Постанова

від 30.06.2009 по справі 8/44пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/44пн

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 30 червня 2009 р.                                                                                    № 8/44пн  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т. Б. Дроботової –головуючого,Н.О. Волковицької,Л.І. Рогач

за участю представників:

позивачане з'явився (про час та дату судового засідання повідомлений належним чином)

відповідача

відповідачане з'явився (про час та дату судового засідання повідомлений належним чином)не з'явився (про час та дату судового засідання повідомлений належним чином)

Генеральної прокуратури УкраїниІвченко О.А., посв. № 194.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  Заступника прокурора Донецької області

на рішенняГосподарського суду Донецької областівід 15.04.2008р.

у справі№ 8/44пн

господарського судуДонецької області

за позовомПриватного підприємства "Еліон"

до Виконавчого комітету Донецької міської ради;Донецької міської ради

провизнання права

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Еліон" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Донецької міської ради та Донецької міської ради про визнання за собою права на набуття земельної ділянки в оренду для розміщення об'єкту –автозаправної станції, станції технічного обслуговування, автомобільного газозаправного пункту по вул. Сеченова в Калінінському районі м. Донецька, орієнтовною площею 3450кв.м., шляхом укладення договору оренди з Донецькою міською радою в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі" в редакції, чинній на час звернення позивача з заявкою до Донецького міського голови.

Позовні вимоги вмотивовано незаконною бездіяльністю органів місцевого самоврядування стосовно оформлення документів на відвід земельної ділянки в оренду позивачу відповідно до статей 123, 124 Земельного кодексу України, статті 16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на час звернення за реалізацією свого права), що порушує його право на оренду земельної ділянки.

Відповідач - Виконавчий комітет Донецької міської ради - заперечив проти позову з огляду на відсутність у нього повноважень приймати рішення у спірних правовідносинах.

Відповідач –Донецька міська рада –заперечив проти позову, вказавши, що набуття права оренди земельних ділянок здійснюється на підставах та порядку, передбачених статтею 16 Закону України "Про оренду землі" зі змінами, внесеними пунктом 8 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", тобто,  на підставі результатів аукціону; інших підстав для укладення договору оренди вільної земельної ділянки чинним законодавством не передбачено.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 15.04.2008р. (суддя Ємельянов А.С.) відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог позивача до Виконавчого комітету Донецької міської ради, м. Донецьк; позовні вимоги позивача до Донецької міської ради задоволено; визнано право Приватного підприємства "Еліон", м. Макіївка, на отримання в оренду земельної ділянки площею 0,3450 для розміщення об'єктів –автозаправної станції, станції технічного обслуговування, автомобільного газозаправного пункту за адресою м. Донецьк, Калінінський район, вул. Сеченова, шляхом підписання прямого договору оренди з Донецькою міською радою в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на момент звернення Приватного підприємства "Еліон", м. Макіївка, до Донецького міського голови; з Донецької міської ради на користь позивача стягнуто 203грн. судових витрат.

Апеляційний перегляд даної справи не здійснювався.

Не погоджуючись з висновками місцевого господарського суду, Заступник прокурора Донецької області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить скасувати прийняте у справі судове рішення та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Касаційне подання вмотивовано необхідністю захисту порушених інтересів держави щодо розпорядження землею як основного національного багатства; неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Прокурор зазначає, що судом необґрунтовано застосовано норми законодавства, які діяли на час звернення позивача до міського голови та приписи статті 58 Конституції України; поза тим право позивача на оренду існує, однак фактично може бути набуто через участь позивача в аукціоні.

Сторони не надали відзив на касаційне подання, не скористались правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення прокурора, присутнього в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційне подання  підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 24.07.2007р. позивач звернувся до Донецького міського голови з заявою про надання в оренду земельної ділянки строком на 10 років для розміщення автозаправної станції, станції технічного обслуговування, автомобільного газозаправного пункту по вул. Сеченова у Калілінському районі м. Донецька.

На підставі рішення Донецької міської ради від 30.09.2005р. № 21/2 "Про затвердження правил забудови м. Донецька", рішення Донецького міського голови (віза) питання щодо надання позивачу в оренду земельної ділянки було передано на розгляд постійно діючої комісії з питань вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів.

29.11.2007р. постійно діючою комісією з питань вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів позивачу було надано акт вибору земельної ділянки, в якому зазначено, що земельна ділянка орієнтовною площею 0,3450га по вул. Сеченова в Калінінському районі м. Донецька є придатною для проектування та розміщення автозаправної станції, станції технічного обслуговування, автомобільного газозаправного пункту.

12.12.2007р. Донецьким міським управлінням земельних ресурсів позивачу надано висновок № 01/35-9359 № 01/35-9359 про погодження місця розташування вказаних вище об'єктів.

Судом встановлено, що позивач отримав дозволи державних органів та органів місцевого самоврядування на розміщення зазначених об'єктів від Головного управління містобудування і архітектури Донецької міської ради, відділу культури Донецької міської ради, відділу регуляторної політики Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області, Донецької міської санітарно-епідеміологічної станції № 2824/07 від 17.12.2007р., Головного управління МНС України в Донецькій області).

У рішенні суду зазначено, що з огляду на вказані вище обставини позивач вважає, що він має законні підстави для набуття права оренди на земельну ділянку орієнтованою площею 0,3450га для розміщення автозаправної станції, станції технічного обслуговування, автомобільного газозаправного пункту по вул. Сеченова у Калінінському районі м. Донецька.

Листом № 01/17-48 від 31.03.2008р. виконавчим комітетом Донецької міської ради та листом № 210 від 15.04.2008р. Донецькою міською радою позивача було повідомлено про неможливість передачі в оренду спірної земельної ділянки, що визначено позивачем протиправною бездіяльністю органу місцевого самоврядування щодо оформлення документів на відведення земельної ділянки в оренду.

Задовольняючи позов, суд дійшов висновку, що визнання за позивачем права на набуття земельної ділянки в оренду для розміщення об'єкта є передбаченим законодавством, відповідним та адекватним способом захисту позивача від протиправної бездіяльності відповідача відповідно до статей 13, 41 Конституції України, статті 16 Закону України "Про оренду землі", статей 123, 124 Земельного кодексу України. Також суд зазначив про порушення вказаного вище права позивача з огляду на посилання відповідачів на внесення змін у вказані вище законодавчі акти.

Однак судова колегія вважає висновок місцевого господарського суду передчасним, та таким, що не ґрунтується на обставинах справи, які підлягали встановленню в даній справі.

За статтею 2 Земельного кодексу України до суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею є земельними відносинами, об'єктами яких є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, в тому числі на земельні паї.

Виходячи з обсягу цивільної правоздатності юридичних осіб, вони можуть бути суб'єктами земельних відносин щодо земельних ділянок та  прав на них.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами; відповідно до статті 9 Цивільного кодексу України положення Цивільного кодексу України застосовуються, зокрема, до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Відтак зміст прав щодо об'єктів земельних відносин, порядок та підстави їх виникнення та способи захисту визначаються відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України.

Органами, уповноваженими розпоряджатися землями в межах населених пунктів, є відповідні сільські, селищні, міські ради; відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Розділ ІІІ Земельного кодексу України містить перелік прав на землю; такими правами, зокрема, є право власності на землю, право користування землею (в тому числі право на оренду земельної ділянки).

За статтею 125 Земельного кодексу України (в редакції на момент звернення до суду) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди та його державної реєстрації.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено способи захисту прав на земельні ділянки, зміст яких (прав) визначається з врахуванням розділу ІІІ Земельного кодексу України.

Також статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи як на захист свого цивільного права, так і на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За загальним правилом (виходячи з аналізу статей 15, 16, частин 1,2, 5 статті 11 Цивільного кодексу України, статті 1 Господарського процесуального кодексу України), особа звертається до господарського суду за захистом уже існуючого в неї права, що захищається та поновлюється, а не виникає в силу прийняття відповідного судового рішення (адже цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду тільки у випадках, прямо встановлених актами цивільного законодавства).

Цивільні права включають в себе широкий комплекс правових можливостей, що охоплюються поняттями право-та дієздатності юридичної особи, відносяться до абсолютних та відносних суб'єктивних прав.

Натомість статтею 16 Цивільного кодексу передбачено, що визнання права  є способом захисту особою в судовому порядку свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Проте місцевим господарським судом не з'ясовано істотні обставини справи щодо змісту прав позивача на земельну ділянку, за захистом яких він звернувся, виходячи з розділу ІІІ Земельного кодексу України та визначеного законодавством моменту виникнення цих прав.

Водночас, визнаючи порушеним право позивача на конкретний спосіб вирішення питання про одержання земельної ділянки в оренду та на законодавство, що підлягає застосуванню відповідачем при наданні земельної ділянки, суд не визначив, чим саме передбачено таке право як особисте немайнове чи майнове в розумінні статті 16 Цивільного кодексу України, та чи передбачено такий спосіб захисту у разі протиправної бездіяльності органу місцевого самоврядування.

При цьому судом не досліджено та не надано правової оцінки одержаних позивачем листів як доказам змісту волевиявлення органа місцевого самоврядування.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5  Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд не розглянув у порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України  всебічно, повно та об'єктивно у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не належним чином проаналізував  правовідносини, що виникли та існували між сторонами, відтак його висновки за наслідками розгляду даного спору не можуть вважатися законними та обґрунтованими.

Встановлення вказаних вище обставин виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Як наслідок, прийняте місцевим господарським судом рішення не відповідає вимогам статті 84 Господарського процесуального кодексу України та Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 29.12.76 р. "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи, господарському суду слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського  процесуального кодексу України,  Вищий  господарський  суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне подання Заступника прокурора Донецької області задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Донецької області від 15.04.2009р. у справі № 8/44пн  Господарського суду Донецької області скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Головуючий                                                                                Т. Дроботова

Судді:                                                                                            Н. Волковицька

                                                                                                       Л. Рогач