Постанова

від 08.07.2009 по справі 45/21

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

45/21

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 08 липня 2009 р.                                                                                    № 45/21  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. –головуючого,

Костенко Т.Ф.,Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційної скарги

товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Нерухомість"

на постановуКиївського апеляційного господарського судувід 22.04.2009р.

у справігосподарського суду м. Києва

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім"

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Нерухомість"

простягнення 147 831, 35 грн.

за участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

         Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Нерухомість" про стягнення 147 831, 35 грн. заборгованості за договором оперативного лізингу від 14.09.2007р. № 341/0907, з яких 139 894, 86 грн. –основного боргу, 1032, 47 грн. –інфляційні нарахування, 766, 07 грн. –3% річних, 6 137, 98 грн. –пені.

         Рішенням господарського суду м. Києва від 09.02.2009р. у справі № 45/21, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2009р., позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Нерухомість" на користь ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" 136 894,86 грн. - основного боргу, 5 677,35 грн. – пені, 709,67 грн. –3% річних, 668,07 грн. –інфляційні нарахування, та судові витрати. В задоволенні решти позовних вимог позивача відмовлено.                    

  Не погоджуючись з вказаним рішенням та постановою, ТОВ "Інвестиційно-будівельна компанія "Нерухомість" звернулось з касаційною скаргою з доповненням, до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та  направити  справу на новий розгляд, мотивуючи скаргу тим, що судові акти прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.   

  Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

         Як вбачається з матеріалів справи, 14.09.2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір оперативного лізингу № 341/0907 (далі - Договір).

         Відповідно до умов вказаного договору лізингодавець (позивач) передає лізингоодержувачу (відповідачеві) в платне користування на умовах оперативного лізингу майно.

         Згідно п. 4.1. вказаного договору лізингоодержувач за користування майном вносить періодичні лізингові платежі. Розміри, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів визначаються у графіку платежів, викладеному у додатку №3 до договору, який з моменту підписання обома сторонами стає його невід'ємною частиною (п. 4.3. договору оперативного лізингу № 425/0508).

         Відповідно до умов вказаного договору та додатку № 3 до нього лізингоодержувач повинен сплачувати до 15 числа поточного місяця лізингові платежі відповідно до графіку лізингових платежів.

         На виконання вказаного договору згідно акту прийому-передачі від 25.09.2007 року позивач передав, а відповідач прийняв майно: кран баштовий FО/23С заввишки 80,8 м. у стаціонарному виконанні.

         За період з 18.09.2007 року по 15.11.2008 року згідно графіку платежів позивачем нарахована сума лізингових платежів у розмірі 1 413 591, 34грн.

         Відповідач частково сплатив заборгованість у розмірі 1 276 696,48 грн.                                                                                                         

         Відповідно до ч.1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

         Згідно ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

         Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

         Як встановлено господарським судом першої та апеляційної інстанції, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 09.12.2008 року становила 136 894, 86грн., тому вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 139 894, 86 грн. з урахуванням виявленої  судом  помилки при врахуванні платежу за 15.04.2008р. підлягають задоволенню частково в сумі (139 894, 86грн. - 3000,00грн.) = 136 894, 86 грн.

         Відповідно до п. 9.2 вказаного Договору за порушення термінів сплати лізингових платежів лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу за кожен день протермінування, незалежно від терміну тривання порушення.

          Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник,  який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Господарським судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що вимоги позивача про стягнення пені у сумі 6 137,95 грн. за період з 15.04.2008 року по 09.12.2008 року підлягають задоволенню частково в сумі 5 677,35 грн., враховуючи порушення відповідачем строків сплати лізингових платежів, норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та п.9.2. Договору, через неврахування позивачем сплати заборгованості у сумі 3000,00 грн.

          Крім того, враховуючи рівень інфляції у вересні 2008 року, який за даними Державного комітету статистики України становив 101,1% , суд першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про стягнення з відповідача 3% річних за період з 15.04.2008 року по 09.12.2008 року в сумі 709, 67грн. та 668, 07 грн. збитків від інфляції.

  За таких обставин, колегія вважає, що місцевим та апеляційним господарським судом дана належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, судові  рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстави для їх скасування відсутні.

         Посилання відповідача в касаційній скарзі на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права не приймаються до уваги з тих підстав, що процесуальні порушення не в будь-якому випадку є підставою для скасування судового рішення, а лише у випадках, передбачених ч.2 ст.11110 ГПК України, та в разі, якщо такі порушення призвели до прийняття неправильного рішення, чого в даному  випадку не відбулось, оскільки в суді  апеляційної інстанції справа переглядалась за участю представника відповідача.

          Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

                                        ПОСТАНОВИВ:

         В задоволенні касаційної скарги відмовити.

      Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2009р. у справі № 45/21 залишити без змін.  

Головуючий суддя                                                                  В.С. Божок

                      Судді:                                                        Т.Ф. Костенко     

                                                                                          Г.П. Коробенко