Ухвала

від 15.04.2014 по справі 815/4477/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/4477/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фарконт» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

14.06.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фарконт» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (правонаступником якої є державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.06.2013 року № 0001482230, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2116 грн. та №0001492230, яким позивачу було збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 332 810 грн. (за основним платежем - 272 935 грн., за штрафними санкціями - 59875 грн.).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.07.2013 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Фарконт» задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 06.06.2013 року №0001482230.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 06.06.2013 року №0001492230 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем 260251,00 грн., за штрафними санкціями 56704,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою по справі постановою, 02.08.2013 року державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.07.2013 року

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби посилалась на те, що в ході проведеної перевірки ТОВ «Фарконт» було встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 02 Декларації «дохід від операційної діяльності) дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» в результаті арифметичної помилки, у зв'язку з невідповідністю даних бухгалтерського обліку та даних Декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2011 року. Крім того, податковим органом встановлено завищення позивачем показників податкового кредиту, у зв'язку з подвійним віднесенням до його складу сум податку на додану вартість на підставі одних і тих самих податкових накладних, а також включенням сум податку на додану вартість без наявності оригіналів податкових накладних.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС також посилалось на неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям з ПП «Антре Едвертайзінг» за відсутності у вказаного контрагента необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутності основних фондів, технічного персоналу, виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів, що, на думку податкового органу, свідчить про відсутність реального здійснення позивачем господарських операцій із зазначеним підприємством.

Апелянт вважає, що податкові повідомлення-рішення про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість прийняті обґрунтовано та скасуванню не підлягають.

На підставі викладеного ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 05.07.2013 року та постановлення нової, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фарконт».

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 29.04.2013 року по 18.05.2013 року, згідно п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20 та п.п. 78.1.11 п. 78.1 п. 78.2 ст. 78 ПК України, на підставі направлень ДПІ у Приморському районі, посадовими особами державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Фарконт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт 3008/22-30/3372183, на підставі якого були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001492230 про збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 272935 грн., та за штрафними санкціями в сумі 59875 грн. та № 0001482230 про збільшення позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2116 грн.

В ході перевірки податковим органом було встановлено порушення ТОВ «Фарконт» вимог п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 2116 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 2116 грн., а також вимог п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 272935 грн.

Крім того, ДПІ у Приморському районі м. Одеси посилалось на те, що в порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Фарконт» завищено податковий кредит на суму 2633 грн., внаслідок подвійного віднесення до складу податкового кредиту одних і тих же податкових накладних, отриманих від ТОВ «Інтертрансгруп».

В акті перевірки також зазначено, підприємством неправомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ без наявності оригіналів податкових накладних, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 371489 грн. Перелік відсутніх податкових накладних наведено в таблиці акту перевірки (а.с.27).

Також ДПІ у Приморському районі м. Одеси посилалось на те, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ПП «Антре Едвертайзінг», за рахунок операцій з яким сформував податковий кредит. Однак, на думку податкового органу, зазначені господарські операції не мали реального характеру, що виключає можливість віднесення вказаних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Зважаючи на зазначене, податковий орган вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно та обґрунтовано.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Фарконт», зважаючи на наступне:

Що стосується завищення підприємством податкового кредиту на суму 2633 грн. слід зазначити наступне:

Зазначене порушення, на думку податкового органу, було допущено внаслідок подвійного віднесення товариством до складу податкового кредиту одних і тих же податкових накладних від ТОВ «Інтертрансгруп», а саме податкових накладних:

- №5 від 02.08.2010 року на суму ПДВ 91,13 грн., в серпні 2010 року та в жовтні 2010 року;

- № 18 від 09.08.2010 року на суму ПДВ 91,13 грн., в серпні 2010 року та в жовтні 2010 року;

- № 41 від 19.08.2010 року на суму ПДВ 24,81 грн., в серпні 2010 року та в жовтні 2010 року;

- № 44 від 28.08.2010 року на суму ПДВ 124,80 грн., в серпні 2010 року та в жовтні 2010 року;

- № 45 від 28.08.2010 року на суму ПДВ 91,13 грн., в серпні 2010 року та в жовтні 2010 року;

- № 55 від 30.08.2010 року на суму ПДВ 79,00 грн., в серпні 2010 року та в жовтні 2010 року;

- № 74 від 30.08.2010 року на суму ПДВ 2131,34 грн., в серпні 2010 року та в жовтні 2010 року.

В свою чергу, як встановлено судом першої інстанції, представник позивача не заперечував проти вказаного порушення, та зазначив, що підприємством дійсно було помилкового включено суми ПДВ до податкового кредиту в серпні 2010 року та в жовтні 2010 року на загальну суму 2633 грн.

Таким чином, зменшення податковим органом податкового кредиту товариства на суму 2633 грн. є правомірним.

Що стосується висновку податкового органу про заниження ТОВ «Фарконт» податку на прибуток за період з 01.01.2009 року по 31.12.2012 року в сумі 2116 грн., колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з думкою суду першої інстанції стосовно його необґрунтованості.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в порушення п.6 Наказу ДПА України № 984 від 22.12.2010 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси не було відображено в акті перевірки факти порушення позивачем п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 ПК України із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку.

Враховуючи викладене, висновок ДПІ про заниження позивачем податку на прибуток є необґрунтованим та безпідставним.

В свою чергу, в ході проведеної перевірки податковий орган посилався на те, що ТОВ «Фарконт» було неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ без наявності оригіналів податкових накладних, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 371489 грн.

На спростування зазначених висновків податкового органу позивачем були надані податкові накладні виписані ТОВ «Нікос 2005», ПП «Меркурій-Д», ПП ОСОБА_2, ТОВ «К Лайн (Україна)», ТОВ «Лігрос СКМ», ТОВ Євротермінал», ТОВ «Індепендент груп». При цьому, позивач посилався на те, що зазначені податкові накладні були надані посадовим особам податкового органу і в ході проведення перевірки, що підтверджується додатком № 3 до акту перевірки (перелік документів, які були використані при проведенні перевірки), де в п. 2 розділу «Податковий кредит по податку на додану вартість» вказано, що використані суцільним порядком «реєстри отриманих податкових накладних, отримані податкові накладні…»

Судом першої інстанції були досліджені зазначені податкові накладні та залучені до матеріалів справи.

Відмітка в лівому куті вказаних податкових накладних від ТОВ «Нікос 2005», № 72, 73, 70, 71, 31, 89, 88, 90, 97, 98, 141, 111, 118, 119, 123, 126, 146, 147, 156, 159, 160, 161, 163, 164, 175, 183, 206, 258, 250, 249 (а.с. 82-97); ПП «Меркурій-Д», № 40, 43, 44, 29, 27, 44, 45 (а.с. 52-58); ПП ОСОБА_2, № 403 (а.с. 76); - ТОВ «К Лайн (Україна)», № 000000000962, 000000000923 (а.с.63 та 63 зворот.); - ТОВ «Лігрос СКМ», № 10 (а.с. 72); ТОВ «Евротермінал», № 7576 (а.с. 68); ТОВ «Індепендент груп», № 93 (а.с.78) підтверджує, що у ТОВ «Фарконт», як у покупця, в наявності саме оригінали вище зазначених податкових накладних.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що висновок податкового органу щодо відсутності у позивача оригіналів вище вказаних податкових накладних є необґрунтованим.

Однак, в ході розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що позивачем не було надано податкову накладну, яку було відображено в акті перевірки, як таку, що не була надана позивачем при проведенні позапланової виїзної перевірки, а саме від ПП «Меркурій-Д» № 62 від 30.07.2010 року (сума ПДВ 10051,02 грн.) (а.с. 27 зворот. №35).

Таким чином, в даному випадку позивачем було неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену відповідною податковою накладною, що є порушенням п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому зменшення товариству податкового кредиту на суму ПДВ 10051,02 грн. є правомірним.

Також ДПІ у Приморському районі м. Одеси дійшла висновку про те, що ТОВ «Фарконт» неправомірно сформував податковий кредит на суму 33439 грн., за січень-березень 2011 року по операціям з ПП «Антре Едвертайзінг».

Колегія суддів звертає увагу на наступне:

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

З положень податкового законодавства випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Фарконт» був укладений з ПП «Антре Едвертайзінг» договір на організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом № 0010 терміном до 31.12.2011 року (а.с. 112-113).

У підтвердження здійснення господарської операції та виконання умов договору позивачем були надані наступні первинні документи: акти прийняття-здачі наданих послуг (а.с. 112-118) міжнародні товарно-транспортні накладні (а.с. 119-128), податкові накладні: №106 від 31.01.2011 року на суму 24352,09 (ПДВ 4058,68 грн.), № 519 від 28.02.2011 року на суму 59266,01 грн., (ПДВ 9877,64 грн.), № 290 від 31.03.2011 року на суму 117012,00 грн., (ПДВ 19502,00 грн.) (а.с. 115-116).

Дослідивши вказані документи колегія суддів вважає, що вони оформлені належним чином та містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Посилання податкового органу, як на доказ нереальності здійснюваних ТОВ «Фарконт» з ПП «Антре Едвертайзінг», на акти ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 18.03.2011 року, від 15.04.2011 року, від 10.08.2011 року «Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Антре Едвертайзінг» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами» у період січень-березень 2011 року колегія суддів вважає необґрунтованими.

Слід зазначити, що зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається Довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

При цьому, в актах, складених за результатами проведеної зустрічної звірки, тим паче в актах про неможливість проведення таких звірок, органами податкової служби не можуть бути зроблені висновки про будь-які порушення суб'єкта господарювання.

Зважаючи на все вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем було підтверджено належними доказами фактичне виконання господарських операцій з ПП «Антре Едвертайзінг», а тому в даному випадку відсутні підстави для висновку про завищення позивачем податкового кредиту.

В свою чергу, зважаючи на підтвердження в ході розгляду даної адміністративної справи допущення позивачем порушення вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту, а саме: подвійне віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним на суму 2633 грн., а також віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, не підтверджених податковою накладною на суму 10051,02 грн. по операціям з ПП «Меркурій-Д» (не надана податкова накладна від ПП «Меркурій-Д» № 62 від 30.07.2010 року), колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно правомірності оскаржуваного повідомлення-рішення в частині визначення ТОВ «Фарконт» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 12 684 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3171 грн.

Зважаючи на все вищевикладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 06.06.2013 року №0001482230 податкове є протиправним та підлягає скасуванню в повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення від 06.06.2013 року №0001492230 підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем 260251,00 грн., за штрафними санкціями 56704,00 грн.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

О.В. Яковлєв