 від 12.11.2010 року.

В свою чергу, позивачем не доведено будь-якими доказами факту направлення позивачу рахунку до сплати на суму 107574 грн., або інших доказів на підтвердження прийняття відповідачем до виконання замовлення на поставку продукції в кількості 71,716 т, на яких наполягає позивач.

Зокрема ані з договору, ані з дій сторін не вбачається, що сторони досягли згоди стосовно спірної поставки, тобто пшеницю якого саме класу за асортиментом вони домовились поставити, за якою ціною, у які строки.

Слід зазначити, що у лютому 2013 року позивач, Приватне підприємство "Фаворит-Агро", звернувся з позовною заявою до господарського суду Запорізької області, в якій просив суд зобов'язати відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Нива", передати позивачу 71,716 т пшениці 3-го класу вартістю 107 574,00 грн. у строк не пізніше 15 днів від дня набуття рішенням суду законної сили. Позовні вимоги були мотивовані порушенням відповідачем умов договору від 12.11.2010 р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.10.2013 р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2013 р., яка також була залишена в силі постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2014 р. у справі № 908/689/13г в задоволенні позову відмолено. Вказані судові рішення мотивовані відсутністю зобов'язання відповідача щодо поставки пшениці на вказану суму.

При цьому в межах справи № 908/689/13г господарським судом встановлено, що на виконання п. 2.3 договору відповідач виставив позивачу тільки один рахунок-фактуру № Н-12110-001 від 12.11.2010 року на суму 900 000,00 грн. (з ПДВ), однак, позивач здійснив оплату у більшому розмірі, ніж зазначено у рахунку-фактурі, що є порушенням умов п. 4.1 договору.

Крім того, після підписання сторонами договору додаткові угоди до договору від 12.11.2010 року не укладались та зміни до нього не вносились.

Враховуючи вищезазначене, суди дійшли висновку, що грошові кошти, сплачені позивачем у розмірі 107 574,00 грн., що становить вартість 71,716 т пшениці перераховані відповідачу не на підставі рахунку-фактури, як це передбачено п. 2.3 договору, тому у відповідача обов'язку щодо поставки пшениці на вказану суму, саме відповідно до умов договору не виникло.

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, судовими рішеннями у справі № 908/689/13г встановлено що грошові кошти, сплачені позивачем у розмірі 107 574,00 грн., що становить вартість 71,716 т пшениці, були перераховані відповідачу з порушенням умов договору, в зв'язку з чим у відповідача не виник обов'язок поставити позивачу пшеницю на вказану суму саме на умовах договору.

В даному випадку, сам факт перерахування ПП «Фаворит-Агро грошових коштів в сумі 107 574,00 грн. не є підставою для поставки відповідачем продукції на вказану суму за умови відсутності погодження між сторонами даної поставки та подальших дії Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Нива" з прийняття її до виконання, що свідчить про відсутність з боку відповідача будь-яких порушень зобов'язань за договором від 12.11.2010 р.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України, під збитками визнаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Відповідно до ч.2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Але позивачем не доведено ані порушення зобов'язання з боку відповідача, ані вини відповідача у не поставки продукції на перераховані позивачем кошти, що означає неможливість наявності причинного зв'язку між відсутнім порушенням зобов'язання з боку відповідача та збитками позивача.

З врахуванням викладеного, колегія суддів зазначає про відсутність правових підстав для виникнення у позивача права вимагати стягнення з відповідача збитків в розмірі 107574,00 грн., а тому позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що правомірно залишені господарським судом без задоволення.

Посилання позивача на порушення судом першої інстанції приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України є необґрунтованими, оскільки господарським судом у справі № 26/5009/2808/11не досліджувалось питання щодо прав та обов'язків сторін за договором, фактичних обставин його виконання та не надавалась юридична оцінка спірному договору від 12.11.2010 року в усій сукупності юридичних обставин. Вказане також відповідає висновкам, викладеним в постанові Вищого господарського суду України від 10.02.2014 р. у справі № 908/689/13-г.

Разом з тим, позивач не позбавлений процесуальної можливості звернення за захистом права, яке він вважає порушеним, у спосіб, визначений ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України з інших правових підстав.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.14 р. у справі № 908/1410/14 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи позивача з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фаворит-Агро", м. Донецьк залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.14 р. у справі № 908/1410/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 23 жовтня 2014 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.