Постанова

від 24.09.2014 по справі 826/13002/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 вересня 2014 року № 826/13002/14

о 15 год. 59 хв.

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А, при секретарі судового засідання Голубничої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києва про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2,

від відповідача Горбенко І.М.,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.04.2014 №0007901701.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі ГУ Мнідоходів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 11.03.2014 №2715/26-51-17-01/НОМЕР_1 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Джас рок» прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.04.2014 №0007901701, яке позивач вважає необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 02.04.2014 №0007901701. Так, відповідачем вказано на відсутність реальних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Джас рок».

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходив з наступного.

Фізична особа ОСОБА_1 зареєстровано як суб'єкта підприємницької діяльності Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією 30.05.2003 №20650170000013020, реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1, про що свідчить виписка з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На час розгляду справи позивача зареєстровано платником податку на додану вартість з 26.06.2003, індивідуальний податковий номер - НОМЕР_1, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_2.

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Джас рок» за період з 01.01.2011 по 01.11.2013 та складено акт перевірки від 11.03.2014 №2715/26-51-17-01/НОМЕР_1.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення:

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 24344,16,00 грн.;

- п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого до складу валових витрат віднесено витрати за 2013 рік за надані послуги ТОВ «Джас Рок» у сумі 121720,80 грн., що призвело до заниження чистого оподаткованого доходу на суму 121720,80 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 02.04.2014 №0007901701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 36560,24 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 24344,16 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 12172,08 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на встановлення здійснення операцій між ФОП «ОСОБА_1» та ТОВ «Джас Рок» з метою штучного формування податкового кредиту, за відсутності факту реальності господарських операцій.

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Джас Рок» (виконавець) укладено договір про надання послуг по проведенню маркетингових кампаній від 03.04.2013 №03-04, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання із надання послуг по проведенню маркетингових кампаній та інших рекламних послуг задля залучення й утримання клієнтів, а саме: технічне забезпечення маркетингових кампаній, організація та проведення маркетингових кампаній, доставка необхідного обладнання до місця проведення маркетингових кампаній. (т.1 а.с.144)

До договору надано додаткова угода від 26.08.2013 №1, звіт, акти прийому-здачі виконаних робіт від 09.04.2013 №090401, від 17.04.2013 №170401, від 29.04.2013 №290401, від 30.08.2013 №300801, податкові накладні від 09.04.2013 №1, від 17.04.2013 №2, від 29.04.2013 №7, від 30.08.2013 №10, виписки з банку.

Відповідачем на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та спірним контрагентом, вказано на акт від 29.10.2013 №339/26-53-22-01-15/38408862 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Джас Рок» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків, складений ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

З даного акту вбачається, що громадяни ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 за попередньою змовою перебуваючи у складі злочинної групи, в період 2011-2013 років вчинити пособництво суб'єктам господарської діяльності - фактичним платникам податку на додану вартість, які задіяні в реальному секторі економіки в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах, шляхом створення та здійснення державної реєстрації суб'єктів господарської діяльності, на власне імя та і на підставних осіб з числа близьких родичів та осіб, які фактично зареєстровані в м. Євпаторія АР Крим, з подальшим контролем фінансово-господарської діяльності даних СГД, з метою прикриття своєї протиправної діяльності та отримання неконтрольованого державного прибутку.

До таких підприємств відноситься, зокрема, ТОВ «Джас Рок».

Крім цього, згідно зі звітами, поданих до податкового органу, у ТОВ «Джас Рок» відсутні необхідні трудові та матеріальні ресурси для ведення господарської діяльності, балансова вартість основних фондів ТОВ «Джас рок» - 0,00 грн.

Щодо посилань позивача, що перевірка була проведена безпідставно, оскільки підставою для її проведення була постанова старшого слідчого від 14.11.2013 року, суд погоджується з доводами відповідача. Згідно з п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявністю хоча б однієї з таких обставин, як отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Отже, відповідачем правомірно проведено перевірку позивача, складено акт та на підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення.

Крім цього, щодо правовідносин позивача та спірного контрагента суд зазначає наступне.

На підтвердження дійсного здійснення господарських операцій позивачем допустимих та належних доказів не надано, а саме в актах виконаних робіт не зазначено які саме маркетингові послуги, за якою адресою вони були здійснені та якими особами.

До того ж, суд не бере до уваги надані позивачем роздруковані матеріали, оскільки з них не вбачається, що ці послуги було здійснено саме спірним контрагентом. На окремих аркушах вбачається напис «изготовлено по заказу СПД-фл ОСОБА_1 согласно договора №03-04 от 03.04.2013 г. Изготовитель ООО «Джас Рок» код 38408862», однак жодних підписів або печаток підприємства ТОВ «Джас Рок» не міститься, а тому суд вважає ці документи як неналежний доказ.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. №1112/11/13-10 „Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 08.09.2009р., додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010р. №568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Суд погоджується з думкою відповідача, що належним чином укладений правочин заздалегідь не може свідчити про здійснення суб'єктом господарювання законної господарської діяльності, оскільки укладання такого правочину ще не підтверджує його виконання.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення до складу податкового кредиту суми ПДВ.

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що ФОП ОСОБА_1 не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам із спірним контрагентом, зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарських операцій з вказаним контрагентом, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, правомірність податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 02.04.2014 №0007901701.

За вказаних обставин, суд вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: 02099, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 609 (шестиста дев'яти) грн. 00 коп.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 24 вересня 2014 року.

Постанову у повному обсязі складено 26 вересня 2014 року.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова