ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/17190/14 20.10.14 За позовом Національної спілки художників України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Жашківське автотранспортне підприємство-17141»
про стягнення 124179,70 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Представники сторін:
від позивача - Содоль А.М. (представник за довіреністю);
від відповідача - не з'явилися.
ВСТАНОВИВ:
Національна спілка художників України (далі - Позивач) звернулася до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Жашківське автотранспортне підприємство-17141» (далі - Відповідач) про стягнення 124179,70 грн. заборгованості та санкцій з орендної плати та з плати за технічне забезпечення.
Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за укладеними з Позивачем договорами оренди, з врахуванням договору про переведення боргу.
Відзиву на позов Відповідач не подав. У судові засідання представники Відповідача не з'являлися, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Відповідача про призначення справи до розгляду в засіданнях суду, про час і місце їх проведення, оскільки ухвали суду надсилалися на адресу місцезнаходження Відповідача згідно відомостей, які містяться у ЄДРЮО та ФОП та у матеріалах справи. А відтак, будь-які несприятливі наслідки неявки повноважних представників у судові засідання покладаються на Відповідача.
Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши надані сторонами докази та оцінивши їх в сукупності, суд
ВСТАНОВИВ:
Спірні правовідносини сторін даного спору склалися на підставі договорів найму (оренди) № 53-09 від 20.07.2009, № 53-09 від 17.01.2011, № 53-09 від 17.06.2011 та № 53-09 від 01.09.2013, з урахуванням договору про переведення боргу від 14.10.2011.
Умови вищевказаних договорів оренди є схожими між собою за змістом, де Позивачем (в особі його управління, що не є юридичною особою) в оренду Відповідачу передавалося приміщення №806а, корисною площею 28,1 кв.м., у складі 1 кімнати, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Фактичні почергові передачі вказаного приміщення в оренду Відповідачу за договорами оренди підтверджуються залученими до матеріалів справи актами приймання-передачі.
Відповідач натомість зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі у встановлені договорами оренди строки та розмірах.
При цьому судом враховано, що 20.07.2009 договір оренди № 53- 09 укладався між Позивачем та ОСОБА_2, та заборгованість останньої в розмірі 29504 грн. 80 коп. визнана нею в додатковій угоді №3 від 03.10.2011 до договору. 14.10.2011 був укладений Договір про переведення боргу за договором оренди № 53-09 від 20.07.2009, згідно з яким борг ОСОБА_2 в розмірі 29504 грн. у порядку ст. 520 ЦК України було переведено на Відповідача.
Також, щодо іншого договору найму (оренди) № 53-09 від 17.06.2011, то його дія продовжувалась додатковими угодами від 12.01.2012 та від 17.04.2012, останнього разу до 17.04.2013.
Матеріали справи також містять докази звернення директора Відповідача з проханням продовжити термін оренди приміщення до 31.08.2013 та визнанням боргу (взяттям на себе обов'язку погасити заборгованість). На дану пропозицію Позивач погодився, оренду було продовжено, Відповідач почав сплачувати заборгованість, однак сплатив її не до кінця.
Про наступне визнання боргу Відповідачем свідчить укладена між сторонами 14.10.2013 додаткова угода №1 до договору № 53-09 від 01.09.2013.
Окремо від орендної плати за умовами укладених між сторонами договорів Відповідач зобов'язався сплачувати за телефон (п. 1.6 договорів), що також підтверджується актами приймання-передачі приміщення, в яких продубльовано обов'язок вносити оплату та зазначено номер телефонної лінії, наявний в орендованому приміщенні.
Існування заборгованості за телефон також було підтверджено Відповідачем у Додатковій угоді № 1 до договору № 53- 09 від 01.09.2013. Окрім того, відповідно до складених пізніше актів звірки вбачається, що по бухгалтерському обліку Відповідача сума заборгованості за телефон погашена не була та збільшилась.
Як вбачається з залучених до матеріалів справи письмових доказів та розрахунку Позивача, за надані по договорам послуги оренди та за користування телефоном за період від укладення першого з договорів оренди та по липень 2014 року включно за Відповідачем рахується заборгованість у розмірі 83729,57 грн., яка є непогашеною на даний час.
Судом вищевказана сума заборгованості перевірена, та визнана обґрунтованою і арифметично правильною. Відповідачем, натомість, не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
При цьому в матеріалах справи відсутні докази, що між сторонами існує спір або розбіжності щодо обсягів та/або якості наданих Позивачем Відповідачу передбачених умовами договорів послуг з оренди та за користування телефоном у вищевказаний період, а відтак, згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України та 193 ГК України, заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 83729,57 грн., визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, Відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення:
- інфляційних та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України по обом Договорам;
- пені відповідно до п. 3.4 договорів оренди, на підставі статей 546, 549 ЦК України, з урахуванням ст. 232 ГК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Перевіривши додані Позивачем до позову розрахунки інфляційних та 3% річних, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам договорів, та зокрема оскільки вони не перевищують дозволені до стягнення згідно з законом, а відтак, позовні вимоги про стягнення 9115,46 грн. інфляційних та 5156,21 грн. 3% річних визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення пені, то суд зазначає, що Позивачем не вірно трактуються положення ст. 549 ЦК України, де зазначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, зазначення в договорах умови про нарахування пені за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання є лише зазначенням визнання пені згідно зі ст. 549 ЦК України, натомість ч. 6 ст. 232 ГК України передбачає обов'язкове вказання у договорі граничного строку нарахування пені, якщо сторони бажають його нараховувати поза встановлений даною нормою шестимісячний строк від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши наданий Позивачем на вимогу суду розрахунок пені, виконаний з урахуванням скороченого строку її нарахування відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам договорів, та зокрема, оскільки нарахована пені не перевищує дозволену згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, і тому позовні вимоги про стягнення пені задовольняються частково, в сумі 12532,95 грн., у тому числі оскільки Позивачем клопотання про зменшення позовних вимог у зв'язку з поданням нового розрахунку пені суду не заявлялось.
Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Жашківське автотранспортне підприємство-17141» (м. Київ, вул. Артема, 1-5, офіс 806А; ідентифікаційний код 36593460) на користь Національної спілки художників України (м. Київ, вул. Артема, 1-5; ідентифікаційний код 00015912) 83729 (вісімдесят три тисячі сімсот двадцять дев'ять) грн. 57 коп. заборгованості, 9115 (дев'ять тисяч сто п'ятнадцять) грн. 46 коп. інфляційних, 5156 (п'ять тисяч сто п'ятдесят шість) грн. 21 коп. 3% річних, 12532 (дванадцять тисяч п'ятсот тридцять дві) грн. 95 коп. пені, а також 2210 (дві тисячі двісті десять) грн. 68 коп. судового збору.
Видати наказ.
У іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 31.10.2014
Суддя Сташків Р.Б.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 20.10.2014 |
Оприлюднено | 06.11.2014 |
Номер документу | 41180205 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Сташків Р.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні