Рішення

від 06.10.2014 по справі 295/11568/14-ц

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/11568/14-ц

Категорія 52

2/295/2976/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2014 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого - судді Кузнєцова Д.В.,

при секретарі - Говорадло А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПП "Мебліторг" про стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом в якому зазначив, що 21.11.2013 року був звільнений з приватного підприємства «Мебліторг» за згодою сторін згідно ст. 36 КЗпП України. Станом на день звільнення підприємство мало заборгованість із виплати заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку у кількості 112 днів в сумі 10229,29 грн. Із вказаної суми 8600,48 грн. становила компенсація за невикористану відпустку.

Позивач зазначив, що 19.12.2013 року відповідач виплатив йому 10 250,23 грн. Звернув увагу на те, що розрахунок відпускних, зроблений відповідачем, не відповідає дійсності оскільки невикористана відпустка становила 115 днів, а не 112, а тому недоплата компенсації за невикористану відпустку склала 230,37 грн. (3 дні х 76,79 грн.).

Посилаючись на положення ст.ст. 6, 24 Закону України «Про відпустки», ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпПУ, з урахуванням збільшеного розміру позовних вимог просить стягнути із ПП "Мебліторг" 230,37 грн. компенсації за невикористану відпустку, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 22 078,00 грн., а також відшкодувати моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала із підстав викладених у позовній заяві та заяві із збільшеними позовними вимогами та просила їх задовольнити.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали. Зауважили, що здійснили повний розрахунок із позивачем по всім компенсаційним виплатам, передбаченим чинним законодавством України. Послались на необґрунтованість вимог позивача, зокрема щодо моральної шкоди, а також на відсутність нормативно-правового акту, який би визначав порядок розрахунку кількості днів щорічної відпустки. Просили застосувати строки позовної давності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази по справі, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 21.11.2013 року позивач ОСОБА_1 був звільнений з Приватного підприємства «Мебліторг» за згодою сторін згідно п.1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України на підставі наказу № 26 від 21.11.2013 року. Станом на день звільнення перед працівником існувала заборгованість з виплати заробітної плати в розмірі 10 250,26 грн. Днем фактичного розрахунку із виплати заборгованості по заробітній платі є 19.12.2013 року. Зазначені обставини були встановлені судовим рішенням по справі №295/20833/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ПП "Мебліторг" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди, а відтак в силу положень ч.3 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню. Даним рішенням було стягнуто із Приватного підприємства «Мебліторг» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку за період із 22.11.2013 року по 19.12.2013 року в сумі 2073,00 грн.

Сторонами також визнано в судовому засіданні, що із зазначеної вище суми компенсація за невикористану відпустку склала 8 600 грн. 48 коп. із розрахунку 112 календарних днів, помножених на середньоденний заробіток в сумі 76,79 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком відпускних (а.с. 4). Отже дана обставина також не підлягає доказуванню за правилами ЦПК України.

Статтею 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Як встановлено судом, відповідачем при виплаті компенсації за невикористану відпустку помилково було не враховано два дні щорічної відпустки. Один із них припадає на період із 03.08.2009 по 26.08.2009 року. На зазначений період випадає свято Дня Незалежності, а відтак згідно ст. 5 Закону України «Про відпустки» святковий день при визначеності тривалості щорічної відпустки не повинен був врахований.

Суд погоджується із розрахунком щорічної відпустки за календарний 2013 рік у кількості 21 дня відповідно до відпрацьованого часу, наведеного позивачем у позовній заяві та заяві із збільшеними позовними вимогами. Натомість судом відхиляється твердження позивача про те, що він перебував у відпустці із 12.08.2013 по 25.08.2013 року 13 днів оскільки згідно наявної в матеріалах справи заяви про надання відпустки ОСОБА_1 просив надати йому відпустку за період із 12.08.2013 по 26.08.2013 року, що з урахуванням святкового дня становить 14 днів відпустки (а.с. 22). Отже за 2013 рік відповідач повинен був виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за 7 днів (21-14).

Таким чином загалом ПП "Мебліторг" зобов'язано було виплатити позивачу по справі компенсацію за невикористану відпустку із розрахунку 114 днів (24 дні - 2005 рік, 24 дні - 2006 рік, 24 дні - 2007 рік, 1 день - 2009 рік, 10 днів - 2011 рік, 24 дні - 2012 рік, 7 днів - 2013 рік).

У відповідності до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача становить 76,79 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком відпускних (а.с. 4) та не заперечується сторонами по справі.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (п. 20, 21 постанови Пленуму).

Пунктом 20 згаданої вище постанови Пленуму Верховного Суду України в № 13 від 24.12.1999 передбачено, що у разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суми 153 грн. 58 коп. компенсації за невикористану відпустку (2 дні х 76,79 грн.) та середнього заробітку за час затримки розрахунку за період із 20.12.2013 року по 22.07.2014 року відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 в розмірі 1 000 грн.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди суд враховує, що у зв'язку із не проведенням усіх виплат, що належать позивачу у передбачений законодавством України строк, він зазнав моральних страждань, змушений був докласти додаткових зусиль на отримання матеріального забезпечення. Суд приймає до уваги тривалість такого періоду, а також враховуючи принцип доцільності та справедливості, вважає за необхідне стягнути із відповідача на відшкодування моральної шкоди суму 300,00 грн.

Суд не вбачає підстав для застосування строків позовної давності та відмови в задоволенні позову згідно заяви відповідача, оскільки відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Положенню частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв'язку із положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 15.10.2013 р. № 8-рп/2013 в якому Конституційний Суд роз'яснив, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 83, 116, 117, 233 КЗпП України, Законом України «Про відпустки», постановою Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути із Приватного підприємства "Мебліторг" (код ЄДРПОУ 32805596) на користь ОСОБА_1 153 (сто п'ятдесят три) гривні 58 коп. компенсації за невикористану відпустку, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період із 20.12.2013 по 22.07.2014 року в сумі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок та 300 (триста) гривень моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із Приватного підприємства "Мебліторг" (код ЄДРПОУ 32805596) в дохід держави судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя