Рішення

від 29.10.2014 по справі 927/1382/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====================================================================================================================================================================

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"29" жовтня 2014 року Справа № 927/1382/14

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Цимбал-Нарожної М.П.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ТехНова",

вул. Оболонська, 38/36, м.Київ, 03150

в особі: комунального енергогенеруючого підрозділу "Чернігівська

теплоелектроцентраль" ТОВ "ТехНова",

вул. Ушинського 23, м.Чернігів, 14014

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче

підприємство "Нектар",

пр. Перемоги 83, м.Чернігів, 14000

про стягнення 12898,47 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Машко О.П. (дов. №147 від 25.09.2013р.) - юрисконсульт;

від відповідача: Колесніков В.П. (дов. №б/н від 29.09.2014р.) -представник; Гриценко М.П. (дов. №б/н від 29.09.2014р.)-представник;

в с т а н о в и в:

товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова" в особі комунального енергогенеруючого підрозділу "Чернігівська теплоелектроцентраль" ТОВ "ТехНова" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Нектар" про стягнення заборгованості за теплопостачання в сумі 12898,47грн. згідно договору №466 від 01.05.2002р. на постачання теплової енергії в гарячій воді, з яких заборгованість в сумі 11678,62грн., пеня в сумі 521,08грн., річні в сумі 129,05грн. та інфляційні в сумі 569,72грн.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 03.09.2014р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 17.09.2014р., після чого розгляд справи відкладався до 01.10.2014р., а також в судовому засіданні оголошувались перерви до 15.10.2014р. та 29.10.2014р.

Суд перейшов до розгляду спору по суті в судовому засіданні 15.10.2014р.

Відповідач надав відзив на позов від 15.10.2014р., в якому зазначає наступне:

- договір №466 від 01.05.2002р. втратив чинність, відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі-Закон);

- складені позивачем акти приймання-передачі теплоенергії є безпідставними і суперечать вимогам ч.3 ст.15 Закону, оскільки такі послуги не можуть включатись до актів прийому - передачі теплоенергії, цін/тарифів без домовленості сторін, а визначаються виключно за договором, у зв'язку з чим відповідач відмовся підписувати вказані акти;

- відповідач заперечує проти стягнення коштів за постачання гарячої води, оскільки така послуга відповідачу не надавалась і не надається;

- рахунки фактури, складені позивачем не узгоджуються і суперечать актам прийому -передачі теплових послуг.

В судовому засіданні 29.10.2014р. відповідачем подано клопотання про призначення судової теплової експертизи.

Розглянувши подане відповідачем клопотання, суд зазначає наступне:

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" , судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.02.2012р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

З наявних в матеріалах справи доказів, не вбачається, що вони є взаємосуперечливими.

Разом з тим, подане відповідачем клопотання про призначення судової теплової експертизи не обгрунтоване, а отже суд дійшов висновку, що клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Крім того, від відповідача надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на п"ятнадцять днів. В поданому клопотанні відповідач просить суд зобов"язати позивача провести перерахунок розміру плати за надання послуг.

Відповідач також зазначає, що відповідно до п.13 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630 "Про затвердження правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідновлення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" (далі-Постанова), у разі коли пристрої у квартирі обладнано приладами - розподілювачами теплової енергії або потужність приладів опалення (радіаторів) не відповідає розрахунковій, споживач оплачує послуги за результатами розрахунків витрат тепла, які здійснюються виконавцем за методикою, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства; з посиланням на п.29 Постанови, відповідач вважає, що оскільки теплове опалення надходило в приміщення відповідача лише через три теплових прилади, а тому рахунки-фактури складені позивачем не належним чином і відповідач має право на зменшення розміру плати за теплову енергію.

Відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Розглянувши подане відповідачем клопотання, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено належних доказів, які слугували б підставою для продовження строку вирішення спору, а отже заявлене клопотання про продовження строку вирішення спору, а також про зобов"язання позивача провести перерахунок розміру плати задоволенню не підлягає.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтями 19 Закону України „Про теплопостачання" та Закону України „Про житлово-комунальні послуги" передбачено обов'язковість укладення в письмовій формі договору на постачання теплової енергії на опалення та гарячої води.

01.05.2002р. між ТОВ Фірма «ТехНова» та ТОВ «Торгово-виробниче підприємство «Нектар» укладено договір на постачання теплової енергії в гарячій воді №466 (далі -Договір).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За юридичною природою вказаний Договір є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Згідно до п.2 ст.714 ЦК України, до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до п.1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до п.1. Договору, постачальник (позивач) взяв на себе зобов'язання постачати Споживачеві (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах для об'єктів, вказаних у додатку №1 цього договору, а Споживач зобов'язався сплачувати одержану теплову енергію на розрахунковий рахунок Постачальника за встановленими тарифами (цінами) в терміни, на умовах та порядку постачання і сплати, згідно договору.

На виконання умов договору позивач в період з 01.01.2013р. по 30.04.2014р. відпустив відповідачу теплову енергію.

У відповідності до п.6.1 Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається Споживачем, здійснюються виключно у грошовій формі на розрахунковий рахунок Постачальника по тарифах, які затверджені рішенням облдержадміністрацій, міської ради, і які можуть змінюватися згідно з законами Верховної Ради України і постановами КМУ.

Так, відповідно до п.5.1. Договору та Додатку №1 від 15.08.2007р. до Договору та відповідно до п.6.2.1. Договору, розрахунки за теплову енергію у разі відсутності приладу обліку здійснюються за 1 кв.м. опалювальної площі.

У відповідності до п.6.5 Договору, розрахунки Споживача із Постачальником за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води виконуються згідно з рахунками Постачальника щомісячно у відповідності приладів обліку. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до Додатку №1 від 01.05.2002р. до Договору, сторони встановили, що площа опалювального об'єкту, а саме: кафе «Нектар» за адресою пр.Перемоги, 83, становить 67,3 кв.м., а відповідно до Додатку №1 від 15.08.2007р. до Договору, площа опалювального об'єкту складає 150,4 кв.м..

Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №61 від 03.02.2012р., тариф на теплову енергію для інших споживачів за 1Гкал становить 506,10грн..

Відповідно до розділу ІІ додатку до рішення виконкому Чернігівської міської ради №263 від 30.09.2008р. встановлено місячну норму споживання теплової енергії на опалення для інших споживачів протягом опалювального періоду -0,0262 Гкал/м 2 .

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Позивач, на виконання умов Договору, поставив відповідачу теплову енергію за період з 01.01.2013р. по 31.03.2013р. на суму 7179,36грн., за період з 01.04.2013р. по 30.04.2014р. на суму 15647,93грн., всього на суму 22827,29грн. та виставив відповідні рахунки.

Рахунки на оплату за постачання теплової енергії за № 0466 від 31.01.2013р. на суму 2393,12грн., № 0466 від 28.02.2013р. на суму 2393,12грн., № 0466 від 31.03.2013р. на суму 2393,12грн., № 0466 від 30.04.2013р. на суму 1196,57грн., № 0466 від 31.10.2013р. на суму 2007,14грн., № 0466 від 30.11.2013р. на суму 2393,12грн., № 0466 від 31.12.2013р. на суму 2393,12грн., № 0466 від 31.01.2014р. на суму 2393,12грн., № 0466 від 28.02.2014р. на суму 2393,12грн., № 0466 від 31.03.2014р. на суму 2393,12грн., № 0466 від 30.04.2014р. на суму 478,62грн., які направлялись на адресу відповідача, докази направлення наявні в матеріалах справи.

З письмових пояснень позивача судом встановлено, що вартість теплової енергії за відповідний місяць (без врахування ПДВ) визначена на підставі методу: 150,4 кв.м. х тариф 13,2598грн./м 2 (506,10грн. х 0,0262 Гкал/м 2 ).

Як зазначає позивач, та з наданих відповідачем копій платіжних доручень, судом встановлено, що відповідач частково сплатив заборгованість перед позивачем, вказане підтверджується наступними платіжними дорученнями: №183 від 30.04.2013р. на суму 793,12грн., №223 від 29.05.2013р. на суму 1000,00грн., №224 від 31.05.2013р. на суму 1000,00грн., №318 від 31.07.2013р. на суму 1500,00грн., №358 від 30.08.2013р. на суму 500,00грн., №379 від 17.09.2013р. на суму 500,00грн., №393 від 27.09.2013р. на суму 1500,00грн. №453 від 18.11.2013р. на суму 589,95грн. , №505 від 30.12.2013р. на суму 1593,12грн., №39 від 12.02.2014р. на суму 150,00грн., №60 від 04.03.2014р. на суму 400,00грн, №49 від 11.03.2014р. на суму 500,00грн., №92 від 28.03.2014р. на суму 529,36грн., №123 від 29.04.2014р. на суму 593,12грн., а всього на суму 11148,67грн.

Відповідачем обов'язок щодо оплати отриманих послуг теплової енергії за період з 01.01.2013р. по 30.04.2014р. належним чином не виконаний, станом на час розгляду спору заборгованість перед позивачем становить 11678,62грн..

Враховуючи вище наведені факти, судом встановлено, що станом на час вирішення спору відповідач має заборгованість перед позивачем у сумі 11678,62грн., що належним чином доведено, документально підтверджено, а отже господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в цій частині.

Що стосується доводів відповідача щодо втрати чинності договором №466 від 01.05.2002р. у зв'язку з прийняттям Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд зазначає наступне:

Відповідно до прикінцевих положень зазначеного закону, договори про надання житлово-комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, мають бути приведені у відповідність із ним до 1 січня 2006 року. Договори, що не приведені у відповідність із цим Законом у зазначений строк, втрачають чинність. Слід зазначити, що зазначена норма передбачає переукладення лише тих договорів про надання житлово-комунальних послуг, які суперечать даному Закону, а не всіх без винятку.

Враховуючи, що даний Договір №466 від 01.05.2002р. не суперечив ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», а відтак відсутні були підстави для його переукладення.

Що стосується доводів відповідача про те, що він отримував неякісні послуги, оскільки в опалювальному приміщенні площею 150 кв.м. знаходиться недостатня кількість приладів обігріву (батарей), то суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, відповідно до п.5.1. Договору та Додатку №1 від 15.08.2007р. до Договору та відповідно до п.6.2.1. Договору сторони погодили, що розрахунки за теплову енергію у разі відсутності приладу обліку здійснюються за 1 кв.м. опалювальної площі.

Отже, відповідач, підписавши Договір та Додаток до Договору погодився на те, що розрахунок за теплову енергію буде здійснюватись на підставі розмірів опалювальної площі.

Будь-яких доказів того, що розрахунки за отриману теплову енергію здійснюються в іншому порядку, зокрема з розрахунку кількості приладів обігріву, відповідачем суду не надано. А відтак, доводи останнього є необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.9. Договору передбачено, що у випадку несплати Споживачем рахунку до 15 числа наступного місяця, нараховується пеня у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 7.2.3 Договору, Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, а також борг в врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3%річних від простроченої суми.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.3 статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Також, частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з положенням Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" N 686-XIV від 20.05.1999р., за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги суб'єкти підприємницької діяльності сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Пунктом 23 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 „Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" встановлено, що за несвоєчасну оплату послуг споживач сплачує пеню в установленому законом та договором розмірах.

Зазначений Закон є чинним станом на момент укладення спірних договорів та є чинним на момент розгляду справи.

Таким чином, Закон України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні плати за комунальні послуги суб'єктами підприємницької діяльності, і частиною 1 ст. 1 вказаного закону, встановлено законну неустойку за порушення грошового зобов'язання у сфері відносин з надання житлово-комунальних послуг.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.04.2013 року у справі №18/957/12.

Позивач просить стягнути на його користь пеню за період з 19.11.2013р. по 29.05.2014р. в сумі 521,08грн.

Нарахування пені за період з 19.11.2013р. по 29.05.2014р. в сумі 521,08грн. відповідає вимогам норм матеріального права та умовам Договору, отже такі вимоги підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних за період з 16.05.2013р. по 29.05.2014р. в сумі 129,05грн. та інфляційних за період з 16.05.2013р. по 30.04.2014р. в сумі 569,72грн..

Нарахування 3% річних за період з 16.05.2013р. по 29.05.2014р. в сумі 129,05грн. та інфляційних за період з 16.05.2013р. по 30.04.2014р. в сумі 569,72грн. відповідає вимогам норм матеріального права та умовам Договору, отже суд дійшов висновку, що такі вимоги підлягають задоволенню та стягненню на користь позивача.

Частиною 6 ст. 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Згідно статті 49 ГПК України та Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1827,00грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, ст.82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче підприємство «Нектар» (14000, пр.Перемоги, 83, м.Чернігів, р/р 260061789 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 353348, код ЄДРПОУ 14231648) на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова» в особі комунального енергогенеруючого підрозділу «Чернігівська теплоелектроцентраль» ТОВ фірми «ТехНова» (14014, м. Чернігів, вул. Ушинського, 23, р/р 26001012350101 у ПАТ «Альфа-Банк» в м. Київ, МФО 300346, код ЄДРПОУ 21680602) 11678,62грн. основного боргу, 521,08грн. пені, 129,05грн. 3%річних та 569,72грн. інфляційних, а всього 12898,47грн., а також 1827,00грн. судового збору .

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна

Повний текст рішення підписано 03 листопада 2014 року

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна

.