Постанова

від 29.10.2014 по справі 914/2568/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2014 року Справа № 914/2568/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Сибіги О.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Львівської митниці Міндоходів на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 19.08.2014 у справіГосподарського суду Львівської області за позовомЛьвівської митниці Міндоходів до 3-тя особаТОВ "Будклас" ТОВ "Івано-Франківськукрбудсервіс" простягнення 36285, 18 грн., в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились,

відповідача: не з'явились,

3-тьої особи: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 09.09.2013 господарського суду Львівської області, залишеним без змін постановою від 09.12.2013 Львівського апеляційного господарського суду позов задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто 30237,65 грн. пені та 6047, 53 грн. річних у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків за договором субпідряду № 264 від 27.07.2012.

Постановою від 27.02.2014 Вищого господарського суду України вказані судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

За результатами нового розгляду справи рішенням від 22.05.2014 господарського суду Львівської області в задоволенні позову відмовлено.

Постановою від 19.08.2014 Львівського апеляційного господарського суду зазначене вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Львівська митниця Міндоходів звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, які приймали оскаржувані рішення, відповідно до умов договору субпідряду на проведення робіт з реконструкції пункту пропуску "Шегині" від 27.07.2012 № 264, укладеного між Львівською митницею (кредитор субпідрядника), ТОВ "Будклас" (генпідрядник) і ТОВ "Івано-Франківськукрбудсервіс" (субпідрядник), останнім виконано відповідно до проектної документації та умов цього договору будівельно-монтажні роботи і генпідрядник зобов'язується прийняти і оплатити такі роботи, а кредитор субпідрядника зарахувати суми коштів, що надійшли від генпідрядника в рахунок заборгованості субпідрядника перед ним.

Згідно п. 3.1 договору ціна договору становить 931198, 80 грн. та визначається на основі договірної ціни, складеної відповідно до вимоги ДБН "Правила визначення вартості будівництва", яка є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 4.1.1 договору передбачено, що за виконані субпідрядником роботи, визначені у розділі І договору, кошти в сумі 838386,36 грн. перераховуються генпідрядником на рахунок кредитора субпідрядника, а кошти в сумі 92812,44 грн. на рахунок субпідрядника.

Відповідно до п. 4.1.2 договору кредитор субпідрядника після надходження коштів від генпідрядника зараховує їх в рахунок заборгованості субпідрядника перед кредитором субпідрядника, що виникла у зв'язку з неналежним виконанням субпідрядником зобов'язань за договором № 228 від 28.08.08.

Пунктом 4.1.3 договору встановлено, що генпідрядник здійснює платежі за фактично виконані роботи, передбачені в пункті 4.1.1. договору, упродовж 5 робочих днів з дня підписання акта виконаних робіт, уповноваженими представниками генпідрядника та субпідрядника.

При затримці або недотримані генпідрядником строків оплати визначених пунктом 4.1.1 та 4.1.3 договору, генпідрядник сплачує кредитору субпідрядника та субпідряднику пеню, розмір якої обчислюється від суми невиконаних в строк робіт, визначеної з урахуванням офіційного рівня інфляції, з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (п. 7.3.1 договору).

Судами встановлено, що суму заборгованості в розмірі 838386, 36 грн оплачено відповідачем наступним чином: 30.11.2012 на суму 670338 грн - за рахунок зняття фінансових зобов'язань на вказану суму по договору на проведення робіт з реконструкції пункту пропуску "Шегині" № 252 від 11.11.2011, що підтверджується листом за вих. №6/13-16939 від 30.11.12 з відміткою ГУДКСУ у Львівській області; 05.12.2012 сплачено 168048, 36 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку від 05.12.2012.

Звертаючись з позовом у даній справі, Львівська митниця послалась на прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати вартості робіт за договором № 264 та просила стягнути пеню за періоди з 05.09.2012 по 30.11.2012 та з 05.09.2012 по 05.12.2012 та річні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій у цьому зв'язку правомірно взято до уваги приписи ч. 1 ст. 837 та ч. 4 ст. 882 ЦК України, згідно яких за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

В той же час, виходячи зі змісту договору № 264, останній укладено з метою забезпечення здійснення розрахунків між позивачем та ТОВ "Івано-Франківськукрбудсервіс" за договором № 228 від 28.08.2008.

При цьому судам не було надано акту виконаних робіт, складеного належним чином на виконання договору № 264, а долучені позивачем до матеріалів справи акти приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012 рік № 1, №2, №3, №4, №5 та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року на загальну суму 888020,48 грн., стосуються робіт, виконаних за договором № 252 від 11.11.2011, на якій у договорі № 264 взагалі відсутнє посилання.

Окрім того, судами правомірно зазначено, що наявний у матеріалах справи акт звірки розрахунків не є первинним доказом, який засвідчує факт порушення відповідачем строків перерахування грошових коштів за відсутності інших належних та допустимих доказів на підтвердження виконання робіт за договором № 264.

З врахуванням зазначеного вище обґрунтованим є висновок судів, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачем строків виконання взятих на себе зобов'язань, передбачених п.п. 4.1.1., 4.1.3. договору № 264.

До того ж, як вірно враховано судами попередніх інстанцій, при укладенні договору № 264 сторонами зазначено розмір заборгованості ТОВ "Івано-Франківськукрбудсервіс" перед позивачем за договором № 228 від 28.08.08 виходячи з сум, присуджених до стягнення за рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 06 травня 2010 р. у справі № П-14/42, включаючи 670338 грн. заборгованості, 5692,92 грн. трьох процентів річних від простроченої суми, 28250,42 грн. індексу інфляції. Решта суми складають 3 % річних та інфляційні нарахування за період часу не охоплений рішенням суду до моменту укладення Договору № 264. Інших доказів на підтвердження наявності 838386,36 грн. заборгованості третьої особи перед позивачем за договором № 228 суду не подано.

З огляду на зазначене вище та за відсутності встановленого п. 5.1. договору № 264 Додатку № 1, акту виконаних робіт, вмотивованим є висновок судів про відмову в позові, а відтак, судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 19.08.2014 Львівського апеляційного господарського суду у справі № 914/2568/13 залишити без змін.

Головуючий Божок В.С.

Судді Костенко Т.Ф.

Сибіга О.М.