Постанова

від 02.07.2009 по справі 36/504

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

36/504

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 02 липня 2009 р.                                                                                    № 36/504  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,

суддівДроботової Т.Б,

Швеця В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської ради

на рішення

Господарського суду міста Києвавід 09 лютого 2009 року

у справі№ 36/504

господарського судуміста Києва

за позовомДочірнього підприємства “Універсал Трейд-Україна”

до

1. Київської міської ради;2. Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

третя особа на стороні позивача без самостійних вимогЗакрите акціонерне товариство –фірма “Сантехмонтаж-1”

провизнання договору оренди земельної ділянки укладеним

Згідно з Розпорядженням Вищого господарського суду України                          № 02.03-10/380 від 01 липня  2009 року у зв'язку з відпусткою судді Гоголь Т.Г. для розгляду касаційної скарги у цій справі сформовано колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. (головуючого), Дроботової Т.Б., Швеця В.О.

                            за участю представників сторін від:

позивача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

відповідача 1): Ткаченко А.Т. (дов від. 18.05.09),

відповідача 2): не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

третьої особи: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

                                                  ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Універсал Трейд - Україна" у листопаді 2008 року звернулося з позовом до Київської міської ради і Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання укладеним, з моменту набрання  рішенням суду законної сили, договору оренди земельної ділянки площею 0,16 га для експлуатації та обслуговування складу на вул. Сім'ї Сосніних, 7-а у Святошинському районі м. Києва, укладеного між Дочірнім підприємством "Універсал Трейд - Україна"та Київською міською радою в редакції, яка підписана  Дочірнім підприємством "Універсал Трейд - Україна"та відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі"та Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004р. № 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі"та зобов'язання Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)   зареєструвати договір оренди земельної ділянки з усіма додатками, що є невід'ємними  частинами договору. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Київської міської ради ІV сесії V скликання від 22.02.07 № 157/818 позивачу було передано в короткострокову оренду на 1 рік земельну ділянку площею 0,16 га для експлуатації  та обслуговування складу на вул. Сім'ї Сосніних, 7-а у Святошинському районі м. Києва, дане рішення прийнято в межах компетенції Київської міської ради, відповідно до вимог земельного законодавства і відповідно до статті 144 Конституції України, і є обов'язковим до виконання. Крім того, позивач посилається на те, що відповідно до статті 181 Господарського кодексу України надіслав до Київради пропозицію про укладення договору оренди земельної ділянки, але Київська міська рада не підписала зі свого боку договору та не надала зауважень чи протоколу розбіжностей до договору.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09 лютого 2009 року, ухваленим суддею Трофименко Т.Ю., позовні вимоги задоволено. Рішення вмотивоване посиланнями на статті 181, 187 Господарського кодексу України, статі 116, 123, 125 Земельного кодексу України, статті 16, 33, 42, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (чинного в момент прийняття рішення Київською міськрадою № 157/818 від 22..02.07), на підставі яких суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Не погоджуючись з винесеним у справі рішенням, Київська міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення  Господарського суду м. Києва від 09 лютого 2009 року скасувати і прийняти нове рішення про відмову у позові. Касаційна скарга вмотивована доводами щодо порушення судом першої інстанції приписів статей 179 –181 Господарського кодексу України, статей 638, 640, 641, 642 Цивільного кодексу України і статей 14, 20 Закону України "Про оренду землі". Скаржник вказав, що в силу вищезазначених приписів Київська міська рада є вільною в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. В той же час, укладення спірного договору  у визначений господарським судом спосіб порушує  право першого відповідача вільно укладати договір оренди земельної ділянки після вивчення проекту такого договору та погодження його умов.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді  Швеця В.О. та пояснення присутнього у судовому засіданні представника першого відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, зазначає наступне.  

Як установлено господарським судом та підтверджено матеріалами справи,  предметом заявленого позову є вимога Дочірнього підприємства "Універсал Трейд –Україна" до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки, площею 0,16 на вул. Сім"ї Сосніних, 7-а у м. Києві укладеним. Судом установлено, що на виконання вимог законодавства України, а також “Регламенту розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею в м. Києві”, який був затверджений Рішенням Київської міської ради “Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві” від 15.07.04 № 457/1867, зі змінами та доповненнями, Дочірнього підприємства “Універсал Трейд-Україна” звернувся до Київської міської ради про виділення в оренду земельної ділянки площею 0,16 га для експлуатації та обслуговування складу на вул. Сім'ї Сосніних, 7-а у Святошинському районі м. Києва, який належить позивачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 10.07.2001р., укладеного з третьою особою. Зазначений договір зареєстровано у Київському міському бюро технічної інвентаризації від 06.08.01, реєстровий № 400-з. Порядок надання земельних ділянок у користування в м. Києві затверджений рішенням Київради від 26.06.03 № 512/672 та діє з урахуванням рішень Київської міської ради № 457/1867 від 15.07.04, № 37/94 від 28.09.06, № 1205/4038 від 08.11.07, № 45/45 від 17.07.08, № 557 від 16.10.08. Рішенням Київської міської ради IV сесії V скликання від 22.02.07 № 157/818  було передано Дочірньому підприємству “Універсал Трейд-Україна”в короткострокову оренду на один рік земельну ділянку площею 0,16 га для експлуатації та обслуговування складу на вул. Сім'ї Сосніних, 7-а у Святошинському районі м. Києва, за рахунок частини земель, наданих відповідно до пункту 5 рішення Київської міської Ради народних депутатів від 12.01.95 № 38 “Про надання та вилучення земельних ділянок”, право користування якою посвідчено договором на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 21.02.96 № 75-004, у зв'язку з переходом права власності на будівлю (договір купівлі-продажу від 10.07.01). В результаті допущення Київською міською радою помилки у пункті 2 зазначеного рішення щодо адреси земельної ділянки (замість адреси “вул. Сім'ї Сосніних, 7-а” було вказано адресу “вул. Сім'ї Сосніних, 7”), та несвоєчасним усуненням першим відповідачем такої помилки, зазначену земельну ділянку так і не було передано позивачу, чим було порушено його право на користування такою земельною ділянкою. Приймаючи оскаржуване рішення суд також послався на рішенням Господарського суду міста Києва від 21.08.08 у справі № 16/299, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.08 та постановою Вищого господарського суду від 03.02.09, яким Київську міську раду зобов'язано передати позивачу в короткострокову оренду на один рік земельну ділянку площею 0,16 га для експлуатації та обслуговування складу на вул. Сім'ї Сосніних, 7-а у Святошинському районі м. Києва за рахунок частини земель, наданих відповідно до пункту 5 Рішення та право користування якою посвідчено договором на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 21.02.96 № 75-004, у зв'язку з переходом права власності на будівлю (договір купівлі-продажу від 10.07.01, акт прийому-передачі від 10.07.01), а Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зобов'язано організувати роботи по винесенню меж земельної ділянки площею 0,16 га в натуру (на місцевість) та виготовити документ, що посвідчує право користування Позивача зазначеною земельною ділянкою. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з приписів статті 181 Господарського кодексу України, статей 116, 124 Земельного кодексу України, статей 6, 16 Закону України "Про оренду землі", на підставі яких дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов'язання  сторін даного спору укласти договір оренди земельної ділянки відповідно до поданого позивачем проекту. Проте, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з вказаними висновками господарського суду, виходячи з наступного.

Право користування земельними ділянками унормоване главою 15 Земельного кодексу України. Різновидом права користування земельною ділянкою є право на її оренду. За приписами статті 16 цього Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками  із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Отже, наведеною нормою врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками та встановлена підстава набуття такого права, а саме: рішення органів  місцевого самоврядування (виконавчої влади) в межах повноважень встановлених Земельним кодексом України. Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначений статтею 124 Земельного кодексу України, якою також встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. З зазначеною нормою кореспондується і стаття 16 Закону України "Про оренду землі".          Статтею 93 Земельного кодексу України унормовано, що  право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин віднесено до компетенції сільських, селищних, міських рад, які вирішуються виключно  на  пленарних засіданнях. З приписами наведеної норми кореспондується і стаття 12 Земельного кодексу України, якою передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності.

Відповідно до  частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлений загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого, господарський договір за загальним правилом, викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проте допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. Поняття договору оренди землі, вимоги до його форми та умови договору оренди землі визначено у розділі І Закону України "Про оренду землі". За приписами статті 14 цього Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням однієї сторони може бути посвідчений нотаріально. Типова форми договору затверджуються постановою Кабінету Міністрів України.

          Стаття 15 Закону України "Про оренду землі" визначає істотні умовами договору оренди землі. За її приписами до істотних умов належить: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об'єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю та повернення її орендодавцеві, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини та відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися і інші умови. Частиною 2 наведеної норми встановлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 Закону України "Про оренду землі" є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. Крім того, за приписами статті 15 зазначеного Закону невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об'єкта оренди, проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Розглянувши спір та спонукавши відповідача укласти договір оренди земельної ділянки з позивачем, суд першої інстанції не встановив та не дослідив усі обставини справи з якими законодавство пов'язує можливість передачі земельної ділянки в оренду, правові підстави для укладення договору оренди, а у разі їх наявності  не з'ясував чи відповідає проект договору оренди земельної ділянки вимогам Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У зв'язку із неповним дослідженням обставин справи, що мають значення для її вирішення, рішення і постанова у даній справі підлягають скасуванню, а матеріали справи передачі на новий розгляд до Господарського суду м. Києва. При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та прийняти нове рішення.

З огляду на зазначене та керуючись статтями 108, 1115 , 1117, 1119, 11110 , 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий  господарський суд  України, –

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київської міської ради задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 09 лютого 2009 року у справі № 36/504 скасувати. Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя:                                                                Т. Добролюбова  

                                                                                                  Т. Дроботова

Судді:   

                                                                               В. Швець