Ухвала

від 13.01.2015 по справі 826/12506/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12506/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

13 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізідамехбуд» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізідамехбуд» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізідамехбуд», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 листопада 2011 року №0003242307/52949.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

У судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь у справі, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізідамехбуд» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2014 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що належним чином укладений правочин заздалегідь не може свідчити про здійснення суб'єктом господарювання законної господарської діяльності, оскільки укладання такого правочину ще не підтверджує його виконання. Зазначив, що на виконання господарських операцій позивачем не надано документів на підтвердження узгодження замовлення сторонами, не укладено договорів, з яких би вбачались умови домовленостей, не надано пояснень та обґрунтування якими особами була здійснена поставка товару та яким транспортним засобом, якими особами та з якою метою. Відтак, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що ТОВ «Ізідамехбуд» не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам із спірним контрагентом, зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарських операцій з вказаним контрагентом, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, правомірність податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11.11.2011 року №0003242307/52949.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізідамехбуд» зареєстровано як юридична особа Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією 22.09.2004 року за №10651020000000665, ідентифікаційний код юридичної особи 33100128, про що свідчить довідка з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №4422/04.

Позивача зареєстровано платником податку на додану вартість з 08.10.2004 року, індивідуальний податковий номер - 331001226513, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №38827923.

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Ізідамехбуд» з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Транскрафт» та ТОВ «Арт-Аек» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року та складено акт перевірки від 29.09.2011 року №5976/2307/33100128.

Відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено порушення:

- пп.7.4.1, 7.4.4, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 №168/97-ВР, підприємством занижено супу податку на додану вартість за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року у розмірі 46361 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.11.2011 року №0003242307/52949, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму в розмірі 70951,25 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 46361 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 11590,25 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеній у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на встановлення здійснення операцій між ТОВ «Ізідамехбуд» та ТОВ «Транскрафт», ТОВ «Арт Аек» з метою штучного формування податкового кредиту, за відсутності факту реальності господарських операцій.

Так, щодо відносин між позивачем та ТОВ «Арт Аек» в матеріалах справи містяться акт здачі-прийняття робіт №181, податкові накладні від 31.12.2009 року №438, від 23.12.2009 року №403, від 24.12.2009 року №405, платіжні доручення.

Щодо відносин між позивачем та ТОВ «Транскрафт» в матеріалах справи містяться рахунки-фактури від 22.03.2010 року №СФ-22/03-3, від 22.06.2010 року №СФ-22/06-7, видаткові накладні від 23.06.2010 року РН-0000207, від 25.03.2010 року №РН-0000061, податкові накладні від 30.04.2010 року №151, від 27.05.2010 року №180, від 25.03.2010 року №79, платіжні доручення.

Відповідачем в акті перевірки на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та спірними контрагентами, вказано на наступне:

- протокол допиту свідка від 08.07.2010 року, відповідно до якого ОСОБА_2 повідомив, що на початку 2010 року погодився за грошову винагороду зареєструвати на своє ім'я підприємство ТОВ «Транскрафт». Фінансову, податкову, статистичну звітність, як директор та засновник ТОВ «Транскрафт», ніколи не підписував, будь-яких робіт, послуг від даного підприємства не здійснював;

- протокол допиту свідка від 24.09.2010 року, відповідно до якого ОСОБА_3 повідомив, що за грошову винагороду погодився на своє ім'я зареєструвати ТОВ «Арт Аек». Про те, що ТОВ «Арт Аек» веде будь-яку фінансово-господарську діяльність йому відомо не було. Ніяких документів, крім документів пов'язаних з реєстрацією підприємства і відкриття рахунку ОСОБА_3 не підписував.

Отже, відповідач зазначає, що господарські відносини, які було здійснено від імені підприємств ТОВ «Транскрафот» та ТОВ «Арт Аек» слід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. №1112/11/13-10 „Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 08.09.2009р., додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010р. №568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Отже належним чином укладений правочин заздалегідь не може свідчити про здійснення суб'єктом господарювання законної господарської діяльності, оскільки укладання такого правочину ще не підтверджує його виконання. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення до складу податкового кредиту суми ПДВ.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно не взяв до уваги надані позивачем документи як належний та допустимий доказ у справі, оскільки первинна документація підписана ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які не мають відношення до господарської діяльності спірних контрагентів ТОВ «Арт Аек» та ТОВ «Транскрафт».

Як вірно зауважено судом першої інстанції, на виконання господарських операцій не надано документів на підтвердження узгодження замовлення сторонами, не укладено договорів, з яких би вбачались умови домовленостей, не надано пояснень та обґрунтування, якими особами була здійснена поставка товару та яким транспортним засобом, якими особами та з якою метою тощо. Не надано таких документів і під час розгляду справи апеляційним судом.

Відтак колегія суддів вважає вірними висновки суду про обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, правомірність податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11.11.2011 №0003242307/52949, оскільки для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, та визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, проте ТОВ «Ізідамехбуд» не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам із спірними контрагентами.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізідамехбуд» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізідамехбуд» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Пилипенко О.Є.

Суддя: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.