Ухвала

від 22.10.2014 по справі 2а-0870/7122/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/22946/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі - ДПІ)

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.09.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012

у справі № 2а/0870/7122/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Скіфський степ" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання дій та рішення протиправними.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними дій ДПІ щодо винесення рішення від 26.07.2011 № 215 про анулювання реєстрації Товариства платником ПДВ та про визнання цього рішення протиправним.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.09.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012, позов задоволено.

У прийнятті цих судових актів суди обох попередніх інстанцій виходили з безпідставного поширення податковим органом положень підпункту «и» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України на правовідносини, що існували до 01.01.2011, тобто до набрання цим Кодексом чинності.

Посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що матеріалами даної справи підтверджується існування підстави, з якою підпункт «и» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України пов'язує позбавлення особи статусу платника ПДВ.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що 26.07.2011 податковою інспекцією було прийнято рішення № 215, за яким було анульовано реєстрацію Товариства платником ПДВ на підставі підпункту «и» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України з тих мотивів, що обсяг постачання позивачем товарів іншим платникам ПДВ за останні 12 місяців склав менше 50 відсотків від загального обсягу постачання Товариства.

Згідно з підпунктом «и» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо обсяг постачання товарів/послуг платниками податку, зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання.

Пунктом 184.2 цієї статті визначено, що анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті "а" пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах "б" - "и" пункту 184.1 цієї статті, - за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, суди обох попередніх інстанцій цілком обґрунтовано виходили з того, що до дванадцятимісячного періоду, за який податковий орган зробив перевірку на предмет відповідності податкового обліку позивача положенням підпункту «и» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, податковим органом було безпідставно включено період до 01.01.2011, тобто час, протягом якого регулювання цих відносин здійснювалось за нормами Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, до набрання чинності Податковим кодексом України правовідносини з приводу анулювання реєстрації платника податку на додану вартість були врегульовані пунктом 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість». Тобто, відносно оподатковуваних операцій, що мали місце до набрання чинності Податковим кодексом України, застосуванню підлягають положення Закону України «Про податок на додану вартість».

У пункті 9.8 статті 9 вказаного Закону було визначено вичерпний перелік підстав анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, серед яких була відсутня аналогічна за змістом підстава, що встановлена у підпункті «и» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України.

Прикінцевими положеннями Податкового кодексу України передбачено, що цей Кодекс набирає чинності з 01.01.2011. При цьому його норми, за загальним правилом, застосовуються до тих правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

Згідно зі статтею 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що запроваджені підпунктом «и» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України додаткові обмеження щодо кола осіб, які можуть бути зареєстровані платниками ПДВ, не мають зворотної дії, а тому не поширюються на правовідносини, що існували до часу набрання чинності цією нормою. Фактично розглядуваним законодавчим приписом визначено нові правила поведінки, недотримання яких тягне застосування до платника негативних наслідків у вигляді примусового позбавлення його статусу платника ПДВ. А відтак до набрання чинності Податковим кодексом України дії позивача не можна оцінювати на предмет відповідності критеріям та вимогам, з якими цей Кодекс пов'язує можливість особи бути платником ПДВ.

Отже, прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з підстав, передбачених абзацом «и» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, можливо лише при виникненні та існуванні відповідних обставин після 01.01.2011, тобто після набрання чинності Податковим кодексом України.

У даному ж разі при прийнятті оспорюваного рішення ДПІ було перевірено дані податкового обліку позивача на предмет їх відповідності підпункту «и» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, що формувалися і до 01.01.2011, що виключає правомірність цього рішення.

Наведене обумовлює правильність оскаржуваних рішень про задоволення даного позову, а тому процесуальні підстави для скасування цих рішень відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя відхилити, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.09.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012 у справі № 2а/0870/7122/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько