Ухвала

від 03.03.2015 по справі 804/10289/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 березня 2015 рокусправа № 804/10289/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Лубенець С. В. (дов. від 26.05.2014 р.)

відповідача: - Жерьобкін О. М. (дов. від 08.12.2014 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство «Спецтеплотехніка»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року

у справі № 804/10289/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство «Спецтеплотехніка»

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «В3» №0002811503 від 02 липня 2013 року та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство «Спецтеплотехніка» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому з урахуванням уточнень (а.с.135) просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002811503 від 02.07.2013;

- зобов'язати відповідача відмінити статус «до відома» податкової декларації ПДВ за грудень 2010 року та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2011 року реєстраційний №9030904725, які подані позивачем до відповідача, визнати їх поданими як податкова звітність, та відновити показники за цими документами у базі даних ІС «Податковий блок».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем подано відповідачу належним чином оформлені декларації за лютий 2011 року та уточнюючий розрахунок за лютий 2011 року, які є достатньою підставою для отримання сум бюджетного відшкодування, що складається із сум податку на додану вартість, сформованих за рахунок частини залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні (податкові) періоди, в тому числі і за грудень 2010 року. Відповідачем безпідставно відмовлено позивачу в отриманні бюджетного відшкодування з тих підстав, що заявлена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість сформована по податковим періодам, податкова звітність по яким не визнана «як податкова», проте податкова декларація за грудень 2010 року була прийнята відповідачем, внаслідок чого у відповідача не було законних підстав направляти позивачу будь-які повідомлення про відмову в прийнятті вже прийнятої декларації та надавати статус вказаній податковій декларації - «до відома».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2013 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що підприємство було обізнано про невизнання податкової звітності з ПДВ за грудень 2010 року, але до дня проведення перевірки в червні 2013 року не скористалось своїм правом на оскарження даного факту ні в адміністративному ні в судовому порядку. Уточнюючий Розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за період - грудень 2010 року позивачем до податкового органу не подавався.

З огляду на вказані обставини суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача відсутні будь-які підстави щодо заявлення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунковий рахунок в уточнюючому розрахунку до податкової декларації з ПДВ за лютий 2011 року, з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди грудня 2010 року, так як формування податкових зобов'язань податкового кредиту не підтверджено звітністю за відповідний період, яка не визнана як податкова.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу (а. с.154), в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що вчинив всі дії, передбачені діючим законодавством для отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 4307 грн., що підтверджується відповідними документами. Податкова звітність за грудень 2010 року не визнана відповідачем «як податкова», проте останнім не було прийнято жодних засобів щодо застосування до позивача фінансових (штрафних) санкцій за неподання та/або несвоєчасне подання податкової звітності, які передбачені ст. 120 Податкового кодексу України. Позивач наголошує, що дізнався про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року як «податкової звітності» лише з акту перевірки у червні 2013 року, а відтак не міг оскаржити вказане невизнання ані в адміністративному, ані в судовому порядку. Позивач стверджує, що податкова декларація за грудень 2010 року була заповнена без порушень норм п.48.3 та 48.4 Податкового кодексу України, а присвоєння їй статусу «до відома» не передбачено чинним законодавством України, оскільки вказаний статус може мати або попередня версія податкової звітності, якщо після подання платником звітності з позначкою «звітна» до закінчення граничних строків подання платник подає податкову звітність з позначкою «нова звітна», або має місце помилка оператора. Також позивач зазначає, що у травні 2013 року електронними засобами зв'язку було надано уточнюючий розрахунок до податкової декларації за грудень 2010 року, який було прийнято на всіх рівнях та отримано квитанцію №1 та №2, що свідчить про прийняття податковим органом податкової декларації за грудень 2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що судом прийняте законне та обґрунтоване рішення.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено камеральну перевірку ТОВ ВП «Спецтеплотехніка» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленої на розрахунковий рахунок платника податків за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт №1110/153/20303441 від 17.06.2013.

Перевіркою встановлено порушення позивачем абзацу «в» пункту 200.14 ст. 200, п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у сумі 4307 грн., оскільки заявлена сума бюджетного відшкодування ПДВ сформована по податковим періодам, податкова звітність по яким не визнана «як податкова».

В акті визначено, що позивач не має права на отримання суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок, оскільки сума сформована з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередній звітний (податковий) період грудня 2010 року, податкова звітність по якому не визнана «як податкова», у зв'язку з чим, неможливо визначити за рахунок яких показників, контрагентів сформовано податковий кредит у грудні 2010 року, та, відповідно, відсутнє право на формування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В3» №0002811503 від 02.07.2013, яким відмовлено позивачу у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 4307 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Пунктом 46.1. статті 46 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.48.1 ст.48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно з п.48.2 ст.48 Податкового кодексу України обов'язкові реквізити це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Пунктом 48.3статті 48 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити, зокрема, такий обов'язковий реквізит як індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період (п.48.4 ст.48 Податкового кодексу України).

При цьому, положеннями підпункту 4.2. пункту 4 Порядку заповнення податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», у складі декларації повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, у тому числі розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства)/(спеціальної)). У разі подання уточнюючих розрахунків, у яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі самі розшифровки подаються на суму уточнення, а також: у разі наявності експортних операцій - оригінали п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації (оригінали аркушів ВМД нової форми МД-2 з позначенням « 3/8»).

До того ж, податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби (п.48.5 ст.48 Податкового кодексу України).

Пунктом 49.8 Податкового кодексу України передбачено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до п. 49.9 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Згідно з п. 49.10 Податкового кодексу України відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Разом з тим, відповідно до приписів пункту 48.7 статті 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

Податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку та заповнена з порушенням норм пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу вважається неподаною (п.49.15 ст.48 Податкового кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що 19.01.2011 позивачем подано податковому органу податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

24.01.2011 листом № 1496/10/28-221 відповідач повідомив позивача про те, що податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2010 року не вважається податковою звітністю з огляду на ненадання позивачем оригіналу п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації (оригіналів аркушів МВД нової форми МД-2 з позначенням 3/8), що підтверджувала здійснення експортних операцій в грудні 2010 року. Вказаний лист отримано позивачем 27.01.2011, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Наведені відповідачем в листі від 24.01.2011 № 1496/10/28-221 обставини позивачем не спростовані, посилання позивача та той факт, що оригінал п'ятого основного аркуша вантажної митної декларації поданий безпосередньо податковому органу нарочним, окремо від податкової звітності, не свідчить про дотримання позивачем порядку подання контролюючому орган податкової декларації.

Таким чином, з огляду на відсутність у складі податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року обов'язкового додатку - оригіналу п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації (оригіналів аркушів МВД нової форми МД-2 з позначенням 3/8), колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо правомірності невизнання податковим органом вищеозначеної декларації в якості податкової звітності.

Не приймаються до уваги посилання позивача на необізнаність з рішенням відповідача, викладеним в листі №1496/10/28-221 від 24.01.2011, оскільки наявними в матеріалах справи доказами, а саме: повідомленням про вручення поштового відправлення від 27.01.2011, отриманим ОСОБА_3 та копією листа Фізкультурно - спортивного товариства «Динамо» України №118 від 16.09.2013 підтверджено, що працівник цього підприємства ОСОБА_3 отримувала всю кореспонденцію, яка надходила на адресу: м.Дніпропетровськ, вул. Щорса б. 8 (офісні приміщення), а відтак листи, адресовані позивачу, теж мали бути ним отримані.

Відповідно до п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.п. 200.3 ст.200 Податкового кодексу України).

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, правомірність визначення суми бюджетного відшкодування залежить від правомірного визначення платником податків суми податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Зважаючи на той факт, що сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4307,00 грн. сформована з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за грудень 2010 року, а формування податкових зобов'язань та податкового кредиту не підтверджено звітністю за відповідний період, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав щодо заявлення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунковий рахунок в уточнюючому розрахунку до податкової декларації з ПДВ за лютий 2011 року.

Посилання позивача на неправомірність присвоєння податковій декларації за грудень 2010 року статусу «до відома» також не приймається колегією суддів до уваги, з огляду на наступне.

Питання щодо приймання та обробка податкової звітності з податку на додану вартість в умовах подання роз шифровок врегульовано Розділом ІІ Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України №266 від 18.04.2008.

Відповідно до п.2.3 - 2.5 Методичних рекомендацій документи, не визнані як податкова декларація з ПДВ, реєструються в електронній базі податкової звітності платника ПДВ в триденний термін від дня їх отримання (але не пізніше наступного дня від граничного терміну подання звітності). Працівником підрозділу ведення та захисту податкової звітності надсилається повідомлення про невизнання органом ДПС декларації як податкової із зазначенням підстав та пропозицією надати податкову звітність, оформлену належним чином.

В електронній базі документи, не визнані як податкова звітність, реєструються (без внесення показників до КОР) та отримують статус «До відома», в коментарях проставляється реєстраційний номер повідомлення (про невизнання органом ДПС поданого документа як податкової звітності) та дата його відправки.

У разі якщо за результатами візуального контролю податкової звітності з ПДВ недоліків у її оформленні не встановлено, така звітність реєструється як податкова звітність, яка вважається прийнятою і підлягає подальшій обробці.

Зважаючи на той факт, що податкова декларація позивача з ПДВ за грудень 2010 року правомірно не визнана податковим органом як «податкова звітність», відтак надання їй статусу «до відома» є таким, що узгоджується з приписами чинного законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі з'ясовані обставини справи, суть спірних правовідносин та ухвалено законне і обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, не є підставою для скасування постанови суду.

Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство «Спецтеплотехніка» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року у справі № 804/10289/13-а - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко