Рішення

від 21.10.2014 по справі 522/24888/13-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/24888/13

Номер провадження 2/522/873/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 21» жовтня 2014 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Суворової О.В.,

при секретарі - Бондаренко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить визнати за ним право власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 площею 38 кв.м, посилаючись на те , що він займає дане приміщення з 1991 року, з огляду на що він набув на нього право власності в силу набувальної давності.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі необхідно постановити із відмовою у задоволенні позову. Судом встановлені наступні фактичні обставини на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Судом встановлено, що 16 березня 1991 року наказом директора Одеського відділення багатогалузевого науково-технічного центру «Біореактор» було створено мале учнівське підприємство на базі дитяче-юнацького військово-патріотичного клубу «Аквіон» з правом юридичної особи, затверджено ОСОБА_1 на посаді директора малого учнівського підприємства «Аквіон».

11 лютого 1992 року виконавчим комітетом Одеської міської ради народних депутатів було видано ордер № 2696 малому учнівському підприємству «Аквіон» на право зайняття нежитлового підвального приміщення на вул. Червоної Гвардії, 6 площею 38 кв.м для розміщення дитячого клубу.

13 лютого 1992 року між ЖЕУ № 31 житлово-комунального відділу виконкому Центральної райради депутатів м. Одеси та МП «Аквіон» було укладено договір № 50 оренди нежитлових приміщень у будинках районних рад м. Одеси, предметом якого стало нежитлове підвальне приміщення на вул. Червоної Гвардії, 6 площею 38 кв.м для розміщення дитячого клубу. Строк оренди визначено з 1 липня 1991 року по 1 липня 1993 року.

21 липня 1993 року виконавчим комітетом Одеської міської ради народних депутатів було видано ордер № 6026 малому учнівському підприємству «Аквіон» на право зайняття нежитлового підвального приміщення на вул. Червоної Гвардії, 6 площею 38 кв.м для розміщення дитячого клубу.

23 липня 1993 року між ЖЕУ № 31 житлово-комунального відділу виконкому Центральної райради депутатів м. Одеси та МП «Аквіон» було укладено договір № 50 оренди нежитлових приміщень у будинках районних рад м. Одеси, предметом якого стало нежитлове підвальне приміщення на вул. Червоної Гвардії, 6 площею 38 кв.м для розміщення дитячого клубу. Строк оренди визначено з 1 серпня 1993 року по 1 серпня 1994 року.

30 серпня 2000 року ОСОБА_1 у якості директора малого учнівського підприємства «Аквіон» звернувся до голови Одеської райадміністрації Центрального району щодо згоди на приватизацію підвального приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 разом з приватизацією квартири НОМЕР_1, розташованої над підвалом.

Згідно повідомлення відділу державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради № Ю-55-А від 22 квітня 2009 року, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис про судове рішення про припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством щодо юридичної особи приватне учнівське підприємство «Аквіон» (код: 13890917).

Згідно довідки № 29 від 18 січня 2010 року, виданої дільницею № 3 КП «ЖКС «Портофранківський», ОСОБА_1 постійно проживає в АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Таким чином, добросовісність заволодіння чужим майном може бути лише результатом фактичної помилки.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачеві, як директору малого учнівського підприємства «Аквіон» ще з моменту отримання ордеру № 2696 від 11 лютого 1992 року було відомо, що спірне нежитлове приміщення є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси. Про це позивачеві було відомо весь час користування цим приміщенням та, відповідно, йому не могло бути невідомо, що в нього як у фізичної особи відсутні будь-які правові підстави для володіння та користування спірним приміщенням.

За таких обставин суд доходить до висновку, що володіння позивача спірним майном не відповідає встановленому ч. 1 ст. 344 ЦК України критерію добросовісності володіння майном для набуття права власності на нього.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

За змістом ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», саме по собі внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про судове рішення про припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством щодо юридичної особи лише передує встановленій цією статтею процедурі припинення юридичної особи, яка завершується внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про припинення юридичної особи.

Таким чином, належних доказів припинення малого учнівського підприємства «Аквіон» позивачем суду не надано.

Відповідно до ч. 4 ст. 91 ЦК України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно ст. 260 ЦК УРСР 1963 року, який був чинним на момент виникнення орендних правовідносин між малим учнівським підприємством «Аквіон» та територіальною громадою м. Одеси, в разі продовження користування майном після закінчення строку договору при відсутності заперечень з боку наймодавця договір вважається поновленим на невизначений строк і кожна з сторін вправі в будь-який час відмовитись від договору, попередивши про це другу сторону за один місяць.

У відповідності до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Таким чином, за відсутності належним чином доведених позивачем відомостей про припинення наймача за договором будь-які підстави вважати орендні правовідносини між малим учнівським підприємством «Аквіон» та територіальною громадою м. Одеси припиненими - відсутні.

Враховуючи наведене, суд доходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58-60, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В.Суворова

21.10.2014