Рішення

від 22.10.2014 по справі 914/3068/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2014 р. Справа № 914/3068/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОХИМ В", м.Суми

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Еврідей Україна", м.Львів

про стягнення 3 694,14 грн.

За участю представників сторін:

від позивача не з'явився;

від відповідача не з'явився.

Заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕОХИМ В" звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еврідей Україна" про стягнення 3 694,14 грн. з яких 3 192, 68 грн. основний борг, 28,86 грн. 3% річних, 278,74 грн. інфляційні нарахування та 193,86 грн. пеня.

Ухвалою суду від 29.08.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 10.09.2014р.

Ухвалою суду від 10.09.2014р. розхгляд справи було відкладено на 01.10.2014р. у зв"язку з неявкою представників сторін та невиконанням ними вимог суду.

Ухвалою суду від 01.10.2014р. розгляд справи відкладено на 22.10.2014р. на підставі клопотання позивача та у зв"язку з невиконанням сторонами вимог ухвал суду.

Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, однак надіслав письмове пояснення по суті спору вих.№2010/14-1 від 20.10.2014р. (вх.№45396/14 від 22.10.2014р.) з долученими до нього доказами, а також клопотання вих.№2210-1 від 22.10.2014р. (вх.№5053/14 від 22.10.2014р.) про продовження строку розгляду спору з метою своєчасного надання документів та забезпечення участі представника позивача.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання втретє не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав, витребуваних доказів не подав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень №7901506245284 від 03.10.2014р. - вручено 06.10.2014р. (вх. №43561/14 від 14.10.2014р.) та №7901506245411 від 03.10.2014р. - вручено 06.10.2014р. (вх.№43564/14 від 14.10.2014р.).

Станом на день розгляду спору (22.10.2014р.) від відповідача на адресу суду відзив, докази, витребувані ухвалою суду та клопотання не надходили.

Враховуючи те, що позивачем подано письмове пояснення у справі з питань, які потрібнно було з"ясувати суду, а також долучено докази, які витребовувались, відтак підстави для продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи відсутні.

Суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази суд встановив:

07.03.2014р. між ТзОВ «НЕОХИМ В» (надалі - продавець), з однієї сторони, та ТзОВ «Еврідей Україна», (надалі - покупець), з іншої сторони, було укладено договір купівлі-продажу №07/03/14 (далі - по тексту договір), згідно якого продавець зобов"язується передати у власність покупця в порядку та на умовах визначених договором, а покупець зобов"язується вчасно оплатити перхлоретилен і миючу пасту «Ландиш-М», надалі- товар, у кількості та за цінами, визначеними у рахунку та видатковій накладній, яка є невід"ємною частиною даного договору.

Згідно п.2.1. договору оплата проводиться покупцем у безготівковій формі на розрахунковий рахунок продавця згідно рахунка, що є невід"ємною частиною даного договору: 50% передоплати і 50% - протягом трьох календарнихднів з дня отримання товару.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар (перхлоретилен та миючу пасту «Ландиш») на загальну суму 7 692,68 грн. згідно видаткової накладної № 00000000558 від 27.03.2014р.

Позивач зазначає, що 31.03.2014р. продукція разом із пакетом документів необхідних для оплати була отримана відповідачем.

Частина коштів в сумі 3000,00 грн. за поставлену продукцію була сплачена, як попередня оплата, решта коштів в сумі 4 692,68 грн. залишилась неоплаченою.

У зв"язку з тривалою неоплатою відповідачем боргу позивач звертався до нього із претензією від 06.05.2014р. вих.№0605/14-1, після отримання якої відповідач оплатив ще 1500,00 грн. Решта коштів не оплачено.

Відтак, борг відповідача складає 3 192,68 грн., який позивач просить стягнути з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача нараховану на підставі п.4.6. договору пеню в сумі 193,86 грн., нараховані на підставі ст.625 ЦК України втрати від інфляції в сумі 278,74 грн. та 3% річних в сумі 28,86 грн.

Всього до стягнення заявлено 3 694,14 грн. з яких 3 192, 68 грн. основний борг, 28,86 грн. 3% річних, 278,74 грн. інфляційні нарахування та 193,86 грн. пеня.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Факт поставки відповідачу товару (перхлоретилен та паста миюча «Ландиш») на суму 7 692,68 грн. підтверджується видатковою накладною № 00000000558 від 27.03.2014р.

Представник відповідача отримав товар згідно довіреності №3 від 26.03.2014р. виданої Шекеті Олегу Володимировичу на підставі виставленого позивачем рахунку-фактури №533 від 25.03.2014р. Крім того, на видатковій накладній проставлено печатку товариства.

Щодо невідповідності дати договору на який є посилання у видатковій накладній позивач надав письмове пояснення вих.№2010-14 від 20.10.2014р. (вх.№ 45396/14 від 22.10.2014р.) про те, що при формуванні рахунку-фактури та видаткової накладної, шляхом використання програмного забезпечення 1С Бухгалтерія в програму не було внесено номер та дату укладення договору, відтак програма відобразила дату формування документа (рахунку та видаткової накладної) 27.03.2014р.

В підтвердження тривалої співпраці з відповідачем, до свого пояснення позивач долучив копію договору купівлі-продажу № 13-11/13 від 13.11.2013р.

Як вбачається з умов договору купівлі-продажу №07/03/14, його предметом є поставка перхлоретилену та миючої пасти «Ландиш-М». Вказаний товар зазначений у видатковій накладній № 00000000558 від 27.03.2014р.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що товар згідно видаткової накладної № 00000000558 від 27.03.2014р. був поставлений саме на підставі договору купівлі-продажу №07/03/14.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.2.1. договору оплата проводиться покупцем у безготівковій формі на розрахунковий рахунок продавця згідно рахунка, що є невід"ємною частиною даного договору: 50% передоплати і 50% - протягом трьох календарних днів з дня отримання товару.

Позивач виставив на підставі договору рахунок-фактуру №533 від 25.03.2014р.

Відповідач порушив свої зобов'язання по оплаті поставленого йому товару та провів оплату лише частково.

Факт часткової оплати товару на загальну суму 4500,00 грн. підтверджується платіжними дорученнями №1215 від 26.03.2014р. на суму 3000,00 грн. та № 1269 від 06.05.2014р. на суму 1 500,00 грн.

Відтак, заборгованість за товар отриманий відповідачем згідно договору купівлі-продажу №07/03/14 становить 3 192, 68 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення залишку основного боргу в сумі 3 192,68 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача втрати від інфляції в сумі 278,74 грн. та 3% річних в сумі 28,86 грн.

У позовній заяві позивач зазначає, що строк оплати згідно умов договору становить 20 календарних днів. Однак згідно умов п.2.1. договору купівлі-продажу №07-03/14 оплата проводиться покупцем у безготівковій формі на розрахунковий рахунок продавця згідно рахунка, що є невід»ємною частиною даного договору: 50% передоплати і 50% - протягом трьох календарнихднів з дня отримання товару.

З приводу вказаного у надісланому на адресу суду поясненні позивач зазначає, що враховуючи тяжке фінансове становище відповідача, було усно погоджено інший строк оплати решти коштів за товар, саме протягом 20 днів. Однак документальних доказів вказаного у позивача немає.

Враховуючи той факт, що договір купівлі-продажу між сторонами укладено у письмовій формі відтак, зміни до договору, в тому числі щодо строків оплати товару повинні повинні вноситись з дотриманням порядку визначеного ст.188 ГК України.

Оскільки позивачем не надано доказів внесення змін до договору купівлі-продажу №07-03/14 в частині строків оплати, з дотримання встановлених законодавством вимог, відтак суд бере до уваги умови оплати визначені у п.2.1. договору купівлі-продажу №07-03/14.

Зважаючи на те, що товар поставлено згідно видаткової накладної № 00000000558 від 27.03.2014р., відтак відповідач повинен був його оплатити протягом 3 календарних днів. Отже, прострочка виникла з 31.03.2014р., а не з 20.04.2014р., як зазначає позивач.

Враховуючи, що прострочка виникла з 31.03.2014р., відтак саме з цієї дати слід проводити нарахування інфляційних втрат та 3% річних. Однак позивач проводить нарахування починаючи з 20.04.2014р.

Зважаючи на те, що суд при вирішенні спору не може вийти за межі позовних вимог, позивачем така заява не подавалась, отже до стягнення з відповідача підлягають втрати від інфляції в сумі 278,74 грн. та 3% річних в сумі 28,86 грн.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами п.4.3 договору передбачено, що сторона, яка не виконує чи неналежно виконує зобов"язання, зобов"язана сплатити на користь іншої сторони штраф в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми поставленого товару за кожний день прострочення виконання зобов"язання.

Слід зазначити, що передбачений сторони у п.4.3. договору штраф за своєю правовою природою фактично є пенею, оскільки нараховується із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України.

Як вбачається із розрахунку позовних вимог, позивач правомірно розрахував пеню від суми боргу, а не від суми поставки, як вказано у п.4.3. договору.

Зважаючи на те, що прострочка виникла з 31.03.2014р., а не з 20.04.2014р., як зазначає позивач, враховуючи, що суд при вирішенні спору не може вийти за межі позовних вимог, позивачем така заява не подавалась, отже до стягнення з відповідача підлягає нарахована ним пеня в сумі 193,86 грн.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжними дорученням №1501 на загальну суму 1827,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача повністю.

Керуючись ст.ст.11, 525, 530, 610, 612, 625, 627-629, 655, 663 ЦК України, ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 4 3 , 33, 34, 49, 75, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідей Україна" (юридична адреса: 79015, м.Львів, вул.Героїв УПА, 73, корп.4, поштова адреса: 79015, м.Львів, а/с 480, код ЄДРПОУ 37206237, р/р 2600701150475 в ЦФ ПАТ "Кредобанк", МФО 325365) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОХИМ В" (40012, м.Суми, вул.Харківська, п/в12, код ЄДРПОУ 33813241, р/р 26001060497500, в СФ ПАТ КБ "Приватбанк", МФО337546) основний борг в сумі 3 192,68 грн., інфляційні нарахування в сумі 278,74 грн., 3% річних в сумі 28,86 грн., 193,86 грн. пені 1827,00 грн. судового збору.

3 . Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 27.10.2014р.

Суддя Сухович Ю.О.