Постанова

від 15.10.2014 по справі 826/12804/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 жовтня 2014 року 14:05 № 826/12804/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю. за участю представників: позивача - Кліщі А.О., відповідача - Грембовського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 серпня 2014 року №112726552209, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 жовтня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» (далі - ТОВ «Ренесанс Капітал Інвест», позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 серпня 2014 року №112726552209.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що висновки, викладені в акті перевірки від 29.07.2014 року № 689/26-55-22-09/37883265, які стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не відповідають принципам логічного доказування, не місять причинно-наслідкових зв'язків та не відповідають дійсним обставинам справи.

Окрім цього, позивач зазначає, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «УКРІНДУСТРІЯ ПЛЮС», ПП «Нікодім» та ТОВ «НЬЮІСТ Україна», що підтверджується складеними за результатами їх діяльності первинними документами.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Ренесанс Капітал Інвест» (код ЄДРПОУ 34484803) зареєстроване 28 вересня 2011 року Головним управління юстиції у м. Києві, запис в ЄДР № 107 010 2000 044664. Місцезнаходження ТОВ «Ренесанс Капітал Інвест»: 01014, м. Київ, провулок Мічуріна, 3/2 літ. «А», офіс 11.

ТОВ «Ренесанс Капітал Інвест» перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Ренесанс Капітал Інвест» (код ЄДРПОУ 37883265) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 30.09.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 30.09.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 29.07.2014 року № 689/26-55-22-09/37883265.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 14.1.179, ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 201.4, п. 201.7, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), п. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення податкових зобов'язань всього у сумі 24 072 766 грн., зокрема, по взаємовідносинам з ТОВ «ГРАНДЗЕМБУД» (ЄДРПОУ 36677409) всього на суму 24 072 766, 00 грн., в тому числі: за серпень 2013 року на суму 8 832 623, 21 грн. за вересень 2013 року на суму 9 483 402, 02 грн., за жовтень 2013 року на суму 2 450 755, 31 грн., за грудень 2013 року на суму 3 305 985, 38 грн.;

- п. 14.1.181, ст. 14, п. 198.2, п. 198.3, абз. 1 п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податковий кредит всього у сумі 29 875 704 грн., зокрема:

ь по взаємовідносинам з ПП «УКРІНДУСТРІЯ ПЛЮС» (ЄДРПОУ 35599409) за липень 2013 року на суму 6 970 235, 24 грн.;

ь по взаємовідносинам з ПП «Нікодім» (ЄДРПОУ 30744191) за серпень 2013 року на суму 10 980 172, 82 грн., за вересень 2013 року на суму 9 250 622, 97 грн.;

ь по взаємовідносинам з ТОВ «НЬЮІСТ Україна» (ЄДРПОУ 38830722) за грудень 2013 року на суму 2 674 673, 04 грн.

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, абз. 1 п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет всього на суму 9 033 844, 00 грн., в тому числі:

ь за липень 2013 року в сумі 6 970 235, 00 грн.;

ь за серпень 2013 року в сумі 2 147 550, 00 грн.;

ь за вересень 2013 року в сумі 36 075, 00 грн.;

ь за жовтень 2013 року в сумі 18 105, 00 грн.;

ь за грудень 2013 року в сумі 29 761, 00 грн.

04 серпня 2014 року ТОВ «Ренесанс Капітал Інвест» подано до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві заперечення ( вих. № 208/-2) на акт перевірки від 29.07.2014 року № 689/26-55-22-09/37883265, за результатами розгляду яких відповідач висновки акту залишив без змін.

14 серпня 2013 року на підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення № №112726552209, яким згідно із підпунктом 54.3.2 пунктом 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 121.1 статті 121, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, абз. 1 п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 11 292 305, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 9 033 844, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 2 258 461, 00 грн.

Незгода з вказаним рішенням суб'єкта владних повноважень обумовила позивача звернутися з позовом до адміністративного суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з доводами ТОВ «Ренесанс Капітал Інвест», виходячи з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.3 та пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (пункт 201.2 статті 201 Податкового кодексу України).

В силу пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 133320071 (далі - Порядок), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (пункт 6.2 Порядку).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 - ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону № 996 -ХІV).

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05. 1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (пункт 2.2 Положення).

В силу пункту 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (пункт 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 липня 2013 року між ТОВ «Грандзембуд» (Комітент) та ТОВ «Ренессанс Капітал Інвест» (Комісіонер) укладено Договір комісії № 2277/1, за умовами якого Комісіонер зобов'язується за дорученнями Комітента за комісійну плату вчинити за рахунок Комітента від свого імені один або декілька правочинів щодо виконання підрядних третіми особами з метою будівництва прибудови до цеху № 3 та реконструкції, ремонту виробничих приміщень ТОВ «ЖЛ» за адресою: м. Житомир, вул. Щорса, 67 та м. Житомир, вул. Домбровського, 3.

На виконання вказаного договору з метою організації (придбання) будівельно-монтажних робіт задля будівництва об'єкту «Прибудова до цеху №3 та реконструкції (ремонту) виробничих приміщень» ТДВ «ЖЛ» за адресою : Україна, 0003, м. Житомир, вул. Щорса, буд. №67, вул. Домбровського, буд. №3 позивачем було укладено угоди з наступними підрядниками:

- ПП «УКРІНДУСТРІЯ ПЛЮС» (ЄДРПОУ 35599409) - Договір про виконання робіт будівельного підряду №09/04-1-13 від 09.04.2013 року;

- ПП «Нікодім» (ЄДРПОУ 30744191) - Договір про виконання робіт будівельного підряду №15/07-13-01 від 15.07.2013 року;

- ТОВ «НЬЮІСТ Україна» (ЄДРПОУ 38830722) - Договір про виконання робіт будівельного підряду №15/07-13-01 від 15.07.2013 року.

За результатами вказаних взаємовідносин, позивачем за період з 30.09.2011 року по 31.12.2013 року було задекларовано податкові зобов'язання на суму 61 922 651, 00 грн., податкового кредиту на суму 61 721 349, 00 грн., та задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 201 302, 00 грн.

В той же час, відповідачем за результатами перевірки повноти визначення податкових зобов'язань за вказаний період встановлено їх завищення на загальну суму 24 072 766, 00 грн., податкового кредиту на суму 29 875 704, 00 та відповідно нараховано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету - у розмірі 9 033 844, 00 грн.

При цьому, однією з підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 9 033 844, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 258 461, 00 грн., була відсутність у позивача під час перевірки оригіналів документів, в тому числі бухгалтерських, які б свідчили про здійснення господарських операцій ТОВ «Ренессанс Капітал Інвест» з його контрагентами - ПП «УКРІНДУСТРІЯ ПЛЮС» (ЄДРПОУ 35599409) та ПП «Нікодім» (ЄДРПОУ 30744191).

У той же час, позивачем в підтвердження правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань надано суду копії первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ «НЬЮІСТ Україна» (ЄДРПОУ 38830722), а саме: договору про виконання будівельних робіт (будівельного підряду) від 15.10.2013 року № 15/07/13-01, податкових накладних, актів приймання виконаних будівельних робіт.

Копій первинних документів по взаємовідносинам з ПП «УКРІНДУСТРІЯ ПЛЮС» (ЄДРПОУ 35599409) та ПП «Нікодім» (ЄДРПОУ 30744191) позивачем надано не було.

При цьому, під час розгляду вказаної справи встановлено, що на адресу позивача було надіслано запити СУ ФР ГУ Міндоходів у Вінницькій області від 16.10.2013 року за № 8997/10/09-00 та № 8988/10/-09-00 щодо надання оригіналів фінансово-господарських первинних, бухгалтерських та інших документів по взаємовідносинам з ПП «УКРІНДУСТРІЯ ПЛЮС» (ЄДРПОУ 35599409) та ПП «Нікодім» (ЄДРПОУ 30744191).

Зазначені оригінали документів позивач надіслав ініціатору запитів листами від 16.10.2014 року за № 570/1/-2 та № б/н.

Суд зазначає, що відповідно до п. 85.9 ст. 85 ПК України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України регламентовано порядок вилучення речей, документів та майна у главах 15,16 та 19.

Зокрема, це може відбуватися у спосіб тимчасового доступу до речей та документів (ст. 159 КПК України), тимчасового вилучення майна (ст. 167 КПК України) чи обшуку (ст. 234 КПУ України).

Вилучення документів на підставі запиту органу досудового розслідування чинним законодавством не передбачене.

У той же час суд зазначає, що витребування від підприємств, установ та організацій документів є у відповідності до ст. 93 КПК України способом збирання доказів, до якого примусовий порядок не застосовується та не позбавляє можливості платника податків належним чином вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Отже, з урахуванням зазначеного, суд приходить до переконання про відсутність підстав для застосування відповідачем в спірних правовідносинах п. 85.9 ст. 85 ПК України.

Водночас, згідно з положеннями п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Жодного первинного документу щодо формувань податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах ПП «УКРІНДУСТРІЯ ПЛЮС» (ЄДРПОУ 35599409) та ПП «Нікодім» (ЄДРПОУ 30744191) ні під час перевірки, ні під час розгляду вказаної справи позивачем надано не було.

Водночас, за вказаних обставин суд бере до уваги надані відповідачем письмові докази, а саме:

- акт Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області від 05.11.2013 року № 886/22/3559409 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Укріндустрія Плюс» (код за ЄДРПОУ 35599409) з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ФГ «Агро-Макс і Ко» (код за ЄДРПОУ 34416995) за липень 2013 року», відповідно до якого у вказаного підприємства земельні ділянки, сільськогосподарська техніка та транспортні засоби відсутні, а згідно аналітичної довідки Управління оподаткування та контролю об'єктів та операцій Вінницької ОДПІ кількість працюючих ПП «Укріндустрія Плюс» - « 0»;

- акт Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області від 31.12.2013 року № 1361/2203/30744191 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Нікодім» (ЄДРПОУ 30744191) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Торговий дім «Енергокомфорт» (код за ЄДРПОУ 31189735) за липень, серпень, вересень 2013 року, з ТОВ «Побережне» (код за ЄДРПОУ 32172607) за січень -серпень 2013 року, з ФГ «Скрутельник А.О.» (код за ЄДРОПУ 34276610) за вересень, жовтень 2013 року», відповідно до якого вказане підприємство відсутнє за податковою адресою, про що було складено Акт від 18.11.2013 року № 324/22, що в свою чергу унеможливило дослідити наявність дозвільних документів, необхідних для певного виду господарської діяльності, дані щодо руху активів, наявності документів по здійснених поставках, зберігання товарів, транспортування, оцінка в сукупності фізичних, технічних та технологічних можливостей СГ до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, можливості здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності;

- акт Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області від 05.05.2014 року № 1131/22-03/38830722 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НЬЮІСТ Україна» (ЄДРПОУ 38830722) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Ротор-Ф» (код за ЄДРПОУ 38896909) за жовтень 2013 року - лютий 2014 року», яким встановлено, що залишкова вартість основних засобів на кінець 2013 року у вказаного товаритсва становить 0 тис. грн., чисельність осіб, що працювала в штаті та за цивільно-правовими договорами не визначена.

Тобто, вказаними актами встановлена неможливість фактичного здійснення господарських операцій вказаних суб'єктів господарювання через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій вказаними суб'єктами господарювання щодо виконання робіт та надання послуг, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, відсутність об'єктів, які підпадають під визначення пунктів 185.1,188.1,187.1 статей 185, 188, 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Також, виходячи з аналізу встановлених фактів, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Частиною першою статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року за № 2657-XII визначено, що податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Джерела отримання податкової інформації, яка може бути використана контролюючим органом для забезпечення його діяльності визначені статтею 72 ПК України.

Зокрема, відповідно до підпункту 72.1.5 пункту 72.1 статті 72 ПК України контролюючим органом використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю.

Враховуючи викладене, використання податковим органом під час проведення перевірки та складання за її результатами висновку інформації викладеної в актах (довідках) перевірок (звірок) інших платників податків є правомірним, оскільки вони підтверджують або спростовують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється та отримані у спосіб, передбачений чинним законодавством.

При цьому, з метою з'ясування обставин фінансово-господарської діяльності позивача судом у судове засідання викликалися для дачі пояснень, як свідки ОСОБА_4 (директор ПП «Нікодім»), ОСОБА_5 (директор ТОВ «НЬЮІСТ Україна») та ОСОБА_6 (директор ПП «Укріндустрія Плюс»). Проте, вказані особи до суду не прибули, що в сукупності з зазначеними вище письмовими доказами, наданими відповідачем, доводить факт неможливості реального виконання угод такими контрагентами позивача.

Вказане вище ставить під сумнів надання послуг позивачу за договорами про виконання будівельних робіт (будівельного підряду) саме ПП «Нікодім», ТОВ «НЬЮІСТ Україна»)та ПП «Укріндустрія Плюс».

Окрім цього, суд зазначає, що наявність у позивача документів (ТОВ «НЬЮІСТ Україна»), які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту з податку на додану вартість (податкові накладні) виданих вказаними вище його контрагентами не є безумовною підставою для віднесення їх сум до податкового кредиту, оскільки відомості зазначені в них не підтверджені як під час перевірки податковим органом, так і під час розгляду вказаної адміністративної справи та є такими, що не можливо ідентифікувати для використання в межах господарської діяльності позивача.

Отже, з урахуванням наданих відповідачем доказів та встановлених фактів, суд вважає, що належним чином оформлені документи не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг та поставленого товару.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких задекларовано податковий кредит та валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема, те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала, тощо).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.01.2011 року.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14 серпня 2014 року №112726552209 ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому, скасуванню не підлягає.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 4 384, 80 грн.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Капітал Інвест» судовий збір у розмірі 4 384, 80 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20.10.2014 р.