Рішення

від 04.11.2014 по справі 295/11568/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/11568/14-ц Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д. В.

Категорія 53 Доповідач Якухно О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухно О.М.

суддів Жигановської О.С., Коломієць О.С.

з участю

секретаря судового засідання Добровольської Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Мебліторг» про стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 06 жовтня 2014 року,-

в с т а н о в и л а:

У липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 21 листопада 2013 року він був звільнений з приватного підприємства «Мебліторг» (надалі - ПП «Мебліторг») за згодою сторін згідно ст.36 КЗпП України. Станом на день звільнення заборгованість із виплати заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку у кількості 112 днів у сумі 10 229,29 грн. Із вказаної суми 8 600,48 грн. становила компенсація за невикористану відпустку. Відповідачем 19.12.2013 року було виплачено позивачу 10 250,23 грн. Не погоджуючись з розрахунком відпускних, позивач стверджує, що невикористана відпустка складається з 115 днів, а не 112, а тому недоплата компенсації за невикористану відпустку становить 230,37грн.

02.10.2014 року позивачем було збільшено позовні вимоги, в зв'язку з чим він просив стягнути з відповідача 230,37 грн. компенсації за невикористану відпустку, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 22 078,00 грн., а також відшкодувати моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 06 жовтня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПП «Мебліторг» на користь ОСОБА_1 153,58 грн. компенсації за невикористану відпустку, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.12.2013 по 22.07.2014 року в сумі 1 000,00 грн. та 300 грн. моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПП «Мебліторг» в дохід держави судовий збір в сумі 243,60 грн..

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.12.2013 по 22.07.2014 року в сумі 21 078,00 грн. та ухвалити нове - про задоволення цих вимог. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом дано невірну оцінку фактичним обставинам справи та поданим доказам, зокрема необґрунтовано розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.12.2013 по 22.07.2014 року.

Представник апелянта підтримала апеляційну скаргу.

Представник відповідача заперечує у задоволенні скарги.

Розглянувши справу в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 21.11.2013 року ОСОБА_1 був звільнений з посади майстра ПП «Мебліторг» за згодою сторін згідно п.1.ч.1.ст.36 КЗпП України на підставі наказу №26 від 21.11.2013 року. Станом на день звільнення у відповідача перед позивачем існувала заборгованість з виплати заробітної плати в розмірі 10 250,26 грн.. З цієї суми компенсація за невикористану відпустку в кількості 112 днів склала 8 600,48 грн. із розрахунку 76,79 грн. за 1 день. Днем фактичного розрахунку щодо виплати заробітної плати є 19.12.2013 року. Розмір середньоденного заробітку за 1 день за останні 2 місяці перед звільненням становив 103,65 грн.. Ці обставини були встановлені судовим рішенням по справі №295/20833/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ПП «Мебліторг» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди (а.с.8), а відтак, в силу положень ч.3 ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що кількість днів невикористаної відпустки становила 114 днів, а тому підлягає стягненню компенсація за 2 дні. Розмір середнього заробітку суд визначив, враховуючи розмір заборгованості порівняно із середнім заробітком.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду виходячи з наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 ст.116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 6 Закону України «Про відпустки» визначено тривалість щорічної основної відпустки не менше як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладання трудового договору.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (ст.24 Закону України «Про відпустки»).

Позивач прийнятий на роботу з 01.01.2005 року (а.с.3, зворотна сторона).

Кількість днів невикористаної відпустки за 2005-2007, 2011-2012 роки становить 106 днів і сторонами не оспорюється.

Також, судом першої інстанції вірно обчислено кількість днів невикористаної відпустки за 2013 рік із розрахунку тривалості відпустки 24 дні за 365 днів року за виключенням святкових днів (у 2013 році - 10 днів) та кількості відпрацьованих календарних днів за виключенням святкових, яка становить 21 день (24:355х315=21,29). У своїй заяві від 09.08.2014 року ОСОБА_1 просив надати відпустку за період з 12.08.2013 року по 26.08.2013 року, яка надана наказом № 19 від 09.08.2013 року у кількості 14 календарних днів (а.с.21-22). Згідно табелю обліку робочого часу (а.с.23) позивач перебував у відпустці в період з 12.08.2013 року по 25.08.2013 року та 26.08.2013 року, оскільки один день відпустки припав на святковий день - 24.08.2013 року, а тому фактична кількість днів використаної відпустки становить 14 днів, а невикористаної - 7 днів.

Щодо обчислення кількості днів невикористаної відпустки за 2009 рік суд помилково проводив розрахунок, виходячи із заяви ОСОБА_1 від 03.08.2009 року (а.с.25) і не звернув увагу на фактичну кількість відбутої відпустки та кількість відпрацьованих днів. Так, наказом № 6 від 03.08.2009 року ОСОБА_1 надано відпустку у кількості 24 календарних днів з цієї дати (а.с.24). Згідно табелю обліку робочого часу за серпень 2009 року (а.с.26) позивач фактично перебував у відпустці з 03.08.2009 року по 27.08.2009 року, включно, за виключенням святкового дня - 24.08.2009 року, тобто 24 дні. Обрахунок заробітної плати за серпень також проведено за 2 робочі дні та решту днів відпустки (а.с.47).

На підставі викладеного, за 2009 рік позивачем використано відпустку повністю, а тому кількість днів невідбутої відпустки становить : 106+7=113 днів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення апеляційної скарги і з урахуванням вимог ч.3 ст.303 ЦПК України, вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги та змінити рішення суду в частині розміру компенсації за невикористану відпустку, зменшивши її суму до 76,79 грн. (за 1 день невикористаної відпустки).

Суд визначив суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за вказаний період в розмірі 1 000 грн. без відповідного обґрунтування.

У п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що при частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із

середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача становила 103,65 грн., а його середній заробіток - 1147 грн..

Розмір заборгованості відносно середнього заробітку становить : 76,79 грн. х 100 %:1147 грн.=6,69%.

За таких обставин середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.12.2013 року по 22.07.2014 року становить : 103,65 грн.х213 днів=22077,45 грн.х6,69%=1476,98 грн.. Вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для застосування строків позовної давності при розгляді даної справи, оскільки відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Це право працівника закріплено в рішенні Конституційного суду України від 15.10.2013 року №8-рп/2013 згідно якого у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача та необхідність зміни рішення, оскільки висновки суду 1-ї інстанції не повністю відповідають обставинам справи

Рішення в частині стягнення моральної шкоди позивачем не оскаржується, а тому колегія суддів не переглядає законність та обґрунтованість рішення в цій частині.

Керуючись ст. ст.209, 218, 303, 304, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 06 жовтня 2014 року змінити в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, виклавши абз.2 резолютивної частини рішення в наступній редакції :

Стягнути з Приватного підприємства «Мебліторг» (код ЄДРПОУ 32805596) на користь ОСОБА_1 76,79 грн. компенсації за невикористану відпустку, 1476,98 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.12.2013 року по 22.07.2014 року та 300 грн. моральної шкоди.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: