ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
24 вересня 2014 року № 826/12488/14
о 09 год. 51 хв.
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А, при секретарі судового засідання Голубничої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарбіс» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення за участю представників сторін:
від позивача Доровських Н.В.,
від відповідача Галика О.В.,
встановив:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарбіс» (далі - позивач, ТОВ «Гарбіс») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.05.2014 №0000212202.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі ГУ Мнідоходів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 25.04.2014 №2078/26-58-22-02-17/38021708 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Нерасофт» прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.05.2014 №0000212202, яке позивач вважає необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.
У судовому засіданні представники позивача надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 20.05.2014 №0000212202. Так, відповідачем вказано на відсутність реальних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Нерасофт».
У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходив з наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарбіс» зареєстровано як юридична особа Солом'янському районною у місті Києві державною адміністрацією 30.11.2011 (дата останньої реєстрації 23.10.2012) №10731070002021671, ідентифікаційний код юридичної особи 38021708, про що свідчить довідка з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
На час розгляду справи позивача зареєстровано платником податку на додану вартість з 01.01.2012, індивідуальний податковий номер - 380217026583, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №200017632.
Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Гарбіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Нерасофт» за період з 01.12.2013 по 31.12.2013 та складено акт перевірки від 25.04.2014 №2078/26/58-22-02-17/38021708.
Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення:
- п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 109360,00 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
- від 20.05.2014 №0000212202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 136700,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 109360,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 27340,00 грн.
Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.
Як вбачається із акту перевірки Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на встановлення здійснення операцій між ТОВ «Гарбіс» та ТОВ «Нерасофт» з метою штучного формування податкового кредиту, за відсутності факту реальності господарських операцій.
Між ТОВ «Гарбіс» (замовник) та ТОВ «Нерасофт» (виконавець) укладено договір про надання охоронних послуг від 19.11.2013 №25-Ф, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати охоронні послуги з охорони об'єктів, а також матеріальних цінностей, що знаходяться на ньому, оперативного реагування на всі правопорушення, що здійснилися, здійснюються, або можуть здійснитися за місцезнаходженням об'єктів охорони, підтриманню охорони громадського порядку на об'єкті, в тому числі, при необхідності, застосування пропускного та внутрішньо-об'єктового пропускного режиму, замовник своєчасно здійснює оплату послуг виконавцю відповідно до умов даного договору.
До цього договору надано додаток від 31.12.2013 №1, платіжні доручення, акти наданих послуг, податкові накладні.
Відповідачем на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та спірним контрагентом, вказано на акт ДПІ у Центральному р-ні м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській обл. від 05.03.2014 №109/14-03-22-08/38458452 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Нерасофт» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків контрагентами-постачальниками за період листопад, грудень 2013 року та контрагентами-покупцями».
Згідно з вказаного акту встановлено, що згідно з податковими накладними, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, вбачається невідповідність у номенклатурі придбаних та реалізованих імпортних товарів.
Крім цього, відповідач посилається на відсутність у спірного контрагента основних засобів та інших необоротних активів, транспортних засобів.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. №1112/11/13-10 „Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 08.09.2009р., додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010р. №568/11/13-10).
Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.
Суд погоджується з думкою відповідача, що належним чином укладений правочин заздалегідь не може свідчити про здійснення суб'єктом господарювання законної господарської діяльності, оскільки укладання такого правочину ще не підтверджує його виконання.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.
Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення до складу податкового кредиту суми ПДВ.
Отже, позивачем не надано до суду доказів здійснення господарських операцій, а саме: згідно з пп.2.2 договору від 19.11.2013 №25-Ф зміст охоронних послуг включає забезпечення цілодобової охорони на об'єкті та матеріальних цінностей, що знаходяться в ньому, недопущення проникнення сторонніх осіб на об'єкті, виявлення і попередження неправомірних дій щодо об'єкта, персоналу та/або відвідувачів, що знаходяться на об'єкті, проведення роз'яснювально-профілактичної роботи серед відвідувачів та персоналу охоронного об'єкта щодо недопущення порушень громадського порядку та чинного законодавства. Однак, позивачем не надано документів на підтвердження, що на підприємстві ТОВ «Нерасофт» є професійні досвідчені працівники для виконання даної роботи. Крім цього, не надано жодних документів на підтвердження процедури здійснення пп.2.2 договору.
До того ж, спірний контрагент знаходиться у м. Миколаєві, а замовник у Києві, тому незрозуміло яким чином було забезпечено охоронні послуги для позивача та доцільність залучення контрагента з іншого міста, який немає філій та структурних підрозділів в іншим містах.
Також, суд бере до уваги, що на підприємстві працювало 4 особи та вістуні цивільно-правові договори, а тому суд ставить під сумнів реальну можливість забезпечити виконання договору про забезпечення охоронних послуг, оскільки відповідно до додатку №1 до договору вказано 29 об'єктів, які необхідно забезпечити охороною.
Підсумовуючи викладене, враховуючи, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що ТОВ «Гарбіс» не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам із спірним контрагентом, зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарських операцій з вказаним контрагентом, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, правомірність податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.05.2014 №000021202.
За вказаних обставин, суд вказує на відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарбіс» - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарбіс» (адреса: 03035, м.ю Київ, вул. Урицького, 14 оф.10, код ЄДРПОУ 38021708) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2460 (двох тисяч чотирьохсот шестидесяти) грн. 60 коп.
Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 24 вересня 2014 року.
Постанову у повному обсязі складено 26 вересня 2014 року.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 цього Кодексу.
Суддя О.А. Соколова
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 24.09.2014 |
Оприлюднено | 06.11.2014 |
Номер документу | 41179193 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Соколова О.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні