Постанова

від 10.12.2014 по справі 925/926/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року Справа № 925/926/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Канівське лісове господарство" на рішення господарського суду Черкаської області від 14 серпня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2014 року у справі № 925/926/14 позовом державного підприємства "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" до державного підприємства "Канівське лісове господарство" про стягнення суми, -

Встановив:

У червні 2014 року державне підприємство "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до державного підприємства "Канівське лісове господарство" про стягнення 95715 грн. штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 14 серпня 2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2014 року, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 95715 грн. штрафу та 1827 грн. судового збору.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, у січні, лютому 2014 року за накладною № 40391179 зі станції Золотоноша 1 Одеської залізниці відповідачем відправлено до станції Одеса Ліски вагони з вантажем "Пиловочник всяких порід", одержувач ДП УДЦТС Ліски, у вагонах №№ 65226904, 66191404, 67571463. Навантаження вагонів здійснювалося засобами відправника.

Відповідно до зазначеної накладної провізна плата вагону складає 6381,00 грн. (3 вагони).

8 лютого 2014 року при перевірці маси вантажу на станції ім. Т. Шевченка Одеської залізниці на тензометричних вагах встановлено, що:

- вага у вагоні № 65226904 брутто - 82950 кг, тара з документа - 22600 кг, нетто - 60350 кг, що складає різницю проти ваги, яка зазначена у документі, в сторону збільшення на 350 кг;

- вага у вагоні № 66191404 брутто - 85750 кг, тара з документа - 22600 кг, нетто - 63150 кг, що складає різницю проти ваги, яка зазначена у документі, в сторону збільшення на 3150 кг;

- вага у вагоні № 67571463 брутто - 85650 кг, тара з документа - 22600 кг, нетто - 65050 кг, що складає різницю проти ваги, яка зазначена у документі, в сторону збільшення на 5050 кг.

У зв'язку з виявленими розбіжностями складено комерційний акт АА № 053691/54/03 (форми ГУ-22) від 8 лютого 2014 року.

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у п'ятикратному розмірі провізної плати, згідно зі ст. 118 цього Статуту, при цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

На підставі зазначеної норми матеріального права, за неправильне визначення маси вантажу, позивачем нараховано штраф в розмірі 95715 грн., з вимогою про стягнення якого останній звернувся до суду.

Розглядаючи заявлений позов, господарський суд першої інстанції, встановивши, що перевезення вантажу здійснювалося залізничним транспортом за маршрутом, зазначеним в накладній; ваги, на яких було здійснено зважування вантажу, були придатні для зважування та пройшли відповідну повірку; факт розходження даних про масу вантажу, вказаної у перевізних документах, з даними, виявленими при зважуванні на тензометричних вагах, підтверджується належними та допустимими доказами; в добровільному порядку штраф відповідачем не сплачено, його розмір є вірним, строк сплати настав, керуючись нормами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, ч. 4 ст. 909, ч. 1 ст. 920 Цивільного кодексу України, ст.ст. 6, 24, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 6 квітня 1998 року, п.п. 1.1, 1.3 Правил оформлення перевізних документів, п.п. 5, 9 Правил приймання вантажів до перевезення, п. 22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21 листопада 2000 року, дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність їх задоволення в повному обсязі.

З таким рішенням господарського суду першої інстанції погодився і апеляційний господарський суд, залишивши його без змін.

Висновок попередніх судових інстанцій про правомірність заявленого позову та необхідність його задоволення є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, стосовно неправильного застосування господарськими судами норм Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21 листопада 2000 року, ст. 24 Статуту залізниць України, п.п. 8, 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28 травня 2002 року, п. 31 Правил видачі вантажів, ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України є безпідставними. Вказані доводи були предметом дослідження при розгляді апеляційної скарги відповідача і апеляційний господарський суд дав їм правильну правову оцінку. Інші доводи касаційної скарги зводяться до оцінки наявних у справі доказів, переоцінка та аналіз яких не входить до компетенції касаційної інстанції в силу норм ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, а тому, такі доводи не можуть братися судом касаційної інстанції до уваги.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу державного підприємства "Канівське лісове господарство" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 14 серпня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2014 року у справі № 925/926/14 - без змін.

Головуючий Остапенко М.І.

Судді Гончарук П.А.

Стратієнко Л.В.