Постанова

від 30.10.2014 по справі 810/4558/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 30 жовтня 2014 року           810/4558/14 Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Комунміськсервіс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, в с т а н о в и в: До Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовом до товариства з  обмеженою відповідальністю "Комунміськсервіс"   про стягнення адмінітративно-господарських санкцій та пені у розмірі 34242,34 грн. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач порушив вимоги статті 19 Закону України від 21.03.1991 №   875-ХІІ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” і не виконав встановленого нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у кількості двох робочих місць, тому зобов'язаний сплатити до Фонду соціального захисту інвалідів передбачені законом адміністративно-господарські санкції та пеню. Оскільки суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 32925,34 грн. та пені у розмірі 1317,00 грн. відповідач добровільно не сплатив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості. Відповідач позов не визнав. Надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що підприємством у період із 04.07.2013 по 03.12.2013 створювалися робочі місця та надсилалися до Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості звіти про наявність вакансій за формою №3-ПН. Також, зазначив, що підприємством було працевлаштовано одну особу, якій встановлена інвалідність та  зауважив, що підприємство не відмовляло у прийнятті на роботу інвалідам як безпосередньо, так і за направленням Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості. А тому, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. У судове засідання представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання не з'явилися. Від обох сторін надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, у порядку письмового провадження, у зв'язку з чим, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін та за наявними матеріалами у справі. Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного. Товариство з обмеженою відповідальністю «Комунміськсервіс» є юридичною особою – працедавцем, який відповідно до статті 18 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” зобов'язаний виділяти і створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів. 28 лютого 2014 року ТОВ «Комунміськсервіс» подало до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік форми № 10-ПІ, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2013 році на підприємстві відповідача становила 75 осіб. Кількість інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідачем відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить –3 особи, однак на підприємстві була працевлаштована лише одна особа, якій встановлена інвалідність. Згідно з розрахунком, наданим позивачем, за порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідач зобов'язаний сплатити на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 32925,34 грн. та пеню в розмірі 1317,00 грн., що разом становить 34242,34 грн. Суму адміністративно-господарських санкцій та пені відповідач добровільно не сплатив, тому позивач звернувся до суду про стягнення сум вказаної заборгованості. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне. Правові засади соціальної захищеності інвалідів в Україні, що гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, визначаються Законом України від 21.03.1991 №875-ХІІ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (надалі – Закон України №875-ХІІ). Відповідно до частини першої статті 17 Закону України №875-ХІІ, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда. Статтею 18 Закону України №875-ХІІ встановлено обов'язок для підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України №875-ХІІ, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Згідно з частиною першою статті 19 Закону України №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Відповідно до статті 20 Закону України №875-ХІІ підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Частиною другою статті 20 Закону України №875-ХІІ передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрі України від 31.01.2007 № 70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх реєстрації як юридичних осіб до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки національного банку України за кожний календарний день прострочення.             Як убачається із поданого відповідачем до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіту форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік, відповідач повинен був забезпечити у 2013 році працевлаштування трьох інвалідів, однак, фактично на підприємстві в 2013 році працював лише один інвалід. В обґрунтування заперечень на позовну заяву відповідач посилається на те, що ним, відповідно до вимог статті 18 Закону України №875-ХІІ, було створено робочі місця для працевлаштування інвалідів та подавались до Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості звіти за формою 3-ПН. В обґрунтування зазначеного - надав  належним чином засвідчену копію листа Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості від 11.08.2014 № 1404, в якому зазначено,  що ТОВ “Комунміськсервіс” у 2013 році подавало  звіти за формою 3-ПН з вакансіями для працевлаштування осіб з інвалідністю за липень – грудень 2013 року (а.с. 22). Крім того, відповідач посилається на той факт, що він на протязі року не відмовляв у працевлаштуванні жодній особі, якій встановлено інвалідність. Проте, суд вважає, що  надані докази не є обгрунтованими та не приймає їх до уваги з огляду на наступне. Так, відповідно до Інструкції щодо заповнення форм звітності № 3-ПН ця форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах і організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці. Таким чином, за своїм змістом звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів для працевлаштування. З огляду на вказане, у разі якщо підприємство не звітує до центру зайнятості про створення нормативу робочих місць  для інвалідів, у центра зайнятості відсутня відповідна інформація щодо наявності вільних вакансій для направлення інвалідів для подальшого працевлаштування. Суд звертає увагу, що відповідно до Рекомендацій Президії Вищого адміністративного суду України від 14.04.2008 №07.2-10/2, при розгляді даної категорії справ адміністративним судам потрібно встановлювати такі обставини: створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу; інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад); спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування; причини не працевлаштування роботодавцями інвалідів. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, то адміністративним судам потрібно визнати незаконним застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць і відмовляти у задоволенні позову. Проте, судом не встановлено, що відповідачем були створені місця для інвалідів та що відповідач інформував центр зайнятості про наявність вакансій на протязі 2013 року, оскільки відповідач сам не заперечує факт неподання такої звітності на протязі січня-червня 2013 року. Отже, у центру зайнятості були відсутні підстави для направлення інвалідів на підприємство у зазначені місяці. Крім того, в матеріалах справи містяться докази того, що  підприємством було відмовлено у працевлаштуванні двох осіб-інвалідів, які направлялися міським центром зайнятості для працевлаштування (а.с.63-65). Причиною відмови у працевлаштуванні посадовою особою позивача було зазначено – «не відповідає вимогам». Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що  відповідач не надав належних доказів виконання вимог встановлених частиною першою статті 19 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” у повному обсязі у 2013 році, тому він зобов'язаний відповідно до закону сплатити до Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції та пеню у розмірі 34242,34 грн. Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних  повноважень,  суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею  документально  підтверджені  судові  витрати,  пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Згідно зі статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням  однієї  зі  сторін  визначає  грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані. Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, який не надав суду доказів понесення ним судових витрат, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.  Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд п о с т а н о в и в: 1.Адміністративний позов задовольнити. 2. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю “Комунміськсервіс” (код ЄДРПОУ 19023989) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції та пеню у сумі 34242,34 (тридцять чотири тисячі двісті сорок дві) грн. 34 коп.       Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                 Лисенко В.І.