Рішення

від 27.10.2014 по справі 910/18459/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18459/14 27.10.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Венчурний закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Унібудінвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД МЕНЕДЖМЕНТ"

про стягнення 921 570 560,54 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Погружальська К.В. за довіреністю б/н від 14.08.2014 р.

від відповідача: Акуленко Ю.В. за довіреністю № 111 від 01.10.2014 р.,

Герасимова Н.М. за довіреністю № 112 від 01.10.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Венчурний закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Унібудінвест" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД МЕНЕДЖМЕНТ" (відповідач) про стягнення 921 570 560,54 грн., з яких: 664 259 411,29 грн. заборгованості за Договором позики № 6 від 22.12.2011 р. (далі - Договір), в тому числі: 633 464 275,21 грн. основного боргу та 30 795 136,08 грн. заборгованості по нарахованим процентам; 257 311 149,25 грн. загальної суми штрафних санкцій за порушення умов Договору, в тому числі: 94 672 537,57 грн. пені за порушення строку сплати фіксованих платежів відповідно до Договору, 139 362 140,55 грн. штрафу за порушення терміну оплати фіксованих платежів відповідно до Договору, 23 276 471,13 грн. 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань за Договором.

В якості додатку до позовної заяви Публічне акціонерне товариство "Венчурний закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Унібудінвест" додало заяву про забезпечення позову (надалі - заява про забезпечення позову).

03.09.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткових матеріалів та доказів по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/18459/14, вжито заходів забезпечення позову та призначено розгляд справи на 29.09.2014 р. о 10:30 год.

05.09.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 26386039 від 04.09.2014 р. до матеріалів справи.

09.09.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про отримання процесуальних документів. Клопотання судом задоволене.

26.09.2014р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю забезпечити присутність представника в судовому засіданні, призначеному на 29.09.2014 р., з огляду на термінове відрядження для участі в іншому судовому засіданні за межами міста Києва.

29.09.2014 р. через відділ діловодства суду від представника FRS Hotel Group (Switzerland) GmbH надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Зазначеною заявою представник просив суд залучити FRS Hotel Group (Switzerland) GmbH до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, оскільки, на його думку, рішення по справі може вплинути на права та обов'язки FRS Hotel Group (Switzerland) GmbH. В якості додатку до заяви представник надав копію Договору управління від 22.03.2012 р.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 29.09.2014 р., не з'явився, але повідомив суд про поважність причин неявки в судове засідання, подавши 26.09.2014 р. через відділ діловодства суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю направити представника у судове засідання, яке відбудеться 29.09.2014 р.

В судове засідання, призначене на 29.09.2014 р., представник відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 29.09.2014 р., судом розглянуте клопотання позивача про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю направити представника у судове засідання, яке відбудеться 29.09.2014 р. Клопотання судом задоволене.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 р. розгляд справи відкладено на 20.10.2014 об 11:30 год.

17.10.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли заперечення на заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

17.10.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач підтвердив, що станом на дату звернення позивача з позовною заявою до суду, грошові кошти у сумі 634 264 275,21 грн. були отримані відповідачем в порядку, визначеному п. 2.1 Договору позики № 6 від 22.12.2011 р., при цьому на даний час відповідач здійснює всі можливі заходи для покриття заборгованості перед позивачем за вказаним договором. Разом з тим, відповідач повідомив, що перебуває у складному фінансовому становищі та не в змозі повністю виконати взяті на себе зобов'язання за Договором позики № 6 від 22.12.2011 р. Відповідач також підтвердив, що станом на час складання даного відзиву, ним було сплачено на користь позивача 1 000 000,00 грн. в рахунок повернення основної суми позики, а також перераховано 15 200 000,00 грн. в рахунок оплати відсотків за користування позикою на підставі вказаного договору. За наведених обставин відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову про стягнення з відповідача 921 570 560,54 грн.

20.10.2014р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача та відповідача станом на 17.10.2014 р.

20.10.2014р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло власне письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору.

В судове засідання, призначене на 20.10.2014 р., представники позивача та відповідача з'явилися.

В судовому засіданні 20.10.2014 р. здійснювався розгляд заяви FRS Hotel Group (Switzerland) GmbH про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Представник відповідача просив розглянути зазначену заяву на розсуд суду.

Представник позивача заперечував проти задоволення вищезазначеної заяви.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відхилення заяви FRS Hotel Group (Switzerland) GmbH про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

В судовому засіданні 20.10.2014 р. розпочато розгляд справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 20.10.2014 р. надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні 20.10.2014 р. заперечували проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, поданому 17.10.2014 р. через відділ діловодства суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України в судовому засіданні, призначеному на 20.10.2014 р., було оголошено перерву до 27.10.2014 р. о 09:30 год.

23.10.2014 р. FRS Hotel Group (Switzerland) GmbH, юридична особа, що створена та існує за законодавством Швейцарії, яка має самостійні вимоги на предмет спору у справі № 910/18459/14, звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № б/н від 23.10.2014 р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД МЕНЕДЖМЕНТ" (відповідач) 100,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2014 р. позовна заява № б/н від 23.10.2014 р. і додані до неї документи було повернуто FRS Hotel Group (Switzerland) без розгляду на підставі ст. 26, п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

24.10.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, п. 9.1 Договору позики № 6 від 22.11.2011 р., позивач зменшив позовні вимоги в частині пені та просив стягнути її з відповідача в розмірі 4 836 751,77 грн., в іншій частині позовні вимоги позивач залишив без змін.

В судове засідання, призначене на 27.10.2014 р,. представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні 27.10.2014 р. підтримав подану ним через відділ діловодства суду 24.10.2014 р. заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої фактично зменшив позовні вимоги в частині стягнення пені, в іншій частині позовні вимоги залишив без змін.

Відповідно до 4 ст. 22 ПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки судом встановлено, що вищенаведені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Як вбачається зі змісту п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у відповідній заяві, прийнято господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 867 734 774,74 грн., з яких: 664 259 411,29 грн. заборгованості за Договором позики № 6 від 22.12.2011 р. (далі - Договір), в тому числі: 633 464 275,21 грн. основного боргу та 30 795 136,08 грн. заборгованості по нарахованим процентам; 203 475 363,45 грн. загальної суми штрафних санкцій за порушення умов Договору, в тому числі: 40 836 751,77 грн. пені за порушення строку сплати фіксованих платежів відповідно до Договору, 139 362 140,55 грн. штрафу за порушення терміну оплати фіксованих платежів відповідно до Договору, 23 276 471,13 грн. 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань за Договором.

Представники відповідача в судовому засіданні 27.10.2014 р. заперечували проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, поданому 17.10.2014 р. через відділ діловодства суду.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 27.10.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.11.2011 р. між Публічним акціонерним товариством "Венчурний закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Унібудінвест" (позикодавець, позивач), від імені та в інтересах якого на підставі Договору про управління активами від 22.04.2011 року діє Приватне акціонерне товариство "Компанія з управління активами "Форум", та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНД МЕНЕДЖМЕНТ" (позичальник, відповідач) був укладений Договір позики № 6 (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору позикодавець (позивач) надає позичальнику (відповідачу) у тимчасове користування грошові кошти (надалі - Позика) у розмірі та на умовах, встановлених цим Договором, а позичальник зобов'язується своєчасно повернути Позику та сплачувати проценти за користування Позикою та вчиняти інші дії згідно умов цього Договору та чинного законодавства України.

10.12.2012 р. та 30.08.2013 р. сторонами було укладено Додаткові угоди до Договору позики № 6 від 22.11.2011 р., відповідно до умов яких пункти Договору були викладені в новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору (в редакції Додаткової угоди до Договору від 10.12.2012 р.) позикодавець (позивач) надає позичальнику (відповідачу) грошові кошти (надалі - Позика), на поповнення обігових коштів для здійснення поточної господарської діяльності, у національній валюті України на загальну суму 634 264 275,21 грн. Позика надається позичальнику строком до 30.11.2022 р.

Відповідно до пункту 1.3 Договору (в редакції Додаткової угоди до Договору від 30.08.2013 р.) передбачено, що позичальник (відповідач) сплачує позикодавцю (позивачу) проценти за користування Позикою за фактичний час користування грошовими коштами. При цьому, сторонами було погоджено, що за користування Позикою відповідачем сплачується у наступному порядку:

- 1 процент річних, сплачується з 01.09.2013 р. по 31.12.2014 р.

- 12 процентів річних сплачується з 01.01.2015 р. по 30.11.2022 р.

Відповідно до пункту 2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди до Договору від 10.12.2012 р.) Позика надається позичальникові у безготівковій формі шляхом перерахування з рахунку позикодавця на рахунок позичальника.

Згідно п. 3.1. Договору (в редакції Додаткової угоди до Договору від 30.08.2013 р.) позичальник (відповідач) зобов'язується сплачувати заборгованість за Позикою фіксованими платежами (надалі - Фіксовані платежі або Фіксований платіж) відповідно до Графіку платежів (далі - Графік платежів), що є невід'ємним додатком до цього Договору. Сплата Фіксованих платежів здійснюється позичальником щомісячно, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позикодавця (позивача). Сплата останнього (кінцевого) Фіксованого платежу здійснюється позичальником в останній місяць користування Позикою в термін не пізніше, ніж в останній день строку користування позичальником Позикою.

Відповідно до п. 3.2, 3.3, 3.4 Договору (в редакції Додаткової угоди до Договору від 10.12.2012 р.), якщо суми, що направлена позичальником (відповідачем) на погашення заборгованості недостатньо, то така сума, вважається направленою в першу чергу на сплату процентів за користування Позикою. Проценти за користування Позикою нараховуються виходячи із розміру процентної ставки, встановленої в пункті 1.3 цього Договору, та фактично кількості днів користування Позикою. При розрахунку процентів за користування Позикою за кількість днів у місяці та році приймається факт/факт. Фіксовані платежі, згідно умов цього Договору, вважаються здійсненими у встановлений строк, якщо сума платежу (-ів) в повному обсязі надійшла на рахунок позикодавця (позивача) в термін здійснення Фіксованих платежів. Якщо цей день не є робочим днем, то платежі повинні бути здійснені у наступний робочий день.

Відповідно до п.п. 6.1.4 п. 6.4 Договору (в редакції Додаткової угоди до Договору від 10.12.2012 р.,) при настанні обставин, що на думку позикодавця (позивача) свідчать про істотне порушення (або можливість такого порушення в майбутньому) позичальником (відповідачем) умов цього Договору та/або якщо позичальник порушує строки платежів, що встановлені цим Договором, позикодавець має право вимагати достроково повернути Позику, сплатити проценти за користування нею.

Крім того, згідно пункту 8.1 Договору позикодавець (позивач) має право вимагати дострокового погашення заборгованості за Позикою, сплати належних процентів та передбачених цим Договором штрафних санкцій та пені, а також відшкодування збитків, завданих позикодавцю внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником (відповідачем) умов цього Договору, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю залишкову суму заборгованості за Позикою, сплатити належні проценти, штрафні санкції та пеню, а також відшкодувати завдані позикодавцю збитки у випадках, перелік яких наведено в п. 8.1 Договору, зокрема, якщо позичальник порушує терміни оплати Фіксованих платежів, встановлені цим Договором (п.п. 8.1.1 п. 8.1 Договору (в редакції Додаткової угоди до Договору від 10.12.2012 р.)).

Відповідно до п. 9.1 Договору (в редакції Додаткової угоди до Договору від 10.12.2012 р.) за порушення позичальником (відповідачем) терміну здійснення (сплати) Фіксованих платежів, передбачених цим Договором, позичальник сплачує позикодавцю (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення від суми позики за кожен день прострочки терміну здійснення (сплати) фіксованого платежу, а також штраф у розмірі 2,0% від суми позики за кожен випадок порушення терміну здійснення (сплати) Фіксованого платежу.

При зверненні з позовом до суду позивач зазначив, що згідно п. 1.2 Договору (в редакції Додаткової угоди до Договору від 10.12.2012 р.) кінцевий термін повернення заборгованості за Позикою був встановлений 30 листопада 2022 року. В той же час, мало місце порушення відповідачем порядку сплати платежів відповідно до Договору, що, згідно п.п. 6.1.4 п. 6.1 та п.п. 8.1.1 п. 8.1 Договору є підставою для повернення відповідачем суми Позики.

Так, з посиланням на Графік платежів, який являється невід'ємним додатком до Договору, позивач зазначив, що відповідач повинен був за період з вересня 2013 року по липень 2014 р. сплатити фіксовані платежі в загальній сумі 33 000 000,00 грн., тоді як фактична оплата цих платежів склала лише 15 200 000,00 грн., що підтверджується доданою до позовної заяви карткою рахунку 684 за період з 01.01.2011 року по 14.08.2014 року.

Позивач стверджує, що станом на дату звернення з позовом до суду відповідач суму Позики позивачу не повернув.

Таким чином, з урахуванням неповернення відповідачем основної суми Позики, що підлягала поверненню відповідачем з огляду на порушення відповідачем умов Договору, позивач вважає, що заборгованість відповідача перед ним складає 664 259 411,29 грн., з яких: заборгованість по Позиці - 633 464 275,21 грн. та заборгованість по нарахованим % - 30 795 136,08 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви карткою рахунку 684 за період з 01.01.2011 р. і по 14.08.2014 р., Оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 1831 за період 01.12.2011 р. - 31.07.2014 р., Оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 3731 за період 01.12.2011 р. - 31.07.2014 р.

Крім того, враховуючи порушення позичальником (відповідачем) терміну здійснення (сплати) Фіксованих платежів, передбачених цим Договором, та у відповідності до п. 9.1 Договору, позивач вважає, що відповідач повинен сплатити йому 40 836 751,77 грн. пені за порушення строку сплати фіксованих платежів відповідно до Договору, 139 362 140,55 грн. штрафу за порушення терміну оплати фіксованих платежів відповідно до Договору, а також, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України - відповідач повинен сплатити 23 276 471,13 грн. 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань за Договором.

Враховуючи вищенаведені обставини, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на підставі Договору позики № 6 від 22.11.2011 р. заборгованості в загальній сумі 867 734 774,74 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду в судовому засіданні 27.10.2014 р.).

При цьому до позовної заяви позивач долучив лист № 173 від 12.06.2011 р., який він отримав від відповідача з приводу заборгованості останнього за Договором. В наведеному листі відповідач повідомив позивача про відсутність у нього достатніх коштів для покриття існуючої заборгованості по сплаті процентів за користування позикою, а також по сплаті основної суми заборгованості. Відповідач запевнив, що в разі появи можливості, ним буде здійснено покриття заборгованості по процентах та сплаті позики.

Під час судового розгляду справи відповідач надав письмовий відзив на позов та усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтвердив, що відповідно до Договору позики № 6 від 22.12.2011 р. ним були отримані від позивача грошові кошти у сумі 634 264 275,21 грн. Відповідач також підтвердив, що ним було сплачено на користь позивача 1 000 000,00 грн. в рахунок повернення основної суми позики, а також перераховано 15 200 000,00 грн. в рахунок оплати відсотків за користування позикою на підставі вказаного договору.

Порушення умов Договору щодо термінів здійснення оплати фіксованих платежів, передбачених Договором, відповідач пояснив своїм складним фінансовим становищем, при цьому заперечення по суті заявлених позивачем вимог, рівно як і контррозрахунок заявлених позовних вимог, - фактично відповідачем не надані.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами фактично укладений договір позики, а тому саме умови укладеного сторонами Договору та відповідні положення статей параграфу 1 глави 71 підрозділу І розділу III ЦК України, регулюють права та обов'язки сторін, що виникають при одержанні та поверненні позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов пунктів 1.1, 2.1 Договору позики № 6 від 22.11.2011 р. надав відповідачу у безготівковій формі шляхом перерахування з свого рахунку на рахунок відповідача грошові кошти в загальній сумі 634 264 275,21 грн. (далі - Позика)

При цьому відповідач підтвердив отримання ним від позивача грошових коштів у сумі 634 264 275,21 грн. на підставі Договору позики № 6 від 22.12.2011 р.

Відповідно до п. 1.2 Договору (в редакції Додаткової угоди до Договору від 10.12.2012 р.) сторони встановили, що Позика надається відповідачу (позичальнику) до 30 листопада 2022 року.

Разом з тим, умовами Договору сторони передбачили, що:

- при настанні обставин, які на думку позикодавця свідчать про істотне порушення (або можливість такого порушення в майбутньому) позичальником (відповідачем) умов цього Договору та/або якщо позичальник порушує строки платежів, що встановлені цим Договором, позикодавець має право вимагати достроково повернути Позику, сплатити проценти за користування нею (п.п. 6.1.4 п. 6.4 Договору (в редакції Додаткової угоди до Договору від 10.12.2012 р.));

- позикодавець має право вимагати дострокового погашення заборгованості за Позикою, сплати належних процентів та передбачених цим Договором штрафних санкцій та пені, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю залишкову суму заборгованості за Позикою, сплатити належні проценти, штрафні санкції та пеню, а також відшкодувати завдані позикодавцю збитки у випадку, якщо позичальник порушує терміни оплати Фіксованих платежів, встановлені цим Договором (п.п. 8.1.1 п. 8.1 Договору (в редакції Додаткової угоди до Договору від 10.12.2012 р.)).

Таким чином, порушення термінів оплати фіксованих платежів, встановлених Договором, надає позивачу право вимагати від відповідача дострокового погашення заборгованості за Позикою, сплати належних процентів та передбачених Договором штрафних санкцій та пені.

Відповідно до п. 3.1. Договору (в редакції Додаткової угоди до Договору від 30.08.2013 р.) позичальник зобов'язувався сплачувати заборгованість за Позикою фіксованими платежами відповідно до Графіку платежів, що є невід'ємним додатком до цього Договору. Сплата фіксованих платежів здійснюється позичальником щомісячно, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позикодавця.

Відповідно до пункту 1.3 Договору (в редакції Додаткової угоди до Договору від 30.08.2013 р.) позичальник (сплачує позикодавцю проценти за користування Позикою за фактичний час користування грошовими коштами в погодженому порядку, зокрема, за користування Позикою в період з 01.09.2013 р. по 31.12.2014 р. відповідач сплачує 1 процент річних.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з Графіку платежів, який являється невід'ємним додатком до Договору, відповідач повинен був за період з вересня 2013 року по липень 2014 р. (11 місяців) сплатити фіксовані платежі в загальній сумі 33 000 000,00 грн. (3 000 000,00 грн., визначена Графіком платежів щомісячна сума оплати у вказаний період, х 11 місяців = 33 000 000,00 грн.).

Натомість, як було встановлено судом з матеріалів справи, фактична оплата відповідачем фіксованих платежів за період з вересня 2013 року по липень 2014 р. склала лише 15 200 000,00 грн., що підтверджується наявною у справі карткою рахунку 684 за період з 01.01.2011 року по 14.08.2014 року, а рівно даний факт не заперечується відповідачем.

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач сплатив на користь позивача 1 000 000,00 грн. в рахунок повернення основної суми Позики, у зв'язку з чим сума Позики, яка залишається не повернутою відповідачем позивачу становить 633 464 275,21 грн. (634 264 275,21 грн. - 1 000 000,00 грн. = 633 464 275,21 грн.). Даний факт не заперечується відповідачем.

Отже, за наведених обставин мало місце порушення відповідачем порядку сплати фіксованих платежів відповідно до Договору, що, відповідно п.п. 6.1.4 п. 6.1 та п.п. 8.1.1 п. 8.1 Договору є підставою для дострокового погашення відповідачем заборгованості за Позикою, сплати належних процентів та передбачених Договором штрафних санкцій та пені.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зібрані у справі докази, а саме: картка рахунку 684 за період з 01.01.2011 р. і по 14.08.2014 р., Оборотно-сальдова відомість по рахунку 1831 за період 01.12.2011 р. - 31.07.2014 р., Оборотно-сальдова відомість по рахунку 3731 за період 01.12.2011 р. - 31.07.2014 р., свідчать, що станом на час розгляду спору по суті відповідач не повернув позивачу суму Позики, залишкова сума якої становить 633 464 275,21 грн., а також, що заборгованість відповідача по нарахованим процентам становить 30 795 136,08 грн. , що фактично не заперечується відповідачем.

За встановлених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за Договором позики № 6 від 22 грудня 2011 року в розмірі 664 259 411,29 грн., з яких: 633 464 275,21 грн. заборгованості по Позиці (основний борг) та 30 795 136,08 грн. заборгованості по нарахованим процентам, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Суд також розглянув вимоги позивача про стягнення з відповідача 203 475 363,45 грн. загальної суми штрафних санкцій, у зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору позики № 6 від 22 грудня 2011 року щодо термінів здійснення оплати фіксованих платежів, з яких: 40 836 751,77 грн. пені, 139 362 140,55 грн. штрафу, 23 276 471,13 грн. 3% річних.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 9.1 Договору (в редакції Додаткової угоди до Договору від 10.12.2012 р.) сторони передбачили, що за порушення позичальником терміну здійснення (сплати) Фіксованих платежів, передбачених Договором, позичальник сплачує позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення від суми позики за кожен день прострочки терміну здійснення (сплати) фіксованого платежу, а також штраф у розмірі 2,0% від суми позики за кожен випадок порушення терміну здійснення (сплати) Фіксованого платежу.

Врахувавши наведені правові норми, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені та штрафу, суд прийшов до висновку, що позивач арифметично вірно визначив суми пені та штрафу на підставі наявних в матеріалах справи доказів та у відповідності до умов п. 9.1 Договору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 40 836 751,77 грн. пені за період з 01.09.2013 р. по 28.02.2014 р. та 139 362 140,55 грн. штрафу за період вересень 2013 р. - липень 2014 р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому суд зазначає, що згідно з пунктом 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, відповідач порушив терміни здійснення (сплати) Фіксованих платежів, передбачених Договором, а отже, прострочив виконання грошового зобов'язання за Договором, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Врахувавши норму статті 625 ЦК України та наведені роз'яснення Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, суд прийшов до висновку, що позивач арифметично вірно визначив суму 3% річних на підставі наявних в матеріалах справи доказів, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 23 276 471,13 грн. 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають суми: 633 464 275,21 грн. основного боргу; 30 795 136,08 грн. заборгованості по нарахованим процентам; 40 836 751,77 гривень пені; 139 362 140,55 гривень штрафу; 23 276 471,13 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом враховано, що при зверненні з позовом до суду з первісно заявленими позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 921 570 560,54 грн., позивач відповідно до платіжного доручення № 1123 від 15.08.2014 р. оплатив судовий збір за максимальною (визначеною Законом України "Про судовий збір") ставкою в розмірі 73080,00 грн. При цьому після зменшення позивачем розміру позовних вимог та прийняття господарським судом відповідної заяви позивача до розгляду, у зв'язку з чим нова ціна позову склала 867 734 774,74 грн., розмір ставки по сплаті судового збору не змінився, т.т. за подання позову з вимогами про стягнення 867 734 774,74 грн. судовий збір підлягав до сплати також за максимальною ставкою в розмірі 73080,00 грн.

З огляду на повне задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 7 3080,00 грн. повністю покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД МЕНЕДЖМЕНТ" (04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, будинок 1; ідентифікаційний код 37200675), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "Венчурний закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Унібудінвест" (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 11; ідентифікаційний код 32589576) 633 464 275,21 грн. (шістсот тридцять три мільйони чотириста шістдесят чотири тисячі двісті сімдесят п'ять гривень 21 коп.) основного боргу; 30 795 136,08 грн. (тридцять мільйонів сімсот дев'яносто п'ять тисяч сто тридцять шість гривень 08 копійок) заборгованості по нарахованим процентам; 40 836 751,77 гривень (сорок мільйонів вісімсот тридцять шість тисяч сімсот п'ятдесят одну гривню 77 коп.) пені; 139 362 140,55 гривень (сто тридцять дев'ять мільйонів триста шістдесят дві тисячі сто сорок гривень 55 коп.) штрафу; 23 276 471,13 грн. (двадцять три мільйони двісті сімдесят шість тисяч чотириста сімдесят одну гривню 13 коп.) 3% річних, 73080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.10.2014 р.

Суддя Гумега О.В.