Постанова

від 07.10.2014 по справі 804/2210/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2014 рокусправа № 804/2210/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Реєстраційної служби Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 р. по справі № 804/2210/14

за позовом ОСОБА_1

до Реєстраційної служби Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропетровської області

про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 завернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати незаконним та скасувати Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 10312541 від 27.01.2014 року Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Верхньодніпровського районного управління юстиції Збаранської Н.Ю. та зобов'язати провести державну реєстрацію права власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_3 В обґрунтування позову зазначала про те, що 22.01.2014 року нею, як представником ОСОБА_3, на підставі довіреності, посвідченої Головою Ганнівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, подана до відповідача заява про проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку. Державним реєстратором протиправно відмовлено у здійсненні державної реєстрації з тих підстав, що довіреність не посвідчена нотаріально.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року адміністративний позов задоволений.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. На думку апелянта, судом залишена поза увагою та обставина, що спірним рішенням Державного реєстратора права ОСОБА_1 не порушені, оскільки відмова у здійсненні державної реєстрації стосується ОСОБА_3, в інтересах якої діяла ОСОБА_1 Крім того, суд зобов'язав здійснити реєстраційні дії щодо прав на земельну ділянку ОСОБА_3, проте остання до суду не зверталась, до участі у розгляді справи залучена не була, а у ОСОБА_1 відсутні повноваження на звернення до суду від імені ОСОБА_3 Також судом не враховано, що до заяви ОСОБА_1 були подані копії документів, не засвідчених належним чином вірності оригіналу, що також є підставою для відмови у здійсненні реєстраційних дій.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач ОСОБА_1 просила суд залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість оскарженої постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про наявність підстав для його скасування.

Як встановлено судом першої інстанції, 22.01.2014 р. ОСОБА_1 звернулася до Реєстраційної служби Верхньодніпровського районного управління юстиції із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з метою реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_3, розташованої на території Ганнівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, яка отримана ОСОБА_3 у власність згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24.03.2011 р. Зазначена заява зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 22.01.2014 09:24:54 за реєстраційним номером 5052437.

У картці прийому заяви №10145415 наведено перелік документів, які були подані ОСОБА_1 разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, серед яких копія довіреності, серія та номер: б/н, видана 14.08.2013 р., видавник: Ганнівська сільська рада. 27.01.2014 р. державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Верхньодніпровського районного управління юстиції рішенням №10312541 відмовив ОСОБА_1, яка діяла на підставі довіреності (серія та номер: б/н, видана 14.09.2013 р., видавник: Ганнівська сільська рада, податковий номер/серія, номер паспорта НОМЕР_1), у державній реєстрації права власності форма власності: приватна на земельну ділянку, що розташована: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с/рада Ганнівська, кадастровий номер земельної ділянки 1221081000:02:055:1263, за суб'єктом - ОСОБА_3, податковий номер НОМЕР_2. Підставою для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень зазначено, що заявник мешкає в АДРЕСА_1, а отже порушено п. 3 ст. 245 Цивільного кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного рішення відповідача, яке прийнято без врахування обставин відсутності нотаріусів на території Ганнівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, скрутного фінансового становища ОСОБА_3, яке не дає можливості оплачувати послуги нотаріуса та необхідність реєстрації спадкового майна.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 237 Цивільного кодексу України визначені поняття та підстави представництва. Так, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Верхньодніпровського районного управління юстиції із заявою про державну реєстрацію прав на земельну ділянку за ОСОБА_3, надавши на підтвердження повноважень довіреність від імені ОСОБА_3, посвідчену 14.08.2013 року Головою Ганнівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. Рішенням Державного реєстратора № 10312541 від 27.01.2014 року було відмовлено у державній реєстрації за суб'єктом ОСОБА_3.

Зважаючи на те, що заява до державного реєстратора була подана ОСОБА_1 від імені ОСОБА_3, в інтересах ОСОБА_3, і відмова у державній реєстрації стосується ОСОБА_3, спірне рішення № 10312541 від 27.01.2014 року про відмову у державній реєстрації стосується прав ОСОБА_3 як власника земельної ділянки, отриманої в порядку спадкування.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Позивачем, як визначено у пункті 8 частини 1 статті 3 цього ж Кодексу, є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду. У контексті положень частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає право на судовий захист, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом, ОСОБА_1, як позивач, не вказала, які її права та інтереси порушені у зв'язку із прийняттям відповідачем спірного рішення. Суд першої інстанції під час розгляду справи також не з'ясував цю обставину, яка є необхідною умовою для задоволення адміністративного позову. Більш того, в резолютивній частині оскарженої постанови суд зобов'язав відповідача провести державну реєстрацію права власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_3, тобто відновив порушені права цієї особи без її звернення до суду за захистом.

За приписами статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про що суд повідомляє третю особу.

Матеріали свідчать, що суд першої інстанції такою процесуальною можливістю не скористався, заміну неналежного позивача не допустив, а суд апеляційної інстанції правом на вчинення вказаних процесуальних дій не наділений.

Звернення до суду з позовом особи, якій не належить право вимоги (неналежний позивач), є підставою для відмови у задоволенні такого позову, оскільки права, свободи чи інтереси цієї особи у сфері публічно-правових відносинах не порушено ( постанова Верховного Суду України від 01.12.2009 року).

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції допущено попущення процесуального права, які призвели до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення, апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржена постанова - скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову за наведених вище підстав.

Керуючись статтями 195-196, 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Реєстраційної служби Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропетровської області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 р. по справі № 804/2210/14 - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко