Постанова

від 15.07.2009 по справі 22/2/09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

22/2/09

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 липня 2009 р.                                                                                    № 22/2/09  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:                                Мачульського Г.М.

суддів:                                Рогач Л.І.

                               Шаргала В.І.

розглянувши у відкритомусудовому засіданні

касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів"

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду

від26.03.2009р.

у справі№22/2/09

Господарського судуЗапорізької області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж"

доВідкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів"

простягнення суми, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в господарський суд з позовом про стягнення з відповідача 56 244, 22 грн., які складаються з: 55 063 грн. основного боргу, 131, 25 грн. 3% річних, 1 049, 97 грн. пені, обґрунтовуючи позов простроченням відповідачем свого обов'язку щодо оплати продукції.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.01.2009р. (суддя Скиданова Ю.О.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.03.2009р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Коробка Н.Д., суддів Колодій Н.А., Шевченко Т.М.) позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить вказані судові рішення скасувати повністю і прийняти нове, яким у позові відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення та неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Сторони не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що на виконання умов договору поставки від 24.09.2008р. №987 позивач передав відповідачу, як покупцю, металопродукцію у кількості 6 970 тон на загальну суму 55 063 грн. При цьому умовами договору передбачено що разом з металопродукцією мали передаватись рахунок-фактура, накладна на відпуск товару, палаткова накладна, сертифікат якості.

Товар отримано представником відповідача на підставі довіреності №572 від 25.09.2008р., натомість свої зобов'язання, передбачені п.3.1 та п. 4.3 договору зі сплати товару відповідач не виконав.

24.10.2008р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 987 про сплату заборгованості за поставлений товар.

Відповідач листом № 27/1439 від 27.10.2008р. повідомив, що оплата товару не відбулася через важке фінансове становище.

Задовольняючи позов місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виконання позивачем взятих на себе договором поставки зобов'язань підтверджено належними та допустимими доказами, строк оплати поставленої продукції настав, однак відповідач не виконав свого обов'язку щодо її оплати, а повідомив позивача про неможливість оплати через важке фінансове становище.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками виходячи з наступного.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 цього кодексу. А згідно приписів ст.ст.549, 550 вказаного кодексу у зв'язку із несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання нараховується пеня, нарахування якої також передбачено п.6.3 договору.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що строк оплати поставленої продукції настав, що відповідачем не заперечувалось під час досудового врегулювання спору, однак відповідач не виконав свого обов'язку щодо її оплати, а повідомив позивача про неможливість оплати через важке фінансове становище, а в подальшому заперечував отримання вказаних вище документів: рахунок-фактури, накладної на відпуск товару, палаткової накладної, сертифікату якості. Про те суд касаційної інстанції зазначає, що як встановлено судами попередніх інстанцій за умовами договору щодо одночасної передачі продукції та вказаних документів, немає правових підстав вважати що ці документи не були передані відповідачу разом з товаром, а відтак місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову. Доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують вказаних висновків судів попередніх інстанцій та частково зводяться до необхідності додатково перевірити докази, досліджені судами, що, відповідно до приписів ст.111-7 ч.2 ГПК України, при здійсненні у касаційному порядку перегляду судових рішень не допускається.

За вказаних обставин підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 26.03.2009р. у справі №22/2/09 Господарського суду Запорізької області –без змін.

Головуючий суддя                                                                 Г.М. Мачульський

С у д д і                                                                                     Л.І. Рогач

                                                                                                                                                                                                                                            В.І. Шаргало