Ухвала

від 30.10.2014 по справі 826/12209/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12209/14 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віліс Груп» до Державної виконавчої служби України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Оціночна компанія «Вега», Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтинговий центр «Маркон», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віліс Груп» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Оціночна компанія «Вега», Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтинговий центр «Маркон» про визнання дій щодо призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні неправомірними; визнання таким, що не може бути використаний у виконавчому провадженні, звіту про оцінку нерухомого майна вбудованих нежитлових приміщень, а саме: приміщення підвального поверху (в літ. А), загальною площею 704,0 кв.м та приміщення першого поверху (в літ. А), загальною площею 863,5 кв.м, розташованих в житловому дев'ятиповерховому будинку, за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 12, що складений Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтинговий центр «Маркон» та рецензію № 1/39475405 від 21 липня 2014 року, що складена Товариством з обмеженою відповідальністю «Оціночна компанія «Вега»; зобов'язання здійснити реалізацію майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Віліс Груп» за ціною, визначеною в іпотечному договорі, укладеному між ПАТ «Державний ощадний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віліс Груп» 27 червня 2007 року; зобов'язання утриматись від використання у виконавчому провадженні звіту про оцінку нерухомого майна вбудованих нежитлових приміщень, а саме: приміщення підвального поверху (в літ. А), загальною площею 704,0 кв.м та приміщення першого поверху (в літ. А), загальною площею 863,5 кв.м, розташованих в житловому дев'ятиповерховому будинку, за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 12, що складений Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтинговий центр «Маркон» та рецензії № 1/39475405 від 21 липня 2014 року.

04 вересня 2014 року до суду першої інстанції надійшло клопотання про забезпечення адміністративного позову, в якому позивач просив: зупинити реалізацію арештованого майна, а саме: приміщення підвального поверху (в літ. А), загальною площею 704.0 кв.м та приміщення першого поверху (в літ. А), загальною площею 863,5 кв.м, розташованих в житловому дев'ятиповерховому будинку, за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 12; заборонити Державній виконавчій службі України та Державному підприємству «Інформаційний центр» вчиняти будь-які дії по реалізації майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Віліс Груп» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, буд. Лесі Українки, буд. 12; ідентифікаційний код юридичної особи 37451236), в тому числі передавати його на реалізацію у торгівельну організацію, здійснювати всі необхідні дії щодо опублікування в друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення електронних торгів, здійснювати реєстрацію учасників електронних торгів, проводити електронні торги, оформляти протокол електронних торгів тощо, - до набрання законної сили рішення суду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віліс Груп» до Державної виконавчої служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2014 року клопотання про забезпечення адміністративного позову задоволено частково. Заборонено Державній виконавчій службі України вчиняти будь-які дії по реалізації майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Віліс Груп» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, буд. Лесі Українки, буд. 12; ідентифікаційний код юридичної особи 37451236), в тому числі передавати його на реалізацію у торгівельну організацію, здійснювати всі необхідні дії щодо опублікування в друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення електронних торгів, здійснювати реєстрацію учасників електронних торгів, проводити електронні торги, оформляти протокол електронних торгів тощо, - до набрання законної сили рішення суду.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині задоволення клопотання про забезпечення адміністративного позову, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати зазначену ухвалу в цій частині та постановити нову, якою у задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна необґрунтована та не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається. що суд першої інстанції задовольнив клопотання про забезпечення адміністративного позову у зв'язку з наявністю підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених ч. 1 ст. 117 КАС України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення клопотання про забезпечення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Виходячи з аналізу наведеної норми процесуального права, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 117 КАС України, подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.

Адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Згідно з ч. 5 ст. 117 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом: 1) зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції та встановлення для них заборони вчиняти певні дії; 2) зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та стосовно здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони проводити певні дії уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 3) зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України знаходиться відкрите виконавче провадження № 39475405 на виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської І.В. № 468 від 21 червня 2013 року про звернення стягнення на майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 12.

24 січня 2014 року Державної виконавчою службою України прийнято постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

11 квітня 2014 року ТОВ «Консалтинговий центр «Маркон» в особі Польовничого Руслана Сергійовича підготував звіт про оцінку майна позивача.

21 липня 2014 року підписано рецензію № 1/39475405, складену суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Оціночна компанія «Вега» на вищезазначений звіт.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування клопотання про забезпечення адміністративного позову позивач зазначає, що вартість майна у звіті про оцінку нерухомого майна вбудованих нежитлових приміщень, а саме: приміщення підвального поверху (в літ. А), загальною площею 704,0 кв.м та приміщення першого поверху (в літ. А), загальною площею 863,5 кв.м, розташованих в житловому дев'ятиповерховому будинку, за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 12, що складений Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтинговий центр «Маркон», визначена не вірно та не відповідає його ринковій вартості.

З урахуванням того, що Державною виконавчою службою України вже прийнято постанову про призначення експерта, на підставі якої ТОВ «Консалтинговий центр «Маркон» в особі Польовничого Руслана Сергійовича підготовлено звіт про оцінку майна та його рецензію, позивач вважає, що існує реальна загроза реалізації майна позивача, до вирішення справи по суті. Вважає, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може ускладнити та навіть зробити неможливим подальше виконання рішення суду, у випадку реалізації майна позивача Державною виконавчою службою України до набрання законної сили рішення суду. Більше того, позивач зазначає, що реалізація майна матиме наслідком не лише порушення прав позивача, а також й інших осіб виконавчого провадження.

Таким чином, позивач вважає, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі. За таких умов захист прав, свобод та інтересів позивача на підставі судового рішення стане або взагалі неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, зокрема, позивачу доведеться звертатися із новим позовом до адміністративного суду. Забезпечення позову шляхом заборони вчинення певних дій органам владних повноважень не завдасть жодної шкоди ані будь-яким іншим особам, ані відповідачам. Зазначений спосіб забезпечення позову, з урахуванням обставин справи, є доцільним та адекватним заходом та полягає лише у тимчасовій забороні вчиняти певні дії, тобто застосуванням заходів забезпечення позову не завдається більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про обґрунтованість клопотання позивача, оскільки існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, з урахуванням також того, що заходи забезпечення адміністративного позову відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Проаналізувавши викладені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позивачем під час подання клопотання про забезпечення адміністративного позову, належним чином обґрунтовано існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, та те, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а тому подане клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, з урахуванням розумності та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін у справі, наявності зв'язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, імовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про задоволення клопотання про забезпечення адміністративного позову.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 118 КАС України, клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно з п. 18 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», за змістом статті 118 КАС України ухвала з питань забезпечення позову (про забезпечення адміністративного позову, про заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим або про скасування заходів забезпечення адміністративного позову та про відмову в забезпеченні позову) може бути оскаржена.

Відповідно до частини другої статті 211 КАС України, ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки ухвала про забезпечення позову або про його скасування не перешкоджає подальшому провадженню у справі, то ця ухвала в касаційному порядку оскаржена бути не може.

Згідно зі ст.ст. 199 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 117, 118, 160, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2014 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 03 листопада 2014 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, та не підлягає оскарженню як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.