Ухвала

від 30.10.2014 по справі 826/13615/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13615/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

30 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача Нагорна В.В.,

від відповідача Чайка М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Омніс» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просив визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 01.08.2014 №4896-25.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення невірно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, товариство з обмеженою відповідальністю «НТЦ «Омніс» зареєстровано як юридична особа Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією23.04.2003, 27.12.2004 №10731200000002223, ідентифікаційний код юридичної особи32484796, про що свідчить виписка з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За результатами проведеної відповідачем перевірки та на підставі складеного за результатами акту від 24.04.2014 №2049/26-58-22-07-17/32484796 прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.05.2014 №0004432207, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 268779,66 грн.

В подальшому відповідачем було прийнято податкову вимогу від 01.08.2014 №4896-25, якою платника податків зобов'язано сплатити суму податкового боргу у розмірі 268779,66 грн., з них сума основного боргу - 178 579,66 грн. та штрафні санкції - 90 200 грн.

Вважаючи вказану податкову вимогу протиправною, позивач звернувся до суду з позовом про її скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що сума грошового зобов'язання, визначена спірною податковою вимогою, на час її прийняття не була узгодженою.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Підставою для винесення відповідачем спірної податкової вимоги стала несплата сум грошового зобов'язання, визначених податковим повідомленням-рішенням відповідача від 14.05.2014 №0004432207.

Підпунктом 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковою вимогою є письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу, яким, згідно з п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

В силу приписів п. 59.1 ст.59 Податкового кодексу України в разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає/вручає йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання/вручення податкового повідомлення-рішення.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач, не погодившись із податковим повідомленням-рішенням відповідача від 14.05.2014 №0004432207, керуючись вимогами ст. 56 Податкового кодексу України оскаржив це рішення в порядку адміністративного оскарження шляхом направлення до Головного управління Міндоходів у м. Києві скарги від 22.05.2014 вих. №80/05, яку відповідачем отримано 26 травня 2014 року.

Первинна скарга позивача від 22.05.2014 (яку отримано вх. від 26.05.2014 №12649/10) розглянута Головним управлінням Міндоходів у м. Києві та за результатами розгляду прийнято рішення від 08.07.2014 №6115/10/26-15-10-06-15 про залишення без змін оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а скаргу ТОВ «НТЦ «Омніс» - без задоволення.

Також, 15.07.2014 позивачем подана скарга на податкове повідомлення-рішення від 14.05.2014 №0004432207 до Державної фіскальної служби України.

Рішенням від 27.08.2014 №2348/5/99-99-10-01-15 Державна фіскальна служба України залишила без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а скаргу платника податків - без задоволення.

Крім цього, позивач скористувався правом звернення до суду і 08.09.2014 оскаржив податкове повідомлення-рішення від 14.05.2014 №0004432207 до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Згідно з п. 56.15 ст. 56 Податкового кодексу України, скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Положеннями п.п.56.16, 56.17 ст.56 Податкового кодексу України передбачено, що днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Процедура адміністративного оскарження закінчується: днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань що оскаржувались. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Згідно з п. 2.2 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013р. №576 (далі - Порядок), податкова вимога формується, якщо платник податків не сплатив узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки.

Судом першої інстанції встановлено, що станом на час прийняття оскаржуваної вимоги про стягнення податкового боргу, сума грошового зобов'язання, визначена у вимозі на підставі податкового повідомлення-рішення від 14.05.2014 №0004432207 не була узгодженою, оскільки не закінчилася процедура адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення та, крім цього, податкове повідомлення-рішення після закінчення процедури адміністративного оскарження було оскаржене позивачем до суду, рішення яким на момент винесення вимоги не прийнято.

Виходячи з цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 03.11.2014 року

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.