Постанова

від 31.07.2018 по справі 810/4587/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

31 липня 2018 року

справа №810/4587/14

адміністративне провадження №К/9901/1593/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року у складі судді Спиридонової В.О. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року у складі колегії суддів Кучми А.Ю., Аліменка В.О., Безименної Н.В. у справі № 810/4587/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Люксвен до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені,

У С Т А Н О В И В :

31 липня 2014 року до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Люксвен (далі - Товариство, платник єдиного внеску, позивач у справі) до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування рішення від 25 березня 2014 року №0001461701 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, з мотивів безпідставності його прийняття.

09 жовтня 2014 року постановою Київського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року, адміністративний позов задоволено в повному обсязі, визнано протиправним та скасовано рішення податкового органу від 25 березня 2014 року №0001461701.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності в діях Товариства складу порушення Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №2464-VI), з огляду на встановлення судами фактів перерахування Товариством сум єдиного внеску за листопад-грудень 2013 року, січень 2014 року у розмірі та терміни, встановлені законодавством.

У квітні 2015 року податковим органом подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати судові рішення та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Касаційна скарга утримує цитування норм Закону №2464-VI, при цьому у чому полягає неправильне їх застосування податковий орган не визначає.

09 квітня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження та витребувано з Київського окружного адміністративного суду справу № 810/4587/14.

26 травня 2015 року Товариством до Вищого адміністративного суду України надані заперечення на касаційну скаргу, вказує на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

10 червня 2015 року справа № 810/4587/14 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

04 січня 2018 року справа № 810/4587/14 з Вищого адміністративного суду України передана до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство (код за ЄДРПОУ 37166273), зареєстроване як юридична особа 29 липня 2010 року, є платником єдиного внеску та перебуває на обліку у відповідача.

25 березня 2014 року податковим органом на підставі частини десятої та пункту 2 статті 25 Закону №2464-VI прийнято рішення №0001461701 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким позивачеві нарахований штраф у розмірі в розмірі 36 731,30 грн та пеню в розмірі 14 954,60 грн, на загальну суму 51 684,90 грн.

Підставою для вказаного рішення стало прострочення, на думку відповідача, терміну сплати єдиного внеску за листопад - грудень 2013 року, січень 2014 року.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовано Законом №2464-VI.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначений статтею 9 Закону №2464-VI.

Абзац перший частини сьомої цієї статті передбачає, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Статтею 10 Закону №2464-VI встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 2 статті 11 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Суди попередніх інстанцій установили, що звітами про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивачем самостійно задекларовано загальну суму єдиного внеску, що підлягає сплаті за листопад 2013 року - в розмірі 188 834,67 грн, за грудень 2013 року - в розмірі 185 865,01 грн, за січень 2014 року - в розмірі 191 686,03 грн, за лютий 2014 року - в розмірі 175 690,73 грн, за березень 2014 року - в розмірі 197977,23 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили факт своєчасної сплати Товариством суми єдиного внеску:

- за листопад 2013 року, що підтверджується платіжними дорученнями від 14 листопада 2013 року, №7444, №7445, від 02 грудня 2013 року №7677, №7678, 7679.

- за грудень 2013 року, що підтверджується платіжними дорученнями від 13 грудня 2013 року №7869, від 25 грудня 2013 року №8074, №8075.

- за січень 2014 року, що підтверджується платіжними дорученнями від 15 січня 2014 року №8245, від 31 січня 2014 року №8476, №8481, від 03 лютого 2014 року №8485.

- за лютий 2014 року, що підтверджується платіжними дорученнями від 14 лютого 2014 року №8641, №8647, від 03 березня 2014 року №8812, №8813,

- за березень 2014 року підтверджується платіжними дорученнями від 14 березня 2014 року №9004, №9009, від 31 березня 2014 року №9204, №9205, №9206, від 01 квітня 2014 року №9217.

Всі платіжні доручення містять відмітки банка про проведення платежу.

Відтак, судами попередніх інстанцій встановлено виконання Товариством належним чином положень Закону №2464-VI, сплата єдиного внеску здійснена з дотриманням встановлених законодавством строків, не доведення податковим органом складу правопорушення, покладеного в основу прийняття спірного рішення про застосування штрафу.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає, що вони здійснені на підставі повно та всебічно встановлених фактичних обставин із правильним застосуванням норм матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Доводи касаційної скарги щодо непогодження податкового органу з оцінкою обставин справи судами попередніх інстанцій знаходяться поза межами перегляду судом касаційної інстанції відповідно до положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року у справі № 810/4587/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р.Ф.Ханова

Судді І.А.Васильєва

С.С.Пасічник