Постанова

від 09.12.2014 по справі 927/1382/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2014 р. Справа№ 927/1382/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Коршун Н.М.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Машко О.П. - дов. №121 від 25.09.2014 р.

від відповідача Гриценка М.П. - дов. б/н від 29.09.2014 р.

Колесника В.П. - дов. б/н від 29.09.2014 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

«Торгово-виробниче підприємство «Нектар»

на рішення господарського суду Чернігівської області

від 29.10.2014 р. (суддя Цимбал-Нарожна М.П.)

у справі № 927/1382/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма

«ТехНова» в особі комунального енергогенеруючого

підрозділу «Чернігівська теплоелектроцентраль» ТОВ

«ТехНова» (далі - ТОВ фірма «ТехНова»)

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Торгово-виробниче підприємство «Нектар»

(далі - ТОВ «ТВП «Нектар»)

про стягнення 12 898,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 29.10.2014р. у справі №927/1382/14 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «ТВП «Нектар» на користь ТОВ фірма «ТехНова» 12 898,47 грн., з яких: 11 678,62грн. - основний борг; 521,08 грн. - пеня; 129,05 грн. - 3% річних; 569,72 грн. - інфляційні втрати, а також стягнуто 1 827,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ТОВ «ТВП «Нектар» оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та матеріали справи №927/1382/14 направити до господарського суду Чернігівської області на новий розгляд для повного дослідження і прийняття правильного рішення. В обґрунтування апеляційних вимог зазначило, що оскаржене рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Так, за твердженнями апелянта, місцевим судом не дотримано норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст.232, 276 ГК України, ст.ст.32, 33, 43 ГПК України, Постанови Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 р. «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» тощо.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2014р. апеляційну скаргу ТОВ «ТВП «Нектар» прийнято до провадження в складі колегії суддів: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М. та призначено розгляд справи на 09.12.2014 року.

В судовому засіданні представники апелянта доводи скарги підтримали, просили її задовольнити, оскаржене рішення скасувати за наведених в скарзі підстав, зазначили, що оскільки позивачем не усунуто недоліків при укладенні договору договір є таким, що не укладений, послуги позивача з теплопостачання відповідачем отримано не у повному обсязі тощо.

Представник позивача в судовому засіданні доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення суду як законне та обґрунтоване - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, ТОВ фірма «ТехНова» звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до ТОВ «ТВП «Нектар» про стягнення заборгованості за теплопостачання в сумі 12 898,47 грн. за договором №466 від 01.05.2002 р. на постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір), з яких: 11 678,62 грн. - основна заборгованість; 521,08 грн. - пеня; 129,05 грн. - 3% річних; 569,72 грн. - інфляційні втрати.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані ними документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, відтак прийняв рішення про їх задоволення.

Так, задовольняючи позов, місцевий суд встановив, що за період з 01.01.2013 р. по 31.03.2013 р. позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу теплову енергію на суму 7 179,36 грн., за період з 01.04.2013 р. по 30.04.2014 р. - на суму 15 647,93 грн., всього на суму 22 827,29 грн. та виставив відповідні рахунки. Натомість відповідач лише частково сплатив заборгованість позивачу й обов'язку щодо оплати отриманих послуг теплової енергії за період з 01.01.2013р. по 30.04.2014р. належним чином не виконав, в зв'язку з чим станом на час розгляду спору його заборгованість перед позивачем становила 11 678,62 грн. Заявлені позивачем до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні втрати як такі, що відповідають вимогам закону та умовам Договору, місцевим судом стягнено на користь позивача тощо.

Відповідно до положень Закону України «Про теплопостачання» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язковим є укладення в письмовій формі договору на постачання теплової енергії на опалення та гарячої води.

Матеріалами справи встановлено, що 01.05.2002 р. між ТОВ фірма «ТехНова» та ТОВ «ТВП «Нектар» укладено Договір, за умовами п.1 якого постачальник (позивач) взяв на себе зобов'язання постачати споживачеві (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах для об'єктів, зазначених у додатку №1 до Договору, а споживач зобов'язався сплачувати одержану теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника за встановленими тарифами (цінами) в терміни, на умовах та порядку постачання і сплати згідно Договору.

За умовами п.6.1 Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем, здійснюються виключно у грошовій формі на розрахунковий рахунок постачальника по тарифах, які затверджені рішенням облдержадміністрацій, міської ради і які можуть змінюватися на підставі законів і постанов Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п.5.1, п.6.2.1 Договору та додатку №1 від 15.08.2007 р. до нього, розрахунки за теплову енергію у разі відсутності приладу обліку здійснюються за 1 кв.м опалювальної площі.

Розрахунки споживача із постачальником за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води виконуються згідно рахунків постачальника щомісячно у відповідності до показань приладів обліку. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.5 Договору).

Додатком № 1 від 01.05.2002 р. до Договору сторони погодили, що площа опалювального об'єкту, а саме: кафе «Нектар» за адресою пр. Перемоги, 83, становить 67,3 кв.м, а згідно додатку № 1 від 15.08.2007 р. до Договору, площа опалювального об'єкту складає 150,4 кв.м.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 61 від 03.02.2012 р., встановлено тариф на теплову енергію для інших споживачів за 1Гкал в розмірі 506,10 грн.

Відповідно до розділу ІІ додатку до рішення виконкому Чернігівської міської ради № 263 від 30.09.2008 р. встановлено місячну норму споживання теплової енергії на опалення для інших споживачів протягом опалювального періоду - 0,0262 Гкал/м2.

Як встановлено місцевим судом, позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу теплову енергію за період з 01.01.2013 р. по 31.03.2013р. на суму 7 179,36 грн., за період з 01.04.2013 р. по 30.04.2014 р. на суму 15 647,93 грн., всього на суму 22 827,29 грн. та виставив відповідні рахунки, докази надіслання яких відповідачу наявні в матеріалах справи.

Проте, як вбачається з матеріалів справи (копій платіжних доручень), відповідач лише частково сплатив заборгованість позивачу, всього на суму 11 148,67 грн., відтак обов'язок щодо оплати отриманих послуг теплової енергії за період з 01.01.2013 р. по 30.04.2014 р. належним чином не виконано, заборгованість відповідача перед позивачем становить 11 678,62 грн.

Положеннями ст.ст.173, 193, 198, 199 ГК України встановлено, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст.509, 510, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст.ст.525, 625 ЦК України).

У відповідності до ст.24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією. Споживач теплоенергії на підставі п.40 Правил користування тепловою енергією зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію.

Оцінивши сукупність встановлених судом обставин справи та зібраних доказів по справі апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в процесі виконання сторонами своїх обов'язків за Договором відповідач припустився порушень його умов та приписів чинного законодавства. Так, договірні зобов'язання зі своєчасної та повної сплати отриманої/спожитої теплової енергії в період з 01.01.2013 р. по 30.04.2014 р. належним чином не виконано, тому сума заборгованості в розмірі 11 678,62 грн. підлягає стягненню з ТОВ «ТВП «Нектар» на користь ТОВ фірма «ТехНова» в примусовому порядку.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України), пенею на підставі ч.3 ст.549 ЦК України є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

В силу приписів ч.ч.4, 6 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» встановлено, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги суб'єкти підприємницької діяльності сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Договором (п.6.9) передбачено, що у випадку несплати споживачем рахунку до 15 числа наступного місяця, нараховується пеня у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Відповідно до п.7.2.3 Договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, а також борг в врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3%річних від простроченої суми.

З огляду на наведене, місцевий суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в сумі 12 898,47 грн., з яких: 11 678,62 грн. - основний борг; 521,08 грн. - пеня; 129,05 грн. - 3% річних; 569,72 грн. - інфляційні втрати.

Доводи апелянта щодо втрати чинності Договором в зв'язку із прийняттям Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно прикінцевих положень якого договори про надання житлово-комунальних послуг, укладені до набрання чинності згаданим законом, мають бути приведені у відповідність із ним до 01.01.2006 р., а не приведені у відповідність з цим законом у зазначений строк договори втрачають чинність, є необґрунтованими, адже цим законодавчим актом передбачено переукладення лише тих договорів про надання житлово-комунальних послуг, які йому суперечать, а не всіх без винятку.

Доказів того, що Договір суперечив Закону України «Про житлово-комунальні послуги» матеріали справи не містять, а відтак підстави для його переукладення відсутні тощо.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами у справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче підприємство «Нектар» залишити без задоволення, рішення господарського суду Чернігівської області від 29.10.2014р. у справі №927/1382/14 - без змін.

Матеріали справи №927/1382/14 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Н.М. Коршун