Постанова

від 26.09.2014 по справі 826/12506/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 вересня 2014 року № 826/12506/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізідамехбуд» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києва про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення встановив:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізідамехбуд» (далі - позивач, ТОВ «Ізідамехбуд») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.2011 №0003242307/52949.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі ГУ Мнідоходів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 29.09.2011 №5976/2307/33100128 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами ТОВ «Транскрафт», ТОВ «Арт-Аек» прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.11.2011 №0003242307/52949, яке позивач вважає необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача надав до суду заперечення, в яких проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 11.11.2011 №0003242307/52949. Так, відповідачем вказано на відсутність реальних господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Транскрафт», ТОВ «Арт-Аек».

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. До суду не надав клопотань про відкладення розгляду справи.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Керуючись ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізідамехбуд» зареєстровано як юридичну особа Дарницькому районною у місті Києві державною адміністрацією 22.09.2004 №10651020000000665, ідентифікаційний код юридичної особи 33100128, про що свідчить довідка з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №4422/04.

На час розгляду справи позивача зареєстровано платником податку на додану вартість з 08.10.2004, індивідуальний податковий номер - 331001226513, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №38827923.

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Ізідамехбуд» з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Транскрафт» та ТОВ «Арт-Аек» за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 та складено акт перевірки від 29.09.2011 №5976/2307/33100128.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення:

- пп.7.4.1, 7.4.4, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 №168/97-ВР, підприємством занижено супу податку на додану вартість за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 у розмірі 46361 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- 11.11.2011 №0003242307/52949, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму в розмірі 70951,25 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі46361 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 11590,25 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеній у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на встановлення здійснення операцій між ТОВ «Ізідамехбуд» та ТОВ «Транскрафт», ТОВ «Арт Аек» з метою штучного формування податкового кредиту, за відсутності факту реальності господарських операцій.

Щодо відносин між позивачем та ТОВ «Арт Аек» до матеріалів справи надано акт здачі-прийняття робіт №181 , податкові накладні від 31.12.2009 №438, від 23.12.2009 №403, від 24.12.2009 №405, платіжні доручення.

Щодо відносин між позивачем та ТОВ «Транскрафт» до матеріалів справи надано рахунки-фактури від 22.03.2010 №СФ-22/03-3, від 22.06.2010 №СФ-22/06-7, видаткові накладні від 23.06.2010 РН-0000207, від 25.03.2010 №РН-0000061, податкові накладні від 30.04.2010 №151, від 27.05.2010 №180, від 25.03.2010 №79, платіжні доручення.

Відповідачем на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та спірними контрагентами, вказано на наступне:

- протокол допиту свідка від 08.07.2010, відповідно до якого ОСОБА_1 повідомив, що на початку 2010 року погодився за грошову винагороду зареєструвати на своє ім'я підприємство ТОВ «Транскрафт». Фінансову, податкову, статистичну звітність, як директор та засновник ТОВ «Транскрафт», ніколи не підписував, будь-яких робіт, послуг від даного підприємства не здійснював;

- протокол допиту свідка від 24.09.2010, відповідно до якого ОСОБА_2 повідомив, що за грошову винагороду погодився на своє ім'я зареєструвати ТОВ «Арт Аек». Про те, що ТОВ «Арт Аек» веде будь-яку фінансово-господарську діяльність йому відомо не було. Ніяких документів, крім документів пов'язаних з реєстрацією підприємства і відкриття рахунку ОСОБА_3 не підписував.

Отже, відповідач зазначає, що господарські відносини, які було здійснено від імені підприємств ТОВ «Транскрафот» та ТОВ «Арт Аек» ялід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. №1112/11/13-10 „Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 08.09.2009р., додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010р. №568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Суд погоджується з думкою відповідача, що належним чином укладений правочин заздалегідь не може свідчити про здійснення суб'єктом господарювання законної господарської діяльності, оскільки укладання такого правочину ще не підтверджує його виконання.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення до складу податкового кредиту суми ПДВ.

Отже, враховуючи те, що первинна документація підписана ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які не мають відношення до господарської діяльності спірних контрагентів ТОВ «Арт Аек» та ТОВ «Транскрафт» відповідно, суд не може взяти до уваги такі документи як належний та допустимий доказ у справі.

Крім цього, на виконання господарських операцій не надано документів на підтвердження узгодження замовлення сторонами, не укладено договорів, з яких би вбачались умови домовленостей, не надано пояснень та обгрунтування якими особами була здійснена поставка товару та яким транспотрним засобом, якими особами та з якою метою.

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що ТОВ «Ізідамехбуд» не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам із спірним контрагентом, зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарських операцій з вказаним контрагентом, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, правомірність податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11.11.2011 №0003242307/52949.

За вказаних обставин, суд вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізідамехбуд» - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізідамехбуд» (адреса:02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7, код ЄДРПОУ 33100128) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1644 (однієї тисячі шестисот сорока чотирьох) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова