Постанова

від 08.07.2009 по справі 12/26-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

12/26-09

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 08 липня 2009 р.                                                                                    № 12/26-09  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                         Дунаєвської Н.Г.- головуючого,

                                         Воліка І.М.,

                                         Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Приватного підприємства "Націонал" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07 квітня 2009 року у справі № 12/26-09 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Благодійного фонду "Батьківщина без сиріт", м. Дніпропетровськ, до Приватного підприємства "Націонал",  м. Дніпропетровськ, про стягнення 16 859 920 грн.,

представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2009 року позивач –Благодійний фонд "Батьківщина без сиріт" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача ПП "Націонал" про стягнення 16 859 920 грн.

Вказував, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10 березня 2006 року (суддя Жукова Л.В.) затверджено мирову угоду між ним та ПП "Націонал", укладену 09 березня 2006 року у справі № 12/34 за позовом Благодійного фонду "Батьківщина без сиріт" до ПП "Націонал" про визнання права власності.

Зазначав, що згідно умов вказаної мирової угоди ПП "Націонал" є власником 90 %, а він –10 % площі нежитлової будівлі торгівельного центру, який розташований під № 3 по вулиці Центральній в місті Дніпропетровську.

Також зазначав, що ПП "Націонал" зобов'язався сприяти йому в оформленні документації, пов'язаної з переходом права власності на вказане майно.

Посилаючись на порушення відповідачем умов мирової угоди в частині передачі йому 10 % площі нежитлової будівлі торгівельного центру, який розташований під № 3 по вулиці Центральній в місті Дніпропетровську, що полягає в оформленні на себе 100 % права власності на вказане майно, позивач, згідно заяви про уточнення позовних вимог від 03.02.09, просив стягнути з відповідача на його користь 16 859 920 грн. та з метою забезпечення позову заборонити ПП "Націонал" відчуження об'єктів нерухомого майна, які знаходяться у власності відповідача, а саме: нежитлову будівлю –кафе, яка розташована під № 10 на площі Петровського в місті Дніпропетровську, об'єкт нерухомого майна, який розташований під № 2а по вулиці Юдіна в місті Дніпропетровську та об'єкт нерухомого майна, який розташований під № 156 по вулиці Героїв Сталінграду в місті Дніпропетровську.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2009 року (суддя Жукова Л.В.) заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Ухвалено накласти арешт на майно, що належить на праві власності ПП "Націонал" в межах суми заявлених позовних вимог –16 859 920,00 грн.

Ухвала мотивована посиланнями на ст.ст. 66, 67 ГПК України, відповідно до яких, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи, має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07 квітня 2009 року (колегія суддів у складі: Мороз В.Ф. –головуючий, Головко В.Г., Стрелець Т.Г.) ухвалу залишено без змін.

У касаційній скарзі ПП "Націонал", посилаючись на порушення судом ст.ст. 66, 67 ГПК України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції.

Перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи, має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами статті 67 цього кодексу, позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до п. 3 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. № 02-5/611, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З огляду на викладене, заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто бути пов'язаними з предметом позову, співрозмірними заявленим вимогам, необхідними та достатніми для забезпечення виконання судового рішення чи недопущення збитків.

Предметом даного спору є стягнення грошових коштів, тому забезпечуючи позов, суд мав встановити наявність чи відсутність грошових коштів на розрахункових рахунках відповідача і в разі їх відсутності чи наявності грошових коштів в меншій сумі, ніж та, яка заявлена до стягнення, обирати інший вид забезпечення позову.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Забезпечуючи позов шляхом накладення арешту на майно, місцевий суд посилається на те, що позивачу стало відомо про відсутність на розрахункових рахунках відповідача стягуваної позивачем суми, проте такі твердження позивача не є належними та допустимими доказами, в розумінні ст. 34 ГПК України, що залишено поза увагою судів обох інстанцій.

Крім того, як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення з позовом стало невиконання відповідачем умов мирової угоди, укладеної між Благодійним фондом "Батьківщина без сиріт" та ПП "Націонал" та затвердженої ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10 березня 2006 року.

Вказана мирова угода стосується нежитлової будівлі торгівельного центру, який розташований під № 3 по вулиці Центральній в місті Дніпропетровську.

Забезпечуючи позов шляхом накладення арешту на невизначене майно в межах суми позовних вимог, місцевий суд на вказані обставини не зважив та обрав вид забезпечення позову, який не відповідає предмету позовних вимог та не пов'язаний з підставою позовних вимог.

За відсутності будь-яких даних щодо встановлення судом наявності чи відсутності грошових коштів на розрахункових рахунках відповідача та даних про те, що вжиті судом заходи не порушують права третіх осіб, а також не визначення майна на яке накладено арешт,  висновки місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про наявність підстав до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, слід вважати необгрунтованими та такими, що суперечать вимогам ст.ст. 66, 67 ГПК України.

За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції, як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню, а заява про забезпеченню позову –направленню до суду першої інстанції для розгляду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Націонал" задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07 квітня 2009 року та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2009 року у справі № 12/26-09 скасувати.

3. Заяву Благодійного фонду "Батьківщина без сиріт" про вжиття заходів до забезпечення позову направити до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду.

Головуючий суддя:                                                     Н.Г. Дунаєвська

Судді:                                                                        І.М. Волік

                                                                                             Н.І. Мележик