Постанова

від 21.10.2014 по справі 821/3839/14

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/3839/14 15 год. 53 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Рябчич А.М.,

за участю представників:

позивача - Сонька В.В.,

відповідача - Ляха В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Бериславської районної державної лікарнї ветеринарної медицини до Державної фінансової інспекції в Херсонській області про часткове визнання протиправною та скасування вимоги,

встановив:

Бериславська районна державна лікарня ветеринарної медицини (далі - позивач, Бериславська РДЛВМ) звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Херсонській області (далі - відповідач, ДФІ в Херсонській області), у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати пункти 6, 10 вимоги від 02.07.2014 року за № 41-08/1162 "Про усунення порушень, виявлених ревізією окремих питань фінансово - господарської діяльності в Бериславській РДЛВМ за період з 01.01.2011 року по 01.03.2014 року.

В обґрунтування вказаних вимог позивач вказав, що вимога ДФІ в Херсонській області щодо усунення порушень при віднесені заробітної плати лаборанту у зв'язку з проведенням лабораторних досліджень, оплата за які протягом перевіреного періоду надійшла до спеціального фонду кошторису ветеринарної лікарні у загальній сумі 93 179,49 грн., за рахунок видатків спеціального фонду кошторису не ґрунтується на нормах діючого законодавства. Позивач зазначив, що жодним нормативним документом не передбачено вимоги щодо здійснення виплати такої заробітної плати саме за рахунок спеціального фонду, а тому у відповідача відсутні підстави для встановлення порушень ч. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України, п. 23 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою кабінету Міністрів України № 465, ч.7 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський фінансову звітність в Україні". При цьому, позивач вказав, що відповідач в ході перевірки не вказав на порушення Бериславською РДЛВМ при складанні штатного розпису по спеціальному та загальному фондам, натомість кошториси по спеціальному та загальному фондах на 2011-2013, січня-лютого 2014 року складено та затверджено в установленому законом порядку, відповідно до яких спірна сума заробітної плати певного лаборанта передбачена у кошторисі загального фонду кошторису, а тому дії позивача щодо віднесення вказаної суми до видатків загального фонду кошторису за перевірений період відповідають затвердженим кошторисам та вимогам діючого законодавства. В судовому засіданні представник позивача пояснив, що вимога ДФІ в Херсонській області про усунення порушень в частині сплати Бериславською РДЛВМ за 2011-2014 р. комунальних послуг на загальну суму 11463,73 грн., які фактично були використані Управлінням ветеринарної медицини, є необґрунтованою, оскільки вважає, що умовами договору між позивачем та Управлінням ветеринарної медицини передбачено сплату комунальних послуг за фактичне їх використання, що за розрахунком позивача складає за послуги по електроенергії в сумі 7125,60 грн. згідно підписаних актів виконаних робіт та за послуги з водопостачання в сумі 47,95 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення та пояснення, в яких зазначив, що оскаржувані пункти вимоги ДФІ в Херсонській області від 02.07.2014 року за № 41-08/1162 про усунення порушень є правомірними, оскільки з підстав, викладених в акті ревізії окремих питань фінансово - господарської діяльності в Бериславській РДЛВМ за період з 01.01.2011 р. по 01.03.2014 р. було встановлено порушення Бериславською РДЛВМ щодо віднесення до власних витрат комунальні послуги, які фактично були спожиті іншим користувачем Управлінням ветеринарної медицини, оскільки протягом перевіряємого періоду облік спожитих послуг Бериславською РДЛВМ в бухгалтерському обліку здійснювався лише за фактом надходження коштів від Управління ветеринарної медицини за спожиті комунальні послуги без урахування їх споживання, що призвело до порушення вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Бюджетного кодексу України тощо. Крім цього, під час ревізії питань щодо правильності проведення витрат по загальному та спеціальному фонду кошторису встановлено, що Бериславською РДЛВМ в порушення ч. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України, п. 23 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002 р. віднесено до видатків загальному фонду Державного бюджету суму 93 179,49 грн., яка повинна бути віднесена до видатків спеціального фонду кошторису у зв'язку з тим, що оплата замовниками виконаних лаборантом досліджень надходить до спеціального фонду кошторису ветеринарної лікарні.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав письмові заперечення та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до п. 2.12 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на 1 квартал 2014 року ревізійною бригадою проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Бериславської районної державної лікарні ветеринарної медицини за період з 01.01.2011 року по 01.03.2014 року, за результатами якої складено акт ревізії від 19.06.2014 року № 41-27/37 (далі - акт ревізії).

Висновками вказаного акту ревізії є ряд порушень Бериславською РДЛВМ вимог діючого законодавства, серед яких встановлено, зокрема:

- порушення ч. 7 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.1.2, 2.2 Положення про документальні забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, п. 11 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна; затвердженої постановою КМУ №786 від 04.10.1995 р., п.1.2, 1.3 Порядку складання фінансової звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, затвердженого наказом ДКУ від 25.05.2010 року №164 (далі - Порядок №164), п.1.2, 1.3 Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.01.2012 року №44 в частині не відображення дебіторської заборгованості у сумі 11463,73 грн. за спожиті комунальні послуги по Управлінню ветеринарної медицини та списання на видатки районної державної лікарні вказаної суми, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 11463,73 грн.;

- порушення ч. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України, п. 23 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою кабінету Міністрів України №228 від 28.02.2002 року, щодо проведення лікарнею використання коштів загального фонду кошторису на виплату заробітної плати лаборанта, який виконує роботу по проведенню лабораторних досліджень, приготування реактивів, робочих розчинів, за які надходять грошові кошти до спеціального фонду кошторису ветеринарної лікарні, на загальну суму 93179,49 гривень.

На підставі вказаних порушень Новокаховською ОДФІ в Херсонській області було направлено на адресу Бериславської РДЛВМ лист №41-08/1162 від 02.07.2014 року "Про усунення порушень виявлених ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності в Бериславській районній державній лікарні ветеринарної медицини за період з 01.01.2011 року по 01.03.2014 року", в якому сформульовані наступні вимоги, зокрема:

- у пункті 6 зазначено щодо подальшого не допуску випадків оплати за спожиті комунальні послуги без фактичного їх отримання. Усунути в повному обсязі порушення щодо сплати лікарнею ветеринарної медицини за послуги електроенергії, за водопостачання в загальній сумі 11463,73 гривень, яким фактично користувалося Управління ветеринарної медицини.

- у пункті 10 зазначено про усунення порушення щодо правильності проведення витрат по загальному та спеціальному фонду кошторису, а саме: видатки на виплату заробітної плати лаборанта, який виконує роботу по проведенню лабораторних досліджень, приготування реактивів, робочих розчинів, за які надходять грошові кошти до спеціального фонду кошторису ветеринарної лікарні проводити за рахунок спеціального фонду в загальній сумі 93179,49 гривень.

Вищевказані вимоги є предметом оскарження у даній справі.

Визначившись з правовою позицією сторін щодо предмету спору та перевіривши норми діючого законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Щодо правомірності п. 6 вимоги від 02.07.2014 р. №41-08/1162, то суд встановив наступне.

Як вбачається з акту ревізії (стор. 22 - 24), то Бериславською лікарнею ветеринарної медицини протягом ревізійного періоду було укладено з Управлінням ветеринарної медицини у Бериславському районі договори про спільне користування послугами зв'язку та іншими комунальними послугами, а саме: договір № 2 від 14.03.2011 р., №1 від 19.03.2012 р., №4 від 28.05.2013 р. та №3 від 29.04.2014 р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно умов п.1.1 вищезазначених договорів Управління ветеринарної медицини зобов'язано сплачувати фактичні витрати за користування послугами (електроенергією, водопостачанням, вугіллям та дровами, прибирання території, придбання вугілля та дров). Проте, в ході ревізії було встановлено, що протягом ревізуємого періоду Управлінням ветеринарної медицини було частково сплачено вартість спожитих послуг, зокрема, за електроенергію у сумі 6290,00 грн., за водопостачання у сумі 130,00 грн. Враховуючи надані до ревізії додатки до вищевказаних договорів ревізором було визначено суму дебіторської заборгованість Управління ветеринарної медицини перед Бериславською РДЛВМ за фактичне користування послугами (електроенергією, водопостачанням), у загальній сумі 11463,73 грн., яка складається з сум заборгованості за послуги електроенергії 10748,56 грн. та заборгованості за послуги водопостачання у сумі 715,17 грн. При цьому, сума заборгованості за послуги електроенергії 10748,56 грн. включає суму фактично використаних послуг в розмірі 17038,56 грн., з урахуванням часткової сплати 6290,00 грн., а сума заборгованість за послуги водопостачання 715,17 грн. включає суму фактично використаних послуг в розмірі 845,17 грн. з урахуванням часткової сплати 130,00 грн. Вказаний висновок ревізора обґрунтований відображенням в бухгалтерському обліку взаєморозрахунків з Управлінням ветеринарної медицини за спожиті комунальні послуги лише за фактом надходження грошових коштів на рахунок установи, проте у формах фінансової звітності та в бухгалтерських регістрах синтетичного та аналітичного обліку станом на 01.03.2014 р. дебіторська заборгованість по спожитих послугах Управління ветмедицини в сумі 11463,73 гривень не відображена, що є порушенням п.6, 7 ст. 8, п.п.1, 3 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в частині забезпечення єдиних Методологічних основ ведення бухгалтерського обліку, а саме розрахунків за спожиті послуги орендарем. Відсутня систематизація вищезазначених розрахунків на субрахунку №364 "Розрахунки з іншими дебіторами", як це передбачено Інструкцією про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ, затвердженого наказом Держказначейства від 10.07.2000 р. №61, зареєстрованого в Мін'юсті 14.08.2000 р. за №497/4718.

Отже, на підставі вищевказаних порушень та внаслідок фактичної сплати Бериславською РДЛВМ вказаної суми комунальних послуг без її відображення в обліку підприємства, як дебіторська заборгованості Управління ветмедицини, ревізор дійшов висновку про завищення Бериславською РДЛВМ видатків на загальну суму 11463,73 грн., чим завдало матеріальної шкоди (збитків) Державному бюджету на вищевказану суму.

В ході розгляду справи, головний бухгалтер Бериславською РДЛВМ не заперечив проти вищевказаних порушень в частині не відображення в бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості по фактично спожитим комунальним послугам Управлінням ветеринарної медицини, проте заперечив в частині необґрунтованого визначення ревізором суми дебіторської заборгованості в розмірі 11463,73 грн., оскільки вважає, що підписані між Бериславською РДЛВМ та Управлінням ветмедицини акти виконаних робіт щодо спожитих Управлінням ветмедицини послуг по електроенергії на загальну суму 7125,60 грн. та складений Бериславською РДЛВМ розрахунок спожитих Управлінням ветмедицини послуг по воді на загальну суму 47,95 грн. свідчить про значно меншу суму боргу Управління ветеринарної медицини за спожиті послуги з водопостачання та по електроенергії у порівняні з сумами, вказаними в акті ревізії.

Перевіривши обґрунтованість вказаного доводу представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 (далі - Положення), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і мають визначені зазначеним Законом і Положенням обов'язкові реквізити. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до пункту 2.7 Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Відповідно до пункту 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 №290, дохід (виручка) від реалізації (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції.

Отже, первинними документами фіксується факт здійснення господарської операції з продажу (однією стороною) та придбання і оприбуткування (іншою стороною).

З огляду на викладене та враховуючи, що позивачем в бухгалтерському обліку на підставі первинних документів, до яких відносяться також акти виконаних робіт, не було відображено суми фактично спожитих послуг по вказаному споживачу, тому суд вважає, що вказана протиправна бездіяльність позивача стала підставою для визначення ревізором спірної суми дебіторської заборгованості згідно додатків до договорів про спільне користування послугами зв'язку та іншими комунальними послугами. При цьому, суд вказує, що недійсність вказаних договірних документів або існування інших додатків до договорів, які містять обґрунтовані розрахунки за воду та електроенергію позивачем ні під час перевірки, ні під час розгляду справи не надано.

Крім того, суд вказує, що надані позивачем до матеріалів справи документи на спростування вищевказаного висновку відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки наданий позивачем розрахунок вартості спожитих Управлінням ветеринарної медицини послуг з водопостачання та акти виконаних робіт щодо послуг з електропостачання під час проведення ревізії не були надані ревізору, що ставить під сумнів їх існування на час проведення даної ревізії, при цьому, надані позивачем контр розрахунки щодо фактично спожитої Управлінням ветеринарної медицини електроенергії та води не мають жодного нормативного обґрунтування та не відповідають умовам укладених договорів та додатків до них.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що надані позивачем докази не спростовують доводи відповідача щодо усунення Бериславською РДЛВМ порушень щодо сплати лікарнею ветеринарної медицини за послуги електроенергії, за водопостачання в загальній сумі 11463,73 гривень, яким фактично користувалося Управління ветеринарної медицини, а тому суд вважає, що пункт 6 вимоги є обґрунтованим і позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача визнати протиправним та скасувати п.10 вимоги від 02.07.2014 року №41-08/1162, то суд зазначає наступне.

Як зазначається на стор. 9 акту ревізії, то суцільною ревізією правильності проведення витрат по загальному та спеціальному фонду кошторису встановлено, що за період з 01.01.2011 року по 01.03.2014 року в порушення ч. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України, п.23 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою кабінету Міністрів України №228 від 28.02.2002 року, лікарнею проведено використання коштів загального фонду кошторису на виплату заробітної плати лаборанта, який виконує роботу по проведенню лабораторних досліджень, приготування реактивів, робочих розчинів, за які надходять грошові кошти до спеціального фонду кошторису ветеринарної лікарні, на загальну суму 93179,49 гривень, чим загальному фонду Державного бюджету завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 93179,49 гривень. Внаслідок вказаного порушення Бериславською РДЛВМ у формі "Звіт про виконання загального фонду кошторису установи" по КПКВ 2802030 завищено бюджетні асигнування за КЕКВ 1111 "Заробітна плата " в сумі 39469,99 гривень, у тому числі за 2011 рік - 17587,50 гривень, за 2012 рік - 21882,49 гривень, та відповідно за КЕКВ 1120 "Нарахування на заробітну плату " - 14367,08 гривень, у тому числі за 2011 рік - 6401,85 гривень, за 2012 - 7965,23 гривень. Завищено бюджетні асигнування за КЕКВ 2111 "Оплата праці" в сумі 28843,41 гривень, у тому числі за 2013 рік - 25086,863 гривень, за січень - лютий 2014 року - 3756,58 гривень, та відповідно за КЕКВ 2120 "Нарахування на заробітну плату " - 10499,01 гривень, у тому числі за 2013 рік - 9131,61 гривень, за січень - лютий 2014 року - 1367,40 гривень, що є порушенням вимог п.1.2, 1.3 Порядку складання фінансової звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, затвердженого наказом ДКУ від 25.05.2010 року №164 (далі - Порядок №164), п.1.2, 1.3 Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.01.2012 року №44 (далі - Порядок №44) та п.1 ст.3, п. 7 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Отже, на підставі вказаних обставин, відповідач дійшов висновку про порушення Бериславською РДЛВМ порядку віднесення витрат по загальному та спеціальному фонду кошторису видатків на виплату заробітної плати лаборанта, який виконує роботу по проведенню лабораторних досліджень, приготування реактивів, робочих розчинів, за які надходять грошові кошти до спеціального фонду кошторису ветеринарної лікарні і як наслідок усунення даного порушення зобов'язує Бериславську РДЛВМ провести видатки в загальній сумі 93179,49 гривень за рахунок спеціального фонду кошторису.

Перевіряючи обґрунтованість вказаної вимоги на предмет її узгодженості з нормами діючого законодавства, суд вказує на наступне.

Відповідно до статті 97 Закону України "Про ветеринарну медицину" фінансування та матеріально-технічне забезпечення державної служби ветеринарної медицини здійснюються за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України.

Згідно зі статтею 99 Закону України "Про ветеринарну медицину" оплата проведення заходів щодо профілактики і ліквідації хвороб тварин (крім випадків, передбачених у статті 98 цього Закону), процедур контролю, інспектування та ухвалення, надання інформації, лікування тварин, які страждають на хвороби та недуги, лабораторних досліджень, ветеринарно-санітарної експертизи товарів, видача відповідних ветеринарних документів, послуг при експортно-імпортних операціях та транспортуванні територією України об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду здійснюється за рахунок їх власників (операторів потужностей) згідно з тарифами.

Оплата послуг спеціалістів ветеринарної медицини, які провадять ветеринарну практику, за виконання обов'язкових або необхідних протиепізоотичних заходів згідно з переліком та у розмірах, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законом.

Згідно зі статтями 4, 13 Закону України "Про оплату праці" джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності. Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету затверджуються одночасно з бюджетом.

Пунктом 2 Переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх утворення та напрямів використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України Постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 року №659, визначено, що власними надходженнями бюджетних установ, в тому числі, є плата за послуги, що надаються бюджетними установами (підгрупа 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх функціональними повноваженнями, тобто це кошти, які надійшли бюджетним установам як плата за послуги, надання яких пов'язане з виконанням основних функцій та завдань бюджетних установ). Надходження цієї підгрупи формуються за видами, визначеними переліками послуг, що можуть надаватися бюджетними установами за плату, затвердженими Кабінетом Міністрів України для відповідної галузі.

Таким чином, плата, отримана позивачем від надання платних ветеринарних послуг з лікування, клінічного огляду, консультацій та інших послуг, є власними надходженнями позивача (підгрупа 1 першої групи).

Відповідно до підпункту "а" пункту 3 Переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх утворення та напрямів використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України Постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 року №659 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, власні надходження бюджетних установ використовуються відповідно до закону про державний бюджет чи рішення про місцевий бюджет за такими напрямками: підгрупа 1 першої групи - на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням зазначених у підгрупі послуг.

Відповідно статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.

Витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду згідно з законодавством, якщо законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.

Відповідно до пунктів 11.1, 11.4 глави 11 Порядку обслуговування державного бюджету за видатками (згідно наказу Державного казначейства України від 16 квітня 2008 року №129 назву порядку викладено в новій редакції - Порядок обслуговування державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету), затвердженого наказом Державного казначейства України від 25 травня 2004 року №89, на спеціальні реєстраційні рахунки розпорядників бюджетних коштів, відкриті в органах Державного казначейства, зараховуються кошти, що надходять як кошти за платні послуги та кошти від вищих і підвідомчих установ, від будь-яких інших юридичних та фізичних осіб на утримання, виконання певних доручень, здійснення певних видатків, поновлення касових видатків тощо. Власні надходження бюджетної установи мають бути спрямовані на ті бюджетні програми, які передбачені призначеннями спеціального фонду державного бюджету з урахуванням вимог законодавства.

Кошти спеціального фонду державного бюджету, що надійшли як власні надходження установ, зараховуються на спеціальні реєстраційні рахунки без конкретного віднесення до кодів економічної класифікації видатків, однак здійснення видатків проводиться відповідно до кошторису за конкретними кодами економічної класифікації видатків шляхом оплати рахунків за надані послуги, виконані роботи, отримані товари з урахуванням довідок про внесення змін. Надання фінансової підтримки підприємствам (установам, організаціям) не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої пункту 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, видатки або надання кредитів з бюджету спеціального фонду бюджету провадяться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до цього фонду на підставі кошторисів з урахуванням внесених до них змін.

Відповідно до частини першої пункту 23 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

Таким чином, вищенаведеними нормами законодавства не надано позивачу право включати до видатків спеціального фонду видатки на виплату заробітної плати працівникам бюджетних установ, задіяних в наданні платних послуг.

При цьому, розділення робочого часу працівника бюджетної установи на час, витрачений на надання платних послуг відповідно до законодавства, та інший час, законодавчими та нормативно-правовими актами не передбачено.

З наданих до матеріалів справи кошторисів Бериславської районної державної лікарні ветеринарної медицини на 2011, 2012 та 2013 роки та 2014 роки судом встановлено, що за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету передбачалось фінансування видатків лікарні в основному на виплату заробітної плати, нарахування на неї, оплату комунальних послуг та капітальних видатків, за рахунок коштів спеціального фонду Державного бюджету передбачалось фінансування видатків лікарні на виплату заробітної плати з нарахуваннями та на оплату комунальних послу (незабезпечені видатками загального фонду), а також видатків на заходи пов'язані з організацією діяльності лікарні. Таким чином, видатки на заробітну плату та нарахування на заробітну плату були передбачені затвердженими кошторисами, як по загальному так і по спеціальному фондах бюджетної установи.

При цьому, актом ревізії підтверджено дотримання порядку затвердження вищевказаних кошторисів доходів і видатків.

Актом перевірки також підтверджується відсутність порушень щодо витрачання бюджетних коштів лікарні на виплату заробітної плати завідувача та лаборанта лабораторії ВСЕ, та здійснення вказаних виплат відповідно до бюджетних асигнувань, напрямків витрачання та наявності невикористаних бюджетних асигнувань, відповідно до затверджених кошторисів витрат бюджетних асигнувань та штатних розписів, згідно яких заробітна плата лаборанта ДЛВСЕ включена до загального фонду кошторису Бериславської РДЛВМ.

Таким чином, суд зазначає, що вимога ДФІ, викладена у п. 10 листа від 02.07.2014 року №41-08/1162 про усунення вищевказаних порушень, не узгоджується з нормами чинного законодавства, а тому, суд приходить до висновку про її скасування.

Відповідно до ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Як встановлено ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене та враховуючи, що відповідачем доведено, а позивачем не спростовано правомірність п. 6 вимоги, а також відповідачем не доведено правомірність п.10 вимоги, тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-163 КАС України, суд, -

постановив :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати п. 10 вимоги від 02.07.2014 року за №41-08/1162 "Про усунення порушень, виявлених ревізією окремих питань фінансово - господарської діяльності в Бериславській РДЛВМ за період з 01.01.2011 року по 01.03.2014 року".

В частині визнання протиправним та скасування п. 6 вимоги від 02.07.2014 року за №41-08/1162 "Про усунення порушень, виявлених ревізією окремих питань фінансово - господарської діяльності в Бериславській РДЛВМ за період з 01.01.2011 року по 01.03.2014 року" - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Бериславської районної державної лікарні ветеринарної медицини (ідентифікаційний код 00710598) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 36,54 грн. (тридцять шість гривень 54 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 жовтня 2014 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 9.3