Постанова

від 23.10.2014 по справі 925/926/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2014 р. Справа№ 925/926/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Отрюха Б.В.

Михальської Ю.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Попельнюх А.О. - представник;

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Канівське лісове господарство"

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 14.08.2014р.

у справі № 925/926/14 (суддя Довгань К.І.)

позовом Державного підприємства "Одеська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень"

до Державного підприємства "Канівське лісове господарство"

про стягнення 95 715, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Одеська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Державного підприємства "Канівське лісове господарство" про стягнення 95 715, 00 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області № 925/926/14 від 14.08.2014 позовні вимоги Державного підприємства "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, просить його скасувати, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що при оформленні до відправлення транспортної документації ДП "Канівське лісове господарство" в накладній від 07.02.2014 року було зазначено вантаж - пиловочник всяких порід дерева, маса вантажу, визначена відправником та спосіб визначення маси - умовно. Тобто виходячи з рекомендацій, наданих ДП "Канівське лісове господарство" Державним агентством лісових ресурсів України, маса вантажу була визначена шляхом множення кількості завантаженої лісопродукції на коефіцієнт переводу, який залежить від породи, якості деревини, вантажопідйомності та завантаженості вагона, а також до визначеної ваги додано орієнтовно 1,0 т (вага реквізитів вагона: вагон стійка, дріт, дошка). Умовні коефіцієнти переводу розроблені на підставі "Довідника по лісозаготівкам" (Н. Ф. Ляшенко, параграф 263).

Апелянт зазначає, що за таких обставин судом помилково не було враховано, що при оформленні перевізного документа та його подальшої перевірки начальником станції або уповноваженим працівником станції відправлення було перевірено правильність заповнення накладної та правильність визначення маси вантажу. Відсутність в графі 26 деталізації особи, яка визначила масу вантажу дає підстави стверджувати, що маса була визначена сторонами спільно та відповідні дані щодо маси вантажу були внесені до графи 24, в якій зазначена загальна маса в розмірі 180000 кг. Тобто після візування такої накладної уповноваженим представником станції відправлення ним було підтверджено правильність її заповнення та відповідність відображених даних реальним обмірам. Відповідно можливе наявне порушення заповнення накладної в цій частині повинно також відноситись до залізниці, як до перевізника.

Скаржник звертає увагу суду на те, що в накладній № 40391179 від 07.02.2014 року не зазначено про те, що маса вантажу була визначена саме відправником одноосібно, відсутні правові підстави стверджувати про наявність допущеного порушення з боку відправника та про наявність підстав для застосування передбаченої законом відповідальності до відповідача. Відсутність в графі 26 накладної відмітки про визначення маси вантажу відправником позбавляє позивача можливості стверджувати про можливе допущення порушення при заповненні накладної саме відповідачем.

Апелянт звертає увагу суду на те, що з комерційного акта № 053691/54/03 від 08.02.2014 року вбачається, що він має нашарування різних текстів в одному рядку, що унеможливлює його повне та об'єктивне дослідження та може вважатись виправленням. Зі змісту розділу "Д" комерційного акта від 08.02.2014 року вбачається, що він був складений в присутності ДСЗМ ОСОБА_4, працівників станції ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що дає підстави стверджувати про нелегітимність зазначеного акта, оскільки Правилами визначено склад осіб, які мають право складати комерційні акти. Крім того, з описової частини комерційного акта, зазначеної в розділі "Д", неможливо встановити на яких саме вагах перевірялась маса вантажу та чи мають вони необхідну повірку, оскільки з доданого до матеріалів справи копії технічного паспорта засобу ваговимірювальної техніки вбачається, що ці ваги можуть бути ідентифіковані за номером та типом, проте вказана інформація у комерційному акті відсутня, що позбавляє можливості визначити, на яких саме вагах проводилось зважування та визначити їх придатність до вимірювання.

Скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутнє підтвердження про проведення контрольного зважування саме на станції ім. Т. Шевченка Одеської залізниці, оскільки підтвердження про внесення відповідної відмітки до книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу в вагонах по вказаній станції відсутнє.

Крім того, судом не було надано належної правової оцінки тим фактам, що відповідно до п. 31 Правил видачі вантажів відмітки про надлишки маси й місць проставляються станцією в обов'язковому порядку незалежно від вимог вантожоотримувача. Зазначені відмітки в накладній № 40391179 від 07.02.2014 року відсутні, крім того, з наданого суду позивачем вагонного листа на повагонну відправку вбачається, що вантожоотримувачу видано вантаж загальною масою 60 000 кг, що спростовує позовні вимоги ДП "Одеська залізниця" в повному обсязі та є беззаперечним підтвердженням відсутності порушень з боку ДП "Одеська залізниця".

Ухвалою від 04.09.2014 року порушено апеляційне провадження у справі та визнано явку повноважних представників сторін в судове засідання обов'язковою.

02.10.2014 року в судовому засіданні оголошено перерву до 23.10.2014.

В судове засідання 23.10.2014 представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати необхідних заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду даної справи учасники процесу були повідомлені своєчасно та належним чином.

Колегія прийшла до висновку про розгляд справи у відсутності представника позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Відповідно до матеріалів справи у січні, лютому 2014 р. по накладній №40391179 зі станції Золотоноша 1 Одеської залізниці ДП "Канівське лісове господарство" було відправлено до станції Одеса Ліски вагони з вантажем "Пиловочник всяких порід", одержувач ДП УДЦТС Ліски у вагонах №№ 65226904, 66191404,67571463.

З залізничної накладної вбачається, що навантаження вагонів здійснювалося засобами відправника (відповідача у справі), правильність внесених до накладної відомостей підтверджено підписом представника вантажовідправника, у відповідності до п. 2.3. Правил оформлення перевізних документів.

08.02.2014 при перевірці маси вантажу на станції ім. Т. Шевченка Одеської залізниці на тензометричних вагах встановлено, що:

- вага у вагоні №65226904 брутто - 82950 кг., тара з документа - 22600 кг., нетто - 60350 кг, що складає різницю проти ваги, яка зазначена у документі в сторону збільшення на 350 кг,

- вага у вагоні № 66191404 брутто - 85750 кг., тара з документа - 22600 кг., нетто - 63150 кг, що складає різницю проти ваги, яка зазначена у документі в сторону збільшення на 3150 кг

- вага у вагоні № 67571463 брутто - 85650 кг., тара з документа - 22600 кг., нетто - 65050 кг, що складає різницю проти ваги, яка зазначена у документі в сторону збільшення на 5050 кг.

У зв'язку із виявленими розбіжностями складено комерційний акт АА №053691/54/03 (форми ГУ-22) від 08.02.2014 року.

Зазначений акт був підписаний заступником начальника станції ОСОБА_4 та працівниками станції ОСОБА_5 і ОСОБА_6.

Згідно ч. 5 ст. 307 ГК України, яка кореспондуються з вимогами ч. 4 ст. 909 та ч. 1 ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Постановою КМ України від 06.04.1998 №457 "Про затвердження Статуту залізниць України" затверджено Статут залізниць України, у якому визначено обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статтею 6 Статуту визначено, що накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Нормами ст.24 Статуту встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Статтею 129 Статуту визначено обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. До обставин, за наявності яких складається комерційний акт, віднесено встановлення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до ст. 122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у п'ятикратному розмірі провізної плати згідно зі статтею 118 цього Статуту, при цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до накладної провізна плата вагону складає 6381,00 грн. (3 вагони).

Таким чином, розмір штрафу за неправильне визначення маси вантажу згідно ст.122 Статуту становитиме 95715,00 грн.

Статтею 129 Статуту передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів.

Згідно з п. 10 Правил (ст. 129 Статуту) комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Як вбачається з матеріалів справи комерційний акт №053691/54/03 (форми ГУ-22) від 08.02.2014 року підписаний заступником начальника станції ОСОБА_4 та працівниками станції ОСОБА_5 і ОСОБА_6.

Отже комерційний акт підписаний посадовими особами залізниці, які відповідають за достовірність відомостей, зазначених у акті, що відповідає вимогам пункту 10 Правил складання актів, а тому посилання відповідача на те, що комерційний акт підписаний неуповноваженими особами є безпідставним та спростовується належними у справі доказами.

Контрольне зважування вантажу відображено в книзі зважування вантажів на вагонних вагах форми ГУ-36.

Таким чином, слід зазначити, що станція ім. Т. Шевченка Одеської залізниці правомірно склала вищевказаний комерційний акт, який є засвідченням невідповідності маси наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах, в зв'язку з чим, відповідачем безпідставно зроблено висновок, що складання позивачем актів спеціальної форми суперечить положенням чинного законодавства, так як було складено акт загальної форми по факту виявлення недостачі вантажу.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21 листопада 2000 року, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів).

Пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.112000 року, встановлено, що загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом, тип ваг указується в накладній. Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Ваговимірювальні технічні засоби відправників (одержувачів) мають бути повірені органами Держспоживстандарту та взяті на облік залізницею відповідно до Інструкції про порядок застосування ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті.

Згідно п. п. 2.1., 2.3. Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31 липня 2012 року, № 442 засоби ваговимірювальної техніки, які перебувають у власності як залізниць, так і організацій, які не належать до сфери управління Укрзалізниці, підлягають обліку залізницями.

Слід зазначит, якщо ЗВВТ відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, вони беруться на облік ревізором вагового господарства дирекції, який відповідно до вимог пункту 2.2 розділу 2 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 року N 411, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 лютого 1997 року за N 50/1854 (далі - ПТЕ), оформлює технічний паспорт засобу ваговимірювальної техніки (далі - технічний паспорт ЗВВТ) згідно з додатком 1 до цієї Інструкції. У технічному паспорті ЗВВТ робиться запис про повірку або державну метрологічну атестацію, вказується нормована похибка для різних режимів зважування згідно з вимогами пункту 1.9 розділу I цієї Інструкції, зазначається можливість зважування небезпечних вантажів згідно з наданими документами та робиться запис про придатність ЗВВТ для зважування відповідних вантажів, що перевозяться залізничним транспортом. У технічному паспорті електронних ЗВВТ записуються також заводські номери датчиків, вагопроцесора, у разі потреби - контрольне число фіскальної реєстрації регулювання ЗВВТ, зазначене в експлуатаційних документах виробника ЗВВТ, яке визначає його технічний стан.

Технічний паспорт ЗВВТ надається начальнику станції, на якій будуть оформлятися перевізні документи за результатами зважування на цих ЗВВТ.

Технічні паспорти ЗВВТ повинні зберігатися в місці, визначеному розпорядчим документом начальника станції, який забезпечує їх схоронність. На прохання власника ЗВВТ йому може бути надано копію технічного паспорта ЗВВТ.

Технічні паспорти ЗВВТ, які зберігаються у начальника станції, є документами, згідно з якими розглядаються претензії, пов'язані з визначенням маси вантажу.

Записи в технічному паспорті ЗВВТ у процесі експлуатації здійснюють: керівники вагових бригад, ревізори вагового господарства дирекції - про огляд-перевірку, профілактичне технічне обслуговування, виконані ремонти та про усунення недоліків, виявлених особами, що проводили перевірку;

ревізори вагового господарства залізниці та дирекції - про результати перевірки (несправності ЗВВТ, невідповідності залізничних колій, вагонних ваг, фундаментів, вагових приміщень тощо вимогам нормативно-правових актів та/або нормативних документів) та, у разі потреби, про заборону зважування на ЗВВТ або заїзду на вагонні ваги із зазначенням причин;

державні повірники та повірники (далі - повірники) - про результати виконання повірки або державної метрологічної атестації;

керівники служб комерційної роботи та маркетингу залізниць, комерційних відділів дирекцій, Головного комерційного управління Укрзалізниці - про заборону зважування на ЗВВТ або заїзду на вагонні ваги із зазначенням причин за результатами перевірки;

інші ревізори - відповідно до своїх повноважень (п. 2.5. Інструкції).

Пунктами 4.1. - 4.6. Інструкції визначено, що на ЗВВТ за результатами зважування, згідно з якими оформляються перевізні документи під час перевезень залізничним транспортом, поширюється метрологічний нагляд. ЗВВТ підлягають повірці або державній метрологічній атестації.

Повірка чи державна метрологічна атестація ЗВВТ проводиться у порядку, встановленому ДСТУ 2708:2006 "Метрологія. Повірка засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення" та ДСТУ 3215-95 "Державна система забезпечення єдності вимірювань. Метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення".

Використання ЗВВТ, які не пройшли повірку або державну метрологічну атестацію, забороняється.

Позитивні результати повірки або державної метрологічної атестації ЗВВТ засвідчують відбитком повірочного тавра в місцях, передбачених експлуатаційною документацією або свідоцтвом про державну метрологічну атестацію.

Місце нанесення відбитка повірочного тавра повинно бути таким, щоб та частина, на якій його розташовано, не могла бути видалена з приладу без пошкодження відбитка тавра.

Наявність та збереження пломб із відбитком повірочного тавра на ЗВВТ забезпечує керівник власника ЗВВТ (юридичної особи), власник ЗВВТ - фізична особа - підприємець або особи, призначені ними.

Результати повірки або державної метрологічної атестації державні повірники записують також у контрольному примірнику технічного паспорта ЗВВТ. При цьому для електронних ЗВВТ, які мають програмне забезпечення, записують також контрольне число фіскальної реєстрації регулювання ЗВВТ.

Повірка та державна метрологічна атестація ЗВВТ здійснюються згідно з вимогами Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".

Згідно п. п. 5.6. - 5.8., 5.11. Інструкції під час експлуатації ЗВВТ виконуються такі види робіт з обслуговування: огляд-перевірка, профілактичне технічне обслуговування, ремонт, технічний огляд ЗВВТ, діагностичне обстеження вагонних ваг.

Під час огляду-перевірки ЗВВТ перевіряється відповідність їх технічного стану конструкторській документації і нормативним вимогам та визначається за допомогою еталонів, чи не перевищуються значення встановлених для ЗВВТ нормованих метрологічних характеристик: для статичних ЗВВТ - непостійність показів ненавантажених ЗВВТ, незалежність показів ЗВВТ від положення вантажу на вантажоприймальному пристрої, похибки навантажених ЗВВТ; для динамічних ЗВВТ - похибка ЗВВТ під час зважування вагонів у русі.

Огляд-перевірка ЗВВТ включає: підіймання платформ, огляд елементів ЗВВТ, очищення, закріплення деталей ЗВВТ, змащування вузлів кріплення датчиків, призм, подушок тощо, для вагонних ваг - приведення стану вагових колій у відповідність із нормативними вимогами. Огляд-перевірка виконується без внесення будь-яких змін у конструкцію елементів ЗВВТ, без виконання заміни чи ремонту елементів ЗВВТ, без проведення електрогазозварювальних робіт, без заточування призм, подушок. Платформа вагонних ваг підіймається лише на висоту, достатню для очищення та змащування призм, подушок або вузлів кріплення датчиків.

5.11. Огляд-перевірка ЗВВТ виконується без порушення повірочного тавра.

Повірка та обслуговування ЗВВТ повинні проводитися відповідно до інтервалів, наведених в додатку 3 до цієї Інструкції (п.5.33. Інструкції).

Так в додатку 3 до Інструкції вказано, що періодична повірка ЗВВТ проводиться у період строку служби, встановленого експлуатаційною документацією виробника 12 міс., після закінчення строку служби, встановленого експлуатаційною документацією виробника, а також для вагонних ваг після модернізації - 6 міс.

Огляд-перевірка ЗВВТ проводиться у період строку служби, встановленого експлуатаційною документацією виробника 6 міс., після закінчення строку служби, встановленого експлуатаційною документацією виробника, а також для вагонних ваг після модернізації - 3 міс.

З копії технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки вагонних ваг тип 2344ВВ-150Э/2с, заводський номер 44 станція ім. Т.Шевченка Одеської залізниці вбачається, що 12.04.2013 року вагонним вагам №44 проведено повірку за допомогою робочих еталонів ВПВ №19991314. Ваги придатні для зважування вантажів, які перевозяться залізничним транспортом.

11.10.2013 року вагонним вагам №44 проведено огляд - перевірку за допомогою робочих еталонів ВПВ №19991314. Ваги придатні для зважування вантажів, що проводяться залізницями. Фактичні найбільші похибки становлять: до 26 т - 0 кг; від 26 т до 100т - 50 кг. КОД АЦП: АЦП1 1- 63100; 2- 63180.

Строк експлуатації, встановлений виробником для вагонних ваг №44 15 років (п. 6 технічного паспорту ЗВВТ).

Міжповірочний інтервал ЗВВТ 12 місяців, інтервал між оглядами - перевірками 6 місяців (п.11, 12 технічного паспорту ЗВВТ).

Пунктом 9 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що лісоматеріали й дрова повинні пред'являтися до перевезення із зазначенням у накладній таких даних: у разі перевезення в спеціальних контейнерах або в пакетах - кількості контейнерів або пакетів; у разі перевезення з використанням верхньої звуженої частини обрису навантаження ("шапки") - кількості основних штабелів, їх висоти і кількості штабелів, укладених у "шапці"; у разі перевезення лісоматеріалів і дров у критих вагонах - кількості штабелів; в інших випадках - кількості штабелів і їх висоти.

Маса лісоматеріалів і дров визначається відправником умовно.

Відповідно п. 22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.112000 року, перевірка маси вантажу на станції призначення проводиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.

Таким чином, судом встановлено, що визначення маси вантажу відправником проводилося на станції Золотоноша 1 умовним способом, а на ст. ім. Т Шевченка Одеської залізниці контрольне зважування вагону здійснювалося посадовими особами відповідача на 150 - тонних статичних тензометричних вагах.

Зазначене в п. 22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.112000 року поняття "як правило" не виключає можливості визначення маси вантажу як на станції призначення, так і на попутній станції іншим способом ніж той, що було застосовано на станції відправлення.

Одночасно з пункту 3.18. Роз'яснення Вищого господарського суду України від 29 вересня 2008 року № 04-5/225 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29 травня 2002 року N 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" вбачається, що пункт 22 Правил видачі вантажів передбачає, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. При цьому зважування вагону з вантажем на станції відправлення на 200-тонних електронних вагах, а при видачі на станції призначення на 100 - 150-тонних вагонних вагах або навпаки не є порушенням способу визначення маси вантажу.

Якщо в пункті відвантаження масу вантажу визначено шляхом зважування, а у пункті одержання - за обміром або навпаки, то у вирішенні спорів слід виходити з того, що зважування є більш точним способом визначення маси вантажу.

Так, ст. 24 Статуту передбачено право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених у накладних, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Залізницею даний вид зважування проводиться для виявлення фактів недостачі, втрати, а також перевірки правильності маси вантажу при слідуванні потягу по маршруту. У разі розходження даних про масу вантажу вказаної у перевізних документах з даними виявленими при зважуванні на тензометричних вагах, вагон з таким вантажем підлягає відчепленню від складу потяга для контрольної перевірки, що і було зроблено працівниками станції ім. Т.Шевченка Одеської залізниці. Після чого контрольну перевірку маси вантажу було проведено станцією призначення, що не є порушенням Статуту та Правил видачі вантажів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи зібрані у справі докази, колегія погоджується з висновками суду: перевезення вантажу здійснювалося залізничним транспортом по маршруту зазначеному в накладній; ваги на яких було здійснено зважування вантажу були придатні для зважування та пройшли відповідну повірку; факт розходження даних про масу вантажу вказаної у перевізних документах з даними виявленими при зважуванні на тензометричних вагах підтверджується належним та допустимим доказом; в добровільному порядку штраф відповідачем не сплачено, його розмір є вірним, строк сплати настав.

Доводи відповідача, не спростовують вищенаведеного, а тому заявлена до стягнення сума штрафу в розмірі 31450,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги Державного підприємства "Канівське лісове господарство", оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Доводи апелянта про те, що комерційний акт містить виправлення колегією не приймається до уваги.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприєства "Канівське лісове господарство" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.08.2014р. у справі № 925/926/14 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 14.08.2014р. у справі № 925/926/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 925/926/14 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Б.В. Отрюх

Ю.Б. Михальська