Постанова

від 11.12.2014 по справі 826/12804/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12804/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І. М.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Тур В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Капітал Інвест" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Капітал Інвест" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 серпня 2014 року № 112726552209, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Ренесанс Капітал Інвест" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 серпня 2014 року № 112726552209.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2014 р. адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ "Ренесанс Капітал Інвест" (код ЄДРПОУ 37883265) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 30.09.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 30.09.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 29.07.2014 року № 689/26-55-22-09/37883265.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 14.1.179, ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 201.4, п. 201.7, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), п. 2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-XIV (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення податкових зобов'язань всього у сумі 24 072 766 грн., зокрема, по взаємовідносинам з ТОВ "Грандзембуд" (ЄДРПОУ 36677409) всього на суму 24 072 766, 00 грн., в тому числі: за серпень 2013 року - на суму 8 832 623, 21 грн., за вересень 2013 року - на суму 9 483 402, 02 грн., за жовтень 2013 року - на суму 2 450 755, 31 грн., за грудень 2013 року на суму 3 305 985, 38 грн.;

- п. 14.1.181, ст. 14, п. 198.2, п. 198.3, абз. 1 п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податковий кредит всього у сумі 29 875 704 грн., зокрема:

- по взаємовідносинам з ПП "Укріндустрія Плюс" (ЄДРПОУ 35599409) за липень 2013 року на суму 6 970 235, 24 грн.;

- по взаємовідносинам з ПП "Нікодім" (ЄДРПОУ 30744191) за серпень 2013 року на суму 10 980 172, 82 грн., за вересень 2013 року на суму 9 250 622, 97 грн.;

- по взаємовідносинам з ТОВ "Ньюіст Україна" (ЄДРПОУ 38830722) за грудень 2013 року на суму 2 674 673, 04 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, абз. 1 п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет всього на суму 9 033 844, 00 грн., в тому числі:

- за липень 2013 року в сумі 6 970 235, 00 грн.;

- за серпень 2013 року в сумі 2 147 550, 00 грн.;

- за вересень 2013 року в сумі 36 075, 00 грн.;

- за жовтень 2013 року в сумі 18 105, 00 грн.;

- за грудень 2013 року в сумі 29 761, 00 грн.

14 серпня 2013 року на підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №112726552209, яким згідно із підпунктом 54.3.2 пунктом 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 121.1 статті 121, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, абз. 1 п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 11 292 305, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 9 033 844, 00 грн., та визначено штрафні (фінансові) санкції - в розмірі 2 258 461, 00 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, однією з підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, була відсутність у позивача під час перевірки оригіналів документів, в тому числі бухгалтерських, які б свідчили про здійснення господарських операцій ТОВ "Ренессанс Капітал Інвест" з його контрагентами - ПП "Укріндустрія Плюс" та ПП "Нікодім".

Так на адресу позивача було надіслано запити СУ ФР ГУ Міндоходів у Вінницькій області від 16.10.2013 року за № 8997/10/09-00 та № 8988/10/-09-00 щодо надання оригіналів фінансово-господарських первинних, бухгалтерських та інших документів по взаємовідносинам із вказаними контрагентами.

Зазначені оригінали документів позивач надіслав ініціатору запитів листами від 16.10.2014 року за № 570/1/-2 та № б/н.

Вважаючи, що добровільне надіслання оригіналів документів на запит органу досудового слідства не є перешкодою для встановлення відповідачем факту нереальності здійснення господарських операцій, суд першої інстанції послався на норму п. 44.6 ст. 44 ПК України, якою визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Колегія суддів не погоджується з застосуванням судом першої інстанції даної норми до спірних правовідносин при беспосередньому розгляді справи в суді першої інстанції.

Так в акті перевірки відповідачем зазначено, що перевірка доходів позивача та правильності формування ним ПДВ здійснена, в тому числі, на підставі регістрів аналітичного обліку - договорів про фінансово-господарську діяльність, банківських виписок, актів виконаних робіт, податкових накладних, регістрів виданих податкових накладних та інші.

Між тим, жодного аналізу первинній документації в акті перевірки відповідачем не проведено.

На сторінці 49 акту перевірки відповідачем зазначено, що встановлені правопорушення з боку позивача виникли в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п. 3.2.1 та 3.2.2 розділу 3 акта перевірки.

В цих пунктах відповідач наголошує на існуванні договору комісії між позивачем та ТОВ «Грандзембуд» - замовником будівельно-монтажних робіт.

Так, на думку відповідача, на виконання вказаного договору позивачем було залучено до виконання цих робіт ряд підрядників, в тому числі і трьох контрагентів, внаслідок відносин з якими відповідачем встановлені порушення.

На сторінці 14 акту перевірки зазначено, що ПП «Нікодім» (один з трьох контрагентів позивача) в додатках № 5 податкових декларацій з ПДВ за липень, серпень, вересень 2013 р. сформував податковий кредит за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Побережне».

В свою чергу, в провадженні СВ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України за фактом придбання невстановленими особами ТОВ «Побережне».

Надалі, податковий орган на сторінці 14 робить висновок, що службові особи ПП «Нікодім» в порушення вимог чинного законодавства, умисно та безпідставно внесли до декларації з ПДВ та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту дані щодо завищення ПДВ.

Подібного висновку відповідач дійшов і щодо взаємовідносин позивача з ПП «Укріндустрія Плюс» на підставі висновку про відсутність ФГ «Агро-Макс і Ко» за податковою адресою, оскільки останнє було контрагентом контрагента позивача у липні 2013 року.

Вирішуючи спір по суті щодо правомірності формування відповідачем спірного ППР по взаємовідносинам позивача з цими двома контрагентами, суд прийшов до висновку, що жодного первинного документу щодо формувань податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП "Укріндустрія Плюс" та ПП "Нікодім" ні під час перевірки, ні під час розгляду вказаної справи позивачем надано не було.

З огляду на це суд першої інстанції вирішив справу по суті виключно за фактом існування:

- акту Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області від 05.11.2013 року № 886/22/3559409 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Укріндустрія Плюс" (код за ЄДРПОУ 35599409) з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ФГ "Агро-Макс і Ко" (код за ЄДРПОУ 34416995) за липень 2013 року", відповідно до якого у вказаного підприємства земельні ділянки, сільськогосподарська техніка та транспортні засоби відсутні, а згідно аналітичної довідки Управління оподаткування та контролю об'єктів та операцій Вінницької ОДПІ кількість працюючих ПП "Укріндустрія Плюс" - " 0";

- акту Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області від 31.12.2013 року № 1361/2203/30744191 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Нікодім" (ЄДРПОУ 30744191) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Торговий дім "Енергокомфорт" (код за ЄДРПОУ 31189735) за липень, серпень, вересень 2013 року, з ТОВ "Побережне" (код за ЄДРПОУ 32172607) за січень -серпень 2013 року, з ФГ "Скрутельник А.О." (код за ЄДРОПУ 34276610) за вересень, жовтень 2013 року", відповідно до якого вказане підприємство відсутнє за податковою адресою, про що було складено Акт від 18.11.2013 року № 324/22, що в свою чергу унеможливило дослідити наявність дозвільних документів, необхідних для певного виду господарської діяльності, дані щодо руху активів, наявності документів по здійснених поставках, зберігання товарів, транспортування, оцінка в сукупності фізичних, технічних та технологічних можливостей СГ до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, можливості здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності;

- акту Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області від 05.05.2014 року № 1131/22-03/38830722 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ньюіст Україна" (ЄДРПОУ 38830722) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "Ротор-Ф" (код за ЄДРПОУ 38896909) за жовтень 2013 року - лютий 2014 року", яким встановлено, що залишкова вартість основних засобів на кінець 2013 року у вказаного товаритсва становить 0 тис. грн., чисельність осіб, що працювала в штаті та за цивільно-правовими договорами не визначена.

Колегія суддів вважає таке дослідження судом першої інстанції обставин справи неприпустимим з огляду на принцип добросовісності платника податку.

У подібних правовідносинах Вищий адміністративний суд України акцентує увагу на тому, що необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини «Булвес АД проти Болгарії», де зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, «обачний» платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової «добросовісності» за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

Відтак, з урахуванням наведеного, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій позивача з його контрагентом судам слід: з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, з урахуванням вищевказаної позиції Європейського Суду з прав людини; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

При цьому, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку (ухвала ВАС України від 27.11.2014 р. у справі № 824/794/13-а).

Так позивачем в підтвердження правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань надано копії первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ "Ньюіст Україна", а саме: договору про виконання будівельних робіт (будівельного підряду) від 15.10.2013 року № 15/07/13-01, податкових накладних, актів приймання виконаних будівельних робіт.

В даному випадку колегія суддів вважає надані матеріали достатніми на початковому етапі наявності первинних документів для підтвердження взаємовідносин позивача з названим контрагентом.

Між тим, в мотивувальній частині рішення судом першої інстанції належність та допустимість перелічених доказів по взаємовідносинам з одним контрагентом не спростована.

Також в матеріалах справи наявні звіти комісіонера, прийняті комітентом (а. с. 99-109 Т. 1), в яких відображено виконання робіт трьома контрагентами позивача та прийняття цих робіт без зауважень безпосередньо замовником.

Наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності свідчать про сумнівність висновків відповідача про безпідставність формування позивачем податкового кредиту.

Крім того, позивачем при розгляді справи в суді першої інстанції було заявлено клопотання про витребування доказів від СУ ФР ГУ Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області по взаємовідносинам з ПП "Укріндустрія Плюс" та ПП "Нікодім" (а. с. 172-174 Т. 1).

В судовому засіданні 01.10.2014 р. у задоволенні даного клопотання відмовлено.

У відповідності до ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається колегією суддів з матеріалів справи, суд першої інстанції дійшовши висновку, що для всебічного розгляду справи не вистачає певних первинних документів, відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів та виніс рішення, що протирічить ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на те, що висновки відповідача про неправомірне заниження позивачем зобов'язань з ПДВ ґрунтуються на актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, а висновки суду першої інстанції дублюють висновки акта перевірки відповідача, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено, а судом першої інстанції не досліджено та не підтверджено правомірності дій відповідача при винесенні спірного ППР.

Зважаючи на те, що первинні документи не були предметом дослідження ні при проведенні перевірки податковим органом, ні при вирішенні справи судом першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для витребування цих доказів на стадії апеляційного провадження.

Крім того, при розгляді справи колегія суддів встановила відсутність розрахунку суми донарахованого ПДВ в розрізі контрагентів, що унеможливило перевірити обґрунтованість цифрових показників оскаржуваного ППР.

Для отримання вказаної інформації на адресу податкового органу було надіслано судовий запит з прохання надати детальний розрахунок грошового зобов'язання.

За наслідками отриманого розрахунку колегією суддів встановлено, що п. 3.2.3 акту перевірки встановлено заниження ПДВ на суму 9033844 грн. в липні, серпні, вересні, жовтні, грудні 2013 року в результаті допущених порушень по взаємовідносинам з ПП "Укріндустрія Плюс", ТОВ "Ньюіст Україна" та ПП "Нікодім".

На цьому відповідач акцентував увагу і у запереченнях на позовну заяву.

Натомість, розрахунок донарахованих зобов'язань (а. с. 46 Т. 2) на повну суму податкового повідомлення-рішення стосується лише ПП "Укріндустрія Плюс" та ПП "Нікодім", що свідчить про неправомірність розрахунку висновкам акту перевірки та є підставою для скасування податкового повідомлення - рішення через необґрунтованість донарахування податкового зобов'язання з ПДВ.

Таким чином, висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на підставі повного та всебічного з'ясування обставин справи, а висновки податкового органу про збільшення податкових зобов'язань є необґрунтованими в сумі та недоведеними щодо відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню з одночасним скасуванням оскаржуваного рішення.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом приймаються в якості належних.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П ОС Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Капітал Інвест" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Капітал Інвест" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 серпня 2014 року № 112726552209 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2014 р. скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Капітал Інвест" задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 серпня 2014 року № 112726552209.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Капітал Інвест" (ЄДРПОУ 37883265) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2923 грн. 20 коп. (дві тисячі дев'ятсот двадцять три гривні 20 копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя О. А. Губська (Повний текст постанови виготовлено 16.12.2014 р.)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.