Ухвала

від 18.08.2015 по справі 814/3717/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" серпня 2015 р. м. Київ К/800/59947/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представника позивача - Філевського Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014

у справі № 814/3717/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехцентр-2010»

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантехцентр-2010» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 10.04.2013 № 0000432202 та № 0000442202.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.06.2014 в задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014 постанову суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове судове рішення про залишення в силі постанови суду першої інстанції, як такої, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Сантехцентр-2010» з питань взаємовідносин з ПП «Фірма «Авіста» за серпень, жовтень-грудень 2010 року, січень-березень 2011 року, ПП «Ремсервіс» за березень-червень, вересень 2011 року, ТОВ «Проминтекс» за жовтень, листопад 2011 року та січень-березень, травень 2012 року ПП «Мета-Ком» за травень -липень 2012 року, складено акт № 946/22-200/37032132 від 25.03.3013, в якому зафіксовані порушення: п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальному розмірі 372 633 грн.; пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальному розмірі 322 196 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 10.04.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000432202 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 384 493,75 грн., в т.ч.: 322 196 грн. основного платежу та 62 297,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- № 0000442202 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 430 909,50 грн., в т.ч.: 372 633 грн. основного платежу та 58 276,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Матеріалами справи встановлено, що в спірних періодах між позивачем та контрагентами (ПП «Фірма «Авіста», ПП «Ремсервіс», ТОВ «Проминтекс», ПП «Мета-Ком») були здійснені господарські операції щодо постачання товарів позивачу.

В акті перевірки відповідач дійшов висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами, з огляду на те, що в останніх відсутні трудові ресурси, складські та офісні приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вироком Ленінського районного суду міста Миколаєва від 07.10.2013 по справі № 1-КП/489/410/13 (набрав законної сили) визнано винним ОСОБА_3 (директора ПП «Фірма «Авіста», ПП «Ремсервіс» та ТОВ «Проминтекс») у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво) та ч. 1 ст. 358 КК України (підроблення документів); висновки податкового органу підтверджені актами про проведення перевірок контрагентів позивача, а також актами про неможливість проведення зустрічних звірок таких.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що акт перевірки, на підставі якого податковим органом прийняті спірні податкові повідомлення-рішення був прийнятий без фактичного проведення перевірки; в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, згідно яких позивачем відбувалось придбання товарів у ТОВ «Проминтекс», ПП «Мета-Ком», ПП «Фірма «Авіста», ПП «Ремсервіс», а також докази подальшої реалізації придбаних товарів.

Однак, такі висновки судів є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентами (ПП Фірма «Авіста», ПП «Ремсервіс», ТОВ «Проминтекс», ПП «Мета-Ком»), а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товарів (послуг), що придбані платником податку; руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами.

Для вирішення спору важливе значення також має встановлення факту реєстрації та перебування контрагентів платника податку в стані платників податку на додану вартість, що надає право таким платникам видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Слід зазначити, що право платника податку на податковий кредит законодавство не ставить в залежність від результатів проведення перевірок чи факту проведення зустрічної звірки даних суб'єкта господарювання (постачальника товару, виконавця робіт, послуг) щодо платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, лише неможливістю проведення зустрічної звірки даних контрагента через відсутність його за юридичною адресою та відсутністю в нього основних фондів, складських приміщень, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Також судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо правомірності формування витрат позивача в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вказаним контрагентом та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Судами попередніх інстанцій не враховано приписи ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України при оцінці вироку у справі № 1-КП/489/410/13 як доказу правомірності чи неправомірності дій позивача (не досліджено причетність ТОВ «Сантехцентр-2010» до незаконної діяльності його контрагентів), чим порушено норми процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2014 та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.06.2014 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний