Постанова

від 15.09.2014 по справі 826/7005/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 15 вересня 2014 року                      № 826/7005/14 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом  Приватного підприємства "Чунь Ю" до  Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про  визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 14.04.2014 №0003772203 встановив: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне підприємство "Чунь Ю" (далі – позивач, ) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 14.04.2014 №0003772203. В обґрунтування позову позивач посилався на те, що відповідачем безпідставно прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки підприємством правомірно було віднесено до складу валових витрат суми витрат на оплату праці, обов'язкових загальнодержавних внесків. У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову. Представник відповідача заперечував проти позову, зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, вважає, що підприємством були понесені витрат, які пов'язані з нарахуванням заробітної плати, обов'язкових страхових загальнодержавних внесків, податку на доходи фізичних осіб, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту оподаткування та не знайшли свого відображення в доході, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування. Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходив з наступного. Позивач – Приватне підприємство "Чунь Ю" зареєстровано як юридична особа від 16.04.2008 №10681020000022596, ідентифікаційний код юридичної особи 35840298, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи №217877. (а.с.30) Відповідач - Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1   ст.41 Податкового кодексу України   контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби. Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками з період з 01.01.2011 по 22.01.2014 та складено акт перевірки від 01.04.2014 №107/1-26-50-22-03-35840298. (а.с.9) В висновках акта перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення: - пп.14.1.203 п.14.1 ст.14, п.135.1 ст.135, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 61895,00 грн., у т.ч. за 2011 рік в сумі 33285,00 грн., за 2012 рік в сумі 6368,00 грн., за 2013 рік в сумі 22242,00 грн. - п.2.8 р.2, п.3.5 р.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні на суму 4890,90 грн. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення – рішення від 14.04.2014 №0003772203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 69048,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 61895,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 7153,00 грн. Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав. В розумінні Податкового кодексу України, а саме: підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, господарська діяльність визначається як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Відповідно до пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її     континентальному шельфі     увиключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами; До складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, як зазначено у статті 138 Податкового кодексу України, включаються суми нарахованих податків та зборів, встановлених Податковим кодексом України, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами (підпункт 138.10.4 пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України). Так, згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу. Підпунктом 138.10.4 пункту 138.10 статті 138 названого Кодексу передбачено, що інші операційні витрати, що включають, зокрема, суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов'язковому порядку, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу. За правилами підпунктом 138.5 цієї ж статті Кодексу інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору (підпункт 138.5.1). У той же час згідно з пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України витрати на оплату праці відносяться до складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Згідно з підпунктом 138.8.2 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України до складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. За правилами пункту 138.4 вказаної статті Кодексу витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Таким чином, витрати на оплату праці працівників підприємства підлягають відображенню в податкового обліку лише у періоді отримання доходу від цього об'єкта. Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивачем були здійснені витрати на виплату заробітної плати працівникам, які безпосередньо пов'язана з господарською діяльністю ПП "Чунь Ю", що не заперечується відповідачем у поданих запереченнях. Також, як вбачається з акту перевірки та відповідачем не заперечується, що позивачем було отримано прибуток від здійснення такої діяльності з урахуванням наданих послуг працівників, яким було нараховано заробітну плату. Водночас, суд не бере до уваги висновки позивача, що витрати, понесені позивачем більші, ніж дохід, який отримує підприємство за надані послуги, не повинні включатись до валових витрат, оскільки податковим органом не доведено, що позивачем цілеспрямовано завищено витрати на виплату заробітної плати працівників підприємства та з метою отримання неправомірної вигоди штучно сформовано валові витрати. Відповідачем також не доведено, що дані працівники, яким нараховувалась заробітна плата, не виконували роботу або в подальшому вона не приносила дохід ПП "Чунь Ю". Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. При цьому, згідно з частиною другою цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до абзацу другого статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України). З огляду на викладене, доводи відповідача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Крім того, суд бере до уваги роз'яснення Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року №2135/11/13-11. Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - постановив: Позовну заяву Приватного підприємства "Чунь Ю" - задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.04.2014 №0003772203, винесене Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві. Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунків суб'єкта владних повноважень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві  на користь Приватного підприємства "Чунь Ю" витрати по сплаті судового збору у розмірі 182 грн. 70 коп. Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                О.А. Соколова