ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/4231/14
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бездрабка О.І.,
при секретарі - Транчуковій О.С.,
за участю:
представника позивача - Андрєєва Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Маркет-груп-Херсон" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Маркет-груп-Херсон" (далі - позивач, ТОВ "ТД "Маркет-груп-Херсон") звернулося із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ у м.Херсоні), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.08.2014 р. № 0002622200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 62529 грн., з яких за основним платежем на 50023,20 грн., за штрафними санкціями на 12505,80 грн.
Свої вимоги мотивує протиправністю висновків ДПІ у м.Херсоні щодо безтоварності господарських операцій з ТОВ "Інтервенто" на поставку товарів та послуг, оскільки реальність здійснення господарських операцій із цим контрагентом підтверджено первинними бухгалтерськими документами. ТОВ "Інтервенто" були виписані податкові накладні, на підставі яких і формувався податковий кредит. Тобто, підприємством повністю виконано вимоги Податкового кодексу України щодо формування податкового кредиту. Посилання відповідача на недоліки товарно-транспортних накладних є безпідставними, так як вказують лише на певні помилки при заповненні документа, а не на їх відсутність. Вказує на те, що юридична відповідальність має індивідуальних характер, а тому позивач не може нести відповідальність за порушення, допущені його контрагентом.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити із вказаних підстав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.
Положеннями ч.4 ст.128 КАС України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що у період з 21.07.2014 р. по 22.07.2014 р. відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТД "Маркет-груп-Херсон" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти декларування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Інтервенто" за січень 2014 року, подальшого використання, реалізації придбаних у контрагента-постачальника товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності, за результатами якої складено акт від 28.07.2014 р. № 266/21-03-22-06/30142680.
У висновку акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.186.1, п.186.2 ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 50023,20 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість у січні 2014 року на загальну суму 50023,20 грн.
Під час проведення перевірки ревізором використано акт ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська від 16.04.2014 р. № 894/04-61-22-4/38198809 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Інтервенто" з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за період січень 2014 року". У даному акті зазначено, що ТОВ "Інтервенто" мало взаємовідносини з ТОВ "Авист", яке має ознаки фіктивності та використовується реально існуючими суб'єктами господарської діяльності (вигодонабувачами) з мінімізації їх податкових зобов'язань; ТОВ "Інтервенто" діяло без належної обачності і йому мало бути відомо фактичний та адміністративно-майновий стан ТОВ "Авист", умови ведення цим підприємством господарської діяльності та порушення, які ним допускались. Таким чином, діяльність ТОВ "Інтервенто" була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом-посередником, який не виконував своїх зобов'язань та порушував приписи господарського і цивільного законодавства.
Враховуючи висновки акту перевірки контрагента позивача - ТОВ "Інтервенто", ДПІ у м.Херсоні прийшла до висновку про те, що угоди ТОВ "ТД "Маркет-груп-Херсон" з ТОВ "Інтервенто" складені з метою ухилення від сплати податків та за відсутності факту реального здійснення господарської діяльності.
Крім того, відповідач вказує на те, що товарно-транспортна накладна оформлена з порушеннями, а саме: в графі "пункт навантаження" зазначена адреса: м.Дніпропетровськ, просп.Газети "Правда", 29-Б, але відповідно до пп.4.2 п.4 договору зазначається, що товар передається зі складу продавця, за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Героїв Сталінграда, 147; в графі "Водій" зазначено лише прізвище, ім'я по батькові водія, який здійснював перевезення товару, але не вказано серія, номер посвідчення водія; ТТН не містить даних про номер подорожнього листа, не заповнено інші реквізити (фактичний час прибуття та відправки автомобіля з пунктів завантаження), не має відомостей про перелік супроводжувальних документів (вид пакування, підписи, прізвища та посади осіб, які здійснювали відпуск товару, дані про посади).
На підставі висновків акту перевірки відповідачем складено спірне податкове повідомлення-рішення від 13.08.2014 р. № 0002622200, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 62529 грн., з яких за основним платежем на 50023,20 грн., за штрафними санкціями на 12505,80 грн.
Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України.
Так, відповідно до ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3 ст.198 ПК України).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).
Згідно з вимогами п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Отже, з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товарів (робіт, послуг) ПДВ до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.
Судом встановлено, що 26.08.2013 р. між ТОВ "ТД "Маркет-груп-Херсон" та ТОВ "Інтервенто" було укладено договір купівлі-продажу № 16-13, відповідно до якого Продавець зобов'язується продати та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар по асортименту, у кількості та за цінами згідно з умовами цього договору (п.1.1). Асортимент товару, що передається у межах кожної партії, визначається у видатковій накладній на підставі заявки Покупця (п.2.1). Товар вважається переданим Покупцю в момент підписання представниками сторін видаткової накладної. Перехід права власності на товар та ризиків до Покупця відбувається в момент підписання представниками сторін видаткової накладної (п.п.4.3, 4.4).
На виконання умов договору ТОВ "Інтервенто" у січні 2014 року поставило позивачу товар на загальну суму 137707,20 грн., з яких ПДВ - 22951,20 грн., що підтверджується видатковою накладною від 31.01.2014 р. № 310164, податковою накладною від 31.01.2014 р. № 310164.
Перевезення товару здійснювалося автотранспортом, який ТОВ "ТД "Маркет-груп-Херсон" орендувало у ПП ОСОБА_2 згідно договору від 28.08.2013 р. № 660619, про що свідчить товарно-транспортна накладна від 31.01.2014 р. № 1.
Також 26.08.2013 р. між позивачем та ТОВ "Інтервенто" було укладено договір про надання послуг № 15-13, згідно якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного у договорі строку надати за плату наступні послуги: роботи по завантаженню та розвантаженню алкогольних напоїв та тютюнових виробів на вантажні автомобілі на оптовому складі Замовника за адресою: м.Херсон, вул.Некрасова, 2, а Замовник зобов'язується оплатити надані послуги (п.1.1).
На виконання умов цього договору ТОВ "Інтервенто" надало позивачу послуги по завантаженню та розвантаженню алкогольних напоїв та тютюнових виробів на загальну суму 162432 грн., з яких ПДВ - 27072 грн., що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт від 31.01.2014 р. № 310165, звітом про виконану роботу за період з 01.01.2014 р. по 31.01.2014 р., податковою накладною від 31.01.2014 р. № 310165.
Розрахунки між сторонами проведено у безготівковому порядку на підставі платіжних доручень від 08.01.2014 р. № 25 на суму 153193,82 грн., від 16.01.2014 р. № 158 на суму 47890,18 грн., від 20.01.2014 р. № 197 на суму 20100 грн., від 07.02.2014 р. № 335 на суму 30918,84 грн. Крім того, позивачем надано повідомлення про відступлення права вимоги від 28.01.2014 р., від 30.01.2014 р., від 04.02.2014 р., від 05.02.2014 р.
Господарські операції з ТОВ "Інтервенто" відображено у картках рахунків 6.3.1, 6.8.5.
Аналіз наданих позивачем видаткової та податкових накладних, товарно-транспортної накладної, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціях з ТОВ "Інтервенто", які були предметом перевірки.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до пп.2.15 та пп.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Із досліджених у судовому засіданні первинних документів, оформлених за результатами господарської діяльності позивача із ТОВ "Інтервенто" вбачається, що зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем від ТОВ "Інтервенто", є дійсними.
Суд критично відноситься до тверджень відповідача про те, що товарно-транспортна накладна складена з порушенням, оскільки по-перше, підставою для формування податкового кредиту є податкова накладна (до якої у відповідача жодних зауважень не має), а не товарно-транспортна накладна; по-друге, окремі недоліки товарно-транспортної накладної самі по собі не можуть бути безумовною підставою для позбавлення її сили первинного документа, а відтак позбавлення покупця права на формування податкового кредиту. Тим більше, що законодавством не передбачено визнання недійсною товарно-транспортної накладної з таких підстав.
Дана позиція також викладена у рішенні Вищого адміністративного суду України у справі № К/9991/8144/12 від 28.10.2013 р.
Таким чином, господарські операції між ТОВ "ТД "Маркет-груп-Херсон" та ТОВ "Інтервенто" з приводу поставок товару, отримання послуг повністю підтверджені первинними бухгалтерськими документами.
Відповідно до положень ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
ДПІ у м.Херсоні не надала суду належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем ТОВ "Інтервенто" вчиняло порушення в сфері оподаткування, документувало безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладало нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.
Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з ТОВ "Інтервенто" є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну господарську діяльність.
На думку суду, при здійсненні господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару (послуг), отримання (надання) якого документується сторонами господарської операції.
Суд зазначає, що на час здійснення господарських операцій ТОВ "Інтервенто" мало свідоцтво платника ПДВ, що не заперечується податковим органом, а тому мало право виписувати податкові накладні.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідачем не надано до суду доказів про наявність на час здійснення господарських операцій з позивачем записів у ЄДРПОУ про відсутність ТОВ "Інтервенто" за юридичною адресою, про скасування державної реєстрації цього підприємства чи визнання його банкрутом або припинення юридичної особи.
Стосовно наведених в акті перевірки обставин діяльності ТОВ "Інтервенто" суд зазначає, що діюче податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ по операціям з такими контрагентами. Статтею 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому ТОВ "ТД "Маркет-груп-Херсон" не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства іншими особами по ланцюгу постачання. Податковий кодекс України встановлює вимоги лише щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій.
Щодо висновків ДПІ у м.Херсоні про недійсність укладених позивачем угод із ТОВ "Інтервенто", суд зазначає, що по-перше, договори купівлі продажу та надання послуг за своєю суттю є оспорюваними, так як їх недійсність законом прямо не встановлена, і жодного судового рішення про визнання цих договорів недійсними немає, а по-друге, відсутні будь-які докази того, що сторони цих угод при їх укладанні та виконанні мали умисел на порушення публічного порядку, тобто посягали на суспільні, економічні та соціальні основи держави.
Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення позивачем фіктивних господарських операцій з ТОВ "Інтервенто" та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціях з купівлі товарів та отримання послуг від цього постачальника, висновок ДПІ у м.Херсоні про завищення позивачем податкового кредиту за такими операціями є протиправним.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 р. по справі № 21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.
Окремо суд зазначає, що відповідачем в основу акту перевірки ТОВ "ТД "Маркет-груп-Херсон" покладено висновки акту ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська від 16.04.2014 р. № 894/04-61-22-4/38198809 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Інтервенто" з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за період січень 2014 року".
ТОВ "Інтервенто" не погоджуючись з висновками акту оскаржило їх до суду. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2014 р. позовні вимоги ТОВ "Інтервенто" задоволено частково: визнано протиправними дії ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області щодо корегування показників податкової звітності ТОВ "Інтервенто" за січень 2014 року на підставі акту від 16.04.2014 р. № 894/04-61-22-4/381198809 та зобов'язано ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області відновити ці показники.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 р. вказану постанову залишено без змін, а ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.07.2014 р. відмовлено ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області у відкритті касаційного провадження.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "ТД "Маркет-груп-Херсон", а тому вони підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -
постановив :
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 13.08.2014 р. № 0002622200.
Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Маркет груп Херсон" (код ЄДРПОУ 30142680) судовий збір у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 03 листопада 2014 р.
Суддя Бездрабко О.І.
кат. 8.3.3
Суд | Херсонський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 03.11.2014 |
Оприлюднено | 07.11.2014 |
Номер документу | 41187475 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Херсонський окружний адміністративний суд
Бездрабко О.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні