Рішення

від 21.10.2014 по справі 25/119-58/159

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/119-58/159 21.10.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Авто" до 1. Державного навчального закладу "Київське регіональне вище професійне училище будівництва" 2. Міністерства освіти і науки України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, 2. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві за участюПрокуратури Печерського району міста Києва провизнання права власності на частку нерухомого майна

Судді: Васильченко Т.В. (головуючий)

Грєхова О.А.

Босий В.П.

в присутності представників сторін:

прокурор:Половенко Л.В., посвідчення №002638 від 05.09.2012; від позивача:не з'явилися; від відповідача1:Луцюк П.Я., довіреність № 48 від 11.02.2013; від відповідача 2:не з'явилися; від третьої особи 1:не з'явилися; від третьої особи 2:не з'явилися.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ-Авто" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про визнання права власності на частку у нерухомому майні - двоповерхових окремо розташованих нежилих приміщень загальною площею 264,3м 2 , за адресою: м. Київ, вул. Струтинського, 31-37.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.03.2008 позов ТОВ "Київ-Авто" було задоволено, визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ - Авто" право власності на частку у нерухомому майні - двоповерхових окремо розташованих нежилих приміщеннях, загальною площею 264,3 м 2 , що розташовані у м. Києві по вул. Струтинського 31-37 та стягнуто з Вищого професійного училища №26 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Авто" судові витрати в розмірі 6336,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2010 вказане рішення суду скасовано, прийнято нове рішення про відмову в позові.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2011 постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2010 та рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2008 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового судового розгляду, позивач уточнив позовні вимоги по справі та просив суд визнати за ТОВ "Київ-Авто" право власності на частку нежилих приміщень загальною площею 198,75 м 2 , що становить 752/1000 частин об'єкта нерухомості - двоповерхових окремо розташованих нежилих приміщень загальною площею 264,3 м 2 , розташованих за адресою: м. Київ, вул. Струтинського, 31-37.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.2011 позов ТОВ "Київ-Авто" задоволено, визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ-Авто" право власності на частку нежилих приміщень загальною площею 198,75 кв.м., що становить 75,2% (752/1000 частин) об'єкта нерухомості - двоповерхових окремо розташованих нежилих приміщень, загальною площею 264,3 м 2 що розташований за адресою: м. Київ, вул. Струтинського, 31-37 та стягнуто з Вищого професійного училища № 26 м. Києва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Авто" витрати по сплаті державного мита - 4 369,62 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 118,00 грн., 5 063,04 грн. судових витрат по оплаті експертизи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 вказане рішення скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.02.2013 постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 та рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2011 у справі № 25/119-58/159 скасовано повністю, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

У своїй постанові суд касаційної інстанції зазначив, що судами попередніх інстанції не приділено належної уваги суб'єктному складу учасників процесу, не з'ясовано питання продовження терміну дії договору оренди та дотримання процедури отримання дозволів на виконання поліпшень і реконструкції спірного майна, саме від Міносвіти України, на який законодавством покладено функції щодо розпорядження спірним майном.

Розпорядженням Керівника апарату господарського суду міста Києва від 05.03.2013 призначено автоматичний розподіл справи № 25/119-58/159.

Відповідно до автоматичного розподілу справ господарського суду міста Києва, справу №25/119-58/159 передано на новий розгляд судді Чинчин О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.03.2013 справу № 25/119-58/159 прийнято до провадження суддею Чинчин О.В. та призначено до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2013 залучено до участі в справі в якості іншого відповідача - Міністерство освіти і науки України, розгляд справи відкладено.

В судовому засіданні 12.06.2013 призначено колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 12.06.2013 призначено колегіальний розгляд справи № 25/119-58/159 у складі: Головуючий суддя: Чинчин О.В., судді: Бондарчук В.В., ОСОБА_3

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.06.2013 справу № 25/119-58/159 прийнято до провадження колегією суддів та призначено до розгляду.

17.12.2013 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій просить визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ-Авто» право спільної часткової власності на об'єкт нерухомості - двоповерхові окремо розташовані нежилі приміщення загальною площею 364,0 м 2 , що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Струтинського, 31-37, з часткою в праві власності 75,2 % (752/1000 частини), що відповідає площі 273,73 м 2 .

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 24.02.2014 справу №25/119-58/159 передано на розгляд колегії суддів в складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: ОСОБА_3, Любченко М.О., в зв'язку з перебуванням судді Чинчин О.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.02.2014 справу № 25/119-58/159 прийнято до провадження колегією суддів в складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: ОСОБА_3, Любченко М.О. та призначено справу до розгляду.

28.03.2014 через відділ діловодства суду позивач подав заяву про відкликання заяви про уточнення позовних вимог.

24.04.2014 прокурор через відділ діловодства суду подав пояснення, в яких вказав, що відповідними органами санепідемстанції та ГУ ДСНС України у м. Києві встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства при використанні спірного приміщення, у зв'язку з чим просить вжити заходів щодо заборони ТОВ «Київ-Авто» на використання приміщення за адресою: вул.Струтинського, 31-37 в м. Києві до моменту отримання товариством відповідних дозвільних документів або вирішення відповідних судових спорів.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 24.04.2014 справу №25/119-58/159 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Босий В.П., судді: ОСОБА_3, Любченко М.О. в зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.04.2014 справу № 25/119-58/159 прийнято до провадження колегією суддів в складі: Головуючий суддя: Босий В.П., судді: ОСОБА_3, Любченко М.О. та призначено справу до розгляду.

25.04.2014 третя особа-1 через відділ діловодства суду подала додаткові пояснення, в яких наголосила на тому, що договір оренди укладений з позивачем на даний час не припинений, тому ним нараховується орендна плата, заборгованості по якій у позивача немає.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 28.04.2014 справу №25/119-58/159 передано на розгляд колегії суддів в складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: ОСОБА_3, Любченко М.О., в зв'язку з виходом судді Васильченко Т.В. з лікарняного.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.04.2014 справу № 25/119-58/159 прийнято до провадження колегією суддів в складі: Головуючий суддя Васильченко Т.В., судді: ОСОБА_3, Любченко М.О. та призначено справу до розгляду.

11.06.2014 через відділ діловодства суду третя особа-2 надала додаткові письмові пояснення, в яких повідомила, що наказом Інспекції державно-архітектурного контролю у місті Києві № 22 «д» від 10.06.2014 було скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт №КВ 082132450687 від 02.09.2013 та декларації про готовність об'єкта до експлуатації «Реконструкція нежилих приміщень будівлі на вул. Струтинського, 31-37 у Печерському районі м. Києва» №КВ142132880234 від 15.10.2013, замовнику будівництва - ТОВ «Київ-Авто» видано припис з вимогою усунути виявлені під час перевірки порушення містобудівного законодавства.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 12.06.2014 справу №25/119-58/159 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Босий В.П., Любченко М.О., в зв'язку з закінченням повноважень у судді ОСОБА_3.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.06.2014 справу № 25/119-58/159 прийнято до провадження колегією суддів в складі: Головуючий суддя Васильченко Т.В., судді: Босий В.П., Любченко М.О. та призначено справу до розгляду.

09.07.2014 через відділ діловодства суду Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву подало документи на підтвердження перебування спірного майна, яке розташоване у місті Києві по вул. Струтинського, 31-37, у державній власності.

09.07.2014 через відділ діловодства суду відповідач-2 надав заяву, в якій повідомив відомості про об'єкти державної власності, які перебувають в управлінні Міносвіти та обліковуються на балансі відповідача-1 станом на 09.07.2014, зокрема і спірне.

В судовому засіданні 22.07.2014 відповідно до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 31.07.2014.

31.07.2014 в судовому засіданні було оголошено перерву до 12.08.2014 відповідно до ст. 77 ГПК України.

11.08.2014 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ-Авто» право власності на об'єкт нерухомості - двоповерхове окремо розташоване нежиле приміщення загальною площею 364,0 кв. м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Струтинського, 31-37.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 12.08.2014 справу №25/119-58/159 передано на розгляд колегії суддів в складі: Головуючий суддя: Ломака В.С. судді Босий В.П., Любченко М.О., в зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.08.2014 справу № 25/119-58/159 прийнято до провадження колегією суддів в складі: Головуючий суддя Ломака В.С., судді: Босий В.П., Любченко М.О. та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 29.09.2014 справу №25/119-58/159 передано на розгляд колегії суддів в складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Босий В.П., Любченко М.О., в зв'язку з виходом судді Васильченко Т.В. з відпустки.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.09.2014 справу № 25/119-58/159 прийнято до провадження колегією суддів в складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Босий В.П., Любченко М.О. та призначено справу до розгляду.

06.10.2014 прокурор через відділ діловодства суду подав пояснення по справі, в яких наголосив на тому, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо внесення змін чи доповнень до договору оренди в зв'язку зі зміною законодавства щодо визначення долі поліпшень орендованого майна та згоди сторін на створення спільної власності. Крім того вказав, що здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом, а особа, яка здійснила таке самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього.

06.10.2014 відповідач-1 через відділ діловодства суду подав пояснення по справі, в яких вказує на те, що відповідно до умов договору позивач має право лише на відшкодування вартості поліпшень орендованого майна, а не визнання права власності на нього.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 06.10.2014 справу №25/119-58/159 передано на розгляд колегії суддів в складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В. судді Босий В.П., Грєхова О.А., в зв'язку з перебуванням судді Любченко М.О. у відпустці.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.10.2014 справу № 25/119-58/159 прийнято до провадження колегією суддів в складі: Головуючий суддя Васильченко Т.В., судді: Босий В.П., Грєхова О.А. та призначено справу до розгляду.

Розглянувши в судовому засіданні 21.10.2014 подану заяву позивача про уточнення позовних вимог (вх. № 06-20/25192/14 від 11.08.2014), суд ухвалив прийняти її до розгляду, оскільки вона не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України.

Відтак, з урахуванням поданої заяви, позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було здійснено протягом 2003-2006 років комплекс ремонтних та будівельних робіт по реконструкції орендованого майна на загальну суму 621 739,41 грн., внаслідок чого створено нову річ (об'єкт нерухомого майна), а відтак у позивача в порядку ст. 331 Цивільного кодексу України виникло право власності на об'єкт нерухомості - двоповерхове окремо розташоване нежиле приміщення загальною площею 364,0 кв. м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Струтинського, 31-37. При цьому, позивач зазначає, що згідно довідки №280 від 14.04.2014 у відповідача-1 відсутні на балансі нежитлові приміщення площею 108,0 кв. м по вул. Струтинського, 31-37 у м. Києві, яке було передано в оренду позивачу згідно договору оренди від 27.02.2003, а прокурором та відповідачем-2 не доведено права державної власності на вказане майно.

При цьому, суд залишає без розгляду заяву про уточнення позовних вимог від 17.12.2013 в зв'язку з поданою позивачем 28.03.2014 заявою про її відкликання.

Крім того, за результатами розгляду заяви прокурора про вжиття заходів щодо заборони ТОВ «Київ-Авто» на використання спірного приміщення, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на її необґрунтованість та безпідставність.

В судовому засіданні 21.10.2014 прокурор та представник відповідача-1 проти доводів та вимог позовної заяви заперечили в повному обсязі, просили відмовити у задоволенні позову.

Позивач, відповідач-2 та треті особи в судове засідання 21.10.2014 своїх представників не направили, про причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка позивача, відповідача-2 та третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 21.10.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача-1, які приймали участь при розгляді справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Згідно наявної в матеріалах справи належним чином засвідченої Міністерством освіти і науки України копії витягу з Єдиного реєстру об'єктів державної власності (форма № 2б(д)), приміщення по вул. Струтинського, 31-37 в м. Києві належать до державної форми власності та знаходяться на балансоутриманні відповідача-1.

Згідно Статуту Вищого професійного училища № 26 м. Києва, затвердженого заступником Міністра освіти і науки України, об'єкти права власності, навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, житло, обладнання, комунікації, тощо, та інше майно Вищого професійного училища є державною власністю, що закріплена Міністерством освіти та науки України за Вищим професійним училищем і перебуває у його користуванні. Функції управління майном, закріпленим за Вищим професійним училищем, контроль за ефективністю його використання здійснює Міністерство освіти і науки України.

Відповідно до належним чином засвідченої позивачем копії листа Міністерства освіти та науки України, від 23.01.2003 № 10/5-119, адресованого відповідачу-1, Міністерство не заперечувало проти передачі в оренду терміном на три роки частини підвальних підсобних приміщень площею 180,00 кв.м.

У зв'язку з цим, 27.02.2003 між ВПУ № 26 (орендодавець), правонаступником якого є Державний навчальний заклад "Київське регіональне вище професійне училище будівництва", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ-Авто" (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна (далі - договір), відповідно до п. 1.1, 1.2 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - три підвальних підсобних приміщення площею 108 м 2 , розміщене за адресою: м. Київ, вул. Струтинського, 31-37, що знаходиться на балансі орендодавця. Майно передається в оренду з метою організації в ньому діяльності з надання послуг побутового обслуговування населення пов'язаних з очищенням та прибиранням приміщень.

На підставі акта приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.02.2003, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування (оренду) нерухоме державне майно, яким є підвальні підсобні приміщення площею 108м 2 , розташовані за адресою: м. Київ, вул. Струтинського, 31-37. При цьому, згідно з вказаним актом майно передається в оренду у його фактичному стані, без проведення в ньому необхідного капітального ремонту. Загалом стан майна є незадовільним та таким, що не передбачає можливості його використання за призначенням, визначеним у договорі оренди нерухомого майна. Зокрема, майно не є обладнаним та оснащеним необхідними системами комунікацій, відсутні опалення, водопостачання та електрозабезпечення. Стеля потребує її нового покриття та капітального ремонту.

Пунктом 6.3 договору встановлено, що за згодою орендодавця орендар має право вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, переоснащення, здійснювати інші поліпшення, що зумовлюють підвищення вартості орендованого майна, покращують його технічний стан тощо.

Згідно п. 10.1 договору, його укладено строком на три роки - з 27.02.2003 до 27.02.2006 включно.

При цьому, пунктом 10.6. договору оренди узгоджено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Додатковою угодою від 27.02.2009 року, яка погоджена з Міністерством освіти і науки України , до зазначеного договору оренди, сторони підтвердили продовження строку його дії на наступні три роки, тобто - до 27.02.2012 року включно.

Як зазначає позивач, керуючись правом передбаченим п. 6.3 договору та на підставі згоди орендодавця, викладеної в листі № 01-97 від 10.04.2003, ним було здійснено реконструкцію об'єкта оренди та добудовано додатковий поверх, якого не існувало до передачі приміщень в оренду, у зв'язку з чим, загальна сума витрат позивача на ремонт та поліпшення орендованих приміщень, за його розрахунками становила 621739,41 грн.

З цих підстав, посилаючись на вимоги ст.ст. 331, 773, 778 Цивільного кодексу України, ст. 144 Господарського кодексу України, з урахуванням поданих під час розгляду справи уточнень, позивач просить визнати за ним право власності на об'єкт нерухомості - двоповерхове окремо розташоване нежиле приміщення загальною площею 364,0 м 2 , що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Струтинського, 31-37.

Відповідачі, прокурор та треті особи, в свою чергу, заперечили проти задоволення позову, посилаючись на відсутність у орендаря державного майна права на створення нової речі в результаті здійснених поліпшень або реконструкції орендованого майна. Також прокурор зазначив, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності. Отже, до прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає. При цьому, виконання будівельних робіт здійснювалось позивачем без отримання відповідних дозволів, що свідчить про здійснення самочинного будівництва, право власності на яке у особи не виникає.

Оцінюючи подані сторонами та прокурором докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відтак, враховуючи що правовідносини, які склалися між сторонами є такими, що продовжують існувати після набрання чинності ЦК України, до вказаних правовідносин слід застосовувати саме норми Цивільного кодексу України від 16.01.2003.

Положеннями статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами, є договором (найму) оренди.

Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму і при розгляді таких справ застосовуються норми як Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так і норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Так, відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 23 вказаного Закону передбачено, що орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна. Якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди .

Статтею 778 Цивільного кодексу України також передбачено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм права, вбачається, що у разі якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою орендодавця створена нова річ, орендар стає її співвласником, якщо інше не встановлено договором або законом.

В той же час, п. 10.5 договору оренди сторони погодили, що поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря, а невідокремлювані поліпшення - власністю орендодавця .

Отже, в даному випадку умови договору оренди, укладеного між сторонами, не передбачають виникнення права власності у орендаря внаслідок поліпшень орендованого майна, натомість, цей договір містить умови, які забезпечують збереження права держави на спірне майно.

Так, пунктом 2.2 договору оренди нерухомого майна визначено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази наявності згоди власника спірного майна - держави в особі Міністерства освіти і науки, на проведення якихось поліпшень спірного майна.

До того ж, з приписів ч. 4 ст. 778 ЦК України вбачається, що поліпшення мають бути зроблені за згодою наймодавця. При цьому він повинен усвідомлювати, якого роду поліпшення плануються, тобто, що вони призведуть до створення нової речі.

З листа відповідача-1 від 10.04.2003 №01-97, вбачається, що ВПУ №26 не заперечувало проти здійснення орендарем капітального ремонту, технічного переозброєння, переснащення, реконструкції так інших необхідних поліпшень орендованого майна з метою приведення його у стан придатний для використання за призначенням. Втім, зі змісту даного листа не вбачається, що ВПУ №26 погоджувало саме поліпшення, які можуть призвести до створення нової речі, в тому числі і зведення додаткового поверху.

Отже, посилання позивача на ст. 778 Цивільного кодексу України як на підставу набуття права власності на нову річ, створену в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця є необґрунтованим, з урахуванням того, що відповідно до пунктів 2.2, 10.5 договору оренди сторони передбачили, що передача майна в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на це майно, а поліпшення орендованого майна, здійсненні орендарем за рахунок власних коштів, які можливо відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря, а невідокремлювані поліпшення - власністю орендодавця.

Необґрунтованими є і посилання позивача на положення ст. 331 ЦК України, як на підставу набуття ним права власності на спірне майно.

Так, згідно із ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

З матеріалів вбачається, що протягом 2003-2006 років позивач здійснив комплекс ремонтних робіт по реконструкції орендованого майна та зведення додаткового поверху, якого не існувало до передачі приміщень в оренду на загальну суму 621739,41 грн.

Згідно висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 17.12.2007 № 14914/14915: будівля, розташована за адресою: м. Київ, вул. Струтинського, 31-37, відповідає чинним вимогам нормативних документів; будівельна готовність об'єкта становить 100%; вказана будівля після її реконструкції є новим окремо розташованим об'єктом нерухомого майна; внаслідок здійснення ТОВ "Київ-Авто" реконструкції цокольного поверху приміщень по вул. Струтинського 31-37 створено нову річ (об'єкт нерухомого майна).

Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна складена інвентаризаційної справа №93445, згідно якої загальна площа об'єкту нерухомості по вул. Струтинського 31-37 у місті Києві складає 364,0 м 2

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій» (в редакції чинній на час здійснення реконструкції спірного нерухомого майна) дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт є дозвіл на виконання будівельних робіт який надається на підставі: проектної документації; документа, що засвідчує право власності чи користування (в тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою; угоди про право забудови земельної ділянки; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування; комплексного висновку державної інвестиційної експертизи; документа про призначення відповідальних виконавців робіт.

У разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування для отримання дозволу на виконання зазначених робіт додається копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або письмової згоди його власника на проведення зазначених робіт.

Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

При цьому, відповідно до п. 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (яке діяло на час здійснення реконструкції спірного нерухомого майна), державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

Згідно з п. 6.1 Тимчасового положення оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування.

Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", який чинний на даний час, також встановлено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування (ст. 26).

Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється (ч. 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Отже, за змістом вищенаведених положень як чинного законодавства так і законодавства, що діяло на час здійснення позивачем реконструкції спірного нерухомого майна, офіційне визнання права власності на новостворений (реконструйований) об'єкт нерухомості на підставі ст. 331 Цивільного кодексу України можливе лише при дотриманні встановленого законодавством порядку (набуття прав на земельну ділянку; затвердження проектної документації; прийняття об'єкта в експлуатацію) та оформлення на нього права власності в уповноваженому органі місцевого самоврядування.

Позивачем надано до матеріалів справи Декларацію про початок виконання будівельних робіт від 02.09.2013 та Декларацію про готовність спірного об'єкта до експлуатації від 15.10.2013, які були зареєстровані Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві згідно вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Проте, наказом Інспекції державно-архітектурного контролю у місті Києві № 22 «д» від 10.06.2014 було скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт №КВ 082132450687 від 02.09.2013 та декларації про готовність об'єкта до експлуатації «Реконструкція нежилих приміщень будівлі на вул. Струтинського, 31-37 у Печерському районі м. Києва» №КВ 142132880234 від 15.10.2013.

На час розгляду справи, доказів скасування даного наказу у встановленому законом порядку, суду не надано.

Отже, доказів здійснення проектування і будівництва спірного нерухомого майна на відведеній йому у власність чи користування земельній ділянці, або за згодою власника цієї ділянки, а також доказів дотримання вищенаведеного порядку здійснення будівництва, передбаченого як Законом України «Про планування і забудову територій» так і Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", позивач суду не надав і в матеріалах справи такі докази відсутні.

Тоді як, сам факт створення нерухомого майна за відсутності передбачених законом умов, необхідних для встановлення права власності на нього, не може бути підставою для визнання такого права в судовому порядку, на підставі ст. 331 ЦК України, тим більш, що оформлення права власності на новостворене нерухоме майно на час виникнення спірних правовідносин було компетенцією органів місцевого самоврядування, однак позивач не звертався до них, з наданням передбачених законодавством документів, для реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомого майна.

При цьому, слід зауважити, що положення ст. 331 Цивільного кодексу України визначають загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, яке створене з додержанням вимог закону та інших правових актів, однак не регулює правовий режим самочинного будівництва.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач, під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували заявлені ним позовні вимоги та свідчили про наявність у нього права власності на спірне нерухоме майно. При цьому, судом не приймаються до уваги пояснення відповідача-1 про те, що спірне майно не перебуває на його балансі, оскільки такі твердження спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та поясненнями відповідача-2 та третьої особи-1.

З огляду на викладене та враховуючи наведені норми законодавства, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ-Авто" права власності на об'єкт нерухомості - двоповерхове окремо розташоване нежиле приміщення загальною площею 364,0 м 2 , що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Струтинського, 31-37, з покладенням витрат по сплаті судового збору на позивача в силу вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 4-3, 32, 33, 43, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.10.2014.

Головуючий суддя: Т.В.Васильченко

Судді: О.А.Грєхова

В.П.Босий