Постанова

від 21.10.2014 по справі 813/5841/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2014 року № 813/5841/14

Львівський окружний адміністративний суд

в складі головуючої cудді - Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання -Петрика Р.І.,

за участі представників сторін:

позивача -Кулака І.О., згідно довіреності,

відповідача -Середяка Б.В., згідно довіреності

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Галич Еко Ресурс» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення №1 від 31.07.2014 року,-

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до ДПІ у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області з позовом про визнання протиправним та скасування рішення №1 від 31.07.2014 року про виключення сільськогосподарського підприємства ТзОВ «Галич Еко Ресурс» з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

В обґрунтування своїх вимог позивач покликається на те, що відповідачем безпідставно прийнято оскаржуване рішення, оскільки у ТзОВ «Галич Еко Ресурс» є в наявності всі підтверджуючі документи, пов'язані із здійсненням господарської діяльності в сфері сільського господарства, тому вимог чинного законодавства в частині дотримання спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість позивач не порушував. Крім того, жодної перевірки контролюючим органом діяльності позивача проведено не було, а лист слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Львівській області не може бути підставою для позбавлення ТзОВ «Галич Еко Ресурс» статусу платника сільськогосподарського ПДВ.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, подав додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених в запереченні на позов, поданому до суду 07.10.2014 року, суть якого зводиться до наступного. Позивач не відповідає вимогам Податкового кодексу України, встановленим для застосування спеціального режиму оподаткування для сільськогосподарських виробників. Так, за даними листа слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Львівській області від 31.07.2014 року № 130108-2014 проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 21.07.2014 до ЄДР за № 32014140000000170, шодо умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТзОВ «Галич Еко Ресурс» за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. Крім того, відповідно до поданих декларацій з ПДВ за 2014 рік встановлено, що підприємство застосовує спеціальний режим оподаткування як сільськогосподарський виробник, відповідно до ст. 209 Податкового кодексу України. Згідно поданої 09.07.2014 декларації з ПДВ до ДПІ у Личаківському районі м. Львова, в зобов'язаннях відображено операції з реалізації товарів виключно на ТзОВ «Яблуневий дар» (ЄДРПОУ 32475074) протягом 2014, а саме: вишень у червні місяці 2014 в кількості 2406 тонн на суму 36276160,0 грн., в т.ч. ПДВ 6046027,0 грн. Також, проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до податкової декларації з фіксованого сільськогосподарського податку за червень 2014 товариство орендує земельну ділянку площею 2,00 га, розташовану за адресою: Львівська область, Городоцький район, с. Угри, яка, відповідно до листа голови Угрівської сільської ради № 464 від 04.07.2014 року, «протягом 2013-2014 років будь-якими культурами не засівалась та не засаджувалась, що підтверджено в результаті огляду при виїзді на вказану ділянку». За таких обставин представник відповідача вважає, що ТзОВ «Галич Еко Ресурс» не може користуватись спеціальним режимом оподаткування як сільськогосподарський виробник, оскільки не здійснює сільськогосподарську діяльність. Тому, спірне рішення №1 від 31.07.2014 року про виключення сільськогосподарського підприємства ТзОВ «Галич Еко Ресурс» з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість є законним і у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Галич Еко Ресурс» (код ЄДРПОУ 38896500) зареєстроване 04.09.2013 року за адресою: 79008, Львівська область, м. Львів, вул. Чехова 16, кв.6 та з 04.09.2013 року перебуває на обліку платників податків у ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області.

Основним видом діяльності товариства являється одержання продукції лісового господарства.

Рішенням відповідача №1 від 31.07.2014 року позивача виключено з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування у зв'язку з невідповідністю вимогам Податкового кодексу України щодо перебування на спеціальному режимі оподаткування, яке було отримане ним 06.08.2014 року.

Підставою для прийняття такого рішення став лист слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Львівській області від 31.07.2014 року № 130108-2014 року, згідно якого зроблено висновок про те, що ТзОВ «Галич Еко Ресурс» протягом 12 послідовних звітних періодів не мало жодних поставок товарів, в тому числі несільськогосподарських товарів.

Згідно з п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства визначений ст. 209 ПК України, відповідно до п. 209.1 якої, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Сільськогосподарським вважається згідно п. 209.6 ст. 209 ПК України підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (п. 209.2 ст. 209 ПК України).

Згідно п. 209.11 ст. 209 ПК України якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то:

а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку;

б) орган державної податкової служби виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею;

в) таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Якщо суб'єкти спеціального режиму оподаткування не можуть самостійно покрити збитки, що виникли внаслідок дії обставин непереборної сили, такі суб'єкти мають право продовжити строк застосування спеціального режиму оподаткування без дотримання розміру питомої ваги, встановленої цим пунктом.

Це правило не застосовується, якщо ризики втрати товарів (запасів) були належно застраховані. У такому випадку суми одержаних страхових виплат враховуються при визначенні питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальному обсязі постачання за відповідний звітний період.

Рішення про наявність обставин непереборної сили, перелік суб'єктів, що постраждали внаслідок таких обставин, та терміни застосування спеціального режиму оподаткування без дотримання розміру питомої ваги, встановленої цим пунктом, визначаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними радами.

Норми цього пункту починають застосовуватися після закінчення терміну, визначеного Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними радами.

Відповідно до п.209.12 ст.209 Податкового кодексу України сільськогосподарське підприємство виключається з реєстру спеціального режиму оподаткування у разі, коли :

а) підприємство подає заяву про зняття його з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування та/або про його реєстрацію як платника зазначеного податку на загальних підставах;

б) підприємство підлягає реєстрації як платник податку на загальних підставах;

в) щодо підприємства прийняте рішення про припинення шляхом ліквідації або реорганізації.

За наявності підстав, визначених у підпунктах «а», «б» цього пункту, сільськогосподарське підприємство знімається з реєстрації як суб'єкт спеціального режиму оподаткування з одночасною реєстрацією як платник податку на загальних підставах.

За наявності підстав, визначених у пункті 184.1 статті 184 цього Кодексу (за винятком підстави, визначеної у підпункті «є» пункту 184.1 статті 184 цього Кодексу), проводиться анулювання реєстрації сільськогосподарського підприємства як платника податку на загальних підставах та суб'єкта спеціального режиму оподаткування з дотриманням правил та у строки, що визначені статтею 184 цього Кодексу.

Згідно до п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо, крім іншого, будь-яка особа, зареєстрована як платник податку протягом попередніх 12 місяців, подала заяву про анулювання реєстрації, якщо загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг, що надаються такою особою, за останні 12 календарних місяців була меншою від суми, визначеної статтею 181 цього Кодексу, за умови сплати суми податкових зобов'язань у випадках, визначених цим розділом.

Відтак, підставою для анулювання свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування є встановлення контролюючим органом, або безпосередньо платником податків того, що ним не дотримано умови, що містяться в п. 209.6 в сукупності із пп. «а» п. 209.11 ст. 209 ПК України.

Водночас, згідно вищенаведених норм ст. 209 ПК України, для отримання спеціального статусу суб'єкта спеціального режиму оподаткування платнику податків (його діяльності) необхідно відповідати наступним критеріям: бути резидентом України; провадити підприємницьку діяльність; діяльність такого суб'єкта повинна полягати у виробництві у відповідних обсягах сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах.

Згідно п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПК України резиденти - це юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами.

При цьому сільськогосподарськими відповідно до пункту 209.7 статті 209 ПК України вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку-їх виробником.

Відповідно, єдиними критеріями для віднесення товарів до сільськогосподарських для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість є належність цих товарів до певної товарної групи, а також створення цих товарів у процесі діяльності, визначеної пунктом 209.17 статті 209 Податкового кодексу України (які також визначаються за відповідними групами класифікатора видів економічної діяльності).

З урахуванням всього вищенаведеного випливає, що контролюючий орган вправі прийняти рішення про виключення суб'єкта господарювання з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування у зв'язку з невідповідністю вимогам Податкового кодексу України щодо перебування на спеціальному режимі оподаткування, однак, такому виключенню повинно передувати встановлення фактів порушення суб'єктом господарювання норм Податкового кодексу України чи невідповідність діяльності такого суб'єкта вимогам Податкового кодексу України щодо перебування на спеціальному режимі оподаткування.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків (п.п. 75.1.1).

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п. 75.1.2).

Про перевірку, яка має передувати прийняттю рішення про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування говорить і Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2014 року № 26, відповідно до п. 6.15 якого, якщо за результатами документальної або камеральної перевірки контролюючий орган встановить, що підприємство не відповідало критеріям, встановленим пунктом 209.6 статті 209 розділу V Кодексу (пункт 6.1 цього розділу), на момент подання заяви про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, яка стала підставою для такої реєстрації, то контролюючий орган приймає рішення про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування за формою № 6-РРС. На підставі такого рішення контролюючий орган виключає сільськогосподарське підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та проводить реєстрацію такого підприємства як платника ПДВ на загальних умовах за процедурами перереєстрації.

У цьому випадку дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, датою виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування є дата підписання рішення, датою, з якої сільськогосподарське підприємство вважається платником податку на загальних підставах, є дата реєстрації сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування.

Під час розгляду справи представником відповідача не надано суду жодних доказів проведення перевірки ТзОВ «Галич Еко Ресурс» ані документальної, ані камеральної. Як вже зазначалось вище, підставою для винесення рішення був лист слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Львівській області від 31.07.2014 року №130108-2014. Одна, чинне податкове законодавство не передбачає такої підстави для винесення рішення про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування. Крім того, слідчий орган не являється органом до компетенції якого належать право на проведення перевірок дотримання вимог податкового законодавства.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що ДПІ у Личаківському районі м. Львова скеровувався запит про надання інформації в адресу ТзОВ «Галич Еко Ресурс», який датований 31.07.2014 року, в порядку п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України. Тобто, у контролюючого органу був намір провести позапланову документальну перевірку платника податків - сільськогосподарського підприємства. Однак, така перевірка проведена не була і ДПІ в Личаківському районі мм. Львова тим же 31.07.2014 року прийняла оскаржуване рішення.

Суд також не може розцінювати прийняте відповідачем рішення № 1 як рішення про анулювання реєстрації ТзОВ «Галич Еко Ресурс» платником податку на додану вартість, оскільки про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість виноситься рішення за формою №6-РПДВ, а в даному випадку ДПІ в Личаківському районі м. Львова було винесено рішення за формою №6-РРС.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтю 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідком розгляду справи судом встановлено, що ДПІ у Личаківському районі м. Львова при прийнятті оскаржуваного рішення №1 від 31.07.2014 року грубо порушено процедуру його прийняття, що спричинило для платника податків - ТзОВ «Галич Еко Ресурс» - негативні наслідки у вигляді позбавлення його без правових підстав права користування спеціальним режимом оподаткування, як сільськогосподарського підприємства.

Доказів зворотного контролюючий орган, як суб'єкт владних повноважень, суду не надав.

Враховуючи наведене, в суду відсутні правові підстави вважати правомірним спірне рішення №1 від 31.07.2014 про виключення сільськогосподарського підприємства ТзОВ «Галич Еко Ресурс» з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Звідси, позовні вимоги підлягають задоволенню, а спірне рішення №1 від 31.07.2014 - скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України 73,08 грн. судового збору, сплаченого при подачі позову до суду.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 33-35, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення №1 від 31.07.2014 року Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про виключення сільськогосподарського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Галич Еко Ресурс» з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Галич Еко Ресурс» (Львівська область, м. Львів, вул. Чехова 16 кв. 6, код ЄДРПОУ 38896500) сплачений при подачі позову до суду судовий збір в сумі 73 (сімдесят три) гривні 08 коп.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 27.10.2014 року.

Суддя Потабенко В.А.