Ухвала

від 11.12.2014 по справі 820/16096/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2014 р.Справа № 820/16096/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: Бондара В.О. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2014р. по справі № 820/16096/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна"

до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

15.09.2014 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганської області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000382201 від 06.03.2014 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 124310,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 31077,50 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.14 року по справі № 820/16096/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна" до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області № 0000382201 від 06.03.2014 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.14 року по справі №820/16096/14 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна" до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судове рішення є необґрунтованим, безпідставним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права а саме п. 198.1, 198.2, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів відповідно ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 21.01.2014 року по 10.02.2014 року працівниками ДПІ у м. Сєвєродонецьк було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "КЛАРІАНТ УКРАЇНА" (ЄДРПОУ31337612) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Арсенал"( ЄДРПОУ30544334) за період з 01.09.2013 року по 30.09.2013 року

За результатами перевірки складено акт № 182/12-14-22-05/31337612 від 17.02.2014 року, яким встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 СТ.Г98 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, а саме: заниження податку на додану вартість за вересень 2013 року на загальну суму 124310,0 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки № 182/12-14-22-05/31337612 від 17.02.2014 року ДПІ у м. Сєвєродонецька прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000382201 від 06.03.2014 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 124310,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 31077,50 грн.

Не погодившись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинах із ТОВ "Арсенал", а отже податкове повідомлення-рішення № 0000382201 від 06.03.2014 року винесено ДПІ в м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області з порушенням норм чинного законодавства України.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області № 0000382201 від 06.03.2014 року.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 1 договору № 006/КО від 09.01.2013 року між ТОВ "КЛАРІАНТ УКРАЇНА" (Покупець) та ТОВ "Арсенал" (Продавець) Покупець зобов'язується прийняти та оплатити мідь катодну по ГОСТ 859-2003 за ціною, в термін, кількістю, асортиментом, маркою і ГОСТ або ТУ вказані в специфікації до Договору, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до Специфікації № 5від 22.08.2013 року до договору № 006/КО від 09.01.2013 року ТОВ "Арсенал" була поставлена продукція мідь катодна МОК ГОСТ 859-2003.

На виконання умов договору №006/КО від 09.01.2013 року були видані від імені ТОВ " Арсенал" податкові накладні № 36 від 05.09.2013 року на загальну суму 742119,68 грн., у т.ч. сума ПДВ 123686,61 грн., № 65 від 10.09.2013 року на суму 3738,72 грн., у т.ч. сума ПДВ 623,12 грн. оплата за поставлений товар здійснена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 1755 від 28.08.2013 року на суму 742000,01 грн., № 1877 від 10.09.2013 року на суму 745858,40 грн.

Колегія суддів зазначає, що актом перевірки № 182/12-14-22-05/31337612 від 17.02.2014 року ДПІ у м. Сєвєродонецьк не було встановлено порушення в оформленні вказаних податкових накладних відповідно ст. 201 ПКУ.

Вищевикладені обставини, а також видаткова накладна № РН-007796 від 05.09.2013 року та ТТН № 7796 від 05.09.2013 року, в якій зазначено автопідприємство ВАТ "ВКФ "КАТАЛИНА", вантажовідправник ТОВ "Арсенал", вантажоодержувач - ТОВ "КЛАРІАНТ УКРАЇНА", автомобіль ДАФ НОМЕР_4, причеп НОМЕР_5, водій ОСОБА_1, пункт навантаження - м. Горлівка, пункт розвантаження - м. Сєвєродонецьк, крім цього факт прибуття автомобіля ДАФ НОМЕР_4 з причепом НОМЕР_5 на підприємство ТОВ "КЛАРІАНТ УКРАЇНА" підтверджується робітниками служби охорони ЗАО "Сєвєродонецьке об'єднання "Азот".

Колегія суддів зазначає, що реальність здійснення господарської операції з Договору № 006/КО від 09.01.2013 року підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а також протоколом випробування сировини № 98 від 06.09.2013 року і прибутковим ордером № 5000636677 від 05.09.2013 року.

У відповідності до ст.55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно з ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно ч.1, ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, викладених у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Колегія суддів зазначає, що зміст договору позивача з ТОВ " Арсенал" не суперечить актам цивільного законодавства та не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідав би дійсним намірам сторін, і такі наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Наявна у матеріалах справи первинна бухгалтерська документація складена у відповідності до вимог чинного на час її складення законодавства та повністю підтверджує реальність продажу товарів з боку ТОВ " Арсенал" та отримання його позивачем.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не наведено доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача, так і ТОВ " Арсенал" за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення та доказів відсутності повноважень у посадових осіб як позивача, так і ТОВ "Арсенал" на підписання договору тощо в момент його укладання відповідачем не надано.

На час складення податкових накладних відомості про контрагентів позивача містились в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, були зареєстровані за адресами, вказаними на виданих податкових накладних.

Стосовно актів зустрічних звірок ТОВ " Арсенал" колегія суддів зазначає, що у відповідності до вимог ст. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже господарська діяльність контрагентів позивача не вказує на факт нікчемності укладених між позивачем та ТОВ " Арсенал" правочину.

Колегія суддів зазначає, що ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім цього колегія суддів зазначає, що твердження ДПІ у м. Сєвєродонецьку зазначене в Акті перевірки, що "мідь катодна" МОК ГОСТ 859-2003 та "катоди мідні" є різною продукцією найшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки відповідно до п. 4.1.ГОСТ 546-2001 мідні катоди за хімічним складом повинні відповідати міді марок МООк, Мок,М1к та М2к по ГОСТ 859-2003, що і було вказано в сертифікаті якості товару № 813 від 05.09.2013, виданого ТОВ "Арсенал", а отже колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції, що зазначений товар є одним і тим же за своєю сутністю.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" № 996, документом, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

У статті 3 зазначеного Закону вказано, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Ц відповідності до п. 198.1, 2 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при оформленні податкових накладних було дотримано вимоги ст. 201 Податкового кодексу України, податкові накладні відображено у відповідності в вимогами п.201.6 у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, а отже позивачем правомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинах із ТОВ "Арсенал" та податкові повідомлення-рішення № 0000382201 від 06.03.2014 року винесено ДПІ в м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області з порушенням норм чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.14 року по справі № 820/16096/14 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2014р. по справі № 820/16096/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Зеленський В.В. Судді Бондар В.О. Чалий І.С.