Постанова

від 21.10.2014 по справі 904/4533/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2014 року Справа № 904/4533/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Верхогляд Т.А. - доповідача,

суддів : Кузнецова В.О., Паруснікова Ю.Б.

секретар судового засідання Малик С.О.

за участю представників сторін :

від позивача: Шепель О.Г, представник, довіреність б/н від 16.06.14;

представники відповідачів в зал судового засідання не з'явились.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ПОЛІМЕРКОНСАЛТІНГ"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2014 року у справі № 904/4533/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ПОЛІМЕРКОНСАЛТІНГ", м. Київ

до Приватного підприємства "КМ-ДИЗАЙН", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОС РОДЖЕКТ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 9 939,87 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2014 року у справі № 904/4533/14 (суддя Новікова Р.Г.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полімерконсалтінг" до Приватного підприємства "КМ-Дизайн" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОС Проджект" про стягнення солідарно з відповідачів суми інфляційного збільшення в розмірі 64,27грн., суми 3% річних в розмірі 292,83грн., пені в розмірі 1457,20грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 7125,56грн. задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства "КМ-Дизайн" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полімерконсалтінг" 3% річних в розмірі 241,55грн., пеню в розмірі 1177,87грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 1827,00грн.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОС Проджект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полімерконсалтінг" пеню в розмірі 1 000,00 грн.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано порушенням відповідачем -1 умов договору поставки №СО-03/01/23К від 03.01.2013 року в частині своєчасної оплати отриманого товару, порушення ним вимог ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.530, 525 Цивільного кодексу України, правом позивача стягнути пеню відповідно до п.7.2 договору за період з 20.02.2013 року по 26.11.2013 року, 3% річних за цей же період відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

В задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат суд відмовив з огляду на відсутність інфляції в зазначений позивачем період та невірність проведеного ним розрахунку.

Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення 0,2 % за користування чужими грошовими коштами, суд послався на положення ст.ст.536, 694 Цивільного кодексу України, оскільки договірні відносини між сторонами не передбачали оплату товару на умовах товарного кредиту і договором може бути встановлений лише інший розмір процентів річних, ніж передбачений законом, а не інший спосіб їх обчислення.

Щодо вимог до відповідача-2, суд врахував при їх задоволенні наявність договору поруки №СО-03/01/23К/ПОР від 03.01.2013року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полімерконсалтінг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІОС Проджект", згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю "ІОС РОДЖЕКТ" ( поручитель) відповідає солідарно за зобов'язаннями Приватного підприємства "КМ-Дизайн" за договором поставки №СО-03/01/23К від 03.01.2013року. Обсяг відповідальності обмежений 1000 грн.00 коп.

Не погодившись з рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2014 року у даній справі скасувати частково, в частині відмови в позові та стягнути з ПП "КМ-ДИЗАЙН" проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 5 877,75 грн. та інфляційні у розмірі 64,27 грн.

Скаржник вважає, що:

- рішення суду було прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема положень ст.694 Цивільного кодексу, оскільки умови укладеного сторонами договору визначали відстрочку платежу на 20 днів з моменту відвантаження товару;

- суд надав невірну оцінку вимогам позивача про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами та стягнення 3% річних, ототожнивши ці поняття, що на думку скаржника є порушенням п.6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань";

- суд безпідставно відмовив в стягненні інфляційних втрат.

У судове засідання представники відповідачів не з'явились, відзивів на апеляційну скаргу не надали, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неявка в судове засідання представників сторін не є підставою для розгляду справи, оскільки матеріали справи дозволяють визначитись щодо законності оскаржуваного рішення за їх відсутності.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що 03.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полімерконсалтінг" ( постачальник) та Приватним підприємством "КМ-Дизайн" (покупець) укладено договір поставки №СО-03/01/23К (договір).

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору за період з 31.01.2013 року по 30.10.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полімерконсалтінг" поставило Приватному підприємству "КМ-Дизайн" товар на загальну суму 82 558 грн.85коп., що підтверджується наявними у справі видатковими накладними за визначений період.

Згідно з положеннями пункту 4.1 договору поставки товар оплачується покупцем в 20-денний термін з моменту відвантаження, якщо інше не передбачено додатковою угодою/специфікацією.

У разі несвоєчасної оплати товару, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами по ставці 0,2% за кожний день користування. Оплата відсотків здійснюється на протязі трьох банківських днів після їх нарахування (пункт 4.3 договору поставки).

Пунктом 7.2 договору поставки передбачено, що у випадку порушення покупцем термінів оплати, відповідно до умов даного договору він оплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати, за весь період нарахування пені.

Як вбачається з бухгалтерської довідки, наданої позивачем, Приватне підприємство "КМ-Дизайн" розрахувалось за поставлений товар в повному обсязі, однак з порушенням строків, встановлених договором.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що такі дії відповідача-1 є порушенням вимог ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.530, 525 Цивільного кодексу України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Внаслідок порушення відповідачем-1 строків оплати товару, передбачених договором, позивач на підставі пункту 7.2 договору нарахував пеню в розмірі 1 177 грн.87коп. за період з 20.02.2013року по 26.11.2013року.

Оскільки проведений позивачем розрахунок пені є правильним, висновок оскаржуваного рішення про її стягнення правомірний.

Щодо стягнення 3% річних, то ці вимоги підлягають задоволенню відповідно до положень ст.625 Цивільного кодексу України і їх стягнення судом на користь позивача за період з 20.02.2013року по 27.11.2013року в розмірі 241грн.55коп. також законне та обґрунтоване.

Щодо доводів апелянта про безпідставність відмови в стягненні процентів за користування чужими грошовими коштами слід зазначити наступне:

Сторонами укладено договір поставки від 03.01.2013 року. За змістом ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Згідно зі статтею 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки зміст укладеного договору не передбачає продаж відповідачу-1 товару в кредит, а положення п.4.1 договору передбачають строк оплати товару - 20 днів з моменту відвантаження, апелянт помилково вважає таку погодженість сторін продажем товару в кредит.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що у розумінні ст.ст. 536, 694 Цивільного кодексу України проценти, які вимагає стягнути позивач, є не відповідальністю, а є платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. Проценти, визначені в підпункті 4.3 договору поставки №СО-03/01/23К від 03.01.2013 року, з механізмом їх нарахування за кожен день прострочення невиконаного зобов'язання, за своєю правовою природою підпадають під визначення пені.

Разом з тим, в підпункті 7.2 договору поставки №СО-03/01/23К від 03.01.2013 року сторони вже передбачили нарахування пені внаслідок порушення покупцем зобов'язання з оплати вартості отриманої продукції.

Отже, подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем суперечить приписами ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

При розгляді апеляційної скарги вказаний висновок суду апелянт не спростував, підстав для погодження з його доводами не вбачається.

Щодо нарахування інфляційних втрат, колегія суддів з розрахунку позивача, наведеному в позовній заяві, встановила, що ним індекс інфляції застосовано на певну дату місяця, що не відповідає вимогам, зазначеним в листі Верховного суду України від 03.04.1997 року №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ".

Колегія суддів поділяє висновок суду про покладення відповідальності на відповідача-2 в тому об'ємі, що визначено договором поруки №СО-03/01/23К/ПОР від 03.01.2013 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полімерконсалтінг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІОС Проджект".

Враховуючи вищевикладене, будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді позову у даній справі колегія суддів не вбачає. Отже, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2014 року у справі № 904/4533/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: В.О. Кузнецов

Суддя: Ю.Б. Парусніков

Підписано в повному

обсязі 31.10.2014 року.