Рішення

від 27.10.2014 по справі 914/2886/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2014 р. Справа № 914/2886/14

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАД АГРО» (м. Київ)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАЙФ КОРМИ»

(с. Давидів, Львівська обл.)

про: стягнення 86485,80 грн. суми основного боргу, 13004,70 грн. - пені, 2548,66 грн. - 3% річних, 11172,87 грн. - інфляційних втрат

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Пшеничній В.С.

Представники:

від позивача: Не з'явився.

від відповідача: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАД АГРО» (м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАЙФ КОРМИ» (с. Давидів, Львівська обл.) про стягнення 86485,80 грн. суми основного боргу, 13004,70 грн. - пені, 2548,66 грн. - 3% річних, 11172,87 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.08.2014 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 19.08.2014 року. Ухвалою суду від 19.08.2014 року розгляд справи відкладено до 26.08.2014 року, у зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 26.08.2014 року розгляд справи відкладено до 29.08.2014 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 29.08.2014 року розгляд справи відкладено до 29.09.2014 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 29.09.2014 року розгляд справи відкладено до 13.10.2014 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 13.10.2014 року розгляд справи відкладено до 17.10.2014 року, для надання доказів по справі, а також в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 17.10.2014 року розгляд справи відкладено до 27.10.2014 року, в зв'язку з відсутністю представників позивача та відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 13.08.2014 року, про відкладення від 19.08.2014 року, від 26.08.2014 року, від 29.08.2014 року, від 29.09.2014 року, від 13.10.2014 року, від 17.10.2014 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить Реєстр №1219 направлення рекомендованої кореспонденції за 22.10.2014 року, а явка позивача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

18.08.2014 року за вх.№35310/14 позивач подав телеграму про відкладення розгляду справи.

26.08.2014 року за вх.№36126/14 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

29.08.2014 року за вх.№36640/14 позивач подав письмові пояснення по справі.

13.10.2014 року за вх.№43262/14 позивач подав письмові пояснення по справі.

13.10.2014 року за вх.№43263/14 позивач подав клопотання по справі.

16.10.2014 року за вх.№44071/14 позивач подав клопотання по справі.

17.10.2014 року за вх.№44072/14 позивач подав телеграму по справі.

17.10.2014 року за вх.№44073/14 позивач подав телеграму по справі.

27.10.2014 року за вх.№45719/14 позивач подав письмові пояснення по справі.

27.10.2014 року за вх.№5096/14 позивач подав клопотання про зменшення позовних вимог, в якому просить суд зменшети розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу на 6485,80 грн., у зв'язку із сплатою відповідачем частини боргу в розмірі 6485,80 грн.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 13.08.2014 року, про відкладення від 19.08.2014 року, від 26.08.2014 року, від 29.08.2014 року, від 29.09.2014 року, від 13.10.2014 року, від 17.10.2014 року не виконав, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить Реєстр №1219 направлення рекомендованої кореспонденції за 22.10.2014 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

29.09.2014 року за вх.№41660/14 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

13.10.2014 року за вх.№43296/14 відповідач подав заперечення на позовну заяву.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представників сторін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено та підписано 27.10.2014 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАД АГРО» (надалі - Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАЙФ КОРМИ» (надалі - Покупець, відповідач) було укладено Договір поставки № 6 від 18.04.2013 р. (надалі - Договір поставки), відповідно до якого Постачальник зобов'язувався поставити (передати у власність) Покупцю сільськогосподарську продукцію, а Покупець зобов'язувався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

Позивач зазначає, що, згідно з п. 1.1. Договору поставки, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю Товару, загальна кількість та вартість Товару, що підлягає поставці за цим Договором, а також базис поставки зазначаються в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору, складаються в письмовій формі та скріплюються печатками Сторін. Так, 09.08.2013 р. Сторонами було укладено Специфікацію № 6, відповідно до якої Постачальник зобов'язувався поставити Покупцю макуху соняшникову в кількості 30 т. +/- 10%.

Позивач наголошує, що Постачальник виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі та поставив обумовлений Товар, що підтверджується видатковою накладною № 53 від 14.08.2013 р. на суму 92040 (дев'яносто дві тисячі сорок) гривень 00 копійок. Товар був отриманий уповноваженим представником відповідача належної якості та в належній кількості, про що свідчить підпис та печатка відповідача на видатковій накладній та довіреність видана керівнику відділу з виробництва та постачання ОСОБА_1 на отримання товарно-матеріальних цінностей № 384/1 від 14.08.2013 р.

Позивач зазначає, що, відповідно до п. 6.1. Договору поставки, оплата партії Товару здійснюється в строки, передбачені Специфікацією. Специфікацією № 6 від 09.08.2013 року, передбачено, що оплата партії Товару за цією Специфікацією повинна бути здійсненна шляхом 100 % оплати партії протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту поставки Товару.

Позивач звертає увагу на те, що пунктом 3.4. Договору поставки передбачено, що датою поставки Товару є дата, вказана у видатковій накладній. Отже, за твердженням позивача, кінцевий строк оплати за поставлений Товар, відповідно до видатковою накладної № 53 від 14.08.2013 р., настав 29.08.2013 р.

Проте, за твердженням позивача. відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті Товару не виконав, а лише здійснив частковий розрахунок в сумі 5 554,20 грн., що підтверджується банківською випискою № 767 від 29.04.2014 року на загальну суму 8000,00 гривень (оплата зараховується в сумі 5 554,20 грн.).

За розрахунками позивача, заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позовної заяви становить 86 485 (вісімдесят шість тисяч чотириста вісімдесят п'ять) гривень 80 копійок.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до п.1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Позивач зазначає, що, відповідно до п. 7.1. Договору, у разі прострочення грошового зобов'язання за цим договором, винна Сторона сплачує постраждалій Стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання за весь період прострочення.

Позивач звертає увагу на те, що пункт 7.2. Договору передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 (три) проценти річних від простроченої суми.

Отже, за твердженням позивача, з урахуванням пені, 3 % річних та індексу інфляції, нарахування яких передбачено умовами Договору поставки, заборгованість відповідача перед позивачем становить 113 212,03 грн., з яких 86 485,80 грн. - основна заборгованість, 13 004,70 грн. - пеня, 2 548,66 грн. - 3% річних та 11 172,87 грн. - інфляційні.

Додатково, позивач підтверджує, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між позивачем та відповідачем про той же предмет та з підстав викладених в цій позовній заяві, немає рішень цих органів з такого спору.

Позивач зазначає, що, відповідно до умов Договору, позивачем було поставлено відповідачеві протягом усього терміну дії Договору Товару на загальну суму 649 485,80 грн., що підтверджується наступними документами:

- Видатковою накладною № 29 від 24.04.2013 р. на суму 80 040,00 грн., довіреністю № 203 від 23.04.2013 р. та ТТН № 18 від 23.04.2013 р.;

- Видатковою накладною № 33 від 08.05.2013 р. на суму 115 380,00 грн., довіреністю № 234 від 08.05.2013 р. та ТТН № 20 від 07.05.2013 р.;

- Видатковою накладною № 35 від 21.05.2013 р. на суму 107 508,00 грн., довіреністю № 245 від 21.05.2013 р. та ТТН № 22 від 20.05.2013 р.;

- Видатковою накладною № 43 від 11.06.2013 р. на суму 101 602,80 грн.. довіреністю № 284 від 11.06.2013 р. та ТТН №29 від 10.06.2013 р.;

- Видатковою накладною № 47 від 22.06.2013 р. на суму 152 915,00 грн., довіреністю № 306 від 20.06.2013 р. та ТТН № 33 від 20.06.2013 р.;

- Видатковою накладною № 53 від 14.08.2013 р. на суму 92 040,00 грн., довіреністю № 384/1 від 14.08.2013 р. та ТТН від 13.08.2013 р.

Позивач наголошує, що пунктами 6.1. та 6.2. Договору передбачено, що оплата партії Товару здійснюється в строки, передбачені Специфікацією, а оплата вартості партії Товару проводиться відповідачем шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок позивача. Специфікаціями № 1, № 2, № З, № 4, № 5, № 6 передбачено однаковий строк оплати Товару - протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту поставки Товару. Позивачем на оплату поставленого Товару виставлялися рахунки-фактури, а саме: Рахунок № 29 від 24.04.2013 р. на суму 80 040,00 грн., Рахунок № 33 від 08.05.2013 р. на суму 115 380,00 грн., Рахунок №35 від 21.05.2013 р. на суму 107 508,00 грн., Рахунок № 43 від 11.06.2013 р. на суму 101 602,80 грн., Рахунок № 47 від 22.06.2013 р. на суму 152 915,00 грн., Рахунок № 53 від 14.08.2013р. на суму 92 040,00 грн.

Відповідач не провів розрахунок з позивачем в повному обсязі, а здійснив лише частковий розрахунок в загальній сумі 563 000,00 грн., що підтверджується наступними банківськими виписками:

Від 08.05.2013 р. на суму 40 000,00 грн.,

Від 15.05.2013 р. на суму 15 000,00 грн.,

Від 16.05.2013 р. на суму 25 000,00 грн.,

Від 22.05.2013 р. на суму 40 000,00 грн.,

Від 24.05.2013 р. на суму 30 000,00 грн.,

Від 06.06.2013 р. на суму 40 000,00 грн.,

Від 13.06.2013 р. на суму 35 000,00 грн.,

Від 19.06.2013 р. на суму 80 000,00 грн.,

Від 21.06.2013 р. на суму 25 000,00 грн.,

Від 27.06.2013 р. на суму 30 000,00 грн.,

Від 24.07.2013 р. на суму 5 000,00 грн.,

Від 09.08.2013 р. на суму 8 000,00 грн.,

Від 14.08.2013 р. на суму 30 000,00 грн.,

Від 15.08.2013 р. на суму 15 000,00 грн.,

Від 22.08.2013 р. на суму 5 000,00 грн.,

Від 10.09.2013 р. на суму 6 000,00 грн.,

Від 20.09.2013 р. на суму 8 000,00 грн.,

Від 25.09.2013 р. на суму 5 000,00 грн.,

Від 02.10.2013 р. на суму 7 000,00 грн.,

Від 15.10.2013 р. на суму 7 000,00 грн.,

Від 29.10.2013 р. на суму 8 000,00 грн.,

Від 02.12.2013 р. на суму 12 000,00 грн.,

Від 10.12.2013 р. на суму 10 000,00 грн.,

Від 18.12.2013 р. на суму 10 000,00 грн.,

Від 30.12.2013 р. на суму 10 000,00 грн.,

Від 14.01.2013 р. на суму 25 000,00 грн.,

Від 05.02.2014 р. на суму 8 000,00 грн.,

Від 19.02.2014 р. на суму 8 000,00 грн.,

Від 28.02.2014 р. на суму 8 000,00 грн.,

Від 29.04.2014 р. на суму 8 000,00 грн.

Також позивач зазначає, що частковий розрахунок підтверджується загальною випискою по рахунку ТОВ «ЛАД АГРО» - позивача за період з 18.04.2013р. до 08.10.2014 р., тобто з дати укладення Договору по теперішній час по контрагенту - ТОВ «АГРОЛАЙФ КОРМИ» - відповідач.

Позивач звертає увагу на те, що, при здійсненні платежів, відповідач зазначає однакове призначення платежу: за макуху соняшникову, згідно рахунка № 29 від 24.04.2013 р., тобто зазначав номер та дату самого першого рахунку-фактури, що виставлявся позивачем в період дії договору. Оскільки між позивачем та відповідачем не існує інших правовідносин, а лише правовідносини, що виникли на підставі Договору поставки № 6 від 18.04.2013р., то і часткові оплати за Товар, що надходили від відповідача, були зараховувані в рахунок погашення існуючої заборгованості, в порядку черговості. Отже, на момент подання позовної заяви сума основної заборгованості відповідача перед позивачем складала 86 485,80 грн. та на день звернення з позовом залишається незмінною.

Згідно ст.ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами, відповідно до ст. 34 ГПК України.

Так, за твердженням позивача, за своєю суттю принцип належності доказів означає спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. Принцип допустимості доказів, в свою чергу, означає, що обставини справи, які, відповідно до законодавства, повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, на думку позивача, ним додано належні докази існуючої заборгованості, що свідчать про домовленості сторін, про факт поставки, про факт отримання Товару уповноваженою на це особою та про факт проведення розрахунку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів. Тобто, факт проведення суб'єктом підприємницької діяльності господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов'язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами, в тому числі, які надані у судове засідання.

Позивач наголошує, що Акт звіряння за 2013 рік, за договором № 6 від 18 квітня 2013 року, залучений до справи, не є первинним документом бухгалтерського обліку, в розумінні статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції, факт здійснення господарської операції підтверджується наданими первинними документами. Але акт звірки взаєморозрахунків є певною формою фіксації юридично-значимих дій сторін, і ним, зокрема, оформляється інвентаризація дебіторської і кредиторської заборгованості. Цим актом встановлено непогашену заборгованість відповідача перед позивачем. Так, зазначений акт звірки взаєморозрахунків є доказом проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, в тому числі доказом на підтвердження наявності чи відсутності у відповідача боргу за накладними. В наданому до матеріалів справи акті звірки взаєморозрахунків, підписаного представниками ТОВ «ЛАД АГРО» і ТОВ «АГРОЛАЙФ КОРМИ» та скріпленого печатками, зазначається про наявність станом на 31.12.2013 року заборгованості ТОВ «АГРОЛАЙФ КОРМИ» перед ТОВ «ЛАД АГРО» в розмірі 143485,80 грн., що більше ніж сума, яка зазначена у позовних вимогах щодо стягнення заборгованості.

Позивач зазначає, що стосовно зазначення відповідачем у платіжних дорученнях призначення платежу, а в акті звіряння взаємних розрахунків за 2013 рік між ТОВ «ЛАД АГРО» та ТОВ «АГРОЛАЙФ КОРМИ» вказані платіжні доручення з «помилковим» призначенням, але відповідач підтверджує зменшення заборгованості за отриманий товар, за Договором №6 від 18 квітня 2013 року, саме на підставі цих платіжок.

27.10.2014 року за вх.№5096/14 позивач подав клопотання про зменшення позовних вимог, в якому просить суд зменшети розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу на 6485,80 грн., у зв'язку із сплатою відповідачем частини боргу в розмірі 6485,80 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач звертає увагу на те, що щодо основної суми боргу, позивач вказує, що відповідачем 29.04.2014 р. була здійснена оплата у розмірі 8 000,00 грн. Проте, як зазначає сам позивач, дана оплата не була зарахована ним в повному обсязі на погашення заборгованості, а лише в сумі 5 554,20 грн. Жодних пояснень таким діям позивачем не надається, тож «доля» різниці у розмірі 2 445,80 грн. залишається невідомою.

Відповідач зазначає, що позивачем жодним чином не пояснюється, як ним зараховані платежі, що здійснювались відповідачем в період з 15.08.2014 р. (тобто після отримання Товару за видатковою накладною №53 від 14.08.2013 р.). Відповідач звертає увагу, що в цей період ТзОВ «Агролайф корми» здійснило на користь позивача 18 платежів, загальною сумою 166 485,80 грн., що перевищує суму позовних вимог.

Відповідач наголошує, що позивач вказує строк нарахування пені з 30.08.2014 р. по 07.08.2014 р., що становить майже рік. Проте, відповідно до вимог ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. На думку відповідача, згідно укладеного між сторонами договору, не вбачається подовження строку нарахування штрафних санкцій. Тож, на думку відповідача, в порушення вимог закону, позивач майже вдвічі перевищив строк нарахування пені.

За твердженням відповідача, розрахунок індексу інфляції не містить самого розрахунку індексу за певний період (наводяться лише значення по місяцях). А розрахунок «інфляційного збільшення» не відповідає вимогам п.3.1. Постанови Пленуму ВГС України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань.

На момент розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, в разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 264 Господарського кодексу України передбачено, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

У відповідності зі статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з положеннями статей 662, 692 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 694 Цивільного кодексу України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Згідно ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару, продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАД АГРО» (надалі - Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАЙФ КОРМИ» (надалі - Покупець, відповідач) було укладено Договір поставки № 6 від 18.04.2013 р. (надалі - Договір поставки), відповідно до якого Постачальник зобов'язувався поставити (передати у власність) Покупцю сільськогосподарську продукцію, а Покупець зобов'язувався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

Згідно з п. 1.1. Договору поставки, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю Товару, загальна кількість та вартість Товару, що підлягає поставці за цим Договором, а також базис поставки зазначаються в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору, складаються в письмовій формі та скріплюються печатками Сторін. Так, 09.08.2013 р. Сторонами було укладено Специфікацію № 6, відповідно до якої Постачальник зобов'язувався поставити Покупцю макуху соняшникову в кількості 30 т. +/- 10%.

Відповідно до умов Договору позивачем було поставлено відповідачеві протягом усього терміну дії Договору Товару на загальну суму 649 485,80 грн., що підтверджується наступними документами:

- Видатковою накладною № 29 від 24.04.2013 р. на суму 80 040,00 грн., довіреністю № 203 від 23.04.2013 р. та ТТН № 18 від 23.04.2013 р.;

- Видатковою накладною № 33 від 08.05.2013 р. на суму 115 380,00 грн., довіреністю № 234 від 08.05.2013 р. та ТТН № 20 від 07.05.2013 р.;

- Видатковою накладною № 35 від 21.05.2013 р. на суму 107 508,00 грн., довіреністю № 245 від 21.05.2013 р. та ТТН № 22 від 20.05.2013 р.;

- Видатковою накладною № 43 від 11.06.2013 р. на суму 101 602,80 грн.. довіреністю № 284 від 11.06.2013 р. та ТТН №29 від 10.06.2013 р.;

- Видатковою накладною № 47 від 22.06.2013 р. на суму 152 915,00 грн., довіреністю № 306 від 20.06.2013 р. та ТТН № 33 від 20.06.2013 р.;

- Видатковою накладною № 53 від 14.08.2013 р. на суму 92 040,00 грн., довіреністю № 384/1 від 14.08.2013 р. та ТТН від 13.08.2013 р.

Пунктами 6.1. та 6.2. Договору передбачено, що оплата партії Товару здійснюється в строки, передбачені Специфікацією та оплата вартості партії Товару проводиться відповідачем шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок позивача. Специфікаціями № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6 передбачено однаковий строк оплати Товару - протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту поставки Товару. Позивачем на оплату поставленого Товару виставлялися рахунки-фактури, а саме:

Рахунок № 29 від 24.04.2013 р. на суму 80 040,00 грн.,

Рахунок № 33 від 08.05.2013 р. на суму 115 380,00 грн.,

Рахунок №35 від 21.05.2013 р. на суму 107 508,00 грн.,

Рахунок № 43 від 11.06.2013 р. на суму 101 602,80 грн.,

Рахунок № 47 від 22.06.2013 р. на суму 152 915,00 грн.,

Рахунок № 53 від 14.08.2013 р. на суму 92 040,00 грн.,

Відповідач не провів розрахунок з позивачем в повному обсязі, а здійснив лише частковий розрахунок в загальній сумі 563 000,00 грн., що підтверджується наступними банківськими виписками:

Від 08.05.2013 р. на суму 40 000,00 грн.,

Від 15.05.2013 р. на суму 15 000,00 грн.,

Від 16.05.2013 р. на суму 25 000,00 грн.,

Від 22.05.2013 р. на суму 40 000,00 грн.,

Від 24.05.2013 р. на суму 30 000,00 грн.,

Від 06.06.2013 р. на суму 40 000,00 грн.,

Від 13.06.2013 р. на суму 35 000,00 грн.,

Від 19.06.2013 р. на суму 80 000,00 грн.,

Від 21.06.2013 р. на суму 25 000,00 грн.,

Від 27.06.2013 р. на суму 30 000,00 грн.,

Від 24.07.2013 р. на суму 5 000,00 грн.,

Від 09.08.2013 р. на суму 8 000,00 грн.,

Від 14.08.2013 р. на суму 30 000,00 грн.,

Від 15.08.2013 р. на суму 15 000,00 грн.,

Від 22.08.2013 р. на суму 5 000,00 грн.,

Від 10.09.2013 р. на суму 6 000,00 грн.,

Від 20.09.2013 р. на суму 8 000,00 грн.,

Від 25.09.2013 р. на суму 5 000,00 грн.,

Від 02.10.2013 р. на суму 7 000,00 грн.,

Від 15.10.2013 р. на суму 7 000,00 грн.,

Від 29.10.2013 р. на суму 8 000,00 грн.,

Від 02.12.2013 р. на суму 12 000,00 грн.,

Від 10.12.2013 р. на суму 10 000,00 грн.,

Від 18.12.2013 р. на суму 10 000,00 грн.,

Від 30.12.2013 р. на суму 10 000,00 грн.,

Від 14.01.2013 р. на суму 25 000,00 грн.,

Від 05.02.2014 р. на суму 8 000,00 грн.,

Від 19.02.2014 р. на суму 8 000,00 грн.,

Від 28.02.2014 р. на суму 8 000,00 грн.,

Від 29.04.2014 р. на суму 8 000,00 грн.

Також, часткова проплата відповідача підтверджується платіжним дорученням № 4468 від 10.10.2014 року на загальну суму 6485,80 гривень.

Частковий розрахунок підтверджується загальною випискою по рахунку ТОВ «ЛАД АГРО» - позивача за період з 18.04.2013 р. до 08.10.2014 р., тобто з дати укладення Договору по час звернення з позовом по контрагенту - ТОВ «АГРОЛАЙФ КОРМИ» - відповідач.

Пунктом 3.4. Договору поставки передбачено, що датою поставки Товару є дата, вказана у видатковій накладній. Отже, кінцевий строк оплати за поставлений Товар, відповідно до видатковою накладної № 53 від 14.08.2013 р. настав 29.08.2013 р.

Відповідно до п. 7.1. Договору, у разі прострочення грошового зобов'язання за цим договором, винна Сторона сплачує постраждалій Стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання за весь період прострочення.

Пункт 7.2. Договору передбачає, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також 3 (три) проценти річних від простроченої суми.

Судом встановлено, що, на виконання умов Договору та згідно з видатковою накладною №53 від 14.08.2013 року відповідач здійснив частковий розрахунок в сумі 8000,00 грн., що підтверджується банківською випискою № 767 від 29.04.2014 року на загальну суму 8000,00 гривень, в якій призначенням платежу є: за макуху соняшникову згідно рахунка №29 від 24.04.2013 року , та частковий розрахунок в сумі 6485,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4468 від 10.10.2014 року на загальну суму 6485,80 грн., в якому призначенням платежу є: за макуху соняшникову згідно рахунка №29 від 24.04.2013 року.

Судом встановлено, що що при здійсненні платежів відповідач зазначає однакове призначення платежу: за макуху соняшникову, згідно рахунка № 29 від 24.04.2013 р., тобто зазначав номер та дату самого першого рахунку-фактури, що виставлявся позивачем в період дії договору. Оскільки між позивачем та відповідачем не існує інших правовідносин, а лише правовідносини, що виникли на підставі Договору поставки № 6 від 18.04.2013 р., то і часткові оплати за Товар, що надходили від відповідача зараховувались в рахунок погашення існуючої заборгованості в порядку черговості. Отже, виходячи з вищенаведеного, твердження відповідача про те, що позивачем жодним чином не пояснюється, як ним зараховані платежі, що здійснювались відповідачем в період з 15.08.2014 р. (тобто після отримання Товару за видатковою накладною №53 від 14.08.2013 р.), та те, що в цей період ТзОВ «Агролайф корми» здійснило на користь позивача 18 платежів, загальною сумою 166 485,80 грн., що перевищує суму позовних вимог, не може бути взято до уваги при прийнятті рішення, оскільки зарахування сум оплат здійснювалося в порядку поступлення, а тому, сума в розмірі 2445,80 грн. була зарахована позивачем в рахунок погашення заборгованості за попередньою накладною.

Крім того, твердження відповідача про те, що згідно укладеного між сторонами Договору, не вбачається продовження строку нарахування штрафних санкцій, не відповідає дійсності, оскільки саме в Договорі поставки сторонами встановлено, що, відповідно до п. 7.1. Договору, сторони дійшли згоди про те, що у разі прострочення грошового зобов'язання за цим договором, винна Сторона сплачує постраждалій Стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання за весь період прострочення, тобто без обмеження, встановленого ст. 232 ГК України.

27.10.2014 року за вх.№5096/14 позивач подав клопотання про зменшення позовних вимог, в якому просить суд зменшети розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу на 6485,80 грн., у зв'язку із сплатою відповідачем частини боргу в розмірі 6485,80 грн.

В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач грошові зобов'язання по договору повністю не виконав. Грошові кошти за поставлений товар сплачені лише частково, що є простроченням боржника, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України. Таким чином, внаслідок порушення пунктів 6.1., 6.2. Договору поставки та п.3 Специфікації, основний борг відповідача за проданий та поставлений Товар перед позивачем становить 80000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк, що передбачений Договором від 12.04.2013 року.

Відповідно до пунктів 7.1. Договору та відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", у разі прострочення строків оплати Товару, відповідно до 6.1. Договору, у разі прострочення грошового зобов'язання за цим договором винна Сторона сплачує постраждалій Стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання за весь період прострочення . Пункт 7.2. Договору передбачає, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також 3 (три) проценти річних від простроченої суми.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 80000,00 грн. суми основного боргу, 13004,70 грн. - пені, 2548,66 грн. - 3% річних, 11172,87 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, уточнені (зменшені) позовні вимоги не спростував, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження уточнених (зменшених) позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, суд прийшов до висновку, що уточнені (зменшені) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАД АГРО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАЙФ КОРМИ» про стягнення 80000,00 грн. суми основного боргу, 13004,70 грн. - пені, 2548,66 грн. - 3% річних, 11172,87 грн. - інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно п.5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

27.10.2014 року за вх.№5096/14 позивач подав клопотання про зменшення позовних вимог, в якому просить суд зменшети розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу на 6485,80 грн., у зв'язку із сплатою відповідачем частини боргу в розмірі 6485,80 грн., внаслідок чого, сума судового збору, що підлягає до сплати, становить 2134 (дві тисячі сто тридцять чотири) грн. 52 коп.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №161 від 06.08.2014 року на суму 2264,24 грн. про сплату судового збору.

Виходячи з вищенаведеного, суд прийшов до висновку про необхідність повернення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАД АГРО» суму зайво сплаченого судового збору в розмірі 129 (сто двадцять девять) грн. 72 коп.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Уточнені (зменшені) позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛАЙФ КОРМИ» (81151, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. давидів, вул. Львівська, 2а, код ЄДРПОУ 36874925, п/р 2600801139602 в ПЛВ ЦФ ПАТ «Кредобанк» у м. Львів, МФО 325365) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАД АГРО» (01014, м. Київ, вул. Струтинського, 8, код ЄДРПОУ 37884300, п/р 26005358453400 в ПАТ «УкрСиббанк», МФО 351005) суму основного боргу в розмірі - 80000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп., пеню в розмірі - 13004 (тринадцять тисяч чотири) 70 коп., 3% річних в розмірі - 2548 (дві тисячі п'ятсот сорок вісім) грн. 66 коп., інфляційні втрати у розмірі - 11172 (одинадцять тисяч сто сімдесят дві) грн. 87 коп. та судовий збір в розмірі - 2134 (дві тисячі сто тридцять чотири) грн. 52 коп.

3. Повернути з Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова, код отримувача (код ЄДРПОУ): 38007620, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області, код банку отримувача (МФО): 825014, рахунок отримувача: 31215206783006, код класифікації доходів бюджету: 22030001, код ЄДРПОУ суду: 03499974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАД АГРО» (01014, м. Київ, вул. Струтинського, 8, код ЄДРПОУ 37884300, п/р 26005358453400 в ПАТ «УкрСиббанк», МФО 351005) суму зайво сплаченого судового збору в розмірі 129 (сто двадцять девять) грн. 72 коп.

4. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.