Ухвала

від 04.11.2014 по справі 804/11090/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 листопада 2014 рокусправа № 804/11090/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласунка-Київ" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласунка-Київ" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0001832204 та №0001842204 від 05 серпня 2013 року.

Не погодившись з постановою суду, Дніпропетровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, на підставі наказу Дніпропетровської МДПІ від 02 грудня 2010 року №2755-VI, Дніпропетровською МДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Ласунка - Київ", з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ "Самара-Агро Плюс" (код 37259341) за травень 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої складено акт № 1/2204/32114833 від 23 липня 2013 року.

В акті перевірки зроблені висновки про порушення ТОВ "Ласунка - Київ":

- нереальність здійснення господарських операцій та юридичну дефектність первинних документів по взаємовідносинам між ТОВ "Ласунка-Київ" та ТОВ "Самара - Агро Плюс" у травні 2011 року;

- порушення пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено валові доходи за II квартал 2011 року на суму 1 595 340,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 366 928,00 грн.;

- порушення пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.8.1 п. 138.8, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого завищено валові витрати за II квартал 2011 року на суму 1 329 450,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток 305 774,00 грн.;

- порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 розділу 5 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого завищено податковий кредит за травень 2011 року на суму 265 890,00 грн..

На підставі вказаного акту перевірки, 05 серпня 2013 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0001832204 та №0001842204, якими ТОВ "Ласунка-Київ" було збільшено суму нарахованого грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 265 890,00 грн., нараховано 1,00 грн. штрафних санкцій та збільшено суму нарахованого грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 672 702,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 1,00 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги позивача у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено обґрунтованості своїх висновків, викладених в акті перевірки та правомірність прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на підставі такого акту перевірки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Також, слід зазначити, що відповідно до ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За приписами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу витрат операційної діяльності та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ТОВ "Самара - Агро Плюс".

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "Ласунка - Київ" (покупець) та ТОВ "Самара - Агро Плюс" (постачальник) було укладено договір №010311 від 01 березня 2011 року, згідно якого "поставщик обязуется передать в собственность покупателя товар, а покупатель обязуется принять этот товар и своевременно осуществить его оплату на условиях данного договора". Згідно п. 1.2 даного Договору "предметом настоящего договора является молоко коровье цельное".

Під час проведення перевірки позивачем були надані: договір поставки від 01 березня 2011 року №010311, видаткові накладні за травень 2011 року на відвантаження молока цільного від ТОВ "Самара - Агро Плюс", податкові накладні за травень 2011 року, ветеринарні свідоцтва, платіжні доручення.

На підтвердження реального здійснення вказаних господарських операцій позивачем були надані до суду наступні документи:

- документи щодо виконання договору поставки від 01 березня 2011 року №010311: картка рахунку по контрагенту ТОВ "Самара - Агро Плюс", ветеринарні свідоцтва видані ТОВ "Самара-Агро Плюс" №613788 від 22 квітня 2011 року та №613973 від 30 квітня 2011 року, ТТН (форма №1- ТН (МС), договір поставки №0104-1 від 01 квітня 2011 року між ТОВ "Торговий дім "Нові системи" та ТОВ "Самара - Агро Плюс", податкові та видаткової накладні до договору поставки №0104-1 від 01 квітня 2011 року, договір про надання послуг №011202 від 01 листопада 2010 року між ТОВ "Самара - Агро Плюс" та ПП "П'ятак Віталій Анатолійович" та акт здачі-прийняття робіт, банківські виписки з розрахункового рахунку, на підтвердження сплати зобов'язань перед ТОВ "Самара - Агро Плюс", акт звіряння взаєморозрахунків;

- документи щодо використання молока цільного у власній господарській діяльності як сировини для виготовлення морозива: договір на виробництво продукції з давальницької сировини №010311Д від 01 березня 2011 року, специфікації та ветеринарні свідоцтва ДГ-04 №534752, №634753 до договору на виробництво продукції з давальницької сировини №010311Д від 01 березня 2011 року, накладні на переміщення, видаткові та податкові накладні, банківські виписки до договору на виробництво продукції з давальницької сировини №010311Д від 01 березня 2011 року, оборотно-сальдові відомості по рах. 36.1. за травень 2011 року;

- документи щодо реалізації виробленої продукції (морозива) за договором на виробництво продукції з давальницької сировини №010311Д від 01 березня 2011 року: договори поставки №184 від 25 лютого 2011 року та №188 ЛК від 18 квітня 2011 року, видаткові та податкові накладні до договорів поставки №184 від 25 лютого 2011 року та №188 ЛК від 18 квітня 2011 року.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм законодавства та зі змісту наявних у матеріалах справи первинних документів, колегія суддів робить висновок про те, що всі первинні документи, надані позивачем (як суду, так і перевіряючим в ході перевірки) відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не викликають сумнівів щодо їх достовірності та повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій і, відповідно, право позивача на включення до податкового кредиту та до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані позивачем при здійсненні своєї господарської діяльності.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не погоджується з висновками податкового органу щодо нереальності здійснення господарських операцій та юридичної дефектності первинних документів, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів з його контрагентом.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що податкові повідомлення - рішення №0001832204 та №0001842204 від 05 серпня 2013 року прийняті Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не відповідають п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесені відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення .

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року - залишити без змін .

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко