Постанова

від 30.10.2014 по справі 820/16096/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"30" жовтня 2014 р. № 820/16096/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонова М.О.

за участю секретаря судового засідання Шевченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна" до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000382201 від 06.03.2014 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 124310,00 грн. га застосування штрафних санкцій у розмірі 31077,50 грн.

В обґрунтування позову вказано, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи, був повідомлений належним чином. Письмових заперечень проти позову суду не надано.

Судом встановлено, що у період з 21.01.2014р. по 10.02.2014р. працівниками ДПІ у м. Сєвєродонецьк було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «КЛАРІАНТ УКРАЇНА» (ЄДРПОУ31337612) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Арсенал»( ЄДРПОУ30544334) за період з 01.09.2013р. по 30.09.2013р.

За результатами перевірки складено акт № 182/12-14-22-05/31337612 від 17.02.2014 яким встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 СТ.Г98 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, а саме: заниження податку на додану вартість за вересень 2013 року на загальну суму 124310,0 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки № 182/12-14-22-05/31337612 від 17.02.2014 року ДПІ у м. Сєвєродонецька прийнято податкове рішення - повідомлення №0000382201 від 6 березня 2014 року .

Суд зазначає, що підставою для прийняття вище зазначеного податкового-повідомлення рішення є посилання відповідача в акті перевірки № 182/12-14-22-05/31337612 від 17.02.2014 року, що ТОВ «КЛАРІАНТ УКРАЇНА» не мало можливості отримати «мідь катодну» від постачальника ТОВ «Арсенал», згідно з договором №006/КО від 09.01.2012, тому що згідно зустрічної звірки ТОВ «Арсенал» та ТОВ «ТД «Астат Ресурс» отримав зовсім інший товар, а саме «катоди мідні». Також у товарно-транспортній накладній не зазначено конкретну адресу навантаження (розвантаження), що не дає можливості встановити реальний рух товару від виробника до ТОВ «КЛАРІАНТ УКРАЇНА», а згідно наданого сертифіката не можливо встановити, хто є виробником товару та який саме товар поставляється на адресу ТОВ «КЛАРІАНТ УКРАЇНА» (бо зазначені ДСТУ, ГОСТ характеризують два зовсім різні продукти). Також зазначається, що взаєморозрахунки по ТОВ «КЛАРІАНТ УКРАЇНА» та ТОВ «Арсенал» не підтверджують факти отримання товару, документи бухгалтерського та податкового обліку (в тому числі, податкові накладні та видаткові накладні) не мають статусу юридичного значимих, вважаються недійсними та не дають по ТОВ«КЛАРІАНТ УКРАЇНА» права на віднесення цих сум до податкового кредиту з ПДВ.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Як було встановлено судом відповідно до п. 1 договору №006/КО від 09.01.2013 між ТОВ «КЛАРІАНТ УКРАЇНА» (Покупець) та ТОВ «Арсенал» (Продавець) Покупець зобов'язується прийняти та оплатити мідь катодну по ГОСТ 859-2003, за ціною, в термін, кількістю, асортиментом, маркою і ГОСТ або ТУ вказані в специфікації до Договору, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до Специфікації № 5від 22.08.2013 до договору№006/КО від 09.01.2013 ТОВ «Арсенал» була поставлена продукція мідь катодна МОК ГОСТ 859-2003.

На виконання умов договору №006/КО від 09.01.2013 були видані від імені ТОВ « Арсенал» податкові накладні №36 від 05.09.2013 року, на загальну суму 742119,68 грн.. у т.ч. сума ПДВ 123686,61 грн.,№65 від 10.09.2013 року на суму 3738,72 грн., у т.ч. сума ПДВ 623,12 грн. оплата за поставлений товар здійснена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 1755 від 28.08.2013 на суму 742000,01 грн., № 1877 від 10.09.2013 на суму 745858,40 грн.

Суд зазначає, що актом перевірки № 182/12-14-22-05/31337612 від 17.02.2014 року ДПІ у м. Сєвєродонецьк, не було встановлено порушення в оформленні вказаних податкових накладних відповідно ст. 201 ПКУ .

Вищевикладені обставини, а також видатковою накладною № РН-007796 від 05.09.2013 р. та ТТН №7796 від 05.09.2013 в якій зазначено автопідприємство ВАТ «ВКФ «КАТАЛИНА» , вантажовідправник ТОВ «Арсенал», вантажоодержувач - ТОВ «КЛАРІАНТ УКРАЇНА», автомобіль ДАФ НОМЕР_1, причеп НОМЕР_2, водій ОСОБА_1, пункт навантаження - м. Горлівка, пункт розвантаження - м. Сєвєродонецьк, крім цього факт прибуття автомобіля ДАФ НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2 на підприємство ТОВ «КЛАРІАНТ УКРАЇНА» підтверджується робітниками служби охорони ЗАО «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот».

Реальність здійснення господарської операції з Договору № 006/КО від 09.01.2013 підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а також протоколом випробування сировини № 98 від 06.09.2013 і прибутковим ордером № 5000636677 від 05.09.2013 .

У відповідності до ст.55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно з ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно ч.1, ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, викладених у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Суд зазначає, що зміст договору позивача з ТОВ « Арсенал» не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідав би дійсним намірам сторін, і такі наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Наявна у матеріалах справи первинна бухгалтерська документація складена у відповідності до вимог чинного на час її складення законодавства та повністю підтверджує реальність продажу товарів з боку ТОВ « Арсенал» та отримання його позивачем.

Більше того, відповідачем на виконання приписів ст. 71 КАС України не надано на вимогу суду доказів протилежного.

Окрім того, відповідачем не наведено доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача, так і ТОВ « Арсенал» за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Суд зазначає, що доказів відсутності повноважень у посадових осіб як позивача, так і ТОВ « Арсенал» на підписання договору тощо в момент його укладання суду відповідачем не надано.

На час складення податкових накладних відомості про контрагентів позивача містились в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, були зареєстровані за адресами, вказаними на виданих податкових накладних.

Щодо посилання відповідача на акти зустрічних звірок ТОВ « Арсенал», то зазначене посилання суд вважає безпідставним, оскільки у відповідності до вимог ст. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже господарська діяльність контрагентів позивача не вказує на факт нікчемності укладених між позивачем та ТОВ « Арсенал» правочину.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень згідно з актом перевірки не покладено, у зв'язку з чим суд дійшов до висновку про недоведеність факту порушення позивачем ст. 198 Податкового кодексу України.

Крім цього суд зазначає, що твердження ДПІ у м. Сєвєродонецьку зазначене в Акті перевірки, що «мідь катодна» МОК ГОСТ 859-2003 та «катоди мідні» є різною продукцією найшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки відповідно до п. 4.1.ГОСТ 546-2001 мідні катоди за хімічним складом повинні відповідати міді марок МООк, Мок,М1к та М2к по ГОСТ 859-2003, що і було вказано в сертифікаті якості товару № 813 від 05.09.2013, виданого ТОВ «Арсенал», а отже зазначений товар є одним і тим же за своєю сутністю.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» №996, документом, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

У статті 3 зазначеного Закону вказано, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Ц відповідності до п. 198.1, 2 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

· дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

· дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

· придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

· придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Суд звертає увагу, що в акті перевірки підтверджується те, що при оформленні податкових накладних було дотримано вимоги ст. 201 Податкового кодексу України, податкові накладні відображено у відповідності в вимогами п.201.6 у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинах із ТОВ «Арсенал», а отже податкові повідомлення - рішення № 0000382201 від 06.03.2014 року винесено ДПІ в м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області з порушенням норм чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна" до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області № 0000382201 від 06.03.2014 року

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03 листопада 2014 року

Суддя Спірідонов М.О.