Постанова

від 20.10.2014 по справі 826/5744/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 жовтня 2014 року 10:23 Справа № 826/5744/14 (вх.14809)

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Хоптинець А.Б.,

представника відповідача - Шкодич Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кард-Сістемс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Кард-Сістемс» (далі - позивач, ТОВ «Кард-Сістемс») до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач) про:

визнання протиправними дій відповідача щодо визнання нікчемними правочини ТОВ «Кард-Сістемс» з контрагентами, а саме ТОВ «Біг Стоун», ТОВ «Гант», ТОВ «Гламур Пак», ТОВ «А Квін», ТОВ «КПІ Трейдінг»;

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.02.2014 року № 18026552207 на загальну суму 1 437 663,00 грн., у тому числі за основним платежем - 1 243 323 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 194 340 грн. у повному обсязі;

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.02.2014 року № 17926552207 на загальну суму 1 124 612,00 грн., у тому числі за основним платежем - 882 113 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 242 499 грн. у повному обсязі;

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.11.2014 року № 18426551702 на загальну суму 3038,00 грн., у тому числі за основним платежем - 2648,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 390,00 грн. у повному обсязі;

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.11.2014 року № 93026552206 на суму 4461,07 грн. у повному обсязі;

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.11.2014 року № 18326551702 на загальну суму 510,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями - 510 грн. в повному обсязі.

Позовні вимоги ТОВ «Кард-Сістемс» обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, а тому позивач вважає прийняті рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Крім того, позивач вважає протиправним висновок відповідача щодо визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами-постачальниками, нікчемними, оскільки відповідачем не зазначено в акті перевірки жодних доказів, які підтверджували б, що укладені договори не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, наявність будь-якої протиправної мети у сторін.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

ТОВ «Кард-Сістемс» зареєстроване у Шевченківській районній в м. Києві державній адміністрації 06.06.2000 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію 06.06.2000 р № 10701200000005195, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 30968876.

ТОВ «Кард-Сістемс» взято на податковий облік 14.06.2000 р. за № 23721 та перебуває на обліку у ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі наказу від 13.09.2013 р. № 1423 та п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, ст.77, п.82.1 ст. 82 Податкового кодексу України та плану-графіка проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Кард-Сістемс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р.

За результатами проведення перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акт №644/26-55-22-07/30968876 від 13.11.2013 року.

Згідно з висновками, викладеними в акті від 13.11.2013 року, встановлено порушення позивачем: п.п.5.1 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р., п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 243 323 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.п. 192.1.1 б) п.192.1 ст. 192, п.198.3, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.п.201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 087 414 грн.;

- п 171.2 «а» ст. 171, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 з урахуванням п.п. «є» 164.2.17 п. 164.2 ст. Податкового кодексу України, п.п. «є» 6.3.3 п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року №889-IV, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі в сумі 2648,10 грн.;

- п. 1.2, п. 3.3. Наказу ДПА України від 24.12.2010 року за №1020 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», ст. 51, п. 70.16., ст. 70, пп. 176.2.«б», п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України;

- ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року № 185/94 - ВР зі змінами та доповненнями, а саме: несвоєчасне надходження валютної виручки на територію України від SIA «PROFS Latvija» (Латвія) за контрактом від 08.08.2008 року №EXL-12 в сумі 2 720,00 дол. США. (еквів. 13 221,92 грн.).

На підставі висновків, викладених в акті, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 92826552207 від 26.11.2014 року, яким нараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 347 473 грн., в тому числі, за основним платежем - 923 034 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 424439 грн.;

№ 92826552207 від 26.11.2014 року, яким нараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 1 037 848 грн., та штрафними фінансовими) санкціями - 472 578 грн.;

№ 18426551702 від 26.11.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб на загальну суму 3038,00 грн., у тому числі за основним платежем - 2648,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 390,00 грн.;

№ 93026552206 від 26.11.2014 року, яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення терміну розрахунків у сфері ЗЕД на суму 4461,07 грн. у повному обсязі;

№ 18326551702 від 26.11.2014 року, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб, а саме за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 510 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 31.01.2014 року первинну скаргу позивача задоволено частково, скасовано частково податкові повідомлення-рішення від 26.11.2014 року № 92826552207 та № 92826552207 та збільшено суму грошового зобов'язання по податковому повідомленні-рішенні № 18426551702 від 26.11.2014 року на суму 248,69 грн.

За результатами розгляду первинної скарги відповідачем прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 06.02.2014 року:

№ 18026552207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 437 663,00 грн., у тому числі за основним платежем - 1 243 323 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 194 340 грн.

№ 17926552207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 124 612,00 грн., у тому числі за основним платежем - 882 113 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 242 499 грн.

В подальшому, позивач оскаржив рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 31.01.2014 року та податкові повідомлення-рішення до Міністерства доходів у зборів України.

Рішенням Міністерства доходів у зборів України від 01.04.2014 року скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві та податкові повідомлення-рішення, з урахуванням прийнятих за результатом розгляду первинної скарги, - без змін.

Вбачаючи порушення своїх прав з боку податкового органу у зв'язку з прийняттям протиправних, на його думку, податкових повідомлень-рішень та з метою їх відновлення, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному досліджені, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Щодо тверджень позивача про безпідставність висновків податкового органу про те, що позивач неправомірно визначив суми віднесені до складу валових витрат та при формуванні податкового кредиту, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно зі ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України,

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

До набуття чинності Податковим кодексом України спірні правовідносини регулювалися, зокрема, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні правові норми також містяться у статті 139 Податкового кодексу України.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26.09.2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до Листа №742/11/13-11 від 02.06.2011 року, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Кард-Сістемс» в перевіряємий період мало взаємовідносини з ТОВ «Біг Стоун» (код за ЄДРПОУ 36591327), ТОВ «Гант» (код за ЄДРПОУ 35325967), ТОВ «Гламур Пак» (код ЄДРПОУ 33740713), ТОВ «А-Квін» (код ЄДРПОУ 37507660), ТОВ «КПІ «Трейдінг» (код ЄДРПОУ 37715853), ТОВ «Гранітоль» (код за ЄДРПОУ 37982462).

В підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій з вищевказаними контрагентами, позивач надав суду копії договорів поставки, податкових накладних, видаткових накладних, калькуляцій, довіреностей.

Зокрема, надав копії договорів поставки, укладених між позивачем та ТОВ «А-Квін» (№04/11-1 від 25.04.2011 року, №07/11-1 від 05.07.2011 року, № 01/12-1 від 17.01.2012 року, № 1/04-2012 від 27.04.2012 року), згідно умов яких Постачальник (ТОВ «А-Квін») зобов'язувався систематично постачати і передавати у власність Покупцю (ТОВ «Кард-Сістемс») товар, а Покупець (ТОВ «Кард-Сістемс») зобов'язувався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах відповідного договору.

В підтвердження виконання умов договорів поставки позивачем надані податкові накладні, видаткові накладні, калькуляції, довіреності.

Суми ПДВ за отриманими від ТОВ «А-Квін» податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту з ПДВ та сформовано валові витрати. Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі.

Також, позивачем надано копії видаткових накладних, копії податкових накладних за період з липня 2010 року по лютий 2011 року, виписаних ТОВ «Біг Стоун» на підставі рахунків за період з липня 2010 року по лютий 2011 року.

Крім того, у перевіряємий період позивачем укладено договір поставки з ТОВ «Гранітоль» № 1/04-2012 від 27.04.2012 року, відповідно до умов якого Постачальник (ТОВ «Гранітоль») зобов'язувався постачати і передавати у власність Покупцю (ТОВ «Кард-Сістемс») товар належної якості в кількості та за ціною, що зазначені у Специфікації, що невід'ємною частиною Договору, а Покупець (ТОВ «Кард-Сістемс») зобов'язувався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

В підтвердження виконання умов договору, позивач надав копії податкових накладних, видаткових накладних, довіреностей, накладних-вимог.

Також, у перевірямий період позивач мав взаємовідносини із ТОВ «Гламур Пак». На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вказаним підприємством, позивач надав до суду копію видаткової накладної № РН-0000163 від 13.12.2010 року, копії калькуляцій, копію податкових накладних № 244 від 29.11.2010 року.

На підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Гант» позивач також надав копії видаткових накладних та податкових накладних за 2010 - 2011 роки.

Разом з тим, висновок податкового органу про нікчемність правочинів позивача з вказаними вище суб`єктами господарювання ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарських операцій, відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово - господарської діяльності контрагентів.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем отримано від ДПІ у Печерському районі м. Києва акт № 936/22-05/36591327 від 19.04.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Біг Стоун» (код ЄДРПОУ 36591327) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2009 року по 31.03.2012 року».

Із зазначеного акту вбачається, що зустрічну звірку неможливо було провести у зв'язку з тим, що товариство за адресою реєстрації не знаходиться, про що складено акт про місцезнаходження від 19.04.2014 року № 205/22-05. Податковим органом направлено запит від 19.04.2012 року № 152/9/22-05 до ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва на встановлення місцезнаходження ТОВ «Біг Стоун».

При цьому, в ході вжиття заходів щодо проведення зустрічної звірки, податковим органом також враховано службову записку ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва від 13.04.2012 року № 2184/вн/07-06/52 про направлення форми висновку та матеріали проведеного відпрацювання щодо непричетності до створення та реального здійснення господарської діяльності посадовими особами ТОВ «Біг Стоун», в якій зазначено, що в ході проведення заходів по встановленню місцезнаходження директора та головного бухгалтера встановлено відсутність їх за місцем реєстрації, а також на момент реєстрації фірми були відсутній, про що свідчать пояснення гр. ОСОБА_3 (засновник ТОВ «Біг Стоун»).

Згідно пояснень гр. ОСОБА_3, остання зазначила про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Біг Стоун», а лише за винагороду зареєструвала підприємство на своє ім'я, перереєстрація якого відбулась в вересні 2009 року на гр. ОСОБА_4, який на перереєстрації Товариства не був присутній.

Податковим органом здійснено перевірку задекларованих показників ТОВ «Біг Стоун» та згідно даних система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України, на підставі яких зроблено висновок у зв'язку з непідтвердженням податкового кредиту та валових витрат, у ТОВ «Біг Стоун» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податок на прибуток при придбанні та продажу товарів за період з 01.09.2009 року по 31.12.2011 року.

Також, податковий орган встановлено, що у ТОВ «Біг Стоун» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортні засоби, у зв'язку з чим укладені товариством правочини з його контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинені без наміру створення будь-яких правових наслідків, що обумовлені цими правочинами. ТОВ «Біг Стоун» здійснювало діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Також, відповідачем отримано акт Броварської ОДПІ Київської області ДПС від 13.11.2012 р. №834/22-5/35325967 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Гант» в частині дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з: ТОВ «Проммаст-стандарт» (код за ЄДРПОУ 37563531) за періоди: серпень 2011 року, вересень 2011 року; ТОВ «Різано Трейд» (код за ЄДРПОУ 36445153) за періоди: серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року , листопад 2010 року; ТОВ «Компанія «Вайліс» (код за ЄДРПОУ 36445186) за періоди: грудень 2010р., січень 2011р., лютий 2011р., березень 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку».

Згідно вказаного акту вбачається, що ТОВ «Гант» до перевірки не надано підтвердження на отримання товару (довіреності, книга реєстрації довіреностей тощо), на запит Броварської ОДПІ за №8558/10/221 від 18.10.2012 р. ТОВ «Гант» не надано документи та письмові пояснення щодо транспортування товару, та документи, які підтверджують факти транспортування. В ході перевірки, при дослідженні документів, встановлено, що ТОВ «Гант» є посередником.

В ході перевірки, контролюючим органом з врахуванням документів та письмових пояснень, наданих до перевірки, висновків, викладених в актах: Бориспільської ОДПІ Київської області ДПС від 23.11.2011 р. №783/23-2/3756353 про результати проведення документальної невинної позапланової перевірки ТОВ «Проммаст-Стандарт» (код ЄДРПОУ 37563531) з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість за серпень 2011 року, ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 10.02.2011 р. №101/23-1/36445153 про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Різано Трейд» (код за ЄДРПОУ 36445153), ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 13.02.2012р. №281/23-1/36445186 про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Компанія Вайліс» (код ЄДРПОУ 36445186), встановлено, що договори укладені між: ТОВ «Проммаст-Стандарт», ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Компанія «Вайліс» та контрагентами (покупцями-постачальниками) за періоди: серпень 2010 року - березень 2011 року, серпень 2011 року згідно частин 1, 5 ст. 203, частин 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 у Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Оскільки, фінансово-господарська діяльність ТОВ «Проммаст-Стандарт», ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Компанія «Вайліс» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності вказаними підприємствами, фінансово-господарські взаємовідносини та контрагентами є фіктивними правочинами, Броварської ОДПІ Київської області ДПС зроблено висновок про відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за перевіряємий період.

Також, відповідачем отримано акт від ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 06.09.2012 року № 805/22-08/37982462 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гранітоль» (код за ЄДРПОУ 37982462) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Фарма Груп ЛТД» (код ЄДРПОУ 34574729) за травень-червень 2012 року.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС встановлено відсутність об'єктів оподаткування ТОВ «Гранітоль», які підпадають під визначення ст. 22, п. 134.1 ст.134, п. 135.2. ст. 135, ст. 138, ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198 , п.201.4, п. 201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України по операціях з придбання товарів у підприємства-постачальника ТОВ «Гранітоль» (код ЄДРПОУ 37982462) та по операціях з продажу цих товарів підприємствам-покупцям у травні-червні 2012 року.

Таким чином, задекларований податковий кредит ТОВ «Гранітоль» (код ЄДРПОУ 37982462), сформований за рахунок податкових накладних контрагента-постачальника ТОВ «Фарма Груп ЛТД» (код ЄДРПОУ 34574729) за травень-червень 2012 року сформований неправомірно та перевіркою не підтверджується, задекларовані податкові зобов'язання ТОВ «Гранітоль» (код ЄДРПОУ 37982462) за травень-червень 2012 року поставки по ланцюгу товарів (робіт, послуг), придбаних у ТОВ «Фарма Груп ЛТД» (код ЄДРПОУ 34574729) за травень-червень 2012 року, сформовані неправомірно та перевіркою також не підтверджується.

Також, відповідачем отримано від ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м.Києві акт від 28.10.2012 р. №335/26-53-22-05/33740713 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гламур Пак» (код ЄДРПОУ 33740713) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства.

В листопаді 2010 року ТОВ «Гламур Пак» був постачальником ТОВ «Кард Сістемс». В декларації з ПДВ за листопад 2010 року ТОВ «Кард сістемс» до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ за рахунок господарських відносин з ТОВ «Гламур Пак».

Також, відповідачем використано акти ДПІ у Печерському районі м. Києва від 08.08.2011 року № 1032/23-6/37507660 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «А-Квін» (код ЄДРПОУ 37507660) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.2011 року по 30.04.2011 року; від 11.01.2012 року № 52/23-6/37507660 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «А-Квін» (код ЄДРПОУ 37507660) щодо підтвердження господарських відносин в період з 01.05.2011 року по 31.08.2011 року; від 26.07.2012 року № 2794/22-9/37507660 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «А-Квін» (код ЄДРПОУ 37507660) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків в період з 01.11.2011 року по 30.06.2012 року.

В межах документальної невиїзної перевірки ТОВ «А-Квін» (акт від 08.08.2011 року № 1032/23-6/37507660) встановлено, що сектором з техніко-криміналістичного забезпечення роботи Печерського РУ НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві проведено почеркознавче дослідження податкової звітності ТОВ «А-Квін», за результатами якого складено висновок спеціаліста б/№ від 07.07.2011 року.

Згідно матеріалів дослідження підписи від імені гр. ОСОБА_6 в податковій декларації з податку додану вартість ТОВ «А-Квін» за квітень 2011 року, додатках 1 та 5 до податкової декларації податку на додану вартість за квітень 2011 року виконані не гр. ОСОБА_6, яка є засновником та директором ТОВ «А-Квін», а іншою особою.

В ході складання акту не встановлено факт передачі товарів (надання робіт, послуг) від продавця до покупця, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Також відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Фактично згідно податкової звітності у ТОВ «А-Квін» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

З вищезазначених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «А-Квін» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «А-Квін», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «А-Квін» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Таким чином, у зв'язку непідтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, у ТОВ «А-Квін» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

В межах здійснення заходів щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «А-Квін» (акт від 11.01.2012 року №52/23-6/37507660), при проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації та її документального підтвердження встановлено, що згідно висновку № 571 від 03.01.2012 року Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України на ПЗЗ, підписи в оригіналах податкових декларацій по податку на додану вартість, розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за травень - серпень 2011 року, в оригіналах податкових декларацій з податку на прибуток та додатках до неї за 2-й квартал 2011 року, податкових накладних за серпень 2011 року виконані не гр. ОСОБА_6, а іншою особою.

В межах проведених заходів згідно акту від 26.07.2012 року № 2794/22-9/37507660 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «А-Квін» (код ЄДРПОУ 37507660), податковим органом використано матеріали, переданих службовою запискою №7368/07-06/30 від 25.07.2012 року ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва, в тому числі Висновок щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності №б/н та висновок спеціаліста №376 від 25.07.2012 року , №571 від 03.01.2012 року сектору фототехнічних, портретних, технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних досліджень науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України.

Податковим органом зроблено висновок про те, що операції ТОВ «А-Квін» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна які економічно необхідні для виконання постачання.

Крім того, в ході проведення перевірки не встановлено факт передачі товарів (послуг) ТОВ «А-Квін» контрагентам-покупцям, у зв'язку з відсутністю (ненаданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Податковим органом зроблено висновок про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «А-Квін» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «А-Квін», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «А-Квін» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, у зв'язку з чим відповідачем задекларовані ТОВ «А-Квін» показники зменшено до « 0».

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09.2006 р. правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо визнання нікчемними правочини ТОВ «Кард-Сістемс» з контрагентами суд вважає необґрунтованими та зазначає, що висновки акту перевірки є суб'єктивною точкою зору посадових осіб податкового органу і носять лише характер припущень.

При цьому, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі - Положення №88), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Суд звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Надані позивачем документи на підтвердження господарських правовідносин з контрагентами, не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають вимогам ні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ні Положенню № 88, зокрема, в видаткових та податкових накладних не зазначено прізвища особи, яка їх склала, її посаду, а також, дату та номер довіреності.

При цьому, позивачем не надано до матеріалів справи рахунків-фактур, на підставі яких виписано видаткові накладні, докази щодо підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «КПІ «Трейдінг», ТОВ «Біг Стоун», заявок на виробництво, на підставі яких виписано накладні-вимоги на відпуск матеріалів, докази транспортування і пакування товару, що передбачені умовами договорів.

Аналогічні порушення позивачем допущені в первинних документах, які спрямовані на підтвердження реалізації придбаних послуг та товарів.

При розгляді даної справи судом враховано правову позицію Верховного Суду України, яка викладена: в постанові від 21.01.2011 р. у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, а саме, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги; та в постанові від 05.03.2012 р. по справі №21-421а11, згідно з якою складені і підписані неповноважними особами податкові накладні не можуть вважатися належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Хоча фактичні обставини справи №21-421а11, яка переглядалася Верховним Судом України, стосувалися лише правильності оформлення податкових накладних, на підставі яких сформовано спірний податковий кредит з ПДВ, однак суд вважає, що з метою однакового застосування законодавства застосований Верховним Судом України підхід є цілком прийнятним. Для з'ясування правильності оформлення й інших первинних бухгалтерських документів, для яких частина друга ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює відповідні обов'язкові вимоги, у тому числі, щодо їх складення та підписання відповідними уповноваженими особами.

Враховуючи викладене, суд погоджується з твердженнями відповідача про допущені позивачем порушення норм податкового законодавства при здійсненні операцій з контрагентами в періоді, що перевірявся.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд зазначає, що обставини щодо фіктивності операцій з поставки послуг з посиланням на конкретне джерело інформації щодо цих фактів (пояснення керівника) є належними доказами, оскільки стосуються як обставин щодо реальності виконання договорів, суми ПДВ у зв'язку з якими позивач включив до податкового кредиту, так і юридичної сили первинних документів (видаткових та податкових накладних) як допустимого доказу цих сум. Маючи дані щодо джерела такої інформації, суд в разі виникнення сумнівів у її достовірності, зокрема з підстав порушення встановленого законом порядку її отримання, повинен її перевірити з використанням передбачених частиною другою ст. 69 КАС України засобів доказування в адміністративному судочинстві.

Судом, для повного та об'єктивного розгляду даної справи, викликались в судові засідання в якості свідків директори ТОВ «Кард-Сістемс», ТОВ «Біг Стоун», ТОВ «Гант», ТОВ «Гламур Пак», ТОВ «А-Квін», ТОВ «КПІ «Трейдінг» для надання пояснень щодо підтвердження здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Кард-Сістемс». Однак, вказані особи в судове засідання не прибули, повістки про виклик до суду надсилались за юридичними адресами товариств, однак деякі конверти з повістками повертались з поштовою відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Враховуючи викладене вище, надані позивачем документи на підтвердження господарських правовідносин з такими контрагентами не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають вимогам щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування спірних сум валових витрат і податкового кредиту з ПДВ.

Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною і у постанові від 05.03.2012 р., у якій Верховним Судом України зазначено, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Твердження позивачем стосовно того, що платник податків не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни його контрагентами, загалом є вірною, але, в даному випадку, зазначене не спростовує допущені саме позивачем порушення податкового законодавства і не може звільняти останнього від настання відповідних юридичних наслідків.

Беручи до уваги вищезазначене, суд вважає, що відповідачем доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору, а відтак, правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 437 663,00 грн. та з податку на додану вартість на загальну суму 1 124 612,00 грн. та прийнято податкові повідомлення-рішення № 18026552207та № 17926552207.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.02.2014 року № 18026552207 та № 17926552207 та відсутність підстав для задоволення вимог в цій частині.

Щодо правомірності донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що за період, що перевірявся податок на доходи фізичних осіб утримувався з позивача згідно ст. 167 Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту, перевіркою виявлено випадки надання податкової соціальної пільги працівнику ТОВ «Кард-Сістемс», який одночасно зареєстрований приватним підприємцем в ДПІ у Святошинському районі ГУ доходів у м. Києві, а саме: ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1). За період з 01.07.2010 року по 31.10.2010 року надана податкова соціальна пільга, в тому числі: липень 2010 року - 434,50 грн., серпень 2010 року - 434,50 грн., вересень 2010 року - 434,50 грн., жовтень 2010 року - 434,50 грн. Всього виплачено доходу на загальну суму 1738,0 грн.

Податок на доходи фізичних осіб з зазначених сум доходу позивачем не утриманий.

Крім того, під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що позивачем не утримано податок на доходи фізичних осіб із коштів, які були сплачені ТОВ «Кард-Сістемс» з розрахункового рахунку товариства за придбані авіаквитки на загальну суму 15917,0 грн.: для працівників товариства ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 придбано авіаквитки.

Сплата здійснена відповідно до банківських документів, а саме від 18.11.2011 на суму 3425,0 грн., від 30.06.2011 на суму 3041,0 грн., від 28.03.2011 на суму 3150,0 грн., від 28.03.2011 на суму 3150,0 грн., від 28.03.2011 на суму 3150,0 грн., однак відсутні оригінали відривної частини посадкового талону пасажира, що не може бути основою для відшкодування таких витрат, сплачені за авіаквитки, а по суті є доходом працівника з якого не утримано податок на доходи фізичних осіб.

Оскільки позивач ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду не подав жодних доказів щодо законності своїх дій, суд вважає, що податковим органом правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 26.11.2014 року № 18426551702, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 3038,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення від 26.11.2014 року № 18326551702.

Окрім цього, згідно акта документальної планової виїзної перевірки від 04.02.2009 р. №54/23-06/30968876 та даних бухгалтерського обліку станом на 30.09.2008 року у ТОВ «Кард-сістемс» встановлена дебіторська заборгованість за зовнішньоекономічним експортним контрактом від 08.08.2008 року №EXL-12, укладеного з компанією SIA «PROFS Latvija», Латвія у розмірі 2720,00 дол. США (еквівалент 13 221,92 грн.), яка в періоді, який перевірявся, погашена не своєчасно.

У періоді, який перевірявся, ТОВ «Кард-сістемс» здійснювались операції на підставі 22 зовнішньоекономічних експортних договорів щодо продажу обладнання для контролю проходу людей (турнікети).

ТОВ «Кард-сістемс» експортовано товар (обладнання для контролю проходу людей) загальною фактурною вартістю 206 057,00 дол. США (еквівалент 1 627 740,88грн.) та надані консультаційні послуги нерезиденту на суму 250,00 дол. США (еквівалент 1 981,63грн.).

У періоді, який перевірявся, на валютний рахунок ТОВ «Кард-сістемс» надійшла оплата від нерезидентів у загальному розмірі 209 027 дол. США (еквівалент 1 050 091,29 грн.).

ТОВ «Кард-сістемс» (Продавець) укладено зовнішньоекономічний експортний контракт від 08.08.2008 року №EXL-12 з компанією SIA «PROFS Latvija», Латвія (Покупець) щодо відвантаження обладнання для контролю проходу людей (турнікет).

Перевіркою проведення розрахунків у грошовій формі при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за контрактом від 08.08.2008 року № EXL-12 з компанією SIA «PROFS Latvija», Латвія за період з 01.10.2008 року по 31.12.2012 року встановлено, що на виконання умов даного контракту від нерезидента компанії SIA «PROFS Latvija», Латвія надійшла валютна виручка в сумі 2720,00 дол. США (еквів. 13 221,92 грн.) з порушенням законодавчо встановлених термінів.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

З огляду на викладене, оскільки позивач ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду не надав відповідного висновку органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку на подовження термінів розрахунків за вказаним зовнішньоекономічним контрактом чи інших доказів, які спростовували б встановлений податковим органом факт порушення, суд вважає, що відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 26.11.2014 року № 93026552206, яким нараховано позивачу пеню у розмірі 4461,07 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та вчиненні дій.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

З урахуванням положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Кард-Сістемс» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 24.10.2014 року.

Суддя В.П. Шулежко