Постанова

від 17.09.2014 по справі 808/4328/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2014 року (09 год. 30 хв.)Справа № 808/4328/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лазаренка М.С.,

при секретарі судового засідання Ємельяновій А.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Гончаренко А.І..;

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «МЗ Ремпром»

до: Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про: скасування податкових повідомлень - рішень від 17.01.2014 №№ 0000052201, 0000062201,

ВСТАНОВИВ:

03 липня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МЗ Ремпром» (далі - ТОВ «МЗ Ремпром», позивач) до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - Мелітопольська ОДПІ, відповідач) , в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№ 0000052201, 0000062201від 17.01.2014.

Як зазначає позивач у своєму позові, при формуванні витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, ТОВ «МЗ Ремпром» діяло у чіткій відповідності до норм податкового законодавства України. Вказує, що зважаючи на результат порівняння валових витрат від здійснення придбання та валових доходів від продажу за окремою операцією усі операції з продажу мали позитивне значення. Позивачем також зазначено про те, що податковий кредит з сум податку на додану вартість за придбані від постачальників товари та послуги сформовано у повній відповідності до чинного законодавства, а отже, як вважає позивач, все вищевказане свідчить про невідповідність дій та висновків відповідача фактичним обставинам справи.

Представники позивача у судове засідання не з'явились, через канцелярію до суду надали клопотання про розгляд справи без їх участі та про підтримання позовних вимог в повному обсязі.

У судове засідання з'явився представник відповідача Гончаренко А.І. Матеріали справи містять письмові заперечення на позов (вх. №35264 від 17.09.2014) в яких, зокрема, зазначено, що придбання позивачем товару не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, а тому є нікчемним. Це твердження ґрунтується на висновках акту перевірки ДПІ від 26.11.2013 №1288/22/36696112 про те, що операції з придбання та подальшої реалізації товарів та послуг були для ТОВ «МЗ Ремпром» завідомо збитковими, оскільки витрати, пов'язані з придбанням товару більше, ніж дохід, отриманий ТОВ «МЗ Ремпром» від реалізації товару, а отже ТОВ «МЗ Ремпром» було продано товар за ціною нижчою від ціни придбання без мети реального настання наслідків, об'єктивності та поважності причин такого продажу, а відповідно ним не правомірно сформовані валові витрати та податковий кредит.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з частиною першою статті 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням приписів частини шостої статті 12, частини першої статті 41, частини шостої статті 128 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

ТОВ «МЗ Ремпром» є платником податку на додану вартість з 19.01.2010 та платником податку на прибуток на загальних умовах.

На підставі направлень від 07.10.2013 №№280, 281, 282, 283, 284, 285 згідно з наказом Мелітопольської ОДПІ №1129 від 27.09.2013 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання посадовими особами відповідача проведена планова виїзна перевірка ТОВ «МЗ Ремпром» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складений Акт від 26.11.2013 №1288/22/36696112.

Актом перевірки встановлено порушення ТОВ «МЗ Ремпром»:

- підпункту 134.1.1.пункту 134.1. статті 134, пункту 135.1., підпункту 135.4.1. пункту 135.4. статті 135, підпункту 138.1. пункту 138.1., пункту 138.2., пункту 138.8., статті 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139. підпункту 14.1.27., підпункту 14.1.36 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ зі змінами і доповненнями (далі - ПК України), в результаті чого: занижено податок на прибуток у сумі 1536498 грн.;

- пункт 198.3. статті 198, пункт 200.1., пункт 200.2. статті 200 ПК України, в результаті чого: занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет у сумі 1270896 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, 03.01.2014 за №РП-124 ТОВ «МЗ Ремпром» були подані до Мелітопольської ОДПІ письмові заперечення до Акту №1288/22/36696112 від 26.11.2013.

За результатами розгляду заперечень Мелітопольською ОДПІ надіслано лист від 14.01.2014 №554/7-210, яким висновки, викладені в Акті перевірки від 26.11.2013 №1288/22/36696112 - залишені без змін.

На підставі акту перевірки від 26.11.2013 №1288/22/36696112 Мелітопольською ОДПІ винесені податкові повідомлення - рішення №0000062201 від 17.01.2014, яким визначена сума за грошовим зобов'язанням за платежем податок на додану вартість у сумі 1270896 грн. 00 коп. та застосовані штрафні санкції у розмірі 295267 грн. 50 коп., №0000052201 від 17.01.2014, яким визначена сума за грошовим зобов'язанням за платежем податок на прибуток у сумі 1536497 грн. 00 коп. та застосовані штрафні санкції у розмірі 214099 грн. 75 коп.

Вищевказані податкові-повідомлення рішення від 17.01.2014 №0000062201, №0000052201 були оскаржені ТОВ «МЗ Ремпром» у адміністративному порядку.

Головне управління Міндоходів у Запорізькій області, за результатами розгляду первинних скарг, рішенням від 24.04.2014 №1461/10/08-01-10-04-13:

- скасувало податкове повідомлення-рішення Мелітопольської ОДПІ ГУ Міндоходів в Запорізькій області від 17.01.2014 №0000062201 в частині зайво нарахованої штрафної санкції з податку на додану вартість в сумі 1 грн. і залишило без змін зазначене податкове повідомлення рішення в інший частині;

- залишило без змін податкове повідомлення-рішення Мелітопольської ОДПІ ГУ Міндоходів від 17.01.2014 №0000052201 по податку на прибуток, а скаргу без задоволення.

Міністерство доходів і зборів України рішенням від 24.06.2014 №11315/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду скарг залишило без змін податкові повідомлення-рішення Мелітопольської ОДПІ від 17.01.2014 №0000052201, №0000062201 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом скарг, а скарги - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з позовом до суду.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наданими доказами, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.».

Підпунктом 135.4.1 пункту 135.4 ПК України передбачено, що дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу».

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають:

- собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 1 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

- витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково - касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, , виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами підпункту 14.1.36 господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Слід зазначити, що в акті перевірки відсутній опис будь-якого факту порушення зазначених вище норм ПК України, тобто невідомо що здійснив, або не здійснив позивач, щоб порушити припис вказаних норм податкового законодавства, не має посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Слід зазначити, що в акті перевірки відсутній опис будь-якого факту порушення зазначених вище норм ПК України, тобто невідомо що здійснив, або не здійснив позивач, щоб порушити припис вказаних норм податкового законодавства, не має посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд не погоджується з твердженням відповідача про продаж позивачем товару за ціною нижчою від ціни придбання з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору купівлі-продажу ВАТ «Гідросила МЗТГ» (постачальник) зобов'язався поставити в обмовлені договором строки ТОВ «МЗ Ремпром» (покупець) розподільники, гідророзподільники (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти їх та сплатити за них визначену статтею 3 договору грошову суму.

Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Як вбачається з наданих представником позивача документів, кожна з операцій про придбанню, продажу за допомоги договору комісії мала доходи вищі від витрат та в результаті порівняння валових витрат від здійснення придбання та валових доходів від продажу за окремою операцією.

Відповідно до пункту 137.1 статті 137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «М3 Ремпром» визначило доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування кожного податного періоду, що є предметом перевірки, у відповідності до вимог вищевказаної норми.

Пунктом 138.1 статті 138 ПК України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10. пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.1 1, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 1 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до підпункту 138.6. статті 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Стаття 189 Господарського кодексу України визначає, що ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції. робіт, послуг, матеріально - технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Підпунктом 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що до складу витрат не включається податок на додану вартість.

За приписом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що до складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування позивач включив ціну придбаних товарів та послуг з комісії.

Усі витрати, що враховані позивачем при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств підтверджені договорами (контрактами), видатковими накладними, актами, звітами, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, прибутковими ордерами, картками складського обліку, платіжними дорученнями, виписками по банківському рахунку, оборотно-сальдовими відомостями, деклараціями.

Копії вказаних вище документів за періоди, що були предметом перевірки, надавалися податковим інспекторам при перевірці та наявні в матеріалах справи.

Пунктом 152.3 статті 152 ПК України визначено, що доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом. Розділом 3 «Податок на прибуток підприємств» ПК України інших правил, ніж наведених вище, не встановлено.

Отже, при формуванні витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування позивач діяв у чіткій відповідності до вищевказаних норм ПК України.

Щодо пов'язаності правочинів, укладених ТОВ «М3 Ремпром» з господарською діяльністю суд зазначає наступне.

Як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 664586 одним із видів діяльності ТОВ «М3 Ремпром» за КВЕД-2010 є 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

З акту перевірки вбачається, що як на момент здійснення поставок (надання послуг), так і на момент подання заперечень відомості відносно постачальників товарів та послуг позивача знаходились у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Постачальники товарів та послуг є платниками податку на прибуток на загальній системі оподаткування, що не спростовано податковим органом.

Слід зазначити, що позивачем укладено правочини (договір поставки, договір комісії) у відповідності до вимог цивільного, господарського та податкового законодавства. Від реалізації товарів, у тому числі за договором комісії, товариство постійно отримувало дохід у періоди, що перевірялись.

Щодо твердження Мелітопольської ОДПІ щодо збитковості операцій суд зазначає наступне.

Поняття «збитковості» відсутнє як у розділі І «Загальні положення», у тому числі у статті 14 «Визначення понять» так і у розділі III «Податок на прибуток підприємств» податкового кодексу України.

Згідно статті 134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є: 134.1.1. прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Прибуток, що підлягає оподаткуванню відображався позивачем у строчці 11 декларації з податку на прибуток підприємств до 2 кварталу 2011 року та у строчці 07. Згідно декларацій з податку на прибуток за періоди, що є предметом перевірки у строчці 11 та 07 відображене позитивне значення.

Статтею 150 ПК України передбачено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. У разі якщо від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування декларується платником податку протягом чотирьох послідовних податкових періодів, контролюючий орган має право провести позапланову перевірку правильності визначення об'єкта оподаткування. В інших випадках наявність значення такого від'ємного значення не є достатньою підставою для проведення такої позапланової перевірки.

Отже, вищенаведена норма ПК України, не заперечує можливість від'ємного значення об'єкта оподаткування за результатами діяльності. Встановлення від'ємності значення однієї господарської операції у рамках податкового періоду зовсім не передбачено ані податковим кодексом, ані іншим нормативно-правовим актом України.

Крім того, зважаючи на Результат порівняння валових витрат від здійснення придбання та валових доходів від продажу за окремою операцією усі операції з продажу мали позитивне значення.

Щодо твердження відповідача про те, що ціна товару включає податок на додану вартість суд зазначає наступне.

Згідно статті 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.»

Згідно пункту 6.1. статті 6 ПК України, податок це обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до податкового кодексу України.

Податок на додану вартість - це непрямий загальнодержавний податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V податкового кодексу України (підпункт 9.1.3. пункту 9.1. статті 9, підпункт 14.1.178 пункту 14.1. статті 14 податкового кодексу України).

Згідно підпункту 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 ПК України податок становить 17 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

У відповідності до підпункту 136.1.2 пункту 136.1 статті 136 ПК України для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи, зокрема, суми податку на додану вартість, отримані/нараховані платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість.

Отже, за своєю формою податок на додану вартість є непрямим податком, який додається до ціни товару, роботи або послуги, а його розмір для платника прямо не залежить від його доходів.

Окрім того, згідно з підпунктом 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат, зокрема, суми податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Усе вищенаведене свідчить про неможливість вважати податок на додану вартість частиною ціни, доходом або витратами платника податку на прибуток підприємств.

Щодо твердження відповідача щодо нікчемності правочину суд зазначає наступне.

Відповідачем в акті перевірки № 1288/22/36696112 від 26 листопада 2013 року на сторінці 13 зазначається про те, що позивачем здійснювались операції без мети реального настання передбачених наслідків виключно, з метою заниження об'єкту оподаткування шляхом штучного формування податкового кредиту для несплати податку на додану вартість, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини державного бюджету України. Також зазначено про те, що єдиною метою проведення вищевказаної операції є отримання підприємством податкової вигоди. Несплата до бюджету необхідних податкових платежів є заволодінням державним майном.

При цьому в акті перевірки не зазначається про те, який саме правочин на думку відповідача є недійсним. З матеріалів справи вбачається, що правочинів було два: один на придбання гідророзподілювачів у постачальника, за яким виникли витрати та податковий кредит та другий, за яким виникли доходи та податкові зобов'язання.

Твердження відповідача щодо несплати позивачем податку на додану вартість спростовується деклараціями з податку на додану вартість за податкові періоди, що є предметом перевірки та платіжними дорученнями про сплату податку на додану вартість до бюджету.

Слід також зазначити про те, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину. Тобто, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Пленум Верховного Суду України у свої постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначенні статтею 228 цивільного кодексу України. При кваліфікації правочину за статтею 228 цивільного кодексу України мати враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо. Правові відносини між Позивачем і Державою з приводу оподаткування результатів господарської діяльності є адміністративними, публічно-правовими, а тому навіть уявна мета особи на несплату податків не може бути підставою для висновку про нікчемність правочину (договору) як такого, що порушує публічний порядок, за умови фактичного виконання цивільно-правових зобов'язань та реальності вчинення господарських операцій.

Відповідно до презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом. У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом. Рішення суду з цього приводу відсутнє. Відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними або недійсними із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності або недійсності. З огляду на викладене, відповідач, визнавши договори (факти постачання), укладені між Позивачем і його контрагентами, нікчемними, вийшов за межі своїх повноважень.

Окрім того, нормативно-правові та нормативні акти України не мають жодного посилання на мету діяльності будь-якого підприємства, як отримання податкової вигоди. Натомість стаття 42 Господарського кодексу України встановлює мету господарської діяльності - досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Позивач по кожному з періодів, що перевірявся, отримав прибуток та сплатив податок на прибуток підприємств. Посилання в акті перевірки на мету позивача у вигляді податкової вигоди є безпідставним та таким, що не підтверджено доказами та не ґрунтується на нормах нормативно-правових актів України.

Щодо твердження Мелітопольської ОДПІ про неподання документів, які б свідчили про відвантаження товарів суд зазначає наступне.

Як вбачається зі сторінки 11 акту перевірки, перевіркою встановлено, що всі три підприємства ПАТ «Гідросила МЗТГ» - постачальник товару, ТОВ «МЗ Ремпром» - покупець товару та комітент, Мелітопольська філія ПрАТ «Торговій дім «Гідросила» - комісіонер та експортер знаходяться за однією адресою, а саме: м. Мелітополь, вул. Індустріальна, 59. ТОВ «МЗ Ремпром» не має власних основних фондів першої групи. Основні фонди ТОВ «МЗ Ремпром» орендує у ПАТ «Гідросила МЗТГ», яке є засновником, відповідно договору оренди приміщень № рп-04 від 19.01.2010. Документів, які свідчать про рух товарів від ПАТ «Гідросила МЗТГ» до «МЗ Ремпром» до перевірки не надано, тобто відвантаження товарів на експорт проводилось зі складу виробника ПАТ «Гідросила МЗТГ». У ВМД зазначено виробник - ПАТ «Гідросила МЗТГ».

Твердження Відповідача про те, що Мелітопольська філія ПрАТ «Торговій дім «Гідросила» - комісіонер, не відповідає дійсності та спростовується договором комісії РП/26-к від 07 травня 2010 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Твердження Відповідача, що місцезнаходження комісіонера за адресою: Запорізька обл. м. Мелітополь вул. Індустріальна, 59 адресою не відповідає дійсності, оскільки матеріали справи свідчать про те, що ПрАТ «Торговий дім «Гідросила» знаходиться в буд. 7 по вул. Орджонікідзе, м. Кіровоград Кіровоградська обл.

Щодо перебування публічного акціонерного товариства «Гідросила МЗТГ» за адресою: Запорізька обл. м. Мелітополь вул. Індустріальна, 59 слід зазначити про те, що вказане товариство є орендатором земельної ділянки загальною площею 169 635,00 кв.м. На цій земельній ділянці знаходяться нежитлові приміщення, що є власністю ПАТ «Гідросила МЗТГ» у кількості 15 одиниць загальною площею 118 000,00 кв.м. Частина з них надається в оренду суб'єктам підприємницької діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «МЗ Ремпром» перебуває за адресою Запорізька обл. м. Мелітополь вул. Індустріальна, 59 на підставі договору оренди № РП-04 від 19 січня 2010 року та орендує 10 880,81 кв.м. виробничих, побутових, складських та службових приміщень. Крім того, ТОВ «МЗ Ремпром» орендує за договором оренди № РП-03 від 19 січня 2010 року обладнання та устаткування у кількості 452 одиниць.

З акту перевірки вбачається, що документи, які свідчать про рух товару від Постачальника до Покупця надавались позивачем під час перевірки перевіряючому ревізору та оглянуті ним у повному обсязі, а саме були надані видаткові накладні, відомості про отримання товару, товарно-транспортні накладні, приходні ордери, картки складського обліку.

З договору постачання № РП/33 від 01 липня 2010 року вбачається, що умови постачання товару є DDP - вул. Індустріальна, 59 м. Мелітополь. А отже, у відповідності до умов ІНКОТЕРМС-2010, обов'язок транспортування товару є обов'язком Постачальника - ПАТ «Гідросила МЗТГ».

Матеріали справи свідчать про те, що документи, котрі свідчать про рух товару від Комітента до Комісіонера надавались під час перевірки головному державному ревізору-інспектору відділу організації та супроводження перевірок платників податків управління податкового аудиту Романцу А.О. та оглянуті ним у повному обсязі.

Договір комісії № РП/26-к від 07 травня 2010 року передбачає наступні умови передання товару комітенту комісіонеру: «на складі Комітента» «на умовах EXW». Склад Комітента (TOB «МЗ Ремпром») знаходиться за адресою: Запорізька обл. м. Мелітополь вул. Індустріальна, 59, що підтверджено договором оренди приміщень РП-04 від 19 січня 2010 року.

Експорт гідророзподілювачів підтверджено ВМД, у графі 31 котрих вказаний виробник - публічне акціонерне товариство «Гідросила МЗТГ», адже саме це підприємство є виробником товару.

Згідно наказу Міністерства фінансів «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа» № 651 від З0 травня 2012 року в окремих графах 31 МД зазначаються відомості про: виробника (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах). У графі 9 ВМД вказується, що «Якщо описом цієї графи не передбачено інше, у графі зазначаються відомості про резидента, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту). При декларуванні товарів, що переміщуються за зовнішньоекономічним договором (контрактом) та пов'язаним з ним договором комісії, укладеним між резидентами, у графі зазначаються відомості про комісіонера, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), і вчиняється запис: «Див. доп.», а в доповненні наводяться відомості про комітента.»

В графі 9 ВМД, що було надано до перевірки, вказаний комісіонер - ПрАТ «Торговий дім «Гідросила» 25002, Україна м. Кіровоград вул. Орджонікідзе, 7 оф. 104 та у додатку комітент - ТОВ «М3 Ремпром» 72316, Україна Запорізька обл., м. Мелітополь вул. Індустріальна, 59.

У графі 2 ВМД вказується, що «якщо описом цієї графи не передбачено інше, у графі зазначаються відомості про відправника.» Мелітопольська філія ПрАТ «Торговій дім «Гідросила» є лише відправником товару.

Згідно статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. У відповідності до статті 89 цивільного кодексу України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у розділі «Дані про відокремлені підрозділи юридичної особи» вказано «Мелітопольська філія приватного акціонерного товариства «Торговий дім «Гідросила» Код ЄДРПОУ: 34977659.

Щодо цін та ціноутворення слід зазначити наступне.

Згідно статті 190 Цивільного кодексу України вільні ціни визначаються самостійно за згодою сторін на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про ціни та ціноутворення» визначений орган державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення, яким не є податковий орган будь-якого рівня. Згідно статті 17 вищевказаного закону до функцій цього повноважного органу віднесено здійснення державного спостереження у сфері ціноутворення та запобігання порушенням у сфері ціноутворення.

Отже, встановлюючи порушення формування ціноутворення суб'єктом господарювання, Мелітопольська ОДПІ привласнює собі функції та права, що їй не належать та порушує вимоги статті 19 Конституції України.

Стаття 382 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.

Згідно статті 14 Закону «Про ціни та ціноутворення» передбачено, що під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб'єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Суд не погоджується з твердженням відповідача заниження позивачем доходу від реалізації товару з огляду на наступне.

З акту перевірки вбачається, що під час проведення перевірки позивачем надавались первинні документи та аналітичні данні щодо отримання доходу у сумі 460 781, 00 грн., а саме: договори, видаткові накладні, податкові накладні, оборотно-сальдові відомості, доручення, виписки по банківському рахунку, журнали - ордера та первинні документи та аналітичні данні щодо понесених витрат у сумі 460 781, 00 грн. за ти ж самі податкові періоди, а саме: виписки по банківському рахунку, видаткові накладні, журнали-ордери по балансовому рахунку 943 «Собівартість реалізованих запасів», 945 «Витрати від операційної курсової різниці», оборотними відомостями по балансовому рахунку 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні та швидкозношувальні предмети».

Однак у акті МОДПІ відобразила лише дохід (дебет балансового рахунку 712 «Дохід від реалізації запасів», дебет балансового рахунку 714 «Дохід від операційної курсової різниці») і ігнорувала наступні витрати:

- у 2 кв. 2011р. у сумі: 323 955 грн. (308 341 грн. - кредит балансового рахунку 943 «Собівартість реалізованих запасів», 15 614 грн. - з кредиту балансового рахунку 945 «Витрати від операційної курсової різниці»);

- у 3 кв. 2011р. у сумі: 65 578 грн. (55 334 грн. - кредит балансового рахунку 943 «Собівартість реалізованих запасів», 10 244 грн. - з кредиту балансового рахунку 945 «Витрати від операційної курсової різниці»);

- у 1 кв. 2012р. у сумі: 6 272 грн. ( 6 272 грн. - кредит балансового рахунку 945 «Витрати від операційної курсової різниці»);

- у 2 кв. 2012р. у сумі: 2 304 грн. ( 2 304 грн. - з кредиту балансового рахунку 945 «Витрати від операційної курсової різниці»);

- у 3 кв. 2012р. у сумі: 69 093 грн. (69 093 грн. - з кредиту балансового рахунку 945 «Витрати від операційної курсової різниці»);

- у 4 кв. 2012р. у сумі: 8 815 грн. ( 8 815 грн. - з кредиту балансового рахунку 945 «Витрати від операційної курсової різниці»).

Операції з розрахунками в іноземній валюті віднесено до операцій особливого виду.

Підпунктом 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 ПК України передбачено, що визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

У відповідності до пункту 86.10 статті 86 ПК України в акті зазначаються як факти завищення, так і факти заниження податкових зобов'язань платника.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно не відобразив у акті перевірки підтверджені витрати товариства.

Щодо твердження відповідача про завищення позивачем собівартості реалізованої готової продукції слід зазначити наступне.

На сторінці 15 акту перевірки Мелітопольска ОДПІ вказує суму реалізації без ПДВ за 3 квартал 2011 року - 273 546,00 грн. та суму собівартості реалізованих послуг - 275 991,25 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2011 року товариством надавались послуги за актами №121 від 01.07.2011, №122 від 06.07.2011, №136 від 12.07.2011, №137 від 13.07.2011, №138 від 14.07.2011, №142 від 19.07.2011, №141 від 20.07.2011, №140 від 18.07.2011, №143 від 21.07.2011, №139 від 29.07.2011, №145 від 28.07.2011, №148 від 30.07.2011, №151 від 30.07.2011, №153 від 30.07.2011, №155 від 30.07.2011, №157 від 30.07.2011, №158 від 30.07.2011, №150 від 30.07.2011, №156 від 30.07.2011, №154 від 30.07.2011, №159 від 30.07.2011, №152 від 30.07.2011, №147 від 30.07.2011, №144 від 21.07.2011, №149 від 30.07.2011.

Зазначені акти надавались позивачем під час перевірки, проте особа, що проводила перевірку до акту перевірки включила не усі надані акти і тому в акті перевірки відображені грошові показники, які не відповідають дійсності.

Сума реалізації товариством послуг без ПДВ у липні 2011 року становить 292 993,11 грн. Сума собівартості реалізованих послуг 275 991,25 грн. Отже, сума реалізованих товариством послуг (292 993,11 грн.) перевищує собівартість реалізованих послуг (275 991,25 грн.) на 17 001, 86 грн.

На сторінці 15 акту перевірки відповідач зазначає суму реалізації без ПДВ за 1 квартал 2012 року - 308 620,00 грн. та суму собівартості реалізованих послуг - 320 437,36 грн.

З матеріалів справи вбачається, що у березні 2012 року позивачем надавались послуги за актами №28 від 02.03.2012, №43 від 16.03.2012, №44 від 23.03.2012, №45 від 27.03.2012, №59 від 30.03.2012, №57 від 30.03.2012, №53 від 19.03.2012, №55 від 30.03.2012, №54 від 26.03.2012, №51 від 30.03.2012, №49 від 30.03.2012, №48 від 30.03.2012, №46 від 30.03.2012, №60 від 30.03.2012, №47 від 30.03.2012, №50 від 30.03.2012, №52 від 30.03.2012, №56 від 30.03.2012, №58 від 30.03.2012.

Зазначені вище акти надавались позивачем під час перевірки, проте до акту перевірки включені не усі надані акти. Окрім того, сума акту № 46 від З0 березня 2012 року у акті перевірки вказана 1 727, 87 грн. Але сума цього акту становить 17 858,17 грн.

З огляду на викладене, у акті перевірки відображені грошові показники, які не відповідають дійсності та не підтверджені первинними документами.

Сума реалізації товариством послуг без ПДВ у березні 2012 року становить 324 750,55 грн. Собівартість реалізованих послуг становить 320 437,36 грн.

Отже, сума реалізованих товариством послуг (324 750,55 грн.) перевищує собівартість реалізованих послуг (320 437, 36 грн.) на 4 313,19 грн.

Відтак, суд приходить до висновку, що завищення витрат за вказані періоди не було, а навпаки, від реалізації послуг було отримано прибуток.

Дохід та прибуток від реалізації послуг підтверджено первинними документами: актами виконаних робіт (послуг), журналами-ордерами по балансовому рахунку 90 «Собівартість реалізації», 70 «Дохід від реалізації», 791 «Результат операційної діяльності».

Згідно пункту 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну)»

Усі вказані вище витрати підтверджено первинними документами, що надано у повному обсязі під час проведення перевірки, копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, в порівняні з доходами (дебет балансового рахунку 70 «Доходи від реалізації») витрати є меншими від доходів. Тому твердження про завищення собівартості реалізованої готової продукції на вартість запасів, використаних не у господарській діяльності, є безпідставним, необґрунтованим і не підтвердженим жодними доказами.

На сторінці 24 акту перевірки відповідач вказує про те, що позивач здійснював завідомо збиткові операції з метою заниження об'єкту оподаткування шляхом штучного формування податкового кредиту для несплати податку на додану вартість. Єдиною метою проведення вищевказаної операції є отримання підприємством податкової вигоди, несплати до бюджету необхідних податкових платежів, заволодіння державним майном. Навмисне здійснення ним діяльності з метою вилучення коштів з державного бюджету шляхом безпідставного заниження суми ПДВ до сплати.

Суд також не погоджується з твердженням відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту з огляду на наступне.

Статтею 185 ПК України визначений об'єкт оподаткування податком на додану вартість, якім є а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом».

Статтею 188 ПК України визначено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Отже, до бази оподаткування не включено податок на додану вартість, а тому цей податок не є складовою частиною ціни, як припускає Відповідач у своєму акті.

Статтею 189 Господарського кодексу України передбачено, що ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. А це свідчить про те, що ціна товару не включає будь-який податок, у тому числі податок на додану вартість. Податки ж нараховуються на ціну товару, не входять у її склад та сплачуються у відповідності до норм податкового кодексу України.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту у платника податку, у тому числі Позивача, виникає у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг (підпункт а пункту 198.1. статті 198 податкового кодексу України).

Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість 19 січня 2010 року.

У періоди, що є предметом перевірки він здійснював операції з придбання товару та послуг, що були використані у господарській діяльності. Постачальники товарів та послуг зареєстровані платниками податку на додану вартість, у тому числі ПАТ «Гідросила МЗТГ» 02 червня 2008 року та ПрАТ «Торговий дом «Гідросила» 16 вересня 2010 року.

Постачальники товарів та послуг, у тому числі ПАТ «Гідросила МЗТГ» та ПрАТ «Торговий дім «Гідросила» здійснюють господарську діяльність, мають виробничі, складські та інші приміщення, обладнання та інше, кількість працівників за професіями, що підтверджує реальність здійснення ними господарської діяльності.

Порядок формування податкових зобов'язань постачальників по спірних операціях було перевірено податковими органами та жодних порушень з питань формування податкових зобов'язань не має.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. що підтверджено податковою накладною.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у відповідності до дат першої події.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою податковим кодексом України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно статті 190 Цивільного кодексу України вільні ціни визначаються самостійно за згодою сторін на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «МЗ Ремпром» було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість кожного з періодів, що був предметом перевірки, нарахованого (сплаченого) платником податку за ставкою, встановленою Податковим кодексом України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг.

У відповідності до підпункту 14.1.36 пункту 14.1. статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно Статуту Позивача та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України одним з основних видів діяльності товариства є неспеціалізована оптова торгівля (46.90.) Отриманні від постачальника ПАТ «Гідросила МЗТГ» товари були продані з використанням договору комісії покупцям - резидентам іншої країни. Від здійснення операції щодо продажу товарів позивач отримав дохід, який відображено у відповідній декларації з податку на прибуток.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України передбачена єдина вимога, щодо не віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, а саме - не підтвердження податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими цим кодексом.

Податкові накладні, отримані ТОВ «МЗ Ремпром» від постачальників товарів та послуг оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства, не мають жодних недоліків, не визнані судом недійсними, включені до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних відповідного періоду. Крім того, отримання товару та послуг підтверджено договорами, специфікаціями, додатковими угодами, видатковими накладними, довіреностями, актами приймання-передання, звітами, платіжними дорученнями, виписками з банківських рахунків, товарно-транспортними накладними.

Отже, все вищенаведене свідчить про правомірність та законність формування податкового кредиту з сум податку на додану вартість за придбані від постачальників товари та послуги.

Крім того, вищевказане свідчить про невідповідність дій та висновків відповідача вимогам податкового кодексу України про завищення податкового кредиту за періоди, що були об'єктами перевірки.

Стаття 382 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.

Згідно статті 14 Закону «Про ціни та ціноутворення» передбачено, що під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб'єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

У відповідності до статті 195 ПК України за нульовою ставкою податку на додану вартість оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту.

Позивач, здійснюючі зовнішньоекономічну діяльність з постачання придбаних товарів у постачальника ПАТ «Гідросила МЗТГ» експортувало ці товари за межі України, про що свідчать відповідні ВМД, які надавались позивачем під час перевірки (копії наявні в матеріалах справи).

Отже, суд приходить до висновку, що податкові зобов'язання сформовані позивачем відповідно до вимог ПК України.

З наведених вище підстав суд доходить висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень форми «Р» №№ 0000052201, 0000062201 від 17.01.2014, а відтак про необхідність їх скасування, через що визнає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За приписом частини третьої статті 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Доданим до матеріалів справи платіжним дорученням № 170 від 01.07.2014 документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору в сумі 500,00 грн.

Відтак, ця сума підлягає присудженню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 98, 158-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№0000052201, 0000062201 від 17.01.2014, прийняті Мелітопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЗ Ремпром» (код за ЄДРПОУ 36696112) судовий збір в розмірі 500 (п'ятсот) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко