Постанова

від 29.10.2014 по справі 814/3717/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/3717/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехцентр-2010» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехцентр-2010» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариством з обмеженою відповідальністю «Сантехцентр-2010» (далі - позивач, Товариство) пред'явлено позов до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС (правонаступник - ДПІ у Заводському районі Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, далі - відповідач, ДПІ) з вимогою визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 10.04.13 р. №0000432202 та №0000442202.

Позовні вимоги мотивовані тим, що акт перевірки від 25.03.2013 р. № 946/22-200/37032132, як носій доказової інформації, є доказом, що одержано відповідачем з порушенням закону (без фактичного проведення самої перевірки). Позивач вважає, що виключно на підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: від 10.04.2013 р. № 0000432202, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 384 493,75 грн., в тому числі за основним платежем - 322 196,00 грн., за штрафними санкціями - 62 297,75 грн.; від 10.04.2013 р. № 0000442202, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 430 909,50 грн., у тому числі за основним платежем - 372 633,00 грн., за штрафними санкціями - 58 276,50 грн.

Відповідач проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні вказуючи на безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

12 березня 2013р. відповідачем було прийнято наказ №344 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сантехцентр-2010».

Товариством було пред'явлено позов до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС з вимогою визнати протиправним та скасувати наказ ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС №344 від 12.03.2013р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сантехцентр-2010».

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року у задоволенні позовних вимог Товариства «Сантехцентр-2010» відмовлено повністю.

На вказану постанову Товариством подано апеляційну скаргу. Апелянт вважає, що матеріально-правовою підставою прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є акт перевірки, що є недопустимим доказом порушення податкового законодавства, який не може братись при вирішенні справи судом до уваги в силу приписів ч. 3 ст. 70 КАС України, а у суду відсутні правові підстави для зміни матеріально-правової підстави прийняття суб'єктом владних повноважень рішень, що оскаржуються, з огляду на що постанова суду першої інстанції, на думку апелянта, підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Згідно з п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, про те про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що операції з поставки товарів контрагентами, зазначеними в акті перевірки, на адресу позивача є безтоварними, оскільки контрагенти відсутні за місцем реєстрації, не мають будь-яких основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, земельних ділянок, обладнання тощо), для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що задекларовані, не мають найманих працівників для здійснення відповідної діяльності тощо.

Суд першої інстанції критично сприйняв надані позивачем докази на підтвердження реальності (товарності) операцій зазначених в акті перевірки контрагентів (ПП Фірма «Авіста» (код ЄДРПОУ 23630790), ПП «Ремсервіс» (код ЄДРПОУ 31319739), ТОВ «Проминтекс» (код ЄДРПОУ 37031296), ПП «Мета-Ком» (код ЄДРПОУ 33436853), щодо постачання товарів безпосередньо позивачу.

Зазначивши, що будь-яких достатніх доказів реальності здійснення господарських операцій із контрагентами-постачальниками позивачем надано не будо, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову ТОВ «Сантехцентр-2010».

Колегія суддів не погоджується із вказаною позицією суду першої інстанції, вважає її передчасною та помилковою, виходячи з наступного.

Акт перевірки було складено відповідачем на підставі наявної податкової звітності Товариства, актів перевірок інших податкових органів та інформації відповідних баз даних.

Однак, сама по собі перевірка не була проведена, що було підтверджено у судовому засіданні Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 814/1104/13-а 01.04.2013 року представником податкового органу Ракіповим В.Р., а також бригадиром бригади перевіряючих, які не були допущені до проведення перевірки.

Разом з тим позивачем була надана копія листа від 14.03.2013 р. «Щодо протиправності документальної позапланової перевірки», яким позивач 14.03.2013 року повідомив відповідача про факт не допуску, підстави не допуску та про те, що посадові особи відповідача відмовилися складати акт, який засвідчує факт відмови у допуску посадових осіб податкового органу до проведення перевірки.

Судом першої інстанції не було надано належної оцінки вказаним обставинам, не зазначено мотиви їх неврахування. Так, оскільки, співробітників відповідача до перевірки допущено не було, фактично перевірка не була проведена, такий акт документальної виїзної перевірки не може бути доказом порушення Товариством податкового законодавства. Акт перевірки складається виключно за результатами проведеної перевірки та тільки у разі встановлення порушень. З матеріалів справи вбачається, що порушення, викладені відповідачем в акті, були встановлені не під час перевірки, без дослідження первинних документів Товариства та одразу після відмови у допуску посадових осіб відповідача до проведення перевірки.

Саме на підставі вказаного акту перевірки, складеного без її проведення, відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: № 0000432202 від 10.04.2013 року, яким Товариству було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 384 493,75 грн., у тому числі за основним платежем 322 196,00 грн., та за штрафними санкціями - 62 297,75 грн.; № 0000442202 від 10.04.2013, яким Товариству збільшено суму грошового відшкодування з податку на прибуток підприємств на 430 909,50 грн., у тому числі за основним платежем - 372 633,00 грн., за штрафними санкціями - 58 276,50 грн.

Матеріально-правовою підставою прийняття ДПІ оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є акт перевірки який, в даному випадку, не може вважатися допустимим доказом порушення податкового законодавства і не може враховуватись при вирішенні даної адміністративної справи в силу приписів ч. 3 ст. 70 КАС України.

Стосовно інших актів перевірок, які були враховані судом першої інстанції при вирішенні справи, то це акти про результати перевірок (а також про неможливість проведення зустрічних звірок) контрагентів позивача стосовно взаємовідносин з третіми особами (іншими платниками податків) і не стосуються взаємовідносин з позивачем по даній справі.

Помилковим та безпідставним є посилання суду першої інстанції на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07.10.2013 року у справі № 1-КП/489/410/13, оскільки він не стосується посадових чи інших уповноважених осіб позивача - ТОВ «Сантехцентр-2010».

Згідно до положень ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадження або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

При цьому, дана адміністративна справа не є справою про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок. У вироку йдеться про ОСОБА_3 саме як керівника ТОВ «Проминтекс», а не як про керівника ПП Фірма «Авіста» чи ПП «Ремсервіс».

Колегія суддів приймає та вважає обґрунтованими доводи апелянта стосовно того, що складські приміщення, транспортні засоби можуть знаходитися у володінні підприємства також на підставі права оренди, а трудові ресурси - фізичні особи - можуть працювати за цивільно-правовими угодами. Дані обставини не досліджувалися судом першої інстанції (а також відповідачем).

В матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, згідно яких позивачем відбувалось придбання товарів у ТОВ «Проминтекс», ПП «Мета-Ком», ПП Фірма «Авіста», ПП «Ремсервіс», а також документи, за якими позивач реалізовував придбані товари своїм покупцям.

Зазначеними матеріалами підтверджується, що позивач мав господарські взаємовідносини:

- з ТОВ «Проминтекс» у жовтні, листопаді 2011 року та січні, лютому, березні, травні 2012 року;

- з ПП «Мета-Ком» у позивача були взаємовідносини у травні, червні, липні 2012 року;

- з ПП «Фірма «Авіста» - у серпні, жовтні, листопаді, грудні 2010 року та у січні, лютому, березні 2011 року;

- з ПП «Ремсервіс» - у березні, квітні, травні, червні, вересні 2011 року.

Таким чином, на час постачання товарів та складання податкових накладних усі контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість, мали діючі свідоцтва платників ПДВ.

Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 13.01.2011 року у справі К-28642/10 висловив позицію, що взаємовідносини контрагента позивача з третіми особами, здійснення за їх участі господарської діяльності не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Єдині відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наявність свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ на час здійснення господарських операцій. Позивач не може нести відповідальність та негативні наслідки господарської діяльності контрагента за умови, що операції з ним виконані та підтверджені належним чином.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог позивача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 202; 205; 207; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехцентр-2010» задовольнити, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року скасувати, постановити по справі нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехцентр-2010» у справі №814/3717/13-а.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 10.04.2013 р. №0000432202 та №0000442202.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький