Постанова

від 23.10.2014 по справі 819/1354/13-а

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УКРАЇНА

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 819/1354/13-a

"23" жовтня 2014 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Хрущ В. Л., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", в особі: Тернопільської дирекції, до Відділу Державної виконавчої служби Борщівського районного управління юстиції, треті особи: Тернопільська філія Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", Редакція газети "Галицький вісник", про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта", в особі: Тернопільської дирекції, звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу Державної виконавчої служби Борщівського районного управління юстиції та Редакції газети "Галицький вісник" про зобов'язання обох відповідачів вчинити певні дії.

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 року відкрито провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до Відділу Державної виконавчої служби Борщівського районного управління юстиції.

Іншою ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 року - відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених позивачем до Редакції газети "Галицький вісник" та роз'яснено позивачу право на заявлення вказаних вимог в порядку господарського судочинства.

Позовні вимоги Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта", в особі: Тернопільської дирекції обґрунтовує тим, що 04.07.2012 року Тернопільською дирекцією Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" було помилково перераховано кошти в сумі 24000,00 грн. на розрахунковий рахунок Редакції газети "Галицький вісник" (замість Редакції газети "Галицький вісник плюс"). У зв'язку з цим 18.07.2012 року позивач звернувся до банківської установи (Борщівського відділення ПАТ «Приватбанк») з проханням повернути помилково сплачені кошти, однак, ніякої відповіді позивач не отримав. 16.01.2013 року позивач звернувся із заявою про повернення помилково сплачених коштів до третьої особи у даній справі - Тернопільської філії Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", однак, 24.01.2013 року позивач отримав відповідь про те, що банк зможе списати дані кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження або на підставі рішення суду. 12.02.2013 року, після направлення позивачем претензії на адресу Редакції газети «Галицький вісник» щодо повернення помилково сплачених коштів, Редакція газети «Галицький вісник» повідомила позивача про те, що вказані дійсно поступили на її рахунок помилково, однак, оскільки Відділом Державної виконавчої служби Борщівського районного управління юстиції на вказаний банківський рахунок накладено арешт, - то повернути їх позивачу Редакція газети «Галицький вісник» не має можливості. Позивач зазначає, що оскільки грошові кошти в сумі 24000,00 грн. не належать третій особі - Редакції газети «Галицький вісник», то в Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" наявні всі правові підстави вимагати звільнення спірної суми з-під арешту.

21.06.2013 року та 01.07.2013 року до суду від Відділу Державної виконавчої служби Борщівського районного управління юстиції надійшли письмові пояснення з приводу заявленого позову, у яких відповідач вказує, що дійсно 20.06.2014 року державним виконавцем відділу накладено арешт на розрахункові рахунки Редакції газети «Галицький вісник» - з метою виконання вимоги УПФ України в Борщівському районі форми Ю №231 про стягнення з Редакції газети «Галицький вісник» 69987,99 грн. заборгованості. Дана постанова скерована до Тернопільської філії Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" та 26.06.2012 року - прийнята банком. Зважаючи на те, що Редакцією газети «Галицький вісник» вказаний вище документ не виконаний, то Відділ не має можливості зняти арешт з рахунку боржника.

З огляду на вжиття судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення належним чином сторін про наявність судової справи з їх участю та можливість реалізації ними права захисту у судовому порядку їх прав та інтересів, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також враховуючи неявку в судове засідання відповідача та третіх осіб, які беруть участь у справі, - суд, за згодою представника позивача, у відповідності до положень статей 12, 41, частини 6 статті 128 КАС України, визнав за доцільне проводити розгляд справи в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами суду письмові докази, суд виходить з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що 17.05.2011 року відповідачем за вимогою УПФ України в Борщівському районі форми Ю№231 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №26526694 щодо стягнення з Редакції газети «Галицький вісник» на користь УПФ України в Борщівському районі боргу у розмірі 69987,99 грн.

Постановою державного виконавця від 20.06.2012 року накладено арешт на кошти, що містяться на розрахунковому рахунку Редакції газети «Галицький вісник» №26003060503853, відкритому в Тернопільській філії Публічного Акціонерного товариства "Приватбанк".

Судом також встановлено, що 04.07.2012 року Тернопільською дирекцією Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" на розрахунковий рахунок Редакції газети "Галицький вісник" (замість Редакції газети "Галицький вісник плюс") було помилково перераховано кошти в сумі 24000,00 грн.

У зв'язку з допущеною помилкою, 18.07.2012 року позивач звернувся до Борщівського відділення ПАТ «Приватбанк» з проханням повернути помилково сплачені кошти. Однак, ніякої відповіді позивач не отримав.

16.01.2013 року позивач звернувся із заявою про повернення помилково сплачених коштів до третьої особи у даній справі - Тернопільської філії Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк". Однак, 24.01.2013 року позивач отримав відповідь про те, що банк зможе списати дані кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження або на підставі рішення суду.

12.02.2013 року, після направлення позивачем претензії на адресу Редакції газети «Галицький вісник» щодо повернення помилково сплачених коштів, Редакція газети «Галицький вісник» повідомила позивача про те, що вказані дійсно поступили на її рахунок помилково, однак, оскільки Відділом Державної виконавчої служби Борщівського районного управління юстиції на вказаний банківський рахунок накладено арешт, - то повернути їх позивачу Редакція газети «Галицький вісник» не має можливості.

Усі вищезазначені обставини - підтверджені письмовими доказами, які наявні у справі.

При цьому, вказані обставини - не заперечувались та не спростовувались ані відповідачем, ані третіми особами, залученими до участі у справі.

Більше того, і поданими відповідачем поясненнями та матеріалами (а.с.29,32, 46-50) і інформацією, яка надійшла до суду від Редакції газети «Галицький вісник» (а.с.67), підтверджується як факт помилкового перерахування позивач коштів у розмірі 24000,00 грн. на рахунок Редакції газети «Галицький вісник», так і факт незняття арешту із вказаних коштів та неможливість їх повернення у зв'язку з цим позивачу - Тернопільській дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд враховує наступне.

Під час вирішення даного спору з'ясуванню, насамперед, підлягають обставини щодо підстав набуття права власності на спірне майно, та чи є заявлені позивачем вимоги приватноправовими.

Так, сукупний аналіз положень статті 181 КАС України та Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави стверджувати, що публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні, а також спори між особою, яка не є боржником у виконавчому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб'єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, в тому числі спори, що виникають з приводу питань, пов'язаних з арештом коштів конкретних осіб в процесі здійснення виконавчих проваджень, що не пов'язані з визнанням права власності на арештоване майно.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не є боржником у виконавчому провадженні щодо стягнення з Редакції газети «Галицький вісник» на користь УПФ України в Борщівському районі форми заборгованості у розмірі 69987,99 грн., а відтак даний спір є публічно-правовим та таким, що підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до положень статті 41 Конституції України - ніхто не можу бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до статті першої Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі -Перший протокол), ратифікованого Україною Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Кожний, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження."

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 69 та частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України - доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними - є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з положеннями статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі наявних матеріалів справи судом встановлено та підтверджено відповідними доказами ((поданими відповідачем поясненнями та матеріалами (а.с.29,32, 46-50) і інформацією, яка надійшла до суду від Редакції газети «Галицький вісник» (а.с.67)), що кошти в сумі 24000,00 грн. помилково були перераховані позивачем на рахунок третьої особи у даній справі - Редакції газети «Галицький вісник».

Вищезазначене підтверджує те, що вищезазначені кошти (24000,00 грн.) - не належать Редакції газети «Галицький вісник», як боржнику у виконавчому провадженні №26526694, а тому, в силу конституційно закріплених положень чинного законодавства, такі кошти не можуть бути використані на погашення заборгованості вказаної третьої особи за виконавчими документами, оскільки не належать до майна боржника.

При цьому, суд зазначає, що станом на час розгляду даної справи усіма учасниками адміністративного процесу (як відповідачем так і третіми особами) не заперечується та не спростовується факт незняття арешту із вказаних коштів та неможливість їх повернення у зв'язку з цим позивачу - Тернопільській дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".

Водночас, жодною зі сторін у справі та жодною з третіх осіб, не заперечується те , що кошти у розмірі 24000,00 грн., які позивачем були помилково перераховані на рахунок третьої особи, підлягають поверненню Тернопільській дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".

Згідно з вимогами частини 3 статті 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

А тому, враховуючи те, що вищезазначені обставини доказуванню не підлягають, - суд виходить з того, що оскільки право володіння та користування спірними коштами не належить Редакції газети «Галицький вісник», - то і відділ ДВС Борщівського РУЮ в даному випадку не має законодавчої можливості використовувати вказані кошти на погашення боргів цієї особи - божника, так само, як вказані кошти не можуть і тривалий час залишатись неповернутими тій особі, яка їх помилково перерахувала на рахунок особи, яка є боржником у певному виконавчому провадженні.

Частиною 3 статті 11 КАС України визначено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому частиною 2 вказаної статті передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно із статтею 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Звернувшись за судовим захистом та розпоряджаючись своїми вимогами на власний розсуд, як це передбачено положеннями статті 11 КАС України, Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта", в особі: Тернопільської дирекції просить суд захистити його права саме шляхом зобов'язання відповідача звільнити з-під арешту кошти у сумі 24000,00 грн., які помилково були перераховані на рахунок третьої особи.

Вищезазначена обставина не може залишитись поза увагою суду, який в силу положень чинного процесуального законодавства, зобов'язаний при розгляді справи забезпечувати дотримання усіх принципів здійснення правосуддя, закріплених статтею 7 КАС України, в адміністративних судах у їх сукупності.

Тому суд враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України - суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003, - правосуддя за своєю суттю визнається таким, лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити як поновлення порушеного права, так і бути адекватним наявним обставинам.

При вирішенні зазначеної справи, суд виходить з того, що частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, право на справедливий судовий розгляд (див. рішення Суду у справі Sokurenko and Strygun v. Ukraine, no. 29458/04, § 23, від 20.07.2006) включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні (рішення Суду у справі Tserkva Sela Sosulivka v. Ukraine, no. 37878/02, §§ 50 і 53, від 28.02.2008).

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд - є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Суд також вважає за необхідне застосувати частину четверту статті 8 (Верховенство права) Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає, що забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Суд підкреслює, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Суд звертає увагу на те, що при неодноразовому відкладенні розгляду даної справи, неодноразовому здійснені судом запитів до банківських установ щодо отримання необхідної для розгляду даної справи інформації та підтверджуючих її документів, - ані відповідачем ані жодною із третіх осіб станом на даний час - не спростовано ані факту перебування вказаних коштів у сумі 24000,00грн. на рахунку Редакції газети «Галицький вісник», ані факту незняття з вказаних коштів арешту та неповернення їх позивачу. А тому у суду наявні всі правові підстави вважати, що станом на час розгляду справи вказані кошти - перебувають на рахунку третьої особи та є арештованими.

Згідно з частиною 1 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, частиною 5 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Тому, з'ясувавши всі фактичні обставини у даній справі, об'єктивно оцінюючи подані усіма учасниками адміністративного процесу наявні у матеріалах справи письмові докази, які мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, в їх сукупності, - суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом реалізації судом передбачених пунктом 2 частини 2 статті 162 КАС України повноважень та обрання належного механізму захисту прав позивача, можливість застосування якого визначена частиною 2 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: шляхом постановлення рішення про зняття арешту з коштів, що знаходяться на рахунку Редакції газети "Галицький вісник" у Тернопільській філії Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", - в частині коштів на суму 24000,00 грн., які підлягають поверненню Українському державному підприємству поштового зв'язку "Укрпошта", в особі: Тернопільської дирекції.

Обрання судом такого заходу, передбаченого положеннями частини 2 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження), за вищевстановлених судом у ході розгляду даної справи обставин, - буде належним способом захисту прав позивача, який повною мірою відповідатиме їх змісту та забезпечить можливість подальшої реалізації позивачем наданих йому законом прав.

На стягненні судових витрат позивач - не наполягав.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", в особі: Тернопільської дирекції, до Відділу Державної виконавчої служби Борщівського районного управління юстиції - задовольнити.

2. Зняти арешт з коштів, що знаходяться на рахунку Редакції газети "Галицький вісник" №26003060503853, МФО - 338783, код ЄДРПОУ - 21163226, у Тернопільській філії Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", - в частині коштів на суму 24000,00 грн. (двадцять чотири тисячі гривень), які 04.07.2012 року помилково були перераховані на вищезазначений рахунок Редакції газети "Галицький вісник" та підлягають поверненню Українському державному підприємству поштового зв'язку "Укрпошта", в особі: Тернопільської дирекції (р/р2600230100420, МФО - 338545, код ЄДРПОУ - 01192220).

Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Хрущ В. Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В. Л.