Постанова

від 18.11.2013 по справі 804/10289/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2013 р. Справа № 804/10289/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Тулянцевої І.В.,

при секретарі Шевцовій М.Ю.

за участю:

представників позивача Богуславського С.С., Лубенець С.В.

представника відповідача Кирпа Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство «СПЕЦТЕПЛОТЕХНІКА» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «В3» № 0002811503 від 2 липня 2013 року та зобов'язаня вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

30.07.13 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство «СПЕЦТЕПЛОТЕХНІКА» (далі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі- відповідач) в якому з урахуванням уточнень до позовної заяви прросить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0002811503 від 02.07.2013 року, винесене Державною податковою інспекцією в Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області;

- зобов'язати ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відмінити статус «до відома» податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року та уточнюючого Розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2011 року, реєстраційний номер 9030904725, які подані Позивачем до Відповідача, визнати їх поданими як податкова звітність, та відновити показники за цими документами у базі даних ІС «Податковий блок».

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки № 1110/153/20303441 від 17.06.2013 року щодо того, що ТОВ ВП «СПЕЦТЕПЛОТЕХНІКА» не має права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 4307,00 грн. за лютий 2011 року, оскільки заявлена сума бюджетного відшкодування ПДВ сформована по податковим періодам, податкова звітність по яким не визнана «як податкова», є безпідставними та протиречать нормам діючого податкового законодавства. Так, за даними Декларації за лютий 2011 року та уточнюючого Розрахунку за лютий 2011 року, позивачем заявлено бюджетне відшкодування ПДВ на суму 4307,00 грн., яке складається із сум ПДВ, що сформована за рахунок частини залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні (податкові) періоди, в тому числі і за грудень 2010 року. Оскільки, позивачем до ДПІ були надані всі необхідні документи, що підтверджують право на бюджетне відшкодування, відповідачем неправомірно було винесено податкове повідомлення - рішення № 0002811503 від 02.07.2013 року про відмову у наданні бюджетного відшкодування за лютий 2011 року. Крім того, вважають, що відповідачем безпідставно надано статус «до відома» податковій декларації з ПДВ за грудень 2010 року, у зв'язку із чим, права позивача повинні бути поновлені шляхом відновлення показників за цими документами в базі даних ІС «Податковий блок».

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити із викладених у ньому підстав.

Відповідач - Державна податкова інспекція в Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проти позову заперечував, подав до суду письмові заперечення, які залучені до матеріалів справи (а.с. 83-86). Представник відповідача суду пояснив, що податкову звітність позивача за грудень 2010 року не визнано як податкову і вона має статус «до відома». Підприємство не скористалось правом на оскарження рішення ДПІ щодо не визнання податкової звітності з ПДВ за грудень 2010 року, у зв'язку із чим не мало права на заявлення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2011 року, з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні періоди грудня 2010 року, так як формування податкових зобов'язань та податкового кредиту не підтверджено звітністю за відповідний період.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що в період з 29.05.2013 по 17.06.2013 року Державною податковою інспекцією в Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведена камеральна перевірка ТОВ ВП «СПЕЦТЕПЛОТЕХНІКА» (код ЄДРПОУ 20303441) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленої на розрахунковий рахунок платника податків за лютий 2011 року. За результатами перевірки складений Акт № 1110/153/20303441 від 17.06.2013 року, згідно якого перевіркою встановлено порушення абзацу «в» п. 200.14 ст. 200, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування у сумі заявленій у податковій декларації за лютий 2011 року (а.с. 25-35).

Не погоджуючись із висновками, викладеними в Акті перевірки №1110/153/20303441 від 17.06.2013 року, позивачем до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська подані заперечення (а.с. 36-37) за результатами яких надано відповідь про відмову у їх задоволенні (а.с. 38-45).

На підставі Акту перевірки №1110/153/20303441 від 17.06.2013 року, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В3» № 0002811503 від 2 липня 2013 року яким Товариству відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 4307 грн. (а.с. 24).

Вважаючи винесене податкове повідомлення - рішення № 0002811503 від 2 липня 2013 року протиправним, позивач звернувся до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі таких висновків спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

В ході розгляду справи судом встановлено, що ТОВ ВП «СПЕЦТЕПЛОТЕХНІКА» до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська подано уточнюючий Розрахунок до декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року від 28.08.2013 року №9030904725 з додатками до нього, яким уточнені наступні показники: - ряд. 23.1 - сума бюджетного відшкодування з ПДВ на розрахунковий рахунок платника податку у розмірі 4307,00 грн., яка сформована з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди (Додаток 2 до уточнюючого розрахунку), а саме: грудень 2010 року (а.с. 53-60).

Як свідчать матеріали перевірки, податковим органом зроблено висновок про те, що ТОВ ВП «СПЕЦТЕПЛОТЕХНІКА» не має права на отримання суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок, оскільки сума сформована з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередній звітний (податковий) період грудня 2010 року, податкова звітність по якому не визнана «як податкова», у зв'язку з чим, неможливо визначити за рахунок яких показників, контрагентів сформовано податковий кредит у грудні 2010 року, та відповідно відсутнє право на формування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд зазначає, що порядок подання податкової звітності до податкових органів регулюється Главою 2 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України).

Податкова декларація, виходячи з положень п. 46.1 ст. 46 ПК України, за своєю суттю є документом, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 49.1 статті 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Відповідно до п.48.2 ст.48 Податкового кодексу України обов'язкові реквізити це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Так, згідно з п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Згідно з 4.2. п. 4 Порядку заповнення податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), у складі декларації повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, у тому числі розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства)/(спеціальної)). У разі подання уточнюючих розрахунків, у яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі самі розшифровки подаються на суму уточнення, а також: у разі наявності експортних операцій - оригінали п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації (оригінали аркушів ВМД нової форми МД-2 з позначенням "3/8").

Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації визначається пунктами 49.8 та 49.9 статті 49 Податкового кодексу України. Як передбачено нормою абзацу першого пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

Водночас, Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, що і було зроблено відповідачем (а.с. 87).

Як було встановлено в ході розгляду справи, та не заперечувалось сторонами, позивачем дійсно при поданні податкової звітності з ПДВ за грудень 2010 року у складі декларації не було подано оригінал п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації (оригінали аркушів ВМД нової форми МД-2 з позначенням "3/8"), що підтверджувало здійснення експортних операцій в грудні 2010 року (поставка товару на адресу ТОВ «Енерджі - Інвест» (Грузія) (а.с. 63-68).

Із залучених до матеріалів справи копії вантажної митної декларації (МД - 2) №110000011/2010/127674 від 14.12.2010 р. про поставку товару на адресу ТОВ «Енерджі - Інвест» (Грузія) (а.с. 132-134) та листа ТОВ ВП «СПЕЦТЕПЛОТЕХНІКА» від 18.01.2011 р. за вих. № 3 (отримано ДПІ 19.01.2011 р.) про надання митної декларації № 127674, не свідчить про те, що до податкового органу подавався саме оригінал МД, а також та обставина, що МД-2 №110000011/2010/127674 від 14.12.2010 р. подавалась у складі декларації з ПДВ за спірний період.

Судом також встановлено, що про факт невизнання відповідачем податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року (з додатками), як податкової, ТОВ ВП «СПЕЦТЕПЛОТЕХНІКА» було повідомлено рішенням ДПІ від 24.01.2011 року №1496/10/28-221, яке було направлено на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням та отримано уповноваженою особою 27.01.2011 р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення, залученого до матеріалів справи (а.с. 88-89). Як свідчить з тексту рішення № 1496/10/28-221, звітність з ПДВ за грудень 2010 року оформлена з порушенням абз.2 п.п. 4.2 п. 4 Порядку заповнення податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), а саме, при наявності експортних операцій до декларації не надано оригіналів п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації, у зв'язку із чим, відповідно до норм п. 48.7 ст. 48 Податкового кодексу України, вказана звітність не вважається податковою (а.с. 87).

Суд не приймає до уваги заперечення позивача з приводу того, що ним не було своєчасно отримано рішення ДПІ від 24.01.2011 року №1496/10/28-221, оскільки кореспонденцію 27.01.2011 року на адресу: м. Дніпропетровськ, вул. Щорса б. 8 кв. 5 отримав працівник іншого підприємства - Порубайко С.С. (а.с. 89) тому, підприємство і не оскаржило вказане рішення відповідача. Так, із залученої до матеріалів справи позивачем копії відповіді Фізкультурно - спортивного товариства «Динамо» України від 16.09.2013 року № 118 (а.с. 112) свідчить, що працівник цього підприємства - Порубайко С.С. дійсно отримувала всю кореспонденцію, яка приходила на адресу: м.Дніпропетровськ, вул. Щорса б. 8 (офісні приміщення), а тому, листи на адресу ТОВ ВП «СПЕЦТЕПЛОТЕХНІКА» теж могли бути нею отримані. Оскільки, підприємством не надано до суду доказів того, що ним на момент виникнення спірних правовідносин (січень 2011 року) були укладені договори з Дніпропетровською дирекцією Поштамту щодо доставки поштових відправлень та визначення особи, відповідальної за отримання кореспонденції, суд вважає, що позивач сам погоджувався на такий порядок отримання кореспонденції, а тому, повинен був бути зацікавленим у своєчасному отриманні всієї кореспонденції, що надходила на його адресу.

Згідно п.п.49.12.2 п.49.12. ст.49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

Згідно п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI-рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Як свідчать матеріали справи, підприємство було обізнано про не визнання податкової звітності з ПДВ за грудень 2010 року, але до дня проведення перевірки в червні 2013 року не скористалось своїм правом на оскарження даного факту ні в адміністративному ні в судовому порядку.

Згідно пункту 48.7 статті 48 ПКУ встановлено, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

Пунктом 49.11 статті 49 ПКУ визначено - у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Згідно п.49.15 ст.48 ПКУ встановлено - податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку та заповнена з порушенням норм пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, вважається неподаною.

Пунктом 50.1 статті 50 ПКУ передбачено - у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

ТОВ ВП «СПЕЦТЕПЛОТЕХНІКА» до ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська надано уточнюючий Розрахунок до декларацій з податку на додану вартість за лютий 2011 року від 28.05.2013 року №903004725 з додатками до нього, яким уточнені наступні показники: Ряд. 23 .1 - сума бюджетного відшкодування з ПДВ на розрахунковий рахунок платника податку у розмірі 4307 грн., яка сформована з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди (Додаток о уточнюючого розрахунку), а саме: грудень 2010 року.

Між тим, судом встановлено, що уточнюючий Розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за період - грудень 2010 року позивачем до ДПІ не подавався.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3, ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200, ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п.п. 200.2.- 200.4 ст. 200 ПК України).

Суд також зазначає, що відповідно до підпункту 4.6.6. пункту 4.6 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 25.01.2011 року № 41, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 16.02.2011 р. за № 197/18935 (чинного в період з 04.03.2011 р. по 10.01.2012 р.), залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.5 ст. 205 ПК України також визначено, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які були були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах (п.200.6 ст. 200 ПК України).

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Аналогічні норми визначені і положеннями п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

У зв'язку з вищезазначеним, суд зазначає, що ТОВ ВП «СПЕЦТЕПЛОТЕХНІКА» відсутні будь-які підстави щодо заявлення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунковий рахунок в уточнюючому розрахунку до податкової декларації з ПДВ за лютий 2011 року, з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди грудня 2010 року, так як формування податкових зобов'язань податкового кредиту не підтверджено звітністю за відповідний період, яка не визнана як податкова, а має статус «до відома».

Позивач міг би скористатись правом на отримання суми бюджетного відшкодування в момент виникнення на це такого права, зокрема в грудні 2010 року, у разі подання податкової звітності з податку на додану вартість, яка визнана як податкова.

Таким чином, суд погоджується із висновками контролюючого органу, що ТОВ ВП «СПЕЦТЕПЛОТЕХНІКА» на підставі абзацу «в» п.200.14 ст.200, п.198.1 ст.198 Податкового Кодексу України» не має право на отримання бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за лютий 2011 року, яка сформована з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та мою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди грудня 2010 року, так як податкова звітність з ПДВ за вищевказаний період не визнана «як податкова» та відповідно за даними 1С «Податковий блок» та додатку №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій з ПДВ у грудні 2010 року у підприємства відсутній податковий кредит та відповідно відсутнє право, на формування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За таких обставин, суд вважає, що податкове повідомлення - рішення № 0002811503 від 02.07.2013 року про відмову у наданні бюджетного відшкодування за лютий 2011 року в розмірі 4307,00 грн. є правомірним і підстави для його скасування відсутні.

Суд також вважає, що посадовими особами ДПІ при прийнятті рішення від 24.01.2011 року №1496/10/28-221 про невизнання податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року податковою декларацією, є правомірним і підстави для задоволення позову в частині зобов'язати ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відмінити статус «до відома» податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року та уточнюючого Розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2011 року, реєстраційний номер 9030904725, які подані Позивачем до Відповідача, визнати їх поданими як податкова звітність, та відновити показники за цими документами у базі даних ІС «Податковий блок», відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду справи.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення діями відповідача прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно - правових відносин, то в задоволенні позову слід відмовити.

Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство «СПЕЦТЕПЛОТЕХНІКА» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «В3» № 0002811503 від 2 липня 2013 року та зобов'язаня вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева