Рішення

від 27.10.2014 по справі 916/3257/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2014 р. Справа № 916/3257/14

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретарі Ніколаєві П.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Кузнєцова Л.О. за довіреністю від 05.09.2014р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/3257/14:

За позовом: Приватного підприємства "ІМБЕК";

до відповідача: Іллічівської міської ради Одеської області;

про визнання права власності, -

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство „ІМБЕК" (далі - Позивач) звернулось до Іллічівськом міської ради Одеської області (далі - Відповідач) із позовом про визнання права власності на нежитлове приміщення, посилаючись на наступне.

Відповідно до свідоцтва про право власність на нерухоме майно № 33075, видане виконавчим комітетом Іллічівськом міської ради 02 серпня 2007 р., позивач є власником нежитлового приміщення будівлі станції технічного обслуговування № 2 - боксу (далі - будівля СТО), загальною площею 60,30 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Олександрійська, 6 Б.

Згідно рішення Іллічівськом міської ради від 18.12.2009р. за №633/19V805 позивачеві була надана земельна ділянка за вказаною адресою, кадастровий № 5110800000020230025, площею 0,0351 га., для реконструкції станції технічного обслуговування.

На підставі виказаного рішення позивачем 14 червня 2010 року було підписано з Відповідачем договору оренди щодо отримання вказаної земельної ділянки в оренду строком на 5 років.

Протягом 2010 року позивачем самочинно переобладнано приміщення будівлі СТО - побудовано капітальну одноповерхову мийку на один автомобіль з підсобно-складськими приміщеннями загальною площею 93.5 кв.м.

29.09.2010 р. був виготовлений технічний паспорт.

Згідно висновку суб'єкта оціночної діяльності ТОВ „Полонія-2006" (сертифікат № 15264/13 від 14.01.2013 р.) - вартість об'єкту оцінки ( будівлі СТО) становить 95 213 грн.

Відповідно до висновку приватного підприємства „РЕКОН" (ліцензія на будівельну діяльність № 129607 від 05.06.2006 р., строк дії ліцензії з 06.06.20006 р. по 06.06.2011 р. ) за 2010рік - будівля мийки виконано без порушення ДБН360-92, без порушень протипожежних та санітарних розривів і використовується за призначенням, може бути прийнято в експлуатацію з подальшим визнанням права власності.

Позивач зазначає, що вказаний об'єкт - будівля СТО, побудований без належного дозволу, що унеможливлює прийняття будівлі в експлуатацію та оформлення права власності але є критерієм для визнання за ним права власності на вказаний об'єкт.

З посиланням на приписи ст. 376 ЦК України позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13 жовтня 2014 р. за клопотанням позивача строк вирішення спору продовжений на 15 днів до 28.10.2014 р.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи ( поштові повідомлення у справі ). Надав відзив з незгодою із вимогами позивача, у якому зазначив, зокрема, що позивач самочинно, у порушення норм земельного, містобудівного, санітарно-епідеміологічного законодавства та умов договору побудував капітальну одноповерхову мийку, у позивача відсутні відповідні звернення до відповідача як власника та розпорядника орендованої землі щодо введення в експлуатацію об'єкту та отримання відповідних правовстановлюючих документів на цей об'єкт.

З посиланням на приписи ст. 376 Цивільного кодексу України та існуючу судову практику щодо самочинного будівництва (приведена у відзиві на позов), відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представника позивача, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

Як випливає із змісту позовних вимог, позивач просить визнати за ним право власності на вказану будівлю СТО.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на приписи ст. 376 ЦК України, якою визначено право суду визнати за особою право власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Згідно ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до листа Вищого господарського суду України від 01.01.2010 р. - Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами, - відповідно до приписів статті 375 ЦК право зводити на земельній ділянці будівлі та споруди, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам має власник земельної ділянки. Згідно з вимогами статті 125 ЗК (в редакції, чинній до внесення змін від 05.03.2009 року) право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її користувачем документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації.

Отже, при вирішенні подібних спорів суди мають досліджувати питання наявності дозвільної документації на будівництво спірних об'єктів і документів про виділення земельної ділянки для їх будівництва.

Відповідно до частин 1, 3 статті 376 ЦК України будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не булла відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного затвердження проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Водночас, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, лише за умови надання особі земельної ділянки в установленому порядку під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо під час вирішення спору судом буде встановлено, що відповідач не має належного дозволу, а також належно затвердженого проекту, які передбачені законодавством, на будівництво об'єкта містобудування, то такі обставини є підставою для висновку, що відповідачем здійснено самочинне будівництво на спірній земельній ділянці, а відтак, вказане майно відповідно до чинного законодавства підлягає знесенню.

У разі встановлення факту відсутності у відповідача визначених законом правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку суди мають виходити з того, що згідно із статтею 212 ЗК зазначені вище дії особи кваліфікуються як самовільне зайняття земельної ділянки, а тому, остання підлягає поверненню власнику землі або законному землекористувачу.

Для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт суд також має встановити, що спірні споруди завершені будівництвом (введені в експлуатацію в установленому законом порядку), а також те, що земельна ділянка, яка не була відведена позивачу для цієї мети, надана йому в установленому порядку під уже збудований об'єкт.

При цьому суди мають з'ясовувати, до якої власності належить спірна ділянка і, відповідно, повноваження органів державної влади щодо розпорядження нею.

Разом з тим, у спорах про визнання права власності на об'єкти нерухомості, споруджені на орендованій земельній ділянці, судам слід враховувати положення статті 95 ЗК ( 2768-14 ) та статті 25 Закону України "Про оренду землі" (161-14), згідно з якими орендар як тимчасовий землекористувач, з урахуванням умов надання земельної ділянки та її цільового призначення, має право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі та споруди лише за умови письмової згоди на це орендодавця з дотриманням установленого законодавством порядку.

Отже, судам слід з'ясовувати хто є власником земельної ділянки, на якій розташований спірний об'єкт; чи надано власником земельної ділянки письмовий дозвіл на будівництво об'єктів нерухомості на орендованій земельній ділянці; чи дотримано порядок будівництва спірних об'єктів нерухомості, зокрема, чи наявна дозвільна документація на будівництво цих об'єктів; чи здавались об'єкти нерухомості в експлуатацію.

У випадках, коли у зазначених спорах йдеться про визнання права власності на об'єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці державної чи комунальної форми власності, до розгляду відповідних справ в обов'язковому порядку мають залучатись не лише виконком, а й, власне, орган місцевого самоврядування, оскільки такий спір безпосередньо стосується його інтересів як розпорядника земель.

З матеріалів справи випливає, що власник земельної ділянки, на якій розташований спірний об'єкт (станція техобслуговування) - Відповідач - не надавав Позивачу письмовий дозвіл на будівництво об'єкту нерухомості (СТО) на орендованій земельній ділянці., Позивач не звертався до Відповідача із проханням про надання такого дозволу, порядок будівництва СТО Позивачем не дотриманий, так як у Позивача відстуня дозвільна документація на будівництво СТО та будівля СТО не здавалась в експлуатацію.

Як пояснив у засіданні суду представник позивача у підприємства немає дозвільної документації на будівництво спірного об'єкту - станції техобслуговування.

До відповідача, як власника та розпорядника земель вони також не звертались, а використали своє право за змістом ст. 376 ЦК України звернутись до суду із даним позовом посилаючись на висновок приватного підприємства „РЕКОН" за 2010 рік з яким вказана - будівля мийки виконано без порушення ДБН360-92, без порушень протипожежних та санітарних розривів і використовується за призначенням, може бути прийнято в експлуатацію з подальшим визнанням права власності.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 15 Договору він має право зводити будівлі у споруди, згідно затвердженої відповідно до вимога законодавства проектної документацією.

Таким чином, укладаючи вказаний Договір, Орендодавець вже дав дозвіл на проведення реконструкцій, а Орендар відповідно вже його отримав.

З цими доводами позивача погодитись неможна, так як позивач дійсно має право зводити будівлі у споруди, але згідно затвердженої відповідно до вимог законодавства проектною документацією. Тобто, спочатку будівництва слід отримати від власника та розпорядника земель в установленому законом порядку дозвіл на будову, узгодити проектну документацію і лише після цього будувати будівлю.

В той же час згідно п. 28 цього Договору Орендар дійсно має право зводити будівлі та споруди але у встановленому законом порядку та з письмовою згодою Орендодавця.

Таким чином, необхідною умовою для будівлі прибудови, у даному випадку, є письмова згода Орендодавця на побудову будівлі. Проте у даному випадку її немає.

Аналізуючи вказаний висновок за 2010 рік, господарський суд зазначає, що даний висновок зроблений у 2010 році, а до господарського суду позивач звертається наприкінці 2014 року, тобто через 4 роки після отримання вказаного висновку. При цьому звіт про оцінку вказаної будівлі зроблений 01 серпня 2014 р.

З урахуванням викладеного та з огляду на приписи ст. 376 Цивільного кодексу України, наявною судовою практикою щодо визнання права власності на самочинно побудовані будівлі, що привеелна вище, господарський суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. стю.32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Приватного підприємства "ІМБЕК" - відмовити повністю.

Повний текст рішення складено та підписано 03.11.2014р.

Суддя М.І. Никифорчук