Постанова

від 09.10.2014 по справі 810/4587/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 09 жовтня 2014 року                                   №810/4587/14 Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксвен» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, ВСТАНОВИВ: 31.07.2014 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксвен» (далі – позивач, Товариство) до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі – відповідач, Податковий орган) про визнання протиправним та скасування рішення №0001461701 від 25.03.2014 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. В обґрунтування вимог позивач зазначив, що вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з наступним. Позивач зазначає, що у листопаді 2013 року Товариство у зв'язку зі зміною місцезнаходження як платник податків знято з обліку у ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та взято на облік у Васильківській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області. Після взяття на облік та отримання особової картки Товариства від ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач провів перевірку щодо повноти сплати позивачем єдиного внеску, в результаті чого виявлено, що позивач нібито не сплатив єдиний внесок у сумі 276428,90 грн, на підставі чого й прийнято оскаржуване рішення. Однак, позивачем разом з інспекторами Податкового органу встановлено, що під час передачі особової справи Товариства від ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві до Васильківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області були невірно передані дані про сплату єдиного внеску. Так, замість внесення даних про сплату єдиного внеску до районної бази даних (оскільки позивач зареєстрований саме у Васильківському районі), ці дані були помилково зараховані до бази даних міста Василькова. У зв'язку з даною внутрішньою помилкою відповідача, останній під час проведення перевірки і виявив, що позивач ніби-то не виконав своє зобов'язання зі сплати єдиного внеску на суму 276428,90 грн. Після виявлення своєї помилки при передачі даних про сплату єдиного внеску позивачем, відповідач переніс дані до районної бази даних і не має претензій до Товариства з приводу повноти сплати єдиного внеску, однак виправивши свою помилку, відповідач не скасував свої безпідставні вимоги з приводу сплати штрафних санкцій за «несплачений» єдиний внесок у сумі 276428,90 грн. Позивач стверджує, що Товариство завжди своєчасно та у повному обсязі сплачує єдиний внесок, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Відповідач проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. В письмових запереченнях проти позову послався на порушення Товариством встановлених законом строків сплати єдиного внеску. Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків. Товариство з обмеженою відповідальністю «Люксвен», код за ЄДРПОУ 37166273, зареєстроване як юридична особа 29.07.2010, є платником єдиного внеску та як платник податків і зборів перебуває на обліку у Васильківській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області. Звітом про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за листопад 2013 року позивачем самостійно задекларовано загальну суму єдиного внеску, що підлягає сплаті, в розмірі 188834,67 грн. Сплата Товариством суми єдиного внеску за листопад 2013 року підтверджується платіжними дорученнями №7444 від 14.11.2013, №7445 від 14.11.2013, №7677 від 02.12.2013, №7678 від 02.12.2013 на суму 432,28 грн. та №7679 від 02.12.2013, які містять відмітки банка про проведення платежу. Звітом про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за грудень 2013 року позивачем самостійно задекларовано загальну суму єдиного внеску, що підлягає сплаті, в розмірі 185865,01 грн. Сплата Товариством суми єдиного внеску за грудень 2013 року підтверджується платіжними дорученнями №7869 від 13.12.2013, №8074 від 25.12.2013 та №8075 від 25.12.2013 які містять відмітки банка про проведення платежу. Звітом про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень 2014 року позивачем самостійно задекларовано загальну суму єдиного внеску, що підлягає сплаті, в розмірі 191686,03 грн. Сплата Товариством суми єдиного внеску за січень 2014 року підтверджується платіжними дорученнями №8245 від 15.01.2014, №8476 від 31.01.2014, №8481 від 31.01.2014 та  №8485 від 03.02.2014, які містять відмітки банка про проведення платежу. Звітом про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за лютий 2014 року позивачем самостійно задекларовано загальну суму єдиного внеску, що підлягає сплаті, в розмірі 175690,73 грн. Сплата Товариством суми єдиного внеску за лютий 2014 року підтверджується платіжними дорученнями №8641 від 14.02.2014, №8647 від 14.02.2014, №8812 від 03.03.2014 та  №8813 від 03.03.2014, які містять відмітки банка про проведення платежу. Звітом про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за березень 2014 року позивачем самостійно задекларовано загальну суму єдиного внеску, що підлягає сплаті, в розмірі 197977,23 грн. Сплата Товариством суми єдиного внеску за березень 2014 року підтверджується платіжними дорученнями №9004 від 14.03.2014, №9009 від 14.03.2014, №9204 від 31.03.2014, №9205 від 31.03.2014, №9206 від 31.03.2014 та №9217 від 01.04.2014, які містять відмітки банка про проведення платежу. 25.03.2014 Податковим органом прийнято оскаржуване рішення №0001461701 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким позивачеві нараховано штраф у розмірі в розмірі 36731,30 грн. та пеню в розмірі 14954,60 грн., на загальну суму 51684,90 грн. З розрахунку штрафної санкції вбачається, що підставою для вказаного рішення стало прострочення, на думку відповідача, терміну сплати єдиного внеску: за листопад та грудень 2013 року, січень 2014 року. Не погоджуючись із таким рішенням Податкового органу, позивач звернувся до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у даній справі, суд виходив з наступного. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовано Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №2464-VI). Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Зі змісту частин 5, 6, 7, 8 статті 9 Закону №2464-VI вбачається наступне. Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь). Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Судом встановлено та було зазначено вище, що позивач у встановленому законом розмірі та терміни перераховував суми єдиного внеску за листопад-грудень 2013 року, січень 2014 року, у зв'язку з чим суд вважає, що висновки податкового органу про порушення строків сплати єдиного внеску та наявність підстав для застосування штрафних санкцій та нарахування пені є безпідставними. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Відповідно до частини 3 цієї ж норми у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. На думку суду, оскаржуване рішення прийнято Податковим органом необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття. Відповідно до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Статтею 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до положень статей 69, 86 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення  від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.». Відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не доведено. На підставі викладеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, беручи до уваги викладені норми чинного законодавства за оцінюючи їх у сукупності зі встановленими обставинами справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим таке рішення підлягає скасуванню, а адміністративний позов – задоволенню. Сторонами у справі вимог про розподіл судових витрат не заявлено, у зв'язку з чим положення статті 94 КАС України застосуванню не підлягають. Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Адміністративний позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області №0001461701 від 25 березня 2014 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                 Спиридонова В.О.