Рішення

від 22.10.2014 по справі 910/19777/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19777/14 22.10.14

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "СОФІ-МОТОРС"

до: товариства з обмеженою відповідальністю "УЗДЕУ-УКРАЇНА"

про: стягнення 376 593,82 грн.

Суддя Шкурдова Л.М.

Представники сторін:

від позивача: Вєтрова М.В. за дов.від 04.06.2014

від відповідача: Кучеренко О.І. адвокат

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СОФІ-МОТОРС" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "УЗДЕУ-УКРАЇНА" 376 593,82 грн., з яких 306 902,30 грн. - сума основного боргу, 30 690,23 грн. - пеня, 31 146,34 грн. - інфляційні втрати, 7 854,95 грн. - 3 % річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним на підставі Договору поставки автозапчастин №18/03-13 від 18.03.2013р., укладеного з відповідачем, поставлено товар, який відповідачем в повному обсязі оплачений не був, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 306 902,30 грн. Крім того, позивачем нараховано відповідачу 30 690,23 грн. пені, 31 146,34 грн. інфляційних втрат та 7 854,95 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.09.14р. порушено провадження у справі №910/19777/14 та призначено справу до розгляду на 22.10.14р.

21.10.2014р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує, вказуючи про те, що частина поставлених позивачем автозапчастин не могла бути використана відповідачем через невідповідність технічним вимогам, у зв'язку з чим автозапчастини на суму 99 651,02 грн., згідно накладною про повернення №1 від 10.04.2013р., та автозапчастини на суму 1 404,00 грн., згідно накладною №2 від 08.05.2013р., мали бути повернуті позивачу. Посилаючись на п.4.3. Договору поставки автозапчастин №18/03-13 від 18.03.2013р., відповідач вказує, що листами №440 від 21.08.2014р. та №475 від 25.09.2014р. він повідомляв позивача про повернення нереалізованого протягом шести місяців товару на суму 301 904,84 грн. та просив прийняти автозапчастини на складі та узгодити дату повернення товару, однак відповіді від позивача відповідачем отримано не було.

У судовому засіданні 22.10.14р. представниками сторін надано пояснення по справі.

У судовому засіданні 22.10.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.03. 2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Софі - Моторс» (далі - постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «УЗДЕУ- Україна» (далі - покупець) укладено договір поставки автозапчастин №18/03-13 від 18.03.2013р. (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, за заявками покупця передати у власність покупця запчастини, комплектуючі та супутні матеріали до автомобілів, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах визначених цим Договором прийняти та оплатити такий товар.

Відповідно до п.1.2. Договору товар поставляється покупцю партіями. Кількість, асортимент, вартість та інші характеристики кожної партії товару, що є предметом поставки за даним договором, визначаються у заявках покупця, рахунках-фактурах, прибуткових/ видаткових накладних.

Згідно з п.4.1. Договору ціна товару з урахуванням ПДВ встановлюється в українських гривнях на підставі діючих затверджених тарифів постачальника, які визначаються у специфікації до цього договору на кожну партію товару.

Пунктом 4.2. Договору сторонами передбачено, що оплата кожної партії товару здійснюється покупцем в безготівковій формі на умовах розстрочення платежу: протягом 3-х календарних місяців з моменту поставки партії товару 50% та 50% товару протягом 12-ти календарних місяців з моменту поставки партії товару.

Відповідно до п.7.1. Договору цей договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами. Строк договору 1 рік.

Специфікацією №1, що є Додатком №1 до Договору, та Специфікацією №2, що є Додатком №2 до Договору, сторонами договору у відповідності до п.4.1. Договору було погоджено ціну товару в розмірі 759 837,32 грн. з ПДВ.

Судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 759 837,32 грн., що підтверджується видатковими накладними №37 від 03.04.2013р. на суму 688 942,12 грн., №38 від 10.04.2013р. на суму 64 015,20 грн. та №67 від 15.08.2013р. на суму 6 880,00 грн., копії яких долучено до матеріалів справи.

Вказані накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін, а тому, з врахуванням довіреностей №67 від 03.04.2013р., №132 від 15.08.2013р., приймаються судом як належні докази, що підтверджують поставку позивачем товару на суму 759 837,32 грн.

Як зазначається представниками сторін, поставлений позивачем згідно накладної № 37 від 03.04.2013р. товар було частково повернуто відповідачем позивачу на суму 101 055,02 грн. Факт повернення відповідачем позивачу товару на суму 101 055,02 грн. підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін накладними про повернення постачальнику №ВП0000036 від 23.04.2013р. на суму 1 404,00 грн. та №ВП-0000024 від 10.04.2013р., копії яких долучено до матеріалів справи.

Позивач вказує, що ним було виставлено відповідачу рахунки на оплату, проте, як зазначає позивач, поставлений позивачем товар, відповідачем в повному обсязі не оплачений.

Позивач зазначає, що він звертався до відповідача з листами-вимогами №04/06-юр від 04.06.2014р. та №09/09-юр від 10.09.2014р. про оплату заборгованості за поставлений позивачем товар, однак, позивачем оплату в повному обсязі проведено не було, що стало підставою звернення позивача з позовом до суду.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було частково оплачено поставлений позивачем товар на суму 351 880,00 грн., а саме: 30.07.2013р. сплачено 20 000,00 грн., 09.08.2013р. сплачено 15 000,00 грн., 27.08.2013р. сплачено 10 000,00 грн., 28.08.2013р. сплачено 10 000,00 грн., 03.09.2013р. сплачено 6 880,00 грн.,17.09.2013р. сплачено 10 000,00 грн., 18.09.2013р. сплачено 10 000,00 грн., 20.09.201Зр. сплачено 19 000.00 грн., 23.09.2013р. сплачено 21 000,00 грн., 15.10.2013р. сплачено 20 000,00 грн., 18.10.2013р. сплачено 10 000,00 грн.,22.10.2013р. сплачено 10 000,00 грн., 06.11.2013р. сплачено 20 000,00 грн., 07.11.2013р. сплачено 15 000,00 грн., 15.11.2013р. сплачено 10 000,00 грн., 06.12.2013р. сплачено 10 000,00 грн., 11.12.2013р. сплачено 10 000,00 грн., 24.12.2013р. сплачено 10 000,00 грн., 25.12.2013р. сплачено 5 000,00 грн., 30.01,2014р. сплачено 10 000,00 грн., 06.02.2014р. сплачено 10 000,00 грн., 10.02.2014р. сплачено 10 000,00 грн., 14.02.2014р. сплачено 10 000,00 грн., 25.02.2014р. сплачено 10 000,00 грн., 07.03.2014р. сплачено 10 000,00 грн., 21.03.2014р. сплачено 10 000.00 грн., 28.03.2014р. сплачено 10 000.00 грн., 22.05.2014р. сплачено 5 000,00 грн., 17.06.2014р. сплачено 10 000,00 грн., 10.07.2014р. сплачено 10 000,00 грн., 11.07.2014р. сплачено 5 000.00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, копії яких долучено до матеріалів справи.

Таким чином, враховуючи, що позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято, за вирахуванням повернення відповідачем позивачу товару на суму 101 055,02 грн., товар на суму 658 782,30 грн ., та відповідачем оплачено 351 880,00 грн., вартість неоплаченого товару склала 306 902,30 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Дослідивши Договір поставки автозапчастин №18/03-13 від 18.03.2013р., укладений сторонами, суд прийшов до висновку про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2. Договору сторонами передбачено, що оплата кожної партії товару здійснюється покупцем в безготівковій формі на умовах розстрочення платежу: протягом 3-х календарних місяців з моменту поставки партії товару 50% та 50% товару протягом 12-ти календарних місяців з моменту поставки партії товару.

Таким чином, поставлений позивачем товар у розмірі 50% вартості партії товару, поставленого за накладною №37 від 03.04.2013р., що складає 293 943,55 грн. повинен був бути оплачений до 03.07.2013р.; 50% вартості партії товару, поставленого за накладною №37 від 03.04.2013р., що складає 293 943,55 грн. - в термін до 03.04.2014р.; 50% вартості партії товару, поставленого за накладною №38 від 10.04.2013р., що складає 32 007.60 грн. - в термін до 10.07.2013р., 50% вартості партії товару, поставленого-за накладною №38 від 10.04.2013р., що складає 32 007.60 грн. - в термін до 10.04.2014р., 50% вартості партії товару, поставленого за накладною №67 від 15.08.2013р., що складає 3 440,00 грн. - в термін до 15.11.2013р.; 50% вартості партії товару, поставленого за накладною №67 від 15.08.2013р., що складає 3 440.00 грн. - в термін до 15.08.2014р.

З огляду на те, що партія товару, обумовлена Специфікаціями №1 та №2 до Договору, була поставлена позивачем в повному обсязі 15.08.2013р., суд приходить до висновку, що з врахуванням умов 4.2. Договору, строк оплати поставленого відповідачем товару станом на час розгляду справи сплив.

Судом встановлено, що зобов'язання по оплаті поставленого позивачем товару у термін встановлений п. 4.2. Договору, відповідачем в повному обсязі не виконано.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів того, що на виконання умов Договору ним були повністю проведені розрахунки з позивачем.

Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар підтверджується видатковими накладними та приймаючи до уваги те, що відповідачем в порядку ст. 4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було спростовано наявність заборгованості та не доведено припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 306 902,30 грн.

При цьому, заперечення представника відповідача, які ґрунтуються на тому, що відповідач листами №440 від 21.08.2014р. та №475 від 25.09.2014р. повідомляв позивача про повернення нереалізованого протягом шести місяців товару на суму 301 904,84 грн. та просив прийняти автозапчастини на складі та узгодити дату повернення товару, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, судом до уваги не беруться, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, відповідачем не надано суду первинних документів, які б підтверджували здійснення сторонами договору господарської операції щодо повернення відповідачем позивачу товар на суму 301 904,84 грн.

Одночасно з цим, у відповідності до п.4.3. Договору у випадку неможливості покупцем реалізувати товар протягом шести місяців з дати його вигризки та/або оплатити його повну вартість, покупець залишає за собою право повернути товар на адресу продавця, але не більше ніж 50 % від загальної суми договору згідно Специфікації.

В той же час, відповідачем доказів неможливості реалізації придбаного у позивача товару суду не надано, а п.4.3. Договору передбачає наявність права у покупця на повернення товару за наявності певних умов. Разом з тим, Договір не містить безумовного обов'язку продавця прийняти назад нереалізований товар.

У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором позивач, просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 7 854,95 грн., інфляційні втрати в розмірі 31 146,34 грн. та пеню в розмірі 30 690,23 грн.

Згідно частини 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1 та 2 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивач має право вимагати сплату боргу з урахування індексу інфляції та трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Позивач здійснив розрахунок 3 % річних з суми боргу 293 943,55 грн. за поставлений товар згідно накладною №37 від 03.04.2013р. за період з 04.07.2013р. по 07.03.2014р. та з суми боргу 266 007,10 грн. за період з 04.04.2014р. по 16.09.2014р., враховуючи зменшення суми боргу внаслідок проведення відповідачем часткової оплати. Також, позивач здійснив розрахунок 3 % річних з суми боргу 32 007,60 грн. за період з 11.07.2013р. по 16.09.2014р., з суми боргу 32 007,60 грн. за період з 11.04.2014р. по 16.09.2014р. за поставлений позивачем товар згідно накладною №38 від 10.04.2013р.; з суми боргу 3 440,00 грн. за період з 16.11.2013р. по 16.09.2014р. та з суми боргу 3 440,00 грн. за період з 16.08.2014р. по 16.09.2014р. за поставлений позивачем товар згідно накладною №67 від 15.08.2013р.

Оскільки за умовами п.4.2. Договору 50 % вартості товару відповідач повинен був оплатити протягом 3-х календарних місяців з моменту поставки партії товару 50%, а 50% товару протягом 12-ти календарних місяців з моменту поставки партії товару, то станом на 04.07.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем склала 293 943,55 грн. ((688 942,12 грн. - 101 055,02) * 50 %) та станом на 03.04.2014р. заборгованість, з урахуванням часткової оплати, склала 266 007,10 грн. (688 942,12 грн. - 101 055,02 грн. - 321 880,00 грн. (часткова оплата за період з 30.07.13р. по 03.04.2014р.) за поставлений товар згідно накладною №37 від 03.04.2013р.; заборгованість за поставлений позивачем товар згідно накладною №38 від 10.04.2013р. станом на 10.07.2013р. склала 32 007,60 грн. та станом на 10.04.2014р. склала 32 007,60 грн.; заборгованість за поставлений товар згідно накладної №67 від 15.08.2013р. станом на 15.11.2013р. склала 3 440,00 грн. та станом на 15.08.14р. склала 3 440,00 грн.

Судом встановлено, що здійснюючи розрахунок 3 % річних з суми боргу 293 943,55 грн. за період з 04.07.2013р. по 30.07.2013р. позивачем не враховано, що станом на 30.07.2013р. сума боргу зменшилась та склала 273 943,55 грн., у зв'язку з тим, що 30.07.13р. відповідачем було сплачено 20 000,00 грн. Аналогічно за інші періоди.

Суд перевірив розрахунок позивача, з врахуванням визначених п. 4.2. Договору строків проведення розрахунків та враховуючи часткову оплату відповідачем заборгованості, у зв'язку з чим приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 7 854,95 грн.

Суд перевірив розрахунок позивача інфляційних втрат, у зв'язку з чим приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 31 146,34 грн. інфляційних втрат.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 30 690,23 грн.

Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових зобов'язань сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.5.2. Договору, у разі порушення зобов'язань, вказаних в п.4.2. цього договору, покупець сплачує постачальнику неустойку у розмірі 0,1 % від сум, що недоплатили за кожен календарний день прострочення, але не більше 10 % від суми боргу.

Судом перевірено розрахунок пені позивача, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 30 690,23 грн.

За приписами ст. 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "УЗДЕУ-УКРАЇНА" (04073, м.Київ, вул.Сирецька, будинок 33-В, код ЄДРПОУ 33348610) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СОФІ-МОТОРС" (69093, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул.АКАД. АЛЕКСАНДРОВА, будинок 3, квартира 70, код ЄДРПОУ 38285236) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, 306 902 (триста шість тисяч дев'ятсот дві) грн. 30 коп. основного боргу, 30 690 (тридцать тисяч шістсот дев'яносто) грн. 23 коп. - пені, 31 146 (тридцять одну тисячу сто сорок шість) грн. 34 коп. - інфляційних втрат, 7 854 (сім тисяч вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 95 коп. - 3 % річних та 7533 (сім тисяч п'ятсот тридцять три) грн. 90 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 27.10.2014.

Суддя Л.М. Шкурдова